Komentar_KPK_2012
.pdf
розслідування в поряду ст. 291 КПК; другий направляється до суду з клопотанням прокурора про розгляд акта у спрощеному провадженні (ст. 302 КПК).
Клопотанняпро продовження строкускладається слідчим, якщо внаслідок складності провадження неможливо закінчити досудове розслідування кримінального проступку протягом одного місяця (ч. 1 ст. 294 КПК).
4. Порядок відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні регламентований статтею 290 КПК.
Стаття 302
Клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні
1.Встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
2.Слідчий, прокурор зобов 'язаний роз 'яснити підозрюваному, потерпілому зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, прокурор зобов 'язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного та потерпілого на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
3.До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані:
1)письмова заява підозрюваного, складена в присутностізахисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;
2)письмова заява потерпілого щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;
3)матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.
451
1.Беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості у вчиненні кримінального проступку означає визнання ним винуватості не у якійсь частині підозри, про яку його повідомлено, а повністю.
Окрім умов, передбачених у ч. 1 цієї статті, ст. 381 КПК як обов'язкову умову здійснення кримінального провадження у спрощеній формі визначає ще й те, що обвинувачений має бути представлений захисником. Тому, приймаючи рішення про направлення обвинувального акта до суду з клопотанням про його розгляд успрощеномупровадженні, прокурор повинен роз'яснити підозрюваному, що у разі, якщо він не вирішить питання про участь захисника, провадження відбудеться у суді у «звичайному» порядку.
Про порядок залучення захисника до участі у кримінальномупровадженні див. статті 48-54 КПК.
2.Перед прийняттям рішення про направлення обвинувального акта до суду з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні слідчий, прокурор повинні роз'яснити як встановлені під час дізнання фактичні обставини кримінального проступку, так і його правову кваліфікацію.
Про особливості оскарження вироку суду першої інстанції, ухваленого за результатами спрощеного провадження, див. ч. 1 ст. 394 КПК.
Підозрюваному слід роз'яснити, що обмеження на оскарження вироку суду в апеляційному порядку стосуються лише підстав, встановлених ч. 2 коментованої статті.
Зінших підстав, передбачених ст. 409 КПК, вирок суду, постановлений за результатами спрощеного провадження може бути оскаржений у загальному порядку.
Обов'язок впевнитися у добровільності згоди підозрюваного та потерпілого на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні може бути реалізований під час роз' яснення підозрюваному і потерпілому положень, сформульованих у ч. 2 цієї статті.
Клопотання прокурора може бути сформульоване ним як в обвинувальному акті, так і в окремому процесуальному документі з однойменною назвою.
За загальним правилом, надання до суду інших документів, окрім обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, до початку судового розгляду забороняється (ч. 4 ст. 291 КПК).
3.Коментована стаття (ч. 3) передбачає, що до обвинувального акта, який направляється до суду для розглядууспрощеномупровадженні, серед іншого повинні бути додані матеріали досудового розслідування. Це має бути зроблено для того, щоб суд міг виконати вимоги ч. 2 ст. 382 КПК, згідно з якими під час судового розгляду суд у вироку замість доказів на підтвердження встановленихсудом обставин зазначає обставини,встановлені органом досудового розслідування.
452
ГЛАВА 26
ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ
§ 1. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування
Стаття 303
Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження
1. На досудовомупровадженніможуть бути оскарженітакірішення, діїчи бездіяльність слідчого або прокурора:
1)бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесеннівідомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, яківін зобов 'язаний вчинити увизначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
2)рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;
3)рішення слідчого про закриття кримінального провадженнязаявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4)рішення прокурора про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;
5)рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6)рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7)рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8)рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими
453
главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.
2.Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
3.Під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, діїчи бездіяльність слідчого або прокурора, передбаченіпунктами 5 та 6 частини першої цієї статті.
1. Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, якому присвячено гл. 26 КПК, є важливою гарантією захисту прав учасників кримінального процесу і відповідно до ст. 7 цього Кодексу - однією із засад кримінального провадження. Аналогічна гл. 22 «Оскарження дій слідчого і прокурора» містилася і в КПК 1960 року.
Порівняльний аналіз цих глав наочно свідчить про гуманізацію та оптимізацію порядку оскарження рішень сторони обвинувачення у вітчизняному кримінальному судочинстві.
Це випливає навіть із самої назви згаданих глав: за старим Кодексом оскарженню підлягали тільки дії слідчого і прокурора, за новим - також їхні рішення та бездіяльність.
У попередньому КПК оскарженню дій слідчого і прокурора окремо були присвячені відповідно статті 234, 236. У новому КПК положення щодо слідчих і прокурорів об'єднано в одні статті.
Відсутні у КПК 2012 року і норми, що регулюють порядок оскарження постанов про відмову в порушенні та про порушення справи у зв'язку зі скасуванням самого поняття «кримінальна справа» на стадії досудового розслідування.
Слід також зазначити, що у новому КПК знайшло відображення рішення КСУ від 30 січня 2003 р. №3-рп щодо неконституційності положень, які унеможливлювали розгляд судом на стадії досудового слідства скарг на постанови слідчого, прокурора.
Частиною 1 ст. 303 нового КПК окремими пунктами визначено предмети оскарження і залежно від цього - їх суб'єкти. Розкриття понять, що визначають зміст певних процесуальних дій та статус і повноваження конкретних учасників кримінального судочинства, містяться у відповідних нормах КПК.
Наприклад, бездіяльність слідчого, прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, нездійснення інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк,оскаржується заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна; рішення про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним
454
представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником; про закриттякримінального провадженнязаявником, потерпілим, його представником чи законним представником тощо.
При цьому у ч. 1 цієї статті передбачено диференціацію як предмета оскарження заходів, що вживаються слідчим або прокурором. Так, у п. 1 йдеться про їх бездіяльність, у пп. 2, 3, 4, 5, 7, 8 - про рішення, а у п. 6 - про рішення, дії чи бездіяльність.
Крім того, у пп. 3 і 4 розмежовано рішення про закриття кримінального провадження, прийнятіслідчим та прокурором, ізалежно від цього визначено суб'єкти оскарження. У першому випадку - це заявник, потерпілий, його представник чи законний представник, у другому - крім того, ще й підозрюваний, його захисник чи законний представник. Таким чином наголошується, на особливій ролі прокурора як сторони обвинувачення в кримінальному процесі, який має право в порядку нагляду самостійно скасувати рішення слідчого про закриття кримінального провадження (абзац
2 ч. 2 ст. 305 КПК).
Застосований у ч. 1 ст. 303 КПК підхід дозволяє впорядкувати і максимально конкретизувати підстави та порядок оскарження чітко визначеними суб'єктами відповідних процесуальних рішень.
Така конструкція цієї норми має і неабияке практичне значення, адже позбавляє процедуру оскарження процесуальних рішень певної невизначеності, а слідчі підрозділи іпрокуратурузайвоїзавантаженості, яка відволікає їх від виконання основних функцій з розслідування кримінальних правопорушень.
Частина 1 ст. 303 КПК наводить вичерпний перелік випадків і суб'єктів оскарження рішень, дій чи бездіяльності сторони обвинувачення при досудовому розслідуванні.
Натомість відповіднінорми попереднього КПК таких умов оскарження не передбачали, коло осіб, які могли подати скаргу, не встановлювали.
2. На відміну від ч. 1 ч. 2 ст. 303 не конкретизує види інших рішень, дій чи бездіяльності, які можуть бути оскаржені, а також суб'єкти оскарження.
Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Оскільки у цій та інших нормах КПК не розкривається поняття «інші» стосовно об'єктів оскарження, то, таким чином, до них можна віднести будь-якірішення, діїчи бездіяльність прокурора чи слідчого, завинятком тих, що зазначені у ч. 1 ст. 303 КПК.
З огляду на те, що у статтях 314-316 цього Кодексу не передбачено особливого порядку розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора у підготовчому провадженні, такий розгляд має відбуватися за загальними правилами, визначеними цими статтями.
455
3.Частиною 3 ст. 303 КПК встановлено, що під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбачені пп. 5 та 6 ч. 1 цієї статті.
Таким чином можна зробити висновок, що рішення, дії чи бездіяльність сторони обвинувачення, зазначені у пп. 1-4, 7 і 8, можуть бути оскаржені тільки під час досудового розслідування.
Виняток становлять лише рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим та їхні рішення, дії чи бездіяльність при застосуванні заходів безпеки - вони можуть бути оскаржені як на стадії досудового розслідування, так і під час підготовчого провадження.
456
Строкподання скаргина рішення, діїчи бездіяльність слідчого чипрокурора,
їїповернення або відмова відкриття провадження
1.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моментуприйняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого
чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня
Стаття 274
отримання особою її копії.
2. Скарга повертається, якщо:
1)скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;
2)скарга не підлягає розгляду в цьому суді;
3)скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієїстатті, і особа, яка їїподала, непорушує питання про поновленняцього строкуабо слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
3. Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала,
разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
4.Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
5.Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
6.Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.
7.Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду
впорядку, передбаченому цим Кодексом.
1.Стаття 304 КПК регламентує різні процесуальні інститути: строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова у відкритті провадження. Оскільки ці положення мають споріднений характер і пов'язані між собою, можна вважати, що їх об'єднання в одній статті є виправданим.
Стаття, що коментується, також має на меті оптимізацію кримінального процесу в частині оскарження рішень слідчого чи прокурора, оскільки обмежує право оскарження певними часовими рамками, визначає підстави для повернення скарги та відмови у відкритті по ній провадження.
Частиною 1 статті встановлено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моментуприйняття рішення, вчинення діїабо бездіяльності. Зазначенанорма передбачає вісім випадків такого оскарження. Таким чином цей строк не поширюється на вирішення скарг щодо інших рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора (ч. 2 ст. 303 КПК), які розглядаються під час підготовчого провадження згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. Згідно з ч. 1 ст. 110 КПК процесуальними рішеннями є всірішення органів досудового розслідування, прокурора, а частина третяцієї статті визначає, що рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Тому це положення стосується саме рішень зазначених службових осіб сторони обвинувачення, а їх дії чи бездіяльність мають бути оскарженні протягом десяти днів з моменту вчинення.
Уданомуразізаконодавецьпов'язує початок строкуоскарження саме з днем отримання копії відповідної постанови, не згадуючи про спосіб її одержання. Однак із огляду на положення ст. 111 КПК, згідно з якими про прийняте процесуальне рішення слідчий чи прокурор має повідомити певного учасника кримінального провадження, уявляється, що він457 повинен отримати копію постанови після його повідомлення про це як процесуальної дії. Відповідно до ч. 3 цієїстаттіповідомлення здійснюється увипадках, передбаченихцим Кодексом.
Увипадках, коли слідчий чи прокурор не повідомив про винесену постанову певного учасника процесу, останній може звернутися до них з відповідним клопотанням, а одержавши копію рішення, оскаржити його протягом десяти днів. Якщо слідчий, прокурор
взагалі не надішлють винесеної постанови учаснику провадження, він може оскаржити це як бездіяльність.
2. У частині 2 ст. 304 обумовлюються підстави для повернення скарги:
1)скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;
2)скарга не підлягає розгляду в цьому суді;
3)скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Перелік осіб, які вправі оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора відповідно до предмета оскарження, міститься у ч. 1 ст. 303 цього Кодексу. Скарги з інших питань, які розглядаються під час підготовчого провадження, подаються відповідними учасниками такого провадження.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, у межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, з урахуванням вимог статей32 і 33 цього Кодексу щодо територіальної та інстанційної підсудності.
Частина 1 цієї статті встановлено строк - 10 днів. Згідно зі ст.115 КПК при обчисленні строку днями не береться до уваги той день, від якого починається строк. Строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Якщо відповідну дію належить вчинити в суді, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах.
Поновлення процесуального строку за ст. 117 цього Кодексу здійснюється, якщо він пропущений із поважних причин.
3. Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Таким чином, на відмінувід повернення скаргидля відмови увідкриттіпровадження по ній існує тільки одна підстава - коли вона не підлягає оскарженню.
4.Рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, що можуть бути предметом оскарження, визначено у ч. 1 ст. 303 КПК. Однак у даному випадку існує певна невизначеність щодо «інших» рішень, дій чи бездіяльності зазначених осіб, які розглядаються під час підготовчого провадження. Адже в цьому разі предмет оскарження, по суті, не обмежується. Можна припустити, що законодавець мав на увазі порядок, згідно з яким відмова у відкритті провадження стосується тільки скарг, які розглядаються.
5.Копії ухвал про повернення скарги та про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилаються особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
6.Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до гл. 31 цього Кодексу.
7.Поверненняскаргинепозбавляє права повторногозверненнядо слідчого судді, судув порядку, передбаченому цим Кодексом. Отже, при відмові у відкритті провадження повторне звернення до суду не передбачається.
Стаття 305
Правові наслідки подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування
1.Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора.
2.Слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбаченіпунктами 1, 2, 5 і 6 частини першої статті 303 цього Кодексу, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.
Прокурор може самостійно скасувати рішення, що передбачене пунктом 3 частини першої статті 303 цього Кодексу і оскаржується в порядку, передбаченому частиною п 'ятою статті 284 цього Кодексу, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.
1. Частиною 1 цієї статті встановлено правило, за яким подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора (про зупинення бездіяльності, звісно, не
йдеться, вона не може бути «зупинена», а тільки припинена у відповідних випадках самостійно слідчим, прокурором або слідчим суддею, який вправі ухвалити рішення про зобов'язання вчинити певну дію). Це положення також спрямовано на оптимізацію досудового провадження, оскільки інакше розслідування кримінальних правопорушень може бути взагалі паралізовано.
У КПК 1960 р. не було окремої статті, присвяченої правовим наслідкам подання скарги на дії слідчого чи прокурора, але ч. 4 ст. 234 було передбачено, що подача скарги не зупиняє виконання дії, яка оскаржується, коли це не визнає за потрібне слідчий або прокурор.
2. Натомість ст. 305 КПК такого застереження не встановлює, оскільки законодавцем застосовано інший підхід для законодавчого врегулювання цього питання: слідчий чи прокурор, коли визнає за необхідне, не зупиняє виконання дії, а згідно з ч. 2 цієї статті слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пп. 1, 2, 5 і 6 ч.1 ст. 303 цього Кодексу, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.
Крім того, прокурор може самостійно скасувати рішення, що передбачене п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК і оскаржується в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 284 КПК, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.
Таким чином, бездіяльність слідчого, прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР, неповерненнятимчасово вилученого майна, нездійснення іншихпроцесуальнихдій, яківін зобов'язаний вчинити; їх рішення про зупинення досудового розслідування, про відмову у визнанні потерпілим; рішення, дії чи бездіяльність при застосуванні заходів безпеки можуть бути самостійно скасовані чи припинені ними самими.
Але рішення слідчого про закриття кримінального провадження скасовується тільки прокурором, при цьому за умови, що скаргу подано заявником, потерпілим протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови. Тобто можна зробити висновок, що за скаргою їх представника чи законного представника постанова слідчого про закриття кримінального провадження може бути скасована слідчим суддею. Крім того, незалежно від надходження скарги прокурор може скасувати таке рішення слідчого протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови.
Що стосується рішення прокурора про закриття кримінального провадження, то за скаргою заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника воно може бути скасовано слідчим суддею.
Стаття 306
Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування
1.Скарги нарішення, діїчи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
2.Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п 'яти днів з моменту надходження скарги.
3.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язковоїучастіособи, яка подала скаргу, чи їїзахисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
1.Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності відповідно до п. 17 ч.1 ст. 7 КПК визнано однією із загальних засад кримінального провадження.
Слід зауважити, що новий КПК на відмінувід попереднього КПК1960 р. не передбачає інституту оскарження учасниками кримінального провадження, іншими заінтересованими особами дій та бездіяльності слідчого прокурору, а прокурора - вищестоящому прокурору.
Відтепер повноважним суб'єктом розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність слідчого тапрокурора визначено нового учасника кримінального процесуслідчого суддю, до повноважень якого п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК віднесено здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Своєрідним винятком із правила коментованої статтіможна вважати положення ч. 5 ст. 284 - щодо права прокурора скасовувати постанови слідчого про закриття кримінального провадження за скаргою заявника, потерпілого та ст. 308 - щодо права підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого оскаржувати прокурору вищого рівня недотримання розумних строків.
Безпосередньо порядок розгляду слідчим суддею скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування регламентує коментована стаття.
У частинах 1, 2 та 3 цієї статті законодавець розкрив три складові такого порядку, до яких відніс: правила розгляду скарг, строки розгляду, вимоги до переліку осіб, участь яких у процесі розгляду скарг є обов'язковою.
Слід звернути увагуна те, що укоментованій статтівживається узагальнююче поняття- «скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора», предметні ж їх ознаки визначені в іншій статті КПК, а саме ст. 303. Ця стаття класифікує скарги за предметом оскарження. Умовно їх можна поділити на дві категорії - за переліком, визначеним у ч.1 цієї статті, та так звані «інші скарги», передбачені її ч. 2.
Необхідно зауважити, що для вказаних категорій скарг передбачені різні вимоги щодо стадій кримінального провадження, на яких є допустимим їх розгляд слідчим суддею. Якщо для скарг, визначених ч. 1 ст. 303 - це час досудового розслідування, то для визначених ч. 2 - час підготовчого провадження у суді.
Для так званих «інших скарг» законодавцем не передбачено жодного критерію для оцінювання їх допустимості. Відповідно й не визначено, хто саме і у зв'язку із чим може подавати такі скарги, наслідки їх подачі та можливі шляхи розв'язання. Проте досвід пострадянських держав, які прийняли нове кримінальне процесуальне законодавство, вказує на обов'язковеобумовлення цих моментів (див. ст. 125 КПК РосійськоїФедераціїна ін.). Регулював це питання певним чином і попередній Кодекс. Так, наприклад, згідно з вимогою ч. 3 ст. 23 67 Кодексу 1960 р. скарга на постанову про порушення кримінальної справи за фактом мала бути подана з достатнім обґрунтуванням порушення прав та законних інтересів відповідної особи. Недостатність обґрунтування порушення прав та інтересів визнавалося підставою для відмови у відкритті провадження з розгляду скарги.
Залишення вказаного питання неврегульованим у новому Кодексі, не без сумніву, призводитиме до неоднозначності розуміння суб'єкта звернення з «іншою скаргою» та її предмета. Проте відмовити у прийнятті такої скарги і її розгляді буде неможливо з огляду на припис ч.4ст. 304 КПК, згідно з яким відмова слідчого суддіувідкриттіпровадженняза скаргою допускається лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Частина 1 коментованої статті вимагає, щоб скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядалися слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 КПК, з урахуванням положень цієї глави.
Проте ні ця стаття, ні жодна інша КПК не визначає їх підсудність - до якого саме місцевого суду може бути оскаржено особою рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора.
Кодекс 1960 року, на відміну від нового, ці питання врегульовував у спеціальних статях, які передбачали оскарження за предметом. За закріпленим ним правилом рішення органу дізнання, слідчого та прокурора оскаржувалися до районного міського суду за
місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка їх прийняла (статті 23 61, 23 62, 23 65, 2367 та ін.).
У частині 1 згаданих статей 318-380 КПК йдеться про загальні положення судового розгляду, проокреміж особливостірозглядускарг даноїкатегоріїдив. пп.1-7 коментаря до цієї статті.
2. Частина 2 коментованої статті встановлює загальне правило щодо гранично допустимих строків розгляду слідчим суддею скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування - 72 години з моменту над-