29.Розряди займенників за значенням.

Займенники старослов’янської мови класифікують за 2 ознаками:

-ГРАМАТИЧНОЮ-СЕМАНТИЧНОЮ.

З граматичної точки зору,займенники ділять на:

-РОДОВІ-БЕЗРОДОВІ(особові і зворотній займенник СЕБЕ),які за грам.категор.набл.до субст і викон.роль підмета і дод.Родові наближ.до прикм і викон.ф-ю означ.

Між цими розрядами існували суттєві відмінності(форма, синтаксичні функції, граматичні категорії).

За семантикою виділяли ті ж самі групи займенників, що і в сучасній мові, але їх склад відрізняється.

1)ОСОБОВІ ЗАЙМЕННИКИ(азъ, ты, мы, вы, вѢ(вам))- займенників 3 особи не було.

2)ВКАЗІВНІ (тъ, та, то, ON, ONA, ONO, овъ, ова,ово).розрізн.за ст.віддаленості

3)ПРИСВІЙНІ( мои,моіа,моѥ, твои, свои, нашь, зворотній займенник себе ) 4)ОЗНАЧАЛЬНІ(всіакъ,какъ(кака,како), такъ(така, тако),іакь(іака, іако) сиць)

5)НЕОЗНАЧЕННІ(ИNЪ, ИNА, ИNО, ЄТЄРЪ, NѢКТО,NѢЧТО) 6)ПИТАЛЬНІ(КЪТО,ЧЬТО,КЫИ, ЧИИ).

7)ЗАПЕРЕЧНІ(NИКЪТО,NИЧЬТО ЖЕ) 8)ВІДНОСНІ(КЬТО,ЧТО, ИЖЕ, ЙАЖЕ,ѤЖЕ).

Зворотний займ.себе не мав форми н.в.,не мав форми множ і дв,не міг бути підметом.

30.Відмінювання особових та зворотнього займенників.

Особливістю особових займенників було те, що до цієї групи відносили займенники 1(АЗЬ,МЫ ,ВЄ ), та 2 (ТЫ,ВЫ,ВАМ) особи.Поняття граматичного роду у них не було виражено, тому вони стосувалися усіх 3 родів.

При відмінюванні особ.займ.утворювали суплетивні(від іншої основи) форми.Зворотний займенник СЄБЄ відмінювався так само, але не мав форми Н.в, не мав множини та двоїни.У формах Д.в. цих займенників існували енклітичні форми:

МИ, ТИ, СИ, NЫ, ВЫ(додавалися до самостійних слів в кінці.) У Зн.в ці займенники також мали форми МѦ, ТѦ, СѦ(але вони не були енклітичними,бо вони мали власний наголос і вживалися поряд з прийменниками).

Вважаються архаїчними, тому на ранніх етапах розвитку вживалися частіше, однак з часом короткі форми втратили самостійність і почали вживатися повні.

31.Відмінювання не особових(родових) займенників.

Родові займенники мали твердий та м’який варіанти.

До твердого належать вказівні крім(И, ЙА, Ѥ,СЬ, СИ, СЄ), означальні та неозначувальні, а також питальний займенник КЪТО. Відмінювалися за зразком відмінювання займенників ТЪ, ТА,ТО.

До м’якого типу належать присвійні займенники, питальні(ЧИИ, ЧИЙА), вказівні займенники И, ЙА(йотована аз),Ѥ, СИ,СЙА,СѤ.

Зразком відмінювання є відмінювання займенників типу И,ЙА,Ѥ.

Деякі родові займенники мають особливості при відмінюванні:

1)ОЗНАЧАЛЬНІ(ВЬСЬ, СИЦЬ) відмінювалися, як за м’яким варіантом,так і за твердим.

2)Питальні займенники КЪТО,ЧЬТО, не мали категорії роду і не змінювалися за типами.

3)Заперечні та неозначувальні займенники NИКЪТО,NИЧТО, NѢКТО,NѢЧТО відмінювалися так само, як і питальні.

4)Питальний займенник КЫИ мав форму то твердого,то м’якого.

5)Неозначений займенник КОТОРЫИ відмінювався, як повний прикметник. ЄТЄРЪ, як короткі.

32.Розряди прикметників за значенням і за будовою.

Прикметники як окрема частина мови формувався поступово,що повяз.з поступовим розвитком абстрактного мтслення у носіїв б-я мови.на поч.етапі форм.прикм.його роль викон.ім.,що наз.озн.і вжив у реч.у ф-ї озн.морфологічно первинні прикм подібні до ім.Грам.категор роду,числа,відм залеж від грам знач ім,з якими вони узгодж:ГОРЬКА ВОДА.Прикм,утворені від ім без додав афіксів-первинні

За своєю семантикою вони поділялись на 3 розряди:

Якісні(первинні – перейшли від іменників, вторинні – перейшли від іменників з додавання суфіксів), мали суф. ОКЪ(ЖЄСТОКЪ),ЪКЪ(ТОНЪКЪ),ЬКЪ(Тюс малийЖЬКЪ),ЬNЪ(БОЛЬNЪ), ЛЪ(ГNНЛЪ) відносні мали суф ятьТЪ(КАМятьNЪ),АNЪ(ПятьСЪЧАNЪ),ЬNЪ(ЦРЪКЪВЬNЪ),АТЪ(РОГАТЪ),ЬСКЪ(МОРЬСКЪ),присв. ОВЪ,ЄВЪ(ЗМНейотВЪ),НNЪ(ВОейотВОДНNЪ),ЬNЪ(ДятьДЬNЪ)? НН(БОЖНН)

У старослов.мові були короткі та повні прикметники, при цьому якісні і відносні прикметники могли мати і коротку і довгу форми.присвійні тыльки коротку. Повні та короткі прикметники відрізнялися за:-синтаксичною ознакою

Повні викон.функцію означення, короткі – означення і іменна частина складного присудка

-семантичною ознакою:Короткі вживались тоді, коли йшлося про незнайомий або нейтральний предмет – повні - про конкретну особу(ДОБРАйА ЖЕНА; ДОБРА ЖЕНА)

-морфологічна:Короткі наближ.за формою до іменника і відмінювались за іменниковим типом. Повні відмінювались за займенниковим типом йА, йЄ, И.

Кроткі прикметники чоловічого та середнього роду відмінювались як ім..енники з основою на О\йо.

Короткі прикметники ж.р.відмінювались як іменники з основою на А\йа

Інших типів відмінювання не було, тому закінчення іменників і прикметників не завжди співпадали.

Якщо короткі прикметники мають закінчення основи на задньоязиковий приголосний, то в Моднини та Н множини задньоязикові переходять в З, Ц, С.