Komentar_KPK_2012

-компетентні органи запитуваної Держави вирішили не розпочинати переслідування чи припинили вже розпочате переслідування щодо того самого діяння;

-діяння було вчинено поза територією запитуючої Держави;

-запитувана Держава не може виконати санкцію;

-запит ґрунтується на тому, що держава вважає, що вона сама не може виконати санкцію, навіть за допомогою видачі, а інша держава може, і жодна з інших умов, зазначених у ст. 6 Європейської конвенції не задовольняється;

-запитувана Держава вважає, що запитуюча Держава сама в змозі виконати санкцію;

-вік засудженої особи на час вчинення злочину був таким, що вона не могла би бути покарана в запитуваній Державі;

-згідно із законодавством запитуваної Держави накладена санкція вже не може бути виконана за строком давності;

-вирок, пов'язаний із позбавленням прав, і тією мірою, якою вирок встановлює позбавлення прав.

7. У частині 7 ст. 602 КПК встановлено пряму заборону виконання в Україні вироків судів іноземних держав, ухвалених заочно - без участі особи під час кримінального провадження. Ця заборона не поширюється за умови, якщо засудженій особі: було вручено копію вироку; надано можливість його оскаржити, тобто створено умови для реалізації процесуальних прав особи на захист.

Також ч. 7 ст. 602 КПК встановлюється підстава, за наявності якої МЮ України має правовідмовити в задоволеннізапитупровиконаннявирокусудуіноземноїдержавиякщо таке виконання суперечить зобов'язанням України за міжнародними договорами. Хоча з огляду на зміст вказаної частини навіть у цьому випадку законодавець залишає за компетентним суб'єктом право розглянути і задовольнити запит про виконання вироку суду іноземної держави.

8. Частиною 8 ст. 602 КПК визначено, що вирішення питання про визнання і виконання вироку суду іноземної держави у частині цивільного позову вирішується у порядку, передбаченому ЦПК (див. розділ VIII ЦПК «Про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні»).

9. У випадках, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВР України, якщо вирок суду іноземної держави передбачає покарання у виді позбавлення волі, законодавецьвстановлює процедурніособливостінаступного характеру.

Засвідчена копія запиту про виконання вироку суду іноземної держави в обов'язковому порядку надсилається МЮ України прокурору. Прокурор у разі отримання вказаної копії запиту зобов'язаний звернутися до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу до вирішення питання про виконання вироку суду іноземної держави.

Стаття 603

Розгляд судом питання про виконання вироку суду іноземної держави

1.Клопотання Міністерства юстиції України про виконання вироку суду іноземної держави розглядається протягом одного місяця з дня його отримання судом першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місце проживання чи останнє відоме місце проживання засудженої особи, або місце перебування майна такої особи, а в разі їх відсутності - місце знаходження Міністерства юстиції України.

2.Про дату судового засідання повідомляють особі, щодо якої ухвалено вирок, якщо вона перебуває на території України. Така особа має право користуватися правовою допомогою захисника. Судовий розгляд здійснюється за участю прокурора.

3.При розгляді клопотання Міністерства юстиції України про виконання вироку суду іноземної держави суд встановлює, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або цією главою. При цьому суд не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

4.За результатами судового розгляду суд постановляє ухвалу:

1) про виконаннявирокусудуіноземноїдержави повністю або частково. При цьомусуд визначає, яка частина покарання може бути виконана в Україні, керуючись положеннями Кримінального кодексу України, що передбачають кримінальну відповідальність за

злочин, узв 'язкуз яким ухвалено вирок, та вирішує питання про застосування запобіжного заходу до набрання ухвалою законної сили;

2) про відмову у виконанні вироку суду іноземної держави.

5.У разі необхідності проведення додаткової перевірки суд може постановити ухвалу про відкладення розгляду та отримання додаткових матеріалів.

6.Період, протягом якого особа перебувала під вартою в Україні у зв 'язку з розглядом запиту про виконання вироку суду іноземної держави, зараховується до загального строку відбування покарання, визначеного відповідно до пункту 1 частини четвертої цієї статті.

7.Уразі ухвалення рішення про виконання вироку суду іноземної держави суд може одночасно ухвалити рішення про обрання запобіжного заходу стосовно особи.

8.Копії ухвали суд надсилає Міністерству юстиції України та вручає особі, засудженій вироком суду іноземної держави, якщо така особа перебуває на території України.

9.Судове рішення стосовно виконання вироку суду іноземної держави може бути оскаржено в апеляційному порядку органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено відповідне питання, та прокурором.

1.У частині 1 ст. 603 КПК законодавець встановив строк, протягом якого суд першої інстанції повинен розглянути клопотання МЮ про виконання вироку суду іноземної держави - один місяць з дня отримання клопотання.

Зазначимо, що до судів першої інстанції належать районні, районні у місті, міські та міськрайонні суди, які мають право ухвалити вирок або постановити ухвалу про закриття кримінального провадження (див. ст. 3 КПК).

Також у ч. 1 ст. 603 КПК визначено, який саме суд першої інстанції зобов' язаний розглянути таке клопотання. При вирішенні цього питання законодавець звертається до одного із принципів побудови системи судів загальної юрисдикції, закріплений у ст. 125 Конституції України - принцип територіальності, який означає децентралізацію нижчих ланок системи судів загальної юрисдикції (місцевої та апеляційної). Кожен місцевий та апеляційний суди мають свою територіальну юрисдикцію - поширення компетенції конкретного суду на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Загалом реалізація цього принципу є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин та збільшення кількості правових конфліктів.

Крім того, ч. 1 ст. 603 КПК передбачено особливості розгляду судом першої інстанції клопотанняпро виконання вирокусудуіноземноїдержави, якіза своїм змістом пов'язанііз межами територіальної юрисдикції. Суд першої інстанції може розглядати таке клопотання, якщо в межах його територіальної юрисдикції знаходиться: місце проживання засудженої особи чи останнє відоме її місце проживання; місце перебування майна такої особи.

Навіть якщо немає даних щодо місця проживання засудженої особи чи останнього відомого її місця проживання, або місця перебування майна такої особи, розгляд судом питання про виконання вироку суду відбудеться. Узявши до уваги, що така інформація з різних причин може бути невідомою, законодавець передбачив, що в такому разі клопотання розглядає суд першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місце знаходження МЮ.

2.Про дату судового засідання, на якому розглядатиметься клопотання МЮ про виконання вироку суду іноземної держави, повідомляють особі, стосовно якої ухвалено відповідний вирок. Повідомлення особі про дату судового засідання є обов'язковою вимогою лише за умови її перебування на території України.

Частиною 2 ст. 603 КПК закріплюється право особи, стосовно якої ухвалено вирок судом іноземноїдержави, користуватися правовоюдопомогоюзахисника. Зауважимо, що в частині надання процесуальних прав та можливості їх реалізації законодавець прирівняв таку особу до підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого, яким гарантується право на захист (ст. 20 КПК). Конституцією України гарантується право кожного на правову допомогу (ст. 59). Окрім цього, конституційною нормою визначено, що кожен є вільним у виборі захисника своїх прав, а у випадках, передбачених законом, правова допомога надається безоплатно. Проте згідно зі ст. 43 КПК засуджений має права обвинуваченого, передбачені ст. 42 КПК.

У статті 1 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» від 2 червня 2011 р. № 3460-УІ вказано, що під правовою допомогою слід розуміти надання правовихпослуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.

Згідно з указаною статтею до правових послуг слід відносити:

-надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань;

-складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

-здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органахмісцевого самоврядування, перед іншимиособами;забезпечення захистуособи від обвинувачення;

-надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Однією з вимог щодо розгляду судом питання про виконання вироку суду іноземної держави є те, що в ньому обов'язково бере участь прокурор (визначення терміна «прокурор» див. у ст. 3 КПК).

3. Розгляд судом першої інстанції клопотання МЮ про виконання вироку суду іноземної держави повинен спрямовуватися на встановлення додержання умов, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВРУ.

Окрім цього, якщо міжнародного договору з цих питань не укладено, при розгляді клопотання МЮ про виконання вироку суду іноземної держави суд першої інстанції встановлює, чи дотримано умов, передбачених гл. 46 КПК. Зауважимо, що це обумовлюється вимогами ст. 602 КПК, уякій зазначено, що положення гл. 46 КПК можуть бути застосовані при вирішенні питання про передачу засудженої особи для подальшого відбування покарання у разі неукладення міжнародного договору.

У коментованій статті роз'яснюється, що при розгляді в суді першої інстанції клопотання МЮ України про виконання вироку не перевіряються фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави. Наголосимо, що суд першої інстанції не вирішує питання щодо винуватості особи, стосовно якої ухвалено відповідний вирок. До компетенції суду належить лише розгляд питання дотримання умов, передбачених міжнародним договором, згода наобов'язковість якого надана ВР України, або гл. 46 КПК.

Головним завданням вітчизняних судів при розгляді клопотання МЮ про виконання вироку суду іноземної держави є встановлення дотримання вищезазначених умов, з метою вирішення питання надання чи ненадання цим вирокам на території України такої ж юридичної сили, яку вони мають на території іноземної держави. Тобто визнання вироку суду іноземної держави - це поширення законної сили, неспростовності, виключності та обов'язковості його виконання на території держави, яка визнає цей вирок.

4. У частині 4 ст. 603 КПК передбачено, що суд першої інстанції зобов'язаний постановити ухвалу про виконання вироку суду іноземної держави повністю або частково. При цьому суду першої інстанції необхідно визначити, яка частина покарання може бути виконана на території України. При вирішенні цього питання суд повинен керуватися виключно положеннями КК, який визначає, якісуспільно небезпечнідіяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, які їх вчинили.

Також суд першої інстанції вирішує питання про застосування запобіжного заходу до набрання ухвалою законної сили.

Пунктом 2 ч. 4 ст. 603 КПК передбачено, що за результатами судового розгляду клопотання МЮ суд першої інстанції має право постановити ухвалу про відмову у виконанні вироку суду іноземної держави.

Вимоги щодо змісту ухвали передбачені ст. 372 КПК.

5. Для забезпечення повного і всебічного дослідження матеріалів щодо питання виконання вироку суду іноземної держави суд першої інстанції має право постановити ухвалу про відкладення розгляду та отримання додаткових матеріалів.

6. Частиною 6 ст. 603 КПК встановлено, що період, протягом якого особа перебувала під вартою в Україні у зв'язку з розглядом запиту про виконання вироку суду іноземної держави, зараховується до загального строку відбування покарання, визначеного судом першої інстанції таким, що може бути виконано на території України.

7.У разі ухвалення рішення про виконання вироку суду іноземної держави суд першої інстанції може одночасно ухвалити рішення про обрання запобіжного заходу стосовно особи.

8.За результатами розгляду питання про виконання вироку суду іноземної держави суд першоїінстанціїпостановляє ухвалу, копія якоїобов'язково надсилається МЮ. Крім цього, копію такої ухвали повинні вручити особі, засудженій вироком іноземної держави, якщо така особа перебуває на території України.

9.Оскільки однією з найважливіших гарантій реалізації закріпленого в Конституції України права на судовий захист є право на оскарження в суді вищестоящої інстанції судових рішень та ухвал, у ч. 9 ст. 603 КПК законодавець передбачив, що рішення суду першої інстанції щодо виконання вироку суду іноземної держави може бути оскаржено в апеляційному порядку. Однак апеляційне оскарження в кожному конкретному випадку безпосередньо стосується забезпечення додаткових гарантій захисту прав особи, щодо якої ухвалено вирок судом іноземної держави. Саме при апеляційному провадженні здійснюється перевірка судом апеляційної інстанції рішень та ухвал суду першої інстанції. За допомогою апеляційного провадження здійснюється перевірка законності й обґрунтованості постановлених судами першої інстанції рішень, що дає змогу усунути допущені помилки та порушення.

Частиною 9 ст. 603 КПК визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають право оскаржити судове рішення щодо виконаннявирокусудуіноземноїдержави в апеляційному порядку(додатково див. гл. 31 «Провадження в суді апеляційної інстанції» КПК). До таких суб'єктів належать: орган, що подав клопотання про виконання вироку суду іноземної держави; особа, щодо якої вирішено відповідне питання; прокурор.

Стаття 604

Виконання вироку суду іноземної держави

1.Ухвала про виконання вироку суду іноземної держави звертається до виконання згідно з цим Кодексом.

2.Міністерство юстиції України повідомляє запитуючій стороні про результати виконання вироку суду іноземної держави.

1.Необхідно зазначити, що виконаннявирокусуду іноземноїдержавице застосування засобів примусового виконання вироку суду іноземної держави в порядку, визначеному законодавством держави, на території якої виконується рішення.

Ухвала про виконання вироку суду іноземної держави звертається до виконання відповідно до вимог розділу VIII КПК.

2.Згідно з ч. 2 ст. 604 КПК на МЮ покладено обов'язок повідомитизапитуючуСторону про результати виконання вироку суду іноземної держави.

Зазначене положення ч. 2 ст. 604 КПК ґрунтується на вимогах Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків 1970 р. Так, у ст. 18 цього документа йдеться про те, що органи запитуваної Держави негайно повідомляють органи запитуючої Держави про заходи, вжиті за запитом про виконання. Цією ж статтею передбачено, що у разі потреби органи запитуваної Держави передають органам запитуючої Держави документ, який підтверджує, що санкція виконується.

Стаття 605

Підстави розгляду питання про передачу засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання

1.Підставою для розгляду питання про передачу засудженої особи для відбування покарання є запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави, звернення засудженого, його законного представника або близьких родичів чи членів сім'ї, а також інші обставини, передбачені законом України або міжнародним договором, згода на обов 'язковість якого надана Верховною Радою України.

2.Положення статей 605-612 цього Кодексу можуть бути застосовані при вирішенні питання про передачу особи, до якої судом застосовано примусові заходи медичного характеру.

1. Згідно з ч. 2 ст. 10 КК іноземці, яківчинили злочини на територіїУкраїни ізасуджені за них на підставіКК, можуть бути передані для відбування покарання за вчинений злочин тій державі, громадянами якої вони є, якщо така передача передбачена міжнародними договорами України.

У частині 1 ст. 605 КПК визначені підстави для розгляду питання про передачу засудженої особи для відбування покарання. До них законодавець відносить: запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави; звернення засудженого, його законного представника або близьких родичів чи членів сім'ї.

Згідно зі ст. 541 КПК під уповноваженим (центральним) органом слід розуміти орган, уповноважений від імені держави розглянути запит компетентного органу іншої держави або міжнародноїсудовоїустанови івжити заходів з метою йоговиконаннячи направити до іншої держави запит компетентного органу про надання міжнародної правової допомоги.

Зауважимо, що ст. 605 КПК визначено запит уповноваженого (центрального) органу іноземної держави як одну із підстав розгляду питання про передачузасуджених осіб та їх прийняття для відбування покарання. Тобто законодавець передбачив, що право на ініціювання розгляду вказаного питання належить не всім органам влади іноземних держав, навіть якщо їх функціональна діяльність пов'язана із формуванням та забезпеченням реалізації державної правової політики. Таке право закріплюється лише за уповноваженими державою націдіїорганами. Крім того, ч.1 ст. 605 КПК передбачено, що такий орган має бути виключно центральним у системно-структурній реалізації державної правової політики.

Щодо звернення засудженого, його законного представника або близьких родичів чи членів сім'ї, то тут слід зазначити таке. Підставою для розгляду питання про передачу засудженої особи для відбування покарання є звернення:

1)засудженого - обвинуваченого, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили (ст. 43 КПК);

2)законного представника засудженого - особа, яка у випадках передбачених законом, виступає у суді, на захист прав та інтересів недієздатних, обмежено дієздатних або дієздатних, але таких, що через фізичний стан не можуть особисто реалізувати своїправа й виконувати свої обов'язки. Умови та особливості залучення законного представника наведені у ст. 44 КПК;

3)близьких родичів та членів сім'ї - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов' язаніспільним побутом імають взаємніправа та обов' язки, утомучисліособи, якіспільно проживають, але не перебувають у шлюбі (ст. 3 КПК).

Крім того, перелік підстав для розгляду питання про передачу засудженої особи для відбування покарання не є вичерпним. У вказаній частині ст. 605 КПК передбачено, що такими підставами є обставини, визначені законом України або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВРУ.

До вказаних міжнародних договорів належать Європейська конвенція про передачу засудженихосіб1983 р., до якоїнаша держава приєдналася згідно із ЗУ від22 вересня 1995 р. № 337/95-ВР «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік» (Конвенція є чинною для України з 1 січня 1996 р.) та Додатковий протокол до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб від 18 грудня 1997 р., ратифікований ЗУ «Про ратифікацію Додаткового протоколу до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб» від 3 квітня 2003 р. № 718-ІУ.

Конвенцією про передачу засуджених осіб 1983 р. урегульовано порядок здійснення запиту (у запиті про передачу засудженої особи має бути обов'язково зазначено, на основі якої конвенції або угоди зроблено запит) і відповіді на нього, надсилання підтверджувальних документів, питання забезпечення добровільності одержання згоди засудженої особи на її передачу (з повним розумінням правових наслідків такої згоди), транзитного перевезення, вимоги щодо мови і необхідних витрат, порядок надання інформації про виконання вироку тощо.

Також є низка двосторонніх договорів про передачу засуджених осіб, наприклад, із: Туркменістаном - від 23 березня 2005 р., Грузією - від 14 лютого 1997 р., Ісламською Республікою Іран - від 11 травня 2004 р., Корейською Народно-Демократичною

Республікою - від 12 листопада 2004 р., Великою Соціалістичною Народною Лівійською Арабською Джамахірією - від 8 квітня 2008 р., Федеративною Республікою Бразилія - 2 грудня 2009 р.

2. Частиною 2 ст. 605 КПК передбачено, що положення статей 605-612 КПК (підстави розгляду питання про передачу засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання; умови передачізасуджених осіб і їх прийняттядля відбування покарання; порядок істроки вирішення питання про передачу осіб, засуджених судами України, для відбування покарання в іноземних державах; повідомлення про заміну або скасування вироку суду України щодо громадянина іноземної держави; порядок розгляду запиту (клопотання) про передачу громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для відбування покарання в Україні; розгляд судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України; організація виконання покарання щодо переданої засудженої особи; повідомлення про зміну або скасування вироку суду іншої держави) можуть бути застосовані при вирішенні питання про передачу особи, до якої судом застосовано примусові заходи медичного характеру.

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру має свої особливості, визначені у гл. 39 КПК. Окрім цього, відповідно до ст. 19 КК не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння знаходилася в стані неосудності. Не підлягає покаранню особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла психічною хворобою, що позбавляє її можливості усвідомлювати своїдії(бездіяльність) або керувати ними. Підставою для застосування примусових заходів медичного характеру до особи може бути також визнання її обмежено осудною.

Стаття 606

Умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання

1. Засуджену судом України особу може бути передано для відбування покарання в іншу державу, а засудженого іноземним судом громадянина України прийнято для відбування покарання в Україні тільки за умов:

1)якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку;

2)якщо вирок набрав законної сили;

3)якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж якнайменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув'язнення на невизначений строк;

4)якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого;

5)якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок,

єзлочином згідно із законодавством держави виконання вирокуабо було б злочином уразі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі;

6)якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати;

7)якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.

2.Перед вирішенням питання про передачузасудженоїособи для відбування покарання

зУкраїни до іноземної держави остання має надати гарантії того, що засуджений не буде підданий катуванню або іншому жорстокому, нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.

3.Згода засудженого чи його законного представника повинна бути висловлена у письмовій форміз усвідомленням усіх правових наслідків такоїзгоди. Засуджений чи його законний представник мають право на отримання правової допомоги у вигляді юридичної консультації щодо наслідків своєї згоди. Згода засудженої особи не вимагається, якщо на момент вирішення питання згідно з положеннями цієї глави вона перебуває на території держави свого громадянства.

4.У разінедотримання хоча боднієїз умов, передбаченихчастинами першоютретьою цієї статті, Міністерство юстиції України може відмовити у передачі або прийнятті

засудженого, якщо інше не передбачено цим Кодексом або міжнародним договором України.

5.Уразіякщо при вирішенніпитання про передачу засудженого в Україні громадянина іноземної держави встановлено, що законодавство держави виконання вироку відповідає умовам пункту 5 частини першої цієї статті, але максимальний передбачений строк покарання у виді позбавлення волі за відповідне діяння є меншим, ніж строк покарання, призначений вироком, передача засудженої особи можлива лише після фактичного відбуття засудженим частини покарання, визначеної відповідно до частини третьої статті 81 Кримінального кодексу України. Таке саме правило може бути застосовано, якщо законодавство держави виконання вироку не відповідає умовам пункту 5 частини першої цієї статті стосовно виду покарання.

6.Уразі прийняття рішення про відмову в передачі засудженого для подальшого відбування покарання наводяться обґрунтовані підстави прийняття такого рішення.

7.Засуджена особа, яка надала згоду на передачу в іноземну державу для подальшого відбування покарання, може відмовитися від такої передачі у будь-який час до перетину державного кордону України відповідно до статті 607 цього Кодексу. Уразі отримання інформації про таку відмову Міністерство юстиції України негайно припиняє розгляд питання про передачу або, у відповідних випадках, вживає заходів для припинення передачі.

8.У випадках, передбачених пунктами 4 та 7 цієї статті, новий розгляд питання про передачу засудженої особи можливий не раніше, ніж через три роки після відмови у передачі або відмови засудженої особи від передачі.

1. У частині 1 ст. 606 КПК наведено перелік умов, за наявності яких засуджену судом України особуможебути передано длявідбування покаранняв іншудержаву, а засудженого іноземним судом громадянина України прийнято для відбування покарання в Україні:

-особа є громадянином держави виконання вироку;

-вирок набрав законної сили;

-на часотриманнязапитупро передачузасуджениймає відбувати покарання упродовж якнайменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув'язнення на невизначений строк;

-на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого;

-кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі;

-відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати;

-держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.

Указаний перелік умов є вичерпним і таким, що не передбачає винятків при вирішенні питання щодо передачі засуджених осіб та їх прийняття для відбування покарання.

2. У статті 28 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Статтею 63 Основного Закону передбачено, що засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, визначених законом і встановлених вироком суду.

Україна є однією із держав-засновниць Організації Об' єднаних Націй та членом Ради Європи і повинна виконувати взяті на себе зобов'язання, у тому числі - щодо гуманного поводження з ув'язненими, без чого неможлива її повноцінна інтеграція в європейське і світове співтовариство. Тому вирішення питання про передачу засудженої особи для відбування покарання з України до іноземноїдержави повинно обов'язково надати гарантії того, що засуджений не буде підданий катуванню або іншому жорстокому, нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню. Надання таких гарантій повинно враховувати вимоги:

-Мінімальних стандартних правил поводження з в'язнями від 30 серпня 1955 р.

-Європейських пенітенціарних правил від 12 лютого 1987 р.

-інших міжнародних норм щодо прав людини і поводження із правопорушниками.

З огляду на зміст ч. 2 ст. 606 КПК, перед вирішенням питання про передачу засудженої особи для відбування покарання з нашої держави сторона від України має право вимагати надання відповідної інформації, якої було б достатньо для підтвердження гарантування того, що засудженого не буде піддано катуванню або іншомужорстокому, нелюдськомучи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.

3. Однією із умов, за наявності якої засуджену судом України особу може бути передано для відбування покарання в іншу державу, а засудженого іноземним судом громадянина України прийнято для відбування покарання в Україні, є згода засудженого або, враховуючи його вік або фізичний чи психічний стан, згода законного представника засудженого (ч. 1 ст. 606 КПК).

Частиною 3 ст. 606 КПК передбачено, що згода засудженого чи його законного представника повинна бути висловлена виключно уписьмовій формі. Цією ж частиною ст. 606 КПК на засудженого або його законного представника, у разі висловлення письмової згоди, покладено обов'язок усвідомити всі правові наслідки такої згоди, а саме: фактичну зміну умов відбування покарання. Особливо слід звернути увагу на застосування законодавцем у вказаному контексті терміна «усвідомлення». Під цим поняттям слід розуміти систему актів свідомості з осягнення певного явища і світу в цілому. Акт усвідомлення явища супроводжується актом усвідомлення власної участі особи у спричиненні тих чи інших наслідків. Тобто, надаючи вказану згоду, засуджений чи його законний представник повинні не лише розуміти можливості реалізації їх прав, а й врахувати те, що настане після їх реалізації.

Частиною 3 ст. 606 КПК закріплюється право засудженого чи його законного представника на отримання правовоїдопомоги уформіюридичноїконсультації щодо наслідків своєї згоди. Також ч. 3 ст. 606 КПК встановлюється виняток щодо необхідності надання згоди засудженої особи. Такої згоди не вимагається, якщо на момент вирішення питання про передачу особи для відбування покарання в іншу країну засуджений перебуває на території держави свого громадянства.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р. у разі якщо засуджена особа висловила своє побажання про передачу державі виконання вироку, держава винесення вироку надсилає на запит цій державі таку інформацію:

-прізвище, дату і місце народження засудженої особи;

-її постійну адресу, якщо вона є, у державі виконання вироку;

-виклад фактів, на яких ґрунтується вирок;

-характер, тривалість покарання і дату, з якої починається його обчислення.

4.Недотримання хоча б однієї з умов, передбачених частинами 1-3 ст. 606 КПК, є підставою для відмови у передачі або прийнятті засудженого, якщо інше не передбачено положеннями КПК або міжнародним договором України. У такому разі згідно зі ст. 3 вказаної вище Конвенції у виняткових випадках сторони можуть погодитися на передачу засудженоїособи, навіть якщо засудженій особізалишилосявідбувати покаранняпротягом меншого часу, ніж якщо на час отримання запиту про передачу засуджена особа має відбувати покарання упродовж щонайменш шести місяців, або якщо їй винесено вирок до ув'язнення на невизначений строк.

Оскільки право вивчати та перевіряти матеріали, необхідні для передачі засуджених осіб, надано МЮ, йому ж надається і право відмовити у передачі або прийнятті засудженого.

5.Якщо при вирішенні питання про передачу засудженого в Україні громадянина іноземної держави встановлено, що законодавство держави виконання вироку відповідає умовам п. 5 ч. 1 ст. 606 КПК - кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покаранняувидіпозбавленняволі, але максимальний передбачений строкпокарання увиді позбавлення волі за відповідне діяння є меншим, ніж строк покарання, призначений вироком, то передача засудженої особи можлива, але з дотриманням певних правил. Така передача може відбутися лише після фактичного відбуття засудженим частини покарання, визначеної відповідно до ч. 3 ст. 81 КК, якою передбачені умови, при настанні яких судом може бути застосовано умовно-дострокове звільнення засудженої особи від відбування покарання. Так, у вказаній частині ст. 81 КК встановлено, що умовно-дострокове

звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше:

- половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

-двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі якщо особа раніше відбувала покарання увидіпозбавлення воліза умисний злочин ідо погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

-трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовнодо строково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Таке саме правило може бути застосоване, якщо законодавство держави виконання вироку не відповідає умовам п. 5 ч. 1 ст. 606 КПК щодо виду покарання.

6. У рішенніпро відмовув передачізасудженого для подальшого відбування покарання повинні наводитися підстави такої відмови. Обґрунтованість підстав прийняття рішення про відмову вимагає повного і всебічного з' ясування всіх обставин, що можуть впливати на вирішення питання про передачу особи, вивчення необхідних матеріалів, встановлення відповідності умовам чинного законодавства та міжнародних договорів України.

Виходячи зі змісту положень ч. 6 ст. 606 КПК безпідставна відмова в передачі засудженого для подальшого відбування покарання заборонена.

7. Частиною 7 ст. 606 КПК встановлено, що особа, яка надала згоду на передачу в іноземну державу для подальшого відбування покарання, має право відмовитися від такої передачі. Більше того, реалізація такого права не має часових обмежень - особа має право відмовитися від такої згоди у будь-який час. Також передбачено, що така відмова може бути здійсненна тільки до перетинуДержавного кордонуУкраїни - до моментуфактичного залишення особою території нашої держави.

У разі отримання інформації про відмову особи від передачі в іноземну державу МЮ зобов'язано:

-негайно припинити розгляд питання про передачу засудженої особи;

-у відповідних випадках, вжити заходів для припинення передачі засудженої особи.

8.МЮ може відмовити у передачі або прийнятті засудженого, якщо інше не передбачено КПК або міжнародним договором України, у разі недотримання хоча б однієї з умов, передбачених частинами 1-3 ст. 606 КПК. У цьому випадку новий розгляд питання про передачузасудженоїособи можливий нераніше, ніж через три роки після відмови МЮ

упередачі.

Уразі якщо особа сама відмовилася від передачі в іноземну державу для подальшого відбування покарання, новий розгляд питання про її передачу можливий не раніше, ніж через три роки після такої відмови.

Стаття 607

Порядок і строки вирішення питання про передачу осіб, засуджених судами України, для відбування покарання в іноземних державах

1.Питання про передачу осіб, засуджених судами України до позбавлення волі, для відбування покарання в державах, громадянами яких вони є, вирішується Міністерством юстиції України.

2.Якщо засуджений є громадянином іноземної держави - учасниці міжнародного договору про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для відбування покарання в державі, громадянином якої він є, орган, на який покладено обов 'язок приведення вироку до виконання, роз 'яснює засудженому його право звернутися до Міністерства юстиції України або до уповноваженого (центрального) органу держави, громадянином якої він є,

зклопотанням про передачу його для відбування покарання в цій державі на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Положення цієї частини не перешкоджають засудженим громадянам інших держав звертатися з проханням про передачу в державу свого громадянства для подальшого відбування покарання.

3.Міністерство юстиції України після вивчення та перевірки матеріалів у разі їх належного оформлення та за наявності підстав, передбачених цим Кодексом або

міжнародним договором, приймає рішення щодо передачі особи, засудженої судом України до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання у державі, громадянином якоївона є, про що надсилає інформацію відповідномуоргану іноземноїдержави та особі, за ініціативою якої розглядалося питання передачі засудженої особи.

4.Після отримання від уповноваженого (центрального) органу іноземної держави інформації про згоду на прийняття засудженого для відбування покарання Міністерство юстиції України надсилає Міністерству внутрішніх справ України доручення про узгодження місця, часу і порядку передачі та організацію передачі цієї особи з установи системи виконання покарань України в іноземну державу.

5.Передача засудженого громадянина іноземної держави для подальшого відбування покарання відповідно до цієї статті не позбавляє його права порушувати питання про його умовно-дострокове звільнення, заміну невідбутої частини покарання більш м'яким у строки, передбачені Кримінальним кодексом України, а також про помилування у порядку, передбаченому законодавством України. Будь-які документи чи інформація, необхідні для розгляду цього питання в Україні, можуть бути запитані від компетентних органів держави виконання вироку через Міністерство юстиції України.

6.Міністерство юстиції України повідомляє суд, що ухвалив вирок, про рішення про передачу засудженої особи, а також забезпечує інформування суду про результати виконання вироку в іноземній державі.

7.Уразі оголошення в Україні амністії суд, який отримав інформацію про рішення про передачу засудженої особи відповідно до цієї статті, розглядає питання про застосування амністії до такої засудженої особи. У разі потреби суд може звернутися до Міністерства юстиції України з метою отримання від компетентних органів держави виконання вироку інформації, необхідної для розгляду питання про застосування амністії.

8.Орган, що прийняв рішення відповідно до частин п 'ятої та сьомої цієї статті за результатами розгляду питань про умовно-дострокове звільнення, заміну невідбутої частини покарання більш м 'яким, помилування чи амністію, надсилає копію відповідного рішення МіністерствуюстиціїУкраїни для відповідного інформування держави виконання вироку.

1.Згідно з Інструкцією про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства, затвердженою спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Верховного Суду України, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29 червня 1999 р. № 34/5/22/130/512/326/73, центральним органом України, компетентним вирішувати та розглядати питання щодо виконання положень Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р., є Міністерство юстиції України (щодо справ, які знаходяться на розгляді в суді).

Частиною 1 ст. 607 КПК встановлено, що питання про передачу осіб, засуджених судами України до позбавлення волі, для відбування покарання в державах, громадянами яких вони є, вирішуються МЮ.

Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року№ 395/2011, передбачено, що МЮ, серед іншого, забезпечує правове співробітництво судів та іншихорганів державноївлади укримінальнихсправах із компетентними органами іноземних держав на підставі законів та міжнародних договорів України, виконує інші функції, визначені законами і міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана ВР України. Зазначимо, що передача засуджених осіб для подальшого відбування покарання є однією із форм такого співробітництва.

2.У частині 2 ст. 607 КПК закріплено право засудженої особи, яка є громадянином іноземної держави - учасниці міжнародного договору про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, звертатися з клопотанням про передачу її для відбування покарання в державу, громадянином якої вона є. Крім того, особі надається право обрати на власний розсуд, до якого саме органу влади їй звернутися із таким клопотанням - до МЮ або до уповноваженого (центрального) органу держави, громадянином якої є засуджена особа. Більше того, орган, на який покладено обов'язок приведення вироку до виконання, зобов'язаний роз'яснити засудженій особі її право звернутися з клопотанням про передачу для відбування покарання в державі, громадянином якої вона є.