Komentar_KPK_2012

Частиною 2 ст. 607 КПК передбачено, що положення цієї частини не перешкоджають засудженим громадянам інших держав звертатися з проханням про передачу в державу свого громадянства для подальшого відбування покарання. Під іншими державами, у цьому випадку, слід розуміти іноземні держави, які не є учасницями міжнародного договору про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі для відбування покарання.

3. МЮ як центральний орган, компетентний вирішувати та розглядати питання щодо передачі засуджених осіб, після вивчення та перевірки матеріалів, а також за наявності підстав, передбачених ст. 605 КПК, може прийняти рішення стосовно передачі особи, засудженої судом України до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання у державі, громадянином якої вони є.

Стаття 6 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р. регламентує процедуру надання інформації від однієї держави іншій під час вирішення питання передачі засудженої особи. Зокрема, держава виконання вироку на прохання держави винесення вироку надсилає їй:

-документ або заяву про громадянство засудженої особи;

-копію тексту відповідного закону держави виконання вироку щодо караності діяння;

-заяву про те, яка з процедур виконання вироку застосовуватиметься.

Указана Конвенція надає державі виконання вироку право вибору процедури виконання: продовжити виконання вироку одразу або шляхом судової чи адміністративної процедури замінити міру покарання. Виконання вироку регулюється законодавством держави, де він виконується, і тільки ця держава має право ухвалювати відповідні рішення (див. ст. 9 Конвенції). У разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується юридичної природи і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку. Якщо міра покарання за своєю природою чи тривалістю несумісна із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, вона може співвіднести призначенумірупокарання з мірою покараннязавчиненняаналогічного злочину, передбаченою її власним законодавством. Таке покарання (захід) за своєю природою повинно, якщо можливо, відповідати покаранню (заходу), призначеному у вироку до виконання, і не може бути більш суворим та перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Держава винесення вироку надає такі документи:

-посвідчену копію рішення суду;

-посвідчену копію тексту закону, на якому ґрунтується судове рішення;

-документ про тривалість відбутої засудженим частини строку покарання;

-заяву про згоду на передачу засудженої особи;

-за потреби - довідки про стан її здоров'я і поведінку та інформацію про поводження із засудженим і рекомендації щодо подальшого поводження.

Крім того, ст. 7 зазначеної Конвенції передбачено, що держава винесення вироку надає державі виконання вироку можливість перевірити за допомогою консула або іншої офіційної особи, кандидатура якої погоджується із державою виконання вироку, чи було згоду на передачу засудженої особи надано добровільно і з повним розумінням її правових наслідків.

У разі прийняття рішення щодо передачі особи, засудженої судом України до позбавленняволі, для подальшого відбування покарання удержаві, громадянином якоївонає, МЮ України обов'язково надсилає інформацію про таке рішення відповідному органу іноземної держави та особі, за ініціативою якої розглядалося питання передачі засудженої особи.

4.Отримавши від уповноваженого (центрального) органу іноземної держави інформацію про згоду на прийняття засудженої особи для відбування покарання, МЮ надсилає МВС доручення про узгодження місця, часуіпорядкупередачіта організаціюпередачіцієї особи з установи системи виконання покарань України в іноземну державу.

Передача засудженої особи здійснюється в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання-передавання осіб, яких утримують під вартою, на кордоні України та за її межами, затвердженою спільним наказом МВС України та Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 17 листопада 1998 р. № 474/845.

5.Частина 5 ст. 607 КПК передбачає, що факт передачізасудженоїособи-грома- дянина іноземної держави для подальшого відбування покарання не позбавляє таку особу права порушувати питання про умовно-дострокове звільнення, заміну невідбутої частини

покарання більш м' яким у строки, передбачені КК, а також про помилування у порядку, передбаченому законодавством України.

Зазначимо, що згідно зі ст. 12 вказаної Конвенції, кожна з держав-учасниць Конвенції може прийняти рішення про помилування, амністію або пом'якшеннявирокувідповідно до своєї конституції або інших законів.

У разі реалізації засудженим права порушувати вказані питання, документи чи інформація, необхідні для їх розгляду в Україні, можуть бути запитані від компетентних органів держави виконання вироку через Міністерство юстиції України.

6. Частиною 6 ст. 607 КПК на МЮ покладено обов'язки щодо:

-повідомлення суду, який ухвалив вирок, щодо рішення про передачу засудженої особи;

-забезпечення інформування суду про результати виконання вироку в іноземній державі.

Слід звернути увагу також на юридичні наслідки передачі засудженої особи як для держави винесення вироку, так і для держави виконання вироку.

Так, відповідно до положень ст. 8 зазначеної Конвенції взяття під варту засудженої особи владою держави виконання вироку має силу зупинення виконання вироку в державі винесення вироку. Крім того, цією ж статтею передбачено, що держава винесення вироку може більше не виконувати вирок, якщо держава виконання вироку вважає виконання вироку закінченим.

Статтею 9 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р. передбачено, що компетентні власті держави виконання вироку можуть обрати одну із двох процедур його виконання:

-продовжити виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови;

-визнати вирок із використанням судової або адміністративної процедури своєї держави ітаким чином замінити мірупокарання, призначенув державівизначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин.

Держава виконання вироку до моменту передачі засудженої особи інформує державу винесення вироку на її прохання про те, яку із цих процедур вона буде використовувати.

Статтею 9 вказаної Конвенції передбачено, що виконання вироку регулюється законодавством держави виконання вироку, і тільки ця держава має право приймати всі відповідні рішення.

Зазначимо, що ст. 15 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р. встановлено обов'язок держави виконання вироку надати державі винесення вироку інформацію щодо виконання вироку в таких випадках:

-коли вона вважає, що вирок виконано;

-якщо засуджена особа втекла з-під варти до закінчення виконання вироку;

-якщо держава винесення вироку звертається із проханням надіслати спеціальне повідомлення.

7. Частиною 7 ст. 607 КПК передбачено, що у разі оголошення в Україні амністії суд, який одержав інформацію щодо рішення про передачу засудженої особи, розглядає питання щодо можливості повного або часткового звільнення від відбування покарання такою особою. При цьому суд, за потреби, має право звернутися до МЮ з метою отримання від компетентних органів держави виконання вироку інформації, необхідної для розгляду питання про застосування амністії. Участь центрального органу України, компетентного вирішувати та розглядати питання виконання Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р., обумовлюється тим, що одним із головних завдань МЮ є здійснення міжнародно-правового співробітництва, забезпечення дотримання і виконання зобов' язань, взятих за міжнародними договорами України з правових питань.

8. Частиною 8 ст. 607 КПК передбачено, що орган, який прийняв рішення за результатами розгляду питань про умовно-дострокове звільнення, заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, помилування чи амністію зобов'язаний надіслати копію відповідного рішення Міністерству юстиції України. МЮ обов' язково інформує державу виконання вироку про рішення, прийняте за результатами такого розгляду.

б)копію тексту відповідного закону держави виконання вироку, який передбачає, що дія або бездіяльність, на підставі якої було винесено вирок у державі винесення вироку, є кримінальним злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або була б кримінальним злочином у разі вчинення на її території.

У разі отримання запиту про передачу засудженої особи держава винесення вироку надає державі виконання вироку, якщо тільки одна з держав вже не повідомила про свої заперечення щодо передачі засудженої особи, такі документи:

а)засвідчену копію рішення суду і тексту закону, на якому воно ґрунтується; б)документ про тривалість вже відбутої частини строку покарання, включаючи

інформацію про будь-яке попереднє ув'язнення, звільнення від покарання і про будьякі інші обставини, що стосуються виконання вироку;

в)заяву, що містить згоду на передачу засудженої особи; г)у разі необхідності, будь-які довідки про стан здоров'я і поведінку засудженої особи,

інформацію про поводження з нею у державі винесення вироку і будь-які рекомендації щодо подальшого поводження з нею у державі виконання вироку.

До звернення із запитом про передачу засудженої особи або до прийняття рішення щодо згоди або незгоди на таку передачу кожна держава може звернутися із проханням надати їй будь-який із документів чи будь-яку із заяв (ст. 6 Конвенції).

Стаття 610

Розгляд судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України

1.Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до частини третьої ст. 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.

2.До клопотання Міністерство юстиції України подає на розгляд суду такі документи: 1) копію вироку разом з документом, що підтверджує набрання ним законної сили; 2) текст статей кримінального закону іноземної держави, на якому ґрунтується вирок;

3) документ про тривалість відбутої частини строку покарання, в тому числі

інформацію про будь-яке попереднєув 'язнення, звільнення від покарання і про будь-які інші обставини щодо виконання вироку;

4)заяву засудженого про згоду на передачу його для відбування покарання в Україні, а

увипадку, передбаченому міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, заяву законного представника засудженого;

5)інформацію про стан здоров 'я і поведінку засудженого.

3.Під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статей (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

4.При визначенністрокупокаранняувидіпозбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:

1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне право-

порушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком судуіноземноїдержави, суд визначає максимальний строкпозбавленняволі, передбачений кримінальним законом України;

2)якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

5. Відповідно до клопотання Міністерства юстиції України суд може також розглянути питання про виконання додаткового покарання, призначеного вироком суду іноземної держави. Невиконане додаткове покарання, призначене вироком суду іноземної держави,

підлягає виконанню, якщо таке покарання за вчинення цього кримінального правопорушення передбачено законом України. Воно виконується в межах і в порядку, передбачених законодавством України.

6.При розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання.

7.Ухвала, постановлена згідно з цією статтею, може бути оскаржена в апеляційному порядку органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором.

8.Копія ухвали суду направляється до Міністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні.

1. Компетентні власті держави виконання вироку:

a)продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями ст. 10 Конвенції;

b)визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст. 11 Конвенції.

Держава виконання вироку, на прохання, до передачі засудженої особи інформує державу винесення вироку про те, яку із цих процедур вона буде використовувати.

Виконання вироку регулюється законодавством держави виконання вироку, і тільки ця держава має право приймати всі відповідні рішення.

Будь-яка держава, яка, зважаючи на своє національне законодавство, не може використовувати одну із вказаних процедур для виконання заходів, призначених на території іншої Сторони особам, які через психічний стан не були притягнуті до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, і яка готова прийняти таких осіб для подальшого лікування, можеузаявіна ім'я Генерального секретаря Ради Європи вказати, якіпроцедури вона буде застосовувати в таких випадках (ст. 9 Конвенції).

Уразі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку.

Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо цього вимагає її законодавство, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні, якщо це можливо, відповідати покаранню або заходу, призначеному у вирокудля виконання. Покарання чи захід за характером або тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку (ст. 10 Конвенції).

Санкція, призначена в запитуючій Державі, виконується в запитуваній Державі не інакше як за рішенням суду запитуваної Держави. Однак кожна Договірна Держава може дати повноваження іншим органам приймати такі рішення, якщо санкція, що потребує виконання, є лише штрафом чи конфіскацією, іякщо такірішення можуть оскаржуватися в суді (ст. 37 Європейської конвенції).

Справа передається до судучи органу, уповноваженого згідно зіст.37, якщо запитувана Держава вважає можливим вжити заходів для виконання запиту (ст. 38 Європейської конвенції).

Перед тим як суд прийме рішення за запитом про виконання, засудженій особі надається можливість викласти свою думку. За заявою показання цієї особи заслуховуються судом шляхом судових доручень про допит чи особисто, яке повинно надаватись після висловлення нею прохання про це.

Однак суд може вирішувати питання про прийнятність запиту для виконання і у відсутність засудженої особи, яка зробила запит про особисте слухання, якщо вона перебуває під вартою в запитуючій Державі. За таких умов будь-яке рішення про заміну санкції згідно зі ст. 44 відкладається до того часу, коли після її передачі до запитуваної

Держави засуджена особа отримує можливість з'явитися перед судом (ст. 39 Європейської конвенції).

Суд, або у випадках, зазначених у ст. 37, орган, уповноважений згідно зі ст. 37, який займається справою, має бути впевнений, що:

а) санкція, виконання якої вимагається, встановлена в рамках Європейського судового рішення у кримінальній справі;

б)задовольняються вимоги ст. 4; в)умова, викладена в п. (а) ст. 6, не задовольняється чи не повинна перешкоджати

виконанню; г)виконанню не перешкоджає ст. 7;

д) у разі винесення вироку за відсутності обвинуваченого чи постанови у кримінальній справі, задовольняються вимоги розділу 3 цієї частини.

Кожна Договірна Держава може покладати на суд чи орган, уповноважений згідно зіст. 37, розгляд інших умов виконання, передбачених цією Конвенцією (ст. 40 Європейської конвенції).

Уповноважені особи МЮ звертаються з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави відповідно до законодавства України.

Розгляд указаних клопотань здійснюється судом першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження МЮ протягом одного місяця з моменту його надходження. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.

Стаття 611

Організація виконання покарання щодо переданої засудженої особи

1.Після задоволення запиту про передачу засудженої особи в Україну і одержання згоди уповноваженого (центрального) органу іноземної держави на таку передачу Міністерство юстиції України надсилає компетентному органу доручення про узгодження місця, часу і порядку передачі та організацію передачі цієї особи в установу системи виконання покарань в Україні.

2.Виконання покарання в Україні стосовно переданої особи, засудженої вироком суду іноземної держави, здійснюється згідно з кримінально-виконавчим законодавством України. Щодо засудженого, переданого для відбування покарання в Україні, настають такі самі правові наслідки, як і щодо осіб, засуджених в Україні за вчинення такого ж кримінального правопорушення.

3.До особи, переданої в Україну для подальшого відбування покарання, може бути застосовано умовно-дострокове звільнення, амністію або здійснено помилування у порядку, передбаченому законом.

4.Міністерство юстиції України повідомляє уповноважений (центральний) орган держави, судом якої було ухвалено вирок, про стан або результати виконання покарання у разі:

1) завершення відбування покарання згідно із законодавством України;

2) смерті засудженої особи;

3) втечі засудженої особи.

1. Із запитом про передачу засудженої особи може звернутися як держава винесення вироку, так і держава виконання вироку. Ініціатором вирішення питання може бути і сама засуджена особа (прохання засудженого має бути викладено письмово та завірено належним чином в установі, в якій відбуває покарання цяособа), а відповідно до положень двосторонніх договорів - також родичі засудженого.

Передача здійснюється за згодою обох держав та засудженої особи, або, у разі необхідності, - законного представника цієї особи.

Держава винесення вироку зобов'язана інформувати будь-яку засуджену особу про можливість застосування до неї положень Конвенції про передачу засуджених осіб або відповідних міжнародних договорів.

Здійснення передачіможливе лишепри висловленнізасудженоюособою свого бажання бути переданою. При цьому обов'язково враховується добровільність згоди з повним

розумінням особою правових наслідків при здійсненні передачі. Держава виконання вироку має право перевірити за допомогою консула або іншої офіційної особи добровільність такої згоди.

У разі отримання запиту/клопотання МЮ України розпочинає розгляд питання про передачута звертається до держави винесеннявирокунаправити пакетзавіренихналежним чином документів, передбачений п. 2 ст. 6 Конвенції.

МЮ проводить перевірку отриманих матеріалів на дотримання обов'язкових умов передачі та приймає рішення щодо передачі/прийому засудженої особи з/на територію України для подальшого відбування покарання.

Відповідне доручення дається МВС та Державній пенітенціарній службі України, які здійснюють передачу засудженої особи на кордоні України та її етапування по території України в порядку, передбаченомуІнструкцією про порядок виїздуконвойних груп МВС у службові відрядження за кордон для приймання за межами України осіб, які перебувають під вартою, затвердженою наказом МВС 14 травня 2009 р. № 217.

Засуджену особу обов'язково інформують про заходи, вжиті в зв'язку з розглядом питання про її передачу.

Після передачі засудженого громадянина в Україну вирішується питання про приведення вироку іноземного суду стосовно засудженого відповідно до українського законодавства.

2.Виконання покарання в Україні стосовно переданої особи, засудженої вироком суду іноземної держави, здійснюється згідно з кримінально-виконавчим законодавством України.

3.До особи, переданої в Україну для подальшого відбування покарання, може бути застосовано умовно-дострокове звільнення, амністію або здійснено помилування у порядку, передбаченому законом.

Стаття 612

Повідомлення про зміну або скасування вироку суду іншої держави

1.Будь-які питання, пов 'язані з переглядом вироку суду іноземної держави, вирішуються судом держави, в якій ухвалено вирок.

2.У разі зміни або скасування судом іноземної держави вироку питання про виконання такого рішення розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом.

3.Уразі скасування судом іноземної держави вироку із закриттям кримінального провадження або застосування до засудженого акта помилування, амністії, пом'якшення вироку, ухваленого судом іншої держави, Міністерство юстиції України інформує центральний орган виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні про необхідність звільнення особи.

4.Якщо вирок судом іноземної держави скасовано і призначено нове досудове розслідування або новий судовий розгляд, питання про подальше здійснення кримінального провадження вирішується Генеральною прокуратурою України згідно з цим Кодексом.

1.Право вирішувати щодо будь-якого клопотання про перегляд судового рішення має тільки держава винесення вироку (ст. 13 Конвенції).

2.У разі заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган:

а)повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку;

б)не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом;

в)повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; і

г)не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

Якщо процедура заміни вироку здійснюється після передачі засудженої особи, держава виконання вироку тримає цю особу під вартою або іншим чином забезпечує її присутність

удержаві виконання вироку до закінчення цієї процедури (ст. 11 Конвенції).

Держава виконання вироку припиняє виконання вироку, як тільки держава винесення вироку інформує її про будь-яке рішення або будь-який захід, унаслідок якого вирок перестає бути обов'язковим для виконання (ст. 14 Конвенції).

Держава виконання вироку надає державі винесення вироку інформацію щодо виконання вироку:

а)коли вона вважає, що вирок виконано; б)якщо засуджена особа втекла з-під варти до закінчення виконання вироку; або

в)якщо держава винесення вироку звертається із проханням надіслати спеціальне повідомлення (ст. 15 Конвенції).

3.У разі скасування судом іноземної держави вироку із закриттям кримінального провадження або застосування до засудженого акта помилування, амністії, пом'якшення вироку, ухваленого судом іншої держави, МЮ інформує Державну пенітенціарну службу України про необхідність звільнення особи.

4.Якщо вирок судом іноземної держави скасовано і призначено нове досудове розслідування або новий судовий розгляд, питання про подальше здійснення кримінального провадження вирішується Генеральною прокуратурою України відповідно до гл. 44 КПК.

Стаття 613

Витрати, пов'язані з передачею засудженої особи

1. Витрати, пов 'язані з передачею засудженого в Україні іноземця для подальшого відбування покарання в державу його громадянства, крім тих, що виникли на території України, покриває держава, громадянином якої є засуджена особа.

2. Витрати, пов'язані з передачею засудженого в іноземній державі громадянина України, здійснюються органом,що виконує перевезення, зарахунок Державного бюджету України.

1. Будь-які витрати, пов'язані з виконанням Конвенції, покриваються державою виконання вироку, за винятком витрат, що виникли виключно на території держави винесення вироку (ст. 17 Конвенції).

Договірні Держави не вимагають одна від одної відшкодування будь-яких витрат, що виникли в результаті застосування цієї Конвенції (ст. 14 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків).

Стаття 614

Визнання та виконання вироків міжнародних судових установ

1. Визнання та виконання в Україні вироків міжнародних судових установ, а також прийняття осіб, засуджених такими судами до позбавлення волі, здійснюються згідно з правилами цього Кодексу на підставі міжнародного договору, згода на обов 'язковість якого надана Верховною Радою України.

1. Важливим є питання при розгляді визнання і виконання рішень іноземних судів у кримінальних справах про їх юридичну силу. Згідно зі ст. 124 Конституції України обов'язковими для виконання на всій території України є лише судові рішення, ухвалені судами іменем України. Таким чином, юрисдикція судів іноземних держав не може поширюватись на територію України і відповідно судові рішення однієї держави є чинними тільки на її території і не мають правових наслідків на території іншої держави без згоди останньої. Такузгодудержави можуть надавати шляхом укладання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких має бути надана їх органами законодавчої влади.

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана ВР України, є частиною національного законодавства України.

Отже, міжнародні договори, що регулюють визнання і виконання судових рішень іноземних судів у кримінальних справах, ратифіковані парламентом, є частиною національного законодавства України. Крім того, в пп. 3, 4 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій істатус суддів» закріплено, що судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на

території України за умов, визначених законом, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана ВР України. Невиконання судових рішень тягне відповідальність, установлену законом.

Передумовою виконання вироку іноземного суду згідно з вимогами законодавства України є його визнання. Україна при вирішенні питань про виконання вироку дотримується процедури, передбаченої підп. «б» п. 1 ст. 9 Конвенції. Тобто визнає вирок іноземної держави з використанням судової процедури нашої держави і, таким чином, замінює міру покарання, передбачену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством України за такий самий злочин. Але у будь-якому разі покарання у державі виконання вироку не може бути більш тривалим або суворим, ніж покарання, призначене у державі винесення вироку.

Під вироком іноземного судуслід розуміти будь-яке рішення, що набрало законноїсили і винесено уповноваженим на це судом іноземної держави у процесі кримінального провадження.

Під виконанням вироків іноземного суду слід розуміти застосування всіх можливих законних засобів для реалізаціїположень міжнародних договорів, запитів про їх виконання в Україні в порядку, передбаченому національним законодавством.

Конвенція безпосередньо регулює сам порядок виконання європейських судових рішень у кримінальних справах, визначаючи загальні умови виконання і регламентуючи питання запитів про виконання, застосування запобіжних заходів, у визначених випадках, щодо засуджених осіб, порядок виконання санкцій, а також визначає міжнародні наслідки європейських судових рішень у кримінальних справах.

1. Право на свободу та особисту недоторканність є одним з основоположних прав людини, яке гарантується Конституцією України (ст. 29) та такими міжнародними актами, як ЗДПЛ (1948 р.); КЗПЛ (1950 р.); Мінімальні стандартні правила ООН поводження з в'язнями (1955 р.); Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966 р.); Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку (1979 р.); Конвенції ООН проти катувань та іншихжорстоких, нелюдськихабо таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання (1984 р.); Звід принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню чи ув'язненню будь-яким чином (1988 р.); Мінімальністандартніправил ООН щодо заходів, не пов'язаних із тюремним ув'язненням («Токійські правила», 1990 р.); Основні принципи поводження з в'язнями (1990 р.) та ін.

Положення ст. 29 Конституції України та коментованої статті втілюють перш за все міжнародно-правової стандарт, що міститься у ст. 5 КЗПЛ, відповідного до якого:

1. У кримінальному судочинстві привід є одним із заходів забезпечення криміналь ного провадження, сутність якого полягає у примусовому супроводженні підозрюва ного, обвинуваченого, свідка, який раніше був викликаний у встановленому законом порядку і не з' явився за викликом без поважної причини або не повідомив причину свого неприбуття, що здійснюється особою, яка виконує ухвалупро привід, до місця їївиклику в зазначений в ухвалі час.

1. Об'єднання матеріалів досудового розслідування - це кримінально-процесуальне рішення, яке приймається виключно прокурором під час дізнання чи досудового слідства, і полягає у проведенні необхідних процесуальних дій у межах одного кримінального провадження щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень.

Слідчий, виявивши необхідність об'єднати в одному кримінальному провадженні матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, надсилає прокурору клопотання про

1. Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є безпосереднім порушенням такої засади кримінального провадження, як законність, сформульованої у ст. 9 КПК (див. коментар до ст. 9 КПК).

Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність може стосуватися положень як Особливої, так і Загальної частин КК України, яке веде до: неправильної кваліфікації діяння; порушення правил призначення покарання; неправильного застосування положень щодо звільнення від кримінальної відповідальності, або