Komentar_KPK_2012

кілька потерпілих від одного кримінального правопорушення, примирення повинно відбутися з усіма потерпілими;

2)кримінальне правопорушення належить до категорії кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, або до справ приватного обвинувачення;

3)кримінальне правопорушення скоєно вперше.

Вчинення злочину вперше полягає в тому, що:

—особа вчинила злочин перший раз, тобто ніколи в житті не порушувала кримінальний закон, у неї не було кримінального досвіду та злочинних навичок;

—раніше вчинений особою злочин втратив правове значення, тобто вона і раніше вчиняла злочини, але оцінка закону інша - з точки зору права особа вважається такою, що вчинила злочин вперше. Це може бути обумовлено декількома факторами (особа була правомірно звільнена від кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин, про що свідчить відповідний процесуальний документ); закінчились строки давності притягнення до кримінальноївідповідальності(ст. 49 КК); усунення злочинності ікараностідіяння (ч. 3 ст. 88 КК); особа була реабілітована (ч. 4 ст. 88КК); судимість особи погашена (ст. 89 КК); судимість особи знята судом (ст. 91 КК);

4) винний відшкодував завдані ним збитки або усунув заподіяну шкоду. Шкода,

заподіяна злочином, є підставою для визнанняособи потерпілою іналежить до об'єктивної сторони злочину. Це виявляється і в тому, що вона, будучи заподіяною особі, існує незалежно від чиєїсь думки, у тому числі й думки цієї особи. Як визначається у Рекомендації № К (85) 11 відносно положення потерпілого в рамках кримінального права і кримінального процесу(прийнята Комітетом міністрів Ради Європи від 28 червня 1985 р.), слід приділяти більше уваги потребам потерпілогонавсіхетапахкримінального процесута законодавчо передбачати, що компенсація може бути кримінальною санкцією або її заміною, або може бути призначена разом із кримінальною санкцією. Саме тому відшкодування заподіяної шкоди є однією з основних умов укладення угоди про примирення;

5) відсутність заперечень з боку особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Основним елементом укладення угоди про примирення є згода на примирення

обох сторін (підозрюваного (обвинуваченого) та потерпілого), яка припускає остаточне вирішення виниклого кримінально-правового конфлікту. При цьому, якщо вони не досягнуть згоди на встановлення між ними миру, то укласти угоду про примирення не можна, оскільки під примиренням сприймаються тільки двосторонні, обопільні та добровільні дії підозрюваного (обвинуваченого) та потерпілого, внаслідок чого сторони конфліктузмінюють своєвнутрішнє психологічне ставленнядо злочинута один доодного, що і є основною умовою для закриття кримінального провадження.

4. Підставою укладення угоди про визнання винуватості є наявність однієї або декількох обставин, передбачених ст. 479 КПК.

Угоду не може бути укладено лише у кримінальних провадженнях щодо: 1) особливо тяжких злочинів; 2) кримінальних правопорушень, внаслідок яких завдано шкоди інтересам особи (а не державним чи суспільним інтересам), і в цих провадженнях бере участь потерпілий.

Умовами, за наявностіяких може бути укладено угодупро визнання винуватості, є такі:

1)визнання підозрюваним (обвинуваченим) своєї повної винуватості у скоєнні кримінального правопорушення;

2)кримінальне правопорушення належить до категорії кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам;

3)у кримінальному провадженні відсутній потерпілий;

4)підозрюваний чи обвинувачений згоден сприяти у викритті кримінального правопорушення.

5.Угода про примирення або про визнання винуватості може бути укладена фактично на будь-якій стадіїпровадження, а саме з часупояви уньомупідозрюваного (відповідно до ст. 42 КПК підозрюваним є особа, якій повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення) і аж до виходу суду в нарадчу кімнату для ухвалення вироку. Зазначене положення має дуалістичний характер. З одного боку, укладання угоди після того, як справа вже потрапила до судуз обвинувальним актом, майже позбавлена такого позитивного аспекту, як процесуальна економія часу, та

державнихвитрат, аз другого - цеположеннянадає обвинуваченомудодатковуможливість реалізувати власні права й інтереси у разі, якщо зі стороною обвинувачення за якихось суб'єктивних умов ним не досягнуто такої угоди.

6.Забезпеченням принципу презумпції невинуватості є положення частини шостої коментованої статті, згідно з якою факт ініціювання угоди і будь-які твердження, що були зроблені з метою її досягнення, не можуть розглядатися як відмова від обвинувачення або як визнаннясвоєївинуватості. Це положення закріплює правило, що будь-яківідомості, які стали відомі слідчому, прокурору в ході проведення переговорів по примиренню або визнанню винуватості, не можуть бути використані як докази, що підтверджують винність особи, і на них не можна посилатись у подальшому кримінальному провадженні.

7.З моменту набуття особою статусу потерпілого йому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки, у якій обов'язково зазначається право на примирення з підозрюваним (обвинуваченим), порядок реалізації цього права та правові наслідки укладення угоди про примирення. Заборона втручання органів, які ведуть кримінальне провадження, у процес примирення сторін має на меті забезпечити сторонам право на вільне волевиявлення та вирішити кримінально-правовий конфлікт без втручання державних органів. Щодо підозрюваного, то відповідно до п. I. а. 7 Рекомендації Комітету міністрів № К(87)18 Ради Європи згода підозрюваного на припинення кримінального провадження повинна даватися вільно, зі знанням фактів і не підлягати жодним обмеженням. Тобто обвинуваченому або підозрюваному має бути роз'яснено не тільки право заперечувати проти звільнення від кримінальної відповідальності, а також правові наслідки прийняття такого рішення.

8.За загальним правилом, встановленим ч. 4 ст. 217 КПК, матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду. Однак коментована стаття закріплює обов'язок слідчого, прокурора виділити в окреме провадження матеріали досудового розслідування щодо особи (осіб), з якими досягнуто згоди про укладення угоди про визнання винуватості. Стосовно інших осіб, з якими не досягнуто згоди, кримінальне провадження проводиться в загальному порядку.

Виділення кримінального провадження завжди проводиться за постановою слідчого або прокурора, в якій обов'язково повинні бути викладені обставини вчиненого кримінального правопорушення, зазначено підставу виділення кримінального провадження і дано перелік виділених матеріалів. У разі, якщо матеріали, що виділяються, становлять великий обсяг, то, має складатися окремий опис, що додається до зазначеної постанови. При цьому копія постанови про виділення провадження долучається до матеріалів того провадження, з якого воно виділено, а до виділеного провадження підшивається її оригінал.

Проте варто звернути увагу на те, що в цьому випадку заходи по забезпеченню безпеки втрачають ефективність, оскільки даний процесуальний документ розкриває особу того, хто бажає співпрацювати зі слідством і його активність по викриттю співучасників. У зв'язку з цим за наявності загрози безпеці особи, яка уклала угоду, слідчий або прокурор в межах своєї компетенції до прийняття рішення про виділення провадження вживає передбачених законом заходів безпеки щодо особи, яка уклала угоду. Наприклад, не зазначає у постанові про виділення матеріалів кримінального провадження дійсні дані про особу, яка уклала угоду. В цьому випадку, слідчий або прокурор виносить постанову про застосування заходів безпеки, в якій викладає причини прийняття рішення про збереження

втаємниці цих даних, вказується псевдонім особи, яка уклала угоду про визнання винуватості, і за необхідності наводиться зразок її підпису, який він буде надалі використовувати. Постанова поміщається в окремий конверт, який після цього опечатується і долучається до матеріалів кримінального провадження. І тільки після цього виноситься постанова про виділення матеріалів кримінального провадження стосовно цієї особи.

Увипадку скоєння особою кількох кримінальних правопорушень, якими заподіяна шкода різним потерпілим, особа може примиритися лише з декількома або одним із потерпілих, і кримінальне провадження щодо цього примирення підлягає виділенню в окреме провадження.

Стаття 471

Зміст угоди про примирення

1. В угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов'язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов'язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покараннятазгода сторін на його призначення або напризначенняпокарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.

1. Коментована стаття детально регламентує зміст угоди про примирення з метою захисту інтересів сторін, які укладають угоду.

В угоді зазначаються сторони її укладення (найменування сторони, прізвище, ім'я, по батькові, дата і місце народження, місце проживання, громадянство); формулювання підозри чи обвинувачення викладається із зазначенням часу, місця вчинення кримінального правопорушення, а також інших суттєвих обставин, які впливають на правову кваліфікацію діянь підозрюваного (обвинуваченого); правова кваліфікація вказується із зазначенням конкретної статті КК України.

До істотних для відповідного кримінального провадження обставин можна віднести обставини, які пом'якшують або обтяжують кримінальну відповідальність, посткримінальна поведінка особи, дії особи по сприянню у розкритті злочину та інші.

Шкода, заподіяна потерпілому, незалежно від її характеру зазначається у грошовому еквіваленті. Процес відшкодування майнових збитків - це певна діяльність із поновлення матеріального становища постраждалої від кримінального правопорушення особи. Ця шкода може бути відшкодована підозрюваним (обвинуваченим) до моменту укладення угоди, або в угоді може бути зазначено строк відшкодування шкоди. Зокрема, якщо в результатівчинення кримінального правопорушення потерпіломубуло заподіяно каліцтво або інше тяжке ушкодження здоров'я, в угоді може бути закріплено обов'язок підозрюваного (обвинуваченого) проводити щомісячні пожиттєві або до суттєвого покращення здоров'я потерпілого платежі на його користь.

Відшкодування збитків може здійснюватися різними засобами. Це може бути грошова компенсація втрати, надання аналогічної або рівноцінної речі на заміну втраченої, ремонт та поновлення пошкодженого (або знешкодженого) майна, спростування в тій чи іншій формі відомостей, які порочать честь, гідність та ділову репутацію потерпілого, надання грошової компенсації на витрати за медичну та соціальну допомогу (протезування, побутове обслуговування), надання винним потерпілому майна (наприклад, житла, автомобіля тощо) у безкоштовне користування на певний строк, надання йому безкоштовних послуг, не пов'язаних із поновленням пошкодженого майна. Тобто можна вести мову про те, що у відшкодуванні важливим є не стільки сам засіб, який обере підозрюваний (обвинувачений), скільки його кінцевий результат, котрим буде задоволенийпотерпілий. І через те, щоніКК, ніКПК невизначають спосіб відшкодування, усунення шкоди, то і органи досудового розслідування не вправі призначати якийсь конкретний, чітко визначений засіб компенсації, вони лише зобов'язані зафіксувати наявність та результат відшкодування. Це питання майже повністю віддане на розсуд потерпілого і підозрюваного (обвинуваченого).

Відшкодування шкоди можливо не лише угрошовомувиразі, а також шляхом вчинення винною особою певних дій на користь потерпілого. Крім дій, спрямованих на відшкодування матеріальної шкоди, на підозрюваного (обвинуваченого) може бути покладено обов' язок вчинення дій, спрямованих на компенсацію моральної шкоди, зокрема, вибачитися перед потерпілим, публічно або через засоби масової інформації визнати свою вину.

Покарання, яке узгоджується сторонами в угоді, повинно відповідати межам, передбаченим у санкції статті Особливої частини КК, за наявності підстав сторони можуть погодити покарання із звільненням від його відбування з випробуванням. Обов'язковою

умовою погодження покарання є відсутність заперечень сторін угоди щодо виду і розміру покарання. Про відсутність таких заперечень окремо зазначається в угоді.

В угоді про примирення детально роз'яснюється сторонам, що в результаті її укладення вони позбавляються права на оскарження вироку суду в апеляційному або касаційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Це зумовлено тим, що примирення передбачає, що (підозрюваний)обвинувачений визнає свою винув скоєнні інкримінованого йомудіяння, а визнання вини, як наслідок, дозволяє в разі досягнення угоди з потерпілим проводити розгляд у спрощеному порядку без дослідження всієї сукупності доказів та ін. При укладенні угоди про примирення основним питанням, яке має бути в центрі подальшого провадження, стає питання про виконання умов такої угоди, а не про обставини справи і доведеність вини. Крім того, потерпілий позбавляється права у майбутньому вимагати притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди, а підозрюваний (обвинувачений) можливості скористатися правами, передбаченими п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК.

Роз'яснення сторонам наслідків невиконання угоди має на меті стимулювання їх до належного виконання умов угоди та забезпечення мети кримінального провадження.

У заключній частині угоди зазначаються дата та місце її складання, а також підписи сторін угоди.

Стаття 472

Зміст угоди про визнання винуватості

1. В угодіпро визнання винуватостізазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

2. В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.

1. Сторонами укладення угоди про визнання винуватості виступають прокурор, який здійснює процесуальне керівництво відповідним кримінальним провадженням, та підозрюваний (обвинувачений). Неоднозначно в КПК вирішено питання про можливість захисника представляти інтереси підзахисного в процесі укладення угоди, зокрема, якщо про можливість участізахисника під час укладення угодипро примиренняпрямо зазначено в кодексі, то про участь захисника під час укладення угоди про визнання винуватості нічого не зазначено. Однак, виходячи із положень п. 3 ч. 3 ст. 42, ст. 48 КПК та загальних засад кримінального провадження підозрюваний (обвинувачений) повинен мати можливість консультуватися із захисником щодо умов угоди, порядку та правових наслідків її укладення.

Процес укладення прокурором угоди про визнання винуватості складається з трьох етапів: уточнення позицій сторін, складання тексту проекту угоди, внесення відповідних виправлень у текст, роз'яснення прокурором стороні наслідків невиконання угоди; виготовлення остаточного варіанту угоди, ознайомлення підозрюваного (обвинуваченого) з ним; підписання сторонами угоди про визнання винуватості.

Таким чином, у вступній частині угоди зазначається посадова особа органів прокуратури, яка уклала угоду з боку обвинувачення, та прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого (підозрюваного), що укладає угоду, число, місяць, рік і місце його народження.

У описовій частині угоди зазначаються фактичні обставини вчиненого особою кримінального правопорушення, із зазначенням часу, місця його вчинення, а також інших обставин, що підлягають доказуванню, тією мірою, якою вони доведені на момент

укладення угоди, а також правова кваліфікація вчиненого із зазначенням статті (частини статті) КК.

Окремим положенням в угоді вказується про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, причому в угоді детально описується винуватість щодо яких дій визнає особа.

Однією з найважливіших умов угоди є відображення в ній дій, які підозрюваний (обвинувачений) зобов'язується вчинити з метою «співпраці у викритті кримінального правопорушення». Угода не може бути укладена, якщо підозрюваний (обвинувачений) не вкаже конкретних дій, які він готовий зробити з метою сприяння стороні обвинувачення в розкритті та розслідуванні злочину, викритті та кримінальному переслідуванні інших співучасників злочину, розшуку майна, отриманого в результаті злочину. Також не може бути укладена угода, якщо сприяння підозрюваного слідству полягало лише в повідомленні відомостей про його власну участь у злочинній діяльності. Однак, якщо особа згодна повідомити про вчинення нею інших кримінальних правопорушень, така домовленість може бути предметом угоди про визнання винуватості.

В угоді визначається покарання, яке буде призначене судом у випадку затвердження угоди і постановлення вироку. Однак при узгодженні покарання прокурору обов'язково потрібно враховувати такі положення КК:

1)якщо мало місце готування до злочину - строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини

КК(ч. 2 ст. 68);

2)якщо мав місце замах на злочин - строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК (ч. 3 ст. 68);

3)якщо особа виконувала роль пособника, підбурювача, організатора чи другорядного виконавця - покарання їй може бути призначено нижче меж, установлених у санкції статті (частини статті) Особливоїчастини КК, уразінаявностікількохобставин, що пом'якшують покарання, або призначено більш м'який видосновного покарання, незазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК (ч. 4 ст. 68, ч. 3 ст. 65, ст. 69);

4)якщо особа виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності, і у складі організованої групи чи злочинної організації умисно вчинила тяжкий злочин, пов'язаний з настанням тяжкихнаслідків, - покарання увидіпозбавлення воліне може бути призначене їй на строк, більший, ніж половина максимального строку позбавлення волі, передбаченого законом за цей злочин (ч. 3 ст. 43);

5)за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, - покарання може бути призначено нижче меж, установлених усанкції статті(частини статті), або призначено більш м'який вид основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК

(ст. 69);

6)за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пп. 1 і 2 ч. 1 ст. 66 КК, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні підсудним своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального

строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК (ст. 696);

6 У результаті укладення та затвердження угоди відбувається суттєве звуження та обмеження прав сторін угоди, яке однак не можна розглядати як порушення засад змагальності та презумпції невинуватості. Таке обмеження має на меті забезпечення швидкого розгляду кримінальної справи, а також можливості швидкого поновлення прав потерпілого від кримінального правопорушення.

Частина перша коментованої статті встановлює наслідки укладення та затвердження угоди про примирення. Підозрюваний (обвинувачений) позбавляється права на оскарження вироку суду в апеляційному або касаційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів

7)при сукупності злочинів остаточне покарання може бути визначене (після того, як воно призначене за кожний злочин окремо) шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, а не шляхом часткового, а тим більше повного складання призначених покарань (ч. 1 ст. 70);

8)до основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть не бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною (ч. 3 ст. 70);

9)при сукупності вироків до покарання, призначеного за новим вироком, невідбута частина покарання за попереднім вироком може бути приєднана частково, а не повністю (частини 1 і 5 ст. 71);

10)при призначенні покарання неповнолітньому, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 КК, мають бути враховані умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього (ст. 103).

Після викладу в угоді міри покарання підозрюваний (обвинувачений) письмово викладає свою згоду на застосування до нього судом визначеного покарання.

В угоді повинно бути зазначено, яких обмежень процесуальних прав зазнає особа внаслідок її укладення та письмове підтвердження особи, що вона розуміє ці наслідки.

Також особа повідомляється про кримінальну відповідальність за умисне невиконання умов угоди тапро можливість скасування вирокусуду, яким буде затверджена угода, іщо в такому випадку провадження буде здійснюватися в загальному порядку.

2. У заключній частині угоди зазначається дата та місце її складання, а також підписи сторін угоди.

Стаття 473

Наслідки укладення та затвердження угоди

1.Наслідком укладення та затвердження угоди про примирення є:

1)для підозрюваного чи обвинуваченого - обмеження права оскарження вироку згідно

зположеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу;

2)для потерпілого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

2. Наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для

прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для підозрюваного чи обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.

у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Потерпілий крім зазначених прав на апеляційне або касаційне оскарження позбавляється права змінювати в подальшому розмір вимог про відшкодування заподіяної йому шкоди, а також звертатися за відшкодуванням заподіяної шкоди в порядку цивільного судочинства. Крім того, заявляти клопотання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення потерпілий може лише у випадку невиконання обвинуваченим у подальшому умов угоди.

2. У результаті укладення угоди про визнання винуватості підозрюваний чи обвинувачений, крім позбавлення права на оскарження вироку суду в апеляційному або касаційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, також не має права у судовому засіданні: користуватися допомогою захисника (крім випадків обов' язкової участі захисника); відмовитися давати показання; подавати та досліджувати докази.

3)умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4)існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5)очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;

6)відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.

8.Повторне зверненняз угодою в одномукримінальномупровадженніне допускається.

1.Укладення угоди на стадії досудового розслідування тягне за собою його закінчення. Формою закінчення досудового розслідування у випадку укладення угоди про примирення або про визнання винуватості є складання обвинувального акта, до якого додається підписана сторонами угода. Законодавець зобов'язує прокурора невідкладно після складання обвинувального акта передати його разом з угодою до суду. Однак потрібно враховувати положення ст. 290 КПК, згідно з якою сторони зобов'язані відкрити матеріали іншій стороні, а отже, враховуючи, у деяких випадках, тривалий час на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, вимога «невідкладності» буде мати значно розтягнутий інтервал у часі.

Крім того, прокурор може відтермінувати направлення обвинувального акта з угодою до суду за необхідності проведення невідкладних слідчих дій або перевірки показань підозрюваного (коли є підозра про самообмовупідозрюваного). Метоюпроведення слідчих дій, передбаченихч. 1 ст. 474 КПК, є збирання та фіксації доказів, якіможуть бути втрачені зі спливом часу, або які неможливо буде провести пізніше без істотної шкоди для їх результату у разі відмови суду в затвердженні угоди.

2.Якщо угоду укладено на стадії досудового розслідування, то її розгляд по суті відбувається в ході підготовчого судового засідання. Розгляд щодо угоди проводиться судом за обов' язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. При цьому, на відміну від загального порядку, відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.

3.Укладення угоди на стадії судового провадження тягне за собою зупинення процесуальних дій та перехід суду до розгляду умов та змісту угоди. Про зупинення процесуальних дій судом постановляється ухвала, у якій зазначається, хто заявив клопотання про укладення угоди, процесуальні дії, які вже були проведені у судовому провадженні, дата і місце її винесення.

4.З метою перевірки добровільностіта усвідомленостіобвинуваченим укладення угоди суд зобов'язаний з'ясувати в обвинуваченого, чи розуміє він, що кримінальне провадження щодо нього може бути розглянуто у судовому засіданні, де обвинувачений буде мати весь обсяг прав, зокрема, допитувати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази, що свідчать на його користь.

Суддя зобов'язаний провести детальне обговорення з обвинуваченим, щоб переконатися в тому, що визнання вини є добровільним і воно зроблено з розумінням того, що обвинувачений відмовляється від своїх прав. Під час цього обговорення, суддя повинен переконатися, що обвинувачений розуміє суть угоди, що укладається, іщо, укладаючи таку угоду, він відмовляється від важливих прав, включаючи право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують.

Суддя запитує, чи було в обвинуваченого достатньо часу, щоб ознайомитися з угодою про визнання вини. Якщо на будь-яке з цих питань дається відповідь «ні», суддя відмовляє

узатвердженні угоди про визнання вини. Суд роз'яснює особі: наслідки укладення угоди про визнання вини та обмеження її прав, які з цього випливають; характер обвинувачення, яке викладене в угоді і щодо якого особа визнає свою вину; конкретну міру покарання, передбаченуза кримінальне правопорушення, яка погоджена сторонами, а також додаткові заходи, які будуть покладені на особу згідно з вироком суду (наприклад, згідно зі статтями

76, 77 КК).

Аналогічні права суд зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому і під час укладення угоди про примирення. Однак у ході розгляду цієї угоди суд обов'язково роз'яснює потерпілому наслідки укладення угоди про визнання вини та обмеження його прав, які з цього випливають.

5.Під час розгляду будь-якої з угод суд повинен переконатись у добровільності її укладення сторонами, тобто встановити свідоме і навмисне напруження особою своїх фізичних та інтелектуальних сил, яке виникло за власним бажанням, без тиску зовнішніх обставин. Обов'язок суду - переконатися в тому, що угоду укладено добровільно - має першорядне значення. Однак, для того щоб правильно встановити добровільний характер, та зважаючи на те, що будь-яка участь адвокатів упровадженнях даноїкатегорії, ймовірно, залишатиметься теоретичною, суд повинен перевірити справжність будь-якої відмови обвинуваченого від права, шляхом його виклику з метою одержати підтвердження в письмовому вигляді. Окрім того, було б доцільно вимагати від суду спеціально з'ясувати, чи мав місце будь-який тиск на підозрюваного або обвинуваченого з метою змусити його відмовитися від скарги на співробітників правоохоронних органів в обмін на обіцянку припинити його переслідувати. Для перевірки добровільності укладення угоди суд наділений широким колом повноважень. Варто зауважити, що якщо розгляд угоди відбувається під час підготовчого засідання, тосуд повиненвжити заходів до витребування документів, поданих сторонами в ході досудового розслідування до моменту призначення справи до підготовчого судового засідання.

6.Суд у ході розгляду угод перевіряє їх на відповідність формальним вимогам, встановленим статтями 471-472 КПК. Суд не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні, оскільки межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання вини або примирення, а отже, суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого правопорушення.

7.Законодавець встановлює вичерпні підстави, за наявності яких суд може відмовити у затвердженні угоди.

Першою підставою є суперечність умов угод вимогам КПК та/або закону. Така підстава наявна у випадку, якщо: угода укладена у провадженні щодо особливо тяжких злочинів; у провадженні бере участь потерпілий; фактичні обставини вчиненого правопорушення не відповідають кваліфікації кримінального правопорушення.

Умови угоди визнаються такими, що не відповідають інтересам суспільства, у випадку якщо: ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження не відповідає тому пом'якшенню покарання, яке просить застосувати прокурор; був відсутній суспільний інтерес у забезпеченні швидшого досудового розслідування;підозрюваним насправдіне вчинялосяжоднихдій, спрямованих на сприяння кримінальному провадженні.

У випадку укладення угоди підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим внаслідок застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, суд відмовляє у затвердженні угоди.

Така підстава, як очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань, застосовується у випадку відсутності у обвинуваченого постійного місця роботи, джерела доходів, майна або інших засобів для відшкодування заподіяної шкоди потерпілому. Щодо угод про визнання вини така підстава може застосовуватися у випадку, коли підозрюваний (обвинувачений) не може вчинити жодних дій щодо сприяння

урозкритті злочину або повідомлення про осіб, які вчинили злочин.

Фактичні підстави для визнання винуватості відсутні у випадку, коли зі сторони підозрюваного (обвинуваченого) мала місце самообмова або є наявним таке, що не піддається сумніву, алібі.

За наявності вищеперерахованих підстав суд своєю ухвалою відмовляє у затвердженні угоди. У випадку, коли на досудовому розслідуванні було зібрано недостатньо доказів для розгляду кримінального провадження у судовому засіданні, суддя ухвалою про відмову у затвердженніугоди одночасно повертає матеріали прокурорудля продовження досудового розслідування. Якщо ж угода укладалася у стадії судового провадження суд в ухвалі зазначає про відновлення процесуальних дій і продовжує судове провадження у загальному порядку.

8. Коментована стаття закріплює заборонуповторного укладення угоди в одному ітому самому кримінальному провадженні.