43.Наказовий спосіб дієслів старослов’янської мови.

Особливістю наказового способу було те, що він мав не всі форми. В однині мав форми 2, 3 особи, а в двоїні та множині -1, 2 особи.ПРОСТІ ФОРМИ:від дієслів 1, 2 класів творилися за допомогою суфіксів И---в однині,суфікс ять в множині та двоїні .

Якщо перед голосними переднього ряду дифтонгічних сполучень стояли задньоязикові, відбувалася 2 палаталізація.

Від дієслів з основою на ШТ, відбувалася палаталізація і чергування.

ПЄШТИ-----ПЬЦИ. Від дієслів 3, 4 класу усі наказові форми творилися тільки за допомогою суфікса И .

ЗNАТИ--- ЗNАИ---ЗNАИТЄ.

Наказовий спосіб від БЫТИ , утворювався від дієслова БюсвеликийД.

При творенні наказового способу від не тематичних дієслів використовувався суфікс jь:ДАТИ—ДАЖДЬ.

Форми 3 особи а іноді й 1, були аналітичними і творилися за допомогою частки ДА, що додавалася до форми теперішнього часу або простого майбутнього.

44.Іменні невідмінювані дієслівні форми в старослов’янській мові. Іменні(не особові) – форми утворені від дієслівних основ,які, зберігаючи окремі дієслівні граматичні категорії, характеризуються показниками іменних частин .Серед них виділяють невідмінювані форми(інфінітив та супін), відмінювані(дієприкметник), та скамяніла дієприкметникова форма(дієприслівник). ІНФІНІТИВ –незмінна форма дієслова , що утворилася у старосл.мові за допомогою суфікса –ТН; утв.пізніше за особові форми,творився за допомогою додаткових суфіксів.Пр.:ОУбивати,гаснонти. При творенні Інфінітиву ще у прасл.періоду деяких словах з основою на приголосний відбув. певні фонетичні зміни: вести –ведти,решти,ректи. СУПІН – форма,яку вважають формою.що утворилася від іменника з основою на ОУ- у короткий від скамянілої форми З.в. віддієсл.іменн. Супін має суфікс –ть. Інфінітив і супін були схожі за функціями,особливо синтаксичними. Дієслова з осн. на задньояз. утворюючи супін мали чергування. Пр.:решти – (супін). За походженням і функціями був подібний до Інфінітиву ,але вживався лише з дієсловами руху і вказувався на мету цього руху. (идён риб ловіт). Супін керував формою Р.в. У суч.сл.мовах супін не зберігся,а тільки зберігся у нижньолужицькій мові та словенській у ін..мовах через подібні він був замінений інфінітивом. 45.Іменні невідмінювані форми дієслова. Іменні(не особові) – форми утворені від дієслівних основ,які, зберігаючи окремі дієслівні граматичні категорії, характеризуються показниками іменних частин .Серед них виділяють невідмінювані форми(інфінітив та супін), відмінювані(дієприкметник), та скамяніла дієприкметникова форма(дієприслівник).ДІЄПРИКМЕТНИК – дієслівна форма,яка об’єднує в собі грамат.форми дієслова і прикметника,тобто ДП мали такі граматичні категорії: часу,стану,роду,числа.відмінка. Мають коротку і повну форму, Синтаксично ДП подібні до прикметників,виконують ф-цію означення у реченні. У грамат.категорії роду числа і відмінка узгоджуються з іменником. У старост.мові існували такі форми ДП: 1 – активні, теп.часу,2- акт.,мин.часу,3-пасивні, теп.часу,4-пас.,мин.часу.

46. Прислівники у старослов’янській мові.

Прислівники досить широко представлено в усіх старослов’янських пам’ятках. Переважна більшість їх є застиглою формою іменних частин мови тоді, коли вони виконують функцію обставин у реченні. За етимологічним походженням прислівники старослов’янської мови становлять: скам’янілі форми непрямих відмінків імен (відіменні прислівники); займенникові основи, ускладнені суфіксами; одиниці нез’ясованого походження. Відіменні прислівники – група слів, які втратили здатність змінюватися за відмінками, але в них чітко простежується зв'язок з тими формами імен, від яких вони утворилися.

Прислівники на Ђ. За походженням це форми М.в.одн. іменників та прикметників з основами на *а, *о: іменників – ГОРЂ «угорі», ДОЛЂ «унизу», ЗИМЂ «узимку», ОУТРЂ «ранком», ГОДЂ «вчасно», ВЪNЂ «зовні» і т.д. прикметників – БЫСТРЂ «швидко», ГОРЬЦЂ «гірко», ДОСТОИNЂ «гідно», ЗЪЛЂ «погано», КРОТЪЦЂ «лагідно» і т.д.

Прислівники на –О: ВЄСЄЛО, МАЛО, SЂЛО, ПРЂМО, БЫСТРО, ГОРЬКО, ДОСТОИNО і .т.д.

Прислівники на –Є, -├Є: БОЛЄ, ВЫШЄ, ГОРЄ, ПАЧЄ, ОУNЄ «краще», ПРОКО├Є «зрештою». До цієї групи належать також кілька одиниць, точне походження яких не з’ясоване: ДАЛЄЧЄ «здаля», ОБАЧЄ «однак», ТАЧЕ «потім».

Прислівники на –Ъ: БЛИЗЪ «близько», ВЪNЪ «геть», ВЬNЄЗААПЪ «раптом», NИЗЪ «униз», ПРОТИВЪ «навпроти».

Прислівники на –Ь: БЛИЗЬ, ВЬИСПРЬ «угору», ИNОСТАNЬ «постійно», ИСКРЬ, ОКРЬСТЬ, ОСОБЬ, СВОБОДЬ, ОУДОБЬ.

Прислівники на –И: ИСКОNИ, СЪ ЗАДИ, РАДИ, ЛАNИ «торік», ТАИ, СПЪТИ.

Прислівники на –А, -├А: ВЬЧЄРА, ИЗДАВЬNА, ИСПРЬВА, ДОМА, СЪ ЗАЖДА «позаду», ДЂЛ├А «для».

Прислівники на –ОУ: ВЪNОУ «геть», ДОЛОУ, ВРЬХОУ, МЄЖДОУ, NЫNЂЧОУ «нині».

Прислівники –Ы: ВРАЖЬСКЫ «по-ворожому», РАБЪСКЫ, ГРЄЧЬСКЫ, СЛОВЂNЬСКЫ, МАЛЫ, ПАКЫ, ПРАВЫ.

Прислівники на –МИ, -МА, -МО, -МЬ: ВЄЛЬМИ, МЪNОГЪМИ, БОЛЬШЬМИ, МЬNЬШЬМИ, ПОЛЪМА «навпіл», РАДЬМА «заради», МИМО, ТЪКЪМО «тільки», БЪХЪМЬ «цілком».

Прислівники на –ОВИ: ДОМОВИ «додому».

Відзайменникові прислівники за значенням поділялися на такі групи: місця, часу, способу дії; міри, ступеня дії.

Прислівники місця – де? – КЪДЄ, ИДЄ, ДОИДЄ, ДОИДЄЖЄ, ОNЪДЄ, куди? – ТАМО, КАМО, АМО, ИNАМО, ОВАМО, СЂМО.

Прислівники часу – коли? ТЪГДА, ТОГДА, КЪГДА, КОГДА, ИNОГДА, ОВОГДА, ВЬСЄГДА.

Прислівники способу дії – як? – ТАКО, КАКО, ИNАКО, ОВАКО, ОNАКО «так, настільки».

Прислівники міри і ступеня дії – наскільки? якою мірою? – ТОЛЬ, ТОЛИ, ТОЛЂ, ТОЛЬМИ, ТОЛЬМА «стільки», КОЛЬ, КОЛИ, КОЛЂ, КОЛЬМИ «скільки, настільки як», СЄЛИ «настільки».

Прислівники міри і ступеня у сполученнях з прийменниками можуть уживатись як обставина часу. Наприклад, ДО КОЛЂ – доки?, ОТЪ СЄЛИ – «відтепер».