11.Вихідна звукова система, що лежить в основі старослов’янської мови.

Появі праслов’янської мови, фонетична система якої лягла в основу фонетичної системи старослов’янської мови передував період розвитку,який називається ПРОТОЛОВЯНСЬКИМ.Він характер.зближенням окремих індоєвропейських діалектів та поступовим їх відокремленням від інших діалектів.Лінгвістичні дослідження дозволили:1)Реконструювати систему голосних та приголосних фонем індоєвроп.та прас лов.мов.2)Встановити найдавніші фонетичні зміни, що відбулися в цій системі на словянськомугрунті.Фонетична система прослов.мови довго зберігала особливості індоєвропейської мови.

у індоєвропейській мові виділяли 3 групи гол.зв.:

1.Монофтонги(прості звуки):a, i, u, e, o(існували довгі та короткі, відповідно 5 пар).2.Дифтонги(складні голосні звуки),що складаються з двох голосних, один з яких є складотворним):аі, еі, ui…(poiti-ПятьТР)З.Дифтонгоїди(дифтонгічні сполучення) Сполучення голосного та сонорного приголосного.Виділ.2групи:-з плавним сонорним Р,Л.(al, ar+довгі та короткі)-з носовим сонорним М,Н.(am, an+довгі та короткі)(vertmen-ВРятьМюс малий)

Склади могли формуватися з будь-якими голосними.

Приголосні індоєвроп.мови.відрізнялись від старослов’янської мови.

1.Проривні мали придихову пару:bh,ph,gh,kh,dh(bhourja-БОУРя)sakha-СОХА2.У індоєвроп.мові було два задньоязикових звука - g’, k’/3.Не було шиплячих звуків, африкат, складних звуків.4.Приголосний «В» утвор.від*U*; «Й» утвор.від*I* і вони були максимально близькі до голосних.5.R, L, M, N у позиції перед голосними були нескладотворчими, а між приголосними і в кінці слова могли утворювати склади.ГРЪЛО-гирло.6.У індоєвропейській мові склади могли бути і відкритими і закритими.(kai-na- цена,ber-ga-берег)

У межах одного складу усі приголосні могли сполучатися зі звуком «Й» та голосними переднього ряду.Наголос був музичним.

Для наголошеного звука існувало 2 типи інтонації:

-висхідна характер.для довгих голосних, дифтонгів,довгих та складотворних сонорних.

-спадна характерна для коротких голосних та дифтонгів.

Залишки цих типів інтонації можна знайти у вимові повноголосних сполучень у сучасних сх.-слов.мовах(-оро-, -оло-, -ере-, -еле-). Якщо наголос падає на другу голосну-оро-, то у індоєвроп. Мові це була висхідна позиція.

12.Найдавніші зміни індоєвропейських голосних у праслов’янській мові раннього періоду.

На праслов’янському грунті поступово зникає квантитативне розрізнення голосних звуків, яке було характерною ознакою праіндоєвропейської мови-основи.Вже на початковому етапі формування праслов’янської мови фонетична система почала змінюватися.У системі голосних почала діяти тенденція переходу кількісних відмінностей у якісні.Довгі А та О перейшли у А.(ДАРЪ)Короткі А та О перейшли у О.(ПОГАНЪ)Короткий Е перейшов у Е.(МЄДЪ)Довгий Е перейшов у ЯТЬ.(СятьМюсмалий)Довгий І перейшов у І.(ЖИВЪ)Короткий І перейшов у Ь.(ОВЬЦА)Довгий U перейшов у Ы.(СЫНЪ)Короткий U перейшов у Ъ.(ДЪВА)

13.Найдавніші зміни індоєвропейських приголосних у праслов’янській мові раннього періоду.

Система приголосних праслов’янської мови сформувалась теж на основі праіндоєвропейської мови.1.придихові проривні індоєвроп. мови втратили свою придиховість в прасловянськійц мові.ВИНЯТОК:*CH.Звук *CH виник з <S>. Якщо у індоєвропейській мові він стояв після RUKI, то він переходив у звук *CH (muskus-МЪХЪ – виняток!!!!).Виключення становили ті випадки, коли після нього стояли *К, *Т, тоді переходу не відбувалось *plьskъ-пльскъ.

2.Зникли задньоязикові мякі *gапостроф-*z,*kапостроф-*s(granum- ЗРЬNO,deka-ДЄСюс малийТЬ)

3.Втратились складотворні приголосні, що призвело до появи у цих приголосних певних (Ъ, Ь)