7.Фонетична структура складу в старослов’янській мові 9-11ст. Особливості вживання голосних на початку слова.

Однією з основних особливостей старослов.мови було те, що в ній діяв закон відкритого складу. Склад будувався за принципом висхідної звучності.

Найбільш звучними були останні звуки, найменш-перші.

Існувало 4 рівні звучності:

1-щілинні(найменш звучні)

2-проривні та фрикативні; 2,5-сонорні(М, Н, В)

3-плавні сонорні(Р,Л)

4-голосні та складотворні сонорні Р та Л.

Щоб схематично зобразити звучність складу треба кожному звуку присвоїти індекс звучності(стрілочками вгору)О-СТРО-ВЪ.

Не всі голосні могли вживатися на початку слова, а лише:АЗ, О,И, І, ЮС ВЕЛИКИЙ.Не могли вживатися на початку слова:Є, ОУ, ЯТЬ, ЮС МАЛИЙ,тому перд ними розвивались протетичній «й»: ЙОТОВАНИЙ Є, ЙОТ.О, ЙОТ.МАЛИЙ ЮС.Ніколи не вживались на початку слова редуковані: Ъ, Ь, Ы перед ними розвивався протетичний В – ВЫДРА.Слова, що позначалися на А були результатами запозичень.

50. Зворот «давальний самостійний» у старослов’янській мові. Зворот «давальний самостійний» НЕ властивий сучасним мовам. Він являє собою сполучення: Д. відмінка іменника (або займенника)+ Д. відмінок дієприкметника. При перекладі «давальний самостійний» замінюється на підрядне речення або часовим значенням або зі значенням причини.

5.Склад голосних фонем старослов’янської мови 9-11ст.

Фонетична система стар. мови була реконструйована завдяки порівн.-істор.досліжденням, а саме вивченню сучасних словянських мов та їх діалектів; аналізу помилок, які допускали у знайдених памятках; дослідженню орфографічних норм старост.мови.Звукові значення «єрь», «єр», «юс великий», «юс малий» встановив на почастку 19ст.О.Х.Востоков, який звернув увагу при визначенні на польську мову.

У старост.мові було 11 голосних фонем.

КЛАСИФІКАЦІЇ:

І. За ступенем артикуляції у горизнотальному напрямі:

Передній ряд:И, Ь, ЮС МАЛИЙ,Є, ЯТЬ.

Середній ряд: Ы.

Непередній ряд:ОУ, О, Ъ, ЮС ВЕЛИКИЙ, АЗ.

ІІ.За ступенем підняття спинки язика у напрямі до твердого піднебіння:

Високе піднесення(И; ОУ)

Середнє піднесення(Ь, ЮС МАЛИЙ, Є; О, Ъ, ЮС ВЕЛИКИЙ)

Низьке піднесення(ЯТЬ,АЗ)

ІІІ. Залежно від участі м’якого піднебіння в творенні звуків голосні поділяються на:

Носові(юс великий та малий);

Ротові або чисті(усі інші:И, ЯТЬ, Ь, Ы,Ъ,АЗ, ОУ, О, Є)

IV. За тривалістю усі звуки поділяються на:

голосні повного творення(И,Є, ЮСИ, ЯТЬ,Ы, ОУ, АЗ, О)

голосні неповного творення або редуковані(ЄР, ЄРЬ).

V.За участю губ:

Лабіалізовані(О, ОУ, ЮС ВЕЛИКИЙ)

Нелабіалізовані – всі інші.

9.Складові приголосні <r(кружечок знизу)>,<l(кружечок знизу)>та їх графічне позначення в старослов’янській мові 9-11ст.У старослов.мові складотворними могли бути не лише голосні, а й сонорні Р та Л,які утворювали вершину складу й тому виконували ф-.ю,властиву голосним.Для розрізнення складотворчих і нескладотворчих звуків сполучень треба керуватись правилами:несклад. Р,л у сполуч. З Ъ,Ь у суч.схслов.мовах відпов той самий порядок розташ.фонем,тобто Р,Л+гол(КРЪВЬ);складотворч.р,л у поєднінні з Ъ,Ь відпов.сполуч,у яких розташ фонем зворотнє

19. Зміни сполучень твердих приголосних з наступним *j у праслов’янській мові та в групах слов’янських діалектів.Пригол. J був завжи мяким, тому міг поєднуватися не з усіма пригол.Задньоязикові *g, *k, *ch не могли у праслов’янській мові сполучатисяз ним. Якщо такі сполучення з’являлись у слові, то з них утворювались нові звуки: *gj – Ж(storgja-СТРАЖА), *kj – Ч (*sekja – CЄЧА «битва»), *chj – Ш (*douchja – ДОУША). Крім задньоязикових, зі звуком *j не могли сполучатися звуки *s та *z. На місці таких сполучень виникали такі нові звуки: *zj – Ж (*nozjь – NОЖЬ), *sj – Ш (*nosja – NОША). Не могли сполучатись з *j також *b, *p, *v,m: *bj – БЛ’(grebja-ГРЕБЛя), *pj – ПЛ’(kapja-КАПЛя), *vj — ВЛ(lovja-ЛОВлюс вел.йотов)’,mj-МЛ(zemja-ЗЕМЛя)

Приголосні передньоязикові не могли сполучатися з *j:

У Пд. слов’ян: *tj - ШТ (*pitja – ПИШТА), *dj – ЖД (*wodjь – ВОЖДЬ).

У Сх. слов’ян: *tj – Ч (*pitja – ПИЧА), *dj – Ж (*wodjь – ВОЖЬ).

Р,Л,Н+j=випадав й,пригол.помякш. volja-ВОЛя