20. Чергування голосних у різні періоди існування праслов’янської мови.

Процеси, пов’язані з дією ЗВС (монофтонгізація дифтонгів, розпад дифтонгів та дифтонгоїдів) призвели до виникнення чергувань голосного та голосного + приголосний. Наприклад, *kleuwъ – *klevati.

1. Чергування на місці дифтонгів:

• АВ // ОВ // Ы // ОУ (СЛАВА // СЛОВО // СЛЫТИ // СЛОУХ)

• ЬВ // ЄВ // Ю (ПЛЬВАТИ // ПЛЄВАТИ // ПЛЮNОВТИ)

• оj // И (БОИ // БИТВА)

• оj // е кор. (ПОюз великий // ПятьТИ)

• е кор.j // Ьj // і (Вять├яТИ // ВИТИ // ВЬ йотований юз великий)

2. Чергування пов’язані з дифтонгічними сполученнями:

• юз великий // юз малий

• юз великий // ОN // юз малий // ЄN (ЗВюзвеликийNКЬ // ЗВОN // ЗВюзмалийNКАТИ // ЗВЄNЂТИ)

• юз великий // ЬМ // ЪМ (Дюз великийТИ // ДЬМ // NАДЪМЄNЬ)

• юз малий // ИМ // ЬМ (ЖюзмалийТИ // СЪЖИМАТИ // ЖЬМюз великий)

3. Чергування пов’язані з дифтонгоїдами з плавними приголосними.

• ОР // РА (ПРОСТОР // СТРАNА)

• ОЛ // ЛА (КОЛйотований юз великий // КЛАТИ)

• ЬР // РЂ (ОУМЬРюз великий //ОУМЬРЂТИ)

• ЄЛ // ЛЄ (МЄЛйотований юз великий // МЛЄТИ)

• 21. Загальна характеристика морфологічної системи старослов’янської мови. Основні граматичні категорії іменників старослов’янської мови.

Граматична система старослов’янської мовирозвинулась на основі праслов.мови, тому має багато спільного з суч.сл.мовами. Усю лексику можна розділити на частини мови. Виділяють самостійні частини мови (іменник, прикметник, дієслово, займенник, числівник, прислівник) і службові (частки, прийменники, сполучники, вигуки). Граматична система старослов’янської мови відрізняється від граматичних систем сучасних слов’янських мов граматичними категоріями та способами їх вираження. За цими ознаками поділяють усі частини мови на дієслова та імена. Дієслова – це усі дієслівні форми. Імена – усі інші самостійні частини мови. Імена мали граматичні категорії роду, числа, відмінку. Дієслова мали категорії часу, стану, способу, особи, числа.

Іменники, прикметники, дієприкметники, займенники могли відмінюватися за двома типами:

1. іменний – відмін. як іменники (іменники, короткі прикметники, деякі форми дієприкметників, окремі займенники та числівники).2. займенниковий – носові займенники, повні прикметники та окремі числівники, деякі форми дієприкметників.

Незмінні слова – це прислівники, службові частини мови, вигуки.

Слова старослов’янської мови мали подібну до слів сучасних слов’янських мов морфологічну будову. Оскільки ця мова була флективною, то у словах, які змінювалися, виділяли флексію. Афікси здебільшого були словотворчими: ВЛЪКЪ – ВЛЪЧ-ИЦ-А. Процесс словотвору міг супроводжуватися чергуванням: РЪВАТИ – РЫТИ. Продуктивним був суплетивізм: АЗЪ – МЄNЂ. У старослов’янській мові було дуже багато запозиченої лексики. Прикладами складних слів (калькування, по морфемного перекладу) можуть слугувати: ЛЬЖЄПРОРОКЪ, БОГОРОДИЦА.

Ім.мали такі грам.катег:відмінок,рід,число

Категорія роду іменників: чоловічий (ХОДАТАИ), жіночий (ДОБРОТА, ДАNЬ, РАБЫNИ), середній рід (МОРЄ). Не мотивована,мотивована лише в назвах істот

У Н.відмінку іменники старослов’янської мови мали такі закінчення:

Чоловічий рід –Ъ, -Ь (КОNЬ), -И (ХОДАТАИ), -А (СЛОУГА), -Ы (КАМЫ).

Жіночий рід –А, я(ВОДА, ЗЭМЛ├А), -И (РАБЫNИ), -Ь, -Ы (СВЄКРЫ).

Середній рід –О (ДРЂВО), -Є (МОРЄ), «юз великий» (ТЄЛ«юз великий»).

Категорія числа іменників: однина (СЄСТРА), двоїна (СЄСТРЂ), множина (СЄСТРЫ). Вже у 9ст. спостерігається занепад двоїни. У цей час у старослов’янській мові була зафіксовано лише три форми двоїни: Н., Зн., Кл. відмінки, Р.,М. відмінки, Д.,О. відмінки. Деякі іменники не творили форми множини, замість цього використовували іменники однини, які називали сукупність предметів. Наприклад, КАМЫ «камінь», а КАМЄNИ├Є «каміння».

Категорія відмінку: значення відмінків старослов’янської мови не відрізнялося від значення відмінків сучасних слов’янських мов. Винятком був М.в, який міг використовуватись без прийменника. Не всі дослідники виділяють у окремий відмінок Кличний. Він використовувався лише у звертаннях, а тому не слугував для зв’язку слів у реченні. Кличну форму могли мати лише іменники чоловічого та жіночого роду однини. Наприклад, ЖЄNО! СЫNОУ!при творенні кличної форми від ім,який закінч. На задньоязиковий,відбув.чергування: ОТРОКЪ-ОТРОЧЄ.

Істота-неістота почала розвиватись.Категоряї неістоти була властива не лише неживим істотам,а ще називала залежних людей:РАБЪ.