Komentar_KPK_2012
.pdfвідповідна частина такої інформації, після чого прокурор вживає заходів для збереження знятої інформації.
2. Зміст інформації, одержаної внаслідок здійснення зняття відомостей з електронних інформаційних систем або їх частин, фіксується на відповідному носієві особою, яка здійснювала зняття та зобов'язана забезпечити обробку, збереження або передання інформації.
1.Проведення негласних слідчих (розшукових) дії зі зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та із електронних інформаційних систем та (або) їх частин має на меті пошук та фіксацію інформації, що може бути використана у кримінальному провадженні з метою розкриття та розслідування злочинів. За результатами проведення наведених негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути також отримані відомості, які безпосередньо не стосуються мети досудового розслідування, тому їх зміст зазначається в протоколінегласноїслідчої(розшукової) дії у виглядікороткоїанотації. Разом з тим уході проведення негласних слідчих (розшукових) дій зі зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та із електронних інформаційних систем та (або) їх частин може бути отримана інформація орієнтуючого характеру, яка може бути використана для проведення профілактичних заходів, планування та проведення інших слідчих дій у кримінальному провадженні. За результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних систем та (або) їх частин може бути отримано інформацію, що має доказове значення у кримінальному провадженні та може вказувати на ознаки вчинення злочину окремими особами, їх спільниками, місця зберігання документів і предметів, що мають доказове значення, тощо. Інформація, яка відображає події та факти, а також може мати значення для вирішення завдань кримінального провадження, відповідно до ч. 1 коментованої статті КПК, повинна бути зафіксована на матеріальних носіях, які надалі будуть використовуватись у доказуванні. Фіксація інформаціїза результатами зняттяінформаціїз транспортнихтелекомунікаційних мереж відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 КПК забезпечується спеціально уповноваженими підрозділами органів безпеки та органів внутрішніх справ. Безпосереднє виконання негласної слідчої (розшукової) дії зі зняття інформації з електронних інформаційних систем та (або) їх частин, що пов' язане із фізичним чи програмним проникненням до цієї системи, на відміну від зняття інформації з транспортних телекомунікаційних систем, може забезпечуватися фахівцями спеціальних підрозділів державних органів, що мають право здійснення оперативно-розшукової діяльності.
2.Уповноважені працівники оперативних підрозділів у ході проведення вказаних негласних слідчих (розшукових) дій відбирають ту інформацію, яка має значення у кримінальному провадженні, фіксують її на матеріальних носіях, що можуть забезпечити подальше відтворення цієї інформації. Слідчий вивчає інформацію, складає протокол, до якого приєднує носіїінформаціїяк додатки. У протоколіза результатами зняття інформації
зтелекомунікаційних мереж звукова інформація розшифровується уповноваженою службовою особою, унеобхідних випадках за участіспеціаліста, а тіфрагменти, що мають доказове значення у кримінальному провадженні, вносяться до протоколу. Додатками до протоколу про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж можуть виступати носії з фонограмами запису розмов, друкованої інформації та зображень, що передавались засобами зв'язку. Додатками до протоколу про зняття інформації з електронних інформаційних систем можуть бути флеш-карти, жорсткі та гнучкі, оптичні диски та інші носії інформації, що забезпечують фіксацію та збереження інформації у вигляді електронних файлів. У протоколі також слід вказати на технічні засоби, вид програмного забезпечення, яке використовувалась для фіксаціїта відтворенняотриманоїза результатами негласних слідчих (розшукових) дій інформації, з метою забезпечення
можливості ознайомлення з цією інформацією на подальших стадіях кримінального провадження.
Протягом двадцяти чотирьохгодин після припиненнязняттяінформаціїз транспортних телекомунікаційних мереж або з інформаційних систем, відповідно до ч. 3 ст. 252 КПК уповноважена посадова особа оперативного підрозділу передає протокол прокурору для прийняття ним рішення про використання як доказ інформації, отриманої внаслідок застосування цих форм втручання у приватне спілкування, у цілому або певного її фрагмента.
Стаття 266
Дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів
1.Дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, у разі необхідності здійснюється за участю спеціаліста. Слідчий вивчає зміст отриманої інформації, про що складається протокол. При виявленні відомостей, що мають значення для досудового розслідування і судового розгляду, в протоколі відтворюється відповідна частина інформації, після чого прокурор вживає заходів для збереження отриманої інформації.
2.Технічні засоби, що застосовувалися під час проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій, а також первинні носії отриманої інформації повинні зберігатися до набрання законної сили вироком суду.
3.Носії інформації та технічні засоби, за допомогою яких отримано інформацію, можуть бути предметом дослідження відповідних спеціалістів або експертів у порядку, передбаченому цим Кодексом.
1. З метою забезпечення проведення окремих негласних слідчих (розшукових) дій, регламентованих цією главою КПК, можуть застосовуватися спеціальні технічні засоби фіксації інформації. Нерідко для відтворення інформації, отриманої за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, на етапі огляду і дослідження слідчим її матеріальних носіїв потрібна участь спеціаліста, який надасть допомогу в експлуатації технічних засобів та (або) забезпечить розшифровку зафіксованої інформації. Відповідно до ч.1 ст. 71 КПК спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.
Технічні засоби фіксації інформації використовуються в основному для проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, зняття інформації з електронних інформаційних систем та (або) їх частин, аудіоконтролю, відеоконтролю місця, аудіоконтролю, відеоконтролю особи. За результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій формуються носії інформації, що фіксують звукозапис, відеозапис, перебіг дій, подій, розмов, звуків тощо або містять електронні копії друкованих документів чи повідомлень, що передавались засобами зв'язку.
Передача матеріальних носіїв інформації, отриманих за результатами негласних слідчих (розшукових) дій, від оперативного підрозділу-виконавця до слідчого здійснюється у порядку, визначеному підзаконними нормативними актами органів, що забезпечують їх проведення. Як правило, у супровідних документах міститься вказівка на вид і тип технічних засобів, програмного забезпечення, за допомогою якого відбувалась фіксація інформації, що забезпечує можливість її дослідження без участі спеціалістів.
Слідчий вивчає зміст зафіксованої за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій інформації, про що складає протокол. Вивчення змісту інформації
відбувається, як правило,шляхом переглядуабо прослуховування інформації, зафіксованої на носіях.
Збереження інформації, отриманоївнаслідок дослідження носіїв інформації, отриманих за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, забезпечується прокурором згідно з вимогами ст. 259 КПК.
2.Відповідно до ч. 2 коментованої статті технічні засоби, що застосовувалися під час проведення вказаних негласних слідчих (розшукових) дій, а також первинні носії отриманої інформації повинні зберігатися до набрання законної сили вироком суду. Закріплений КПК порядок забезпечує можливість дослідження носіїв інформації, отриманих за результатами негласних слідчих (розшукових) дій на судових стадіях кримінального провадження, а також проведення експертизи як технічних засобів, так і носіїв інформації.
3.Частина третя коментованої статті вказує, що носії інформації та технічні засоби, за допомогою яких отримано інформацію, можуть бути предметом дослідження відповідних спеціалістів (див. ч.1 ст. 71 КПК) або експертів (ч. 1 ст. 69 КПК) упорядку, передбаченому статтями 242-245 КПК.
§ 3. Інші види негласних слідчих (розшукових) дій
Стаття 267
Обстеження публічно недоступнихмісць, житла чи іншоговолодіння особи
1.Слідчий має право обстежити публічно недоступні місця, житло чи інше володіння особи шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою:
1)виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для їх досудового розслідування;
2)виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів;
3)виявлення та вилучення зразків для дослідження під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину;
4)виявлення осіб, які розшукуються;
5)встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи.
2.Публічно недоступним є місце, до якого неможливо увійти або в якому неможливо перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб.
3.Приміщення, які спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені відповідно до закону (приміщення з примусового утримання осіб у зв'язку відбуттям покарання, затримання, взяттям під варту тощо), мають статус публічно доступних.
4.Обстеження шляхом таємного проникнення до публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи з метою, передбаченою в частині першій цієї статті, проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу.
1. Організація та проведення негласних слідчих (розшукових) дій, регламентованих цією статтею КПК, пов'язана із обмеженням задекларованих статтями 30, 32 Конституції України прав людини на недоторканність житла та іншого володіння особи, таємницю особистого та сімейного життя. Проникнення до житла, іншого володіння особи, публічно недоступних місць здійснюється з метою розкриття та розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо в інший спосіб отримати інформацію неможливо.
КПК у ч. 2 ст. 223 на законодавчому рівні закріплює легальне визначення понять «житло» та «інше володіння особи». Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке перебуває у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміють транспортний засіб, земельну ділянку, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, перебувають у володінні особи.
У коментованій статті КПК також встановлюється обмеження у ході провадження негласних слідчих (розшукових) дій доступу органам досудового розслідування до публічно недоступних місць, що забезпечує не лише реалізацію права особи на недоторканність житла та іншого володіння, але й можливість самостійно визначатитериторію, порушення меж якої є обмеженням її права на усамітнення або конфіденційність спілкування.
Частина 1 коментованоїстаттівизначає цілі, з метою досягнення яких укримінальному провадженні може бути здійснено обстеження публічно недоступних місць, житла та іншого володіння особи. За змістом цієї статті закону таке проникнення здійснюється негласно, тобто приховано від осіб, що є їх власниками, користувачами або розпорядниками цих об'єктів, а також їх близького оточення. З метою організа- ційно-технічного забезпечення цієї негласної слідчої (розшукової) дії до участі в її проведенні можуть залучатися спеціалісти.
Негласне проникнення до житла, іншого володіння, публічно недоступних місць полягає у системі дій, спрямованих на негласний огляд та обстеження вказаних об'єктів, і передусім здійснюється з метоювиявленняіфіксаціїслідів вчинення тяжкого абоособливо тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для досудового розслідування.
Виявлені в ході негласного проникнення предмети, документи не вилучаються. У межах проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії сліди вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину можуть фіксуватися шляхом фото-, відеозйомки, виготовлення відтисків, відбитків, зліпків тощо. Надалі матеріальні носії цієї інформації виступають додатками до протоколу про проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії.
У випадку наявності хоча б однієї із перелічених у ч. 1 цієї статті підстав, коли іншим шляхом отримати ці відомості неможливо або іншим чином не можна здійснити дії з виготовлення копій чи зразків речей, документів або інших матеріальних об'єктів, виявити осіб, які розшукуються, або встановити технічні засоби аудіо-, відеоконтролю особи в публічно недоступному місці, житлі чи іншому володінні особи, прокурор або слідчий вносить клопотання, узгоджене з прокурором, до слідчого судді про дозвіл на проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи. Це клопотання повинно бути винесене відповідно до вимог ч. 2 ст. 248 КПК; до клопотання додається витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.
2.За змістом ч. 2 коментованої статті публічно недоступним є місце, до якого неможливо увійти або в якому неможливо перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб. У контексті змісту цієї статті публічно недоступними місцями є: номери готелів, каюти кораблів, купе поїздів, кімнати в будинках відпочинку, санаторіях, профілакторіях тощо.
3.Частина 3 цієї статті КПК закріплює, що приміщення, які спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені відповідно до закону (приміщення з примусового утримання осіб у зв'язку відбуттям покарання, затримання, взяттям під варту тощо), мають статус публічно доступних. Відповідно до вказаної норми на обстеження цих приміщень дозволу слідчого судді не потрібно.
4. Негласне проникнення та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи відповідно до положень ч. 1 коментованої статті КПК проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленоїв порядку, передбаченомустаттями 246, 248, 249 цього Кодексу.
Особливості організації та проведення обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи передбачають залучення спеціально уповноважених оперативних підрозділів на підставі письмового доручення, наданого у порядку, визначеному ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК.
За результатами обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи складається протокол про проведення всіх виконаних дій та їх результатів, який протягом двадцяти чотирьох годин з моменту припинення цієї негласної слідчої (розшукової) дії передається прокурору (ч. 3 ст. 252 КПК). Додатками до протоколу є матеріальні носії отриманої інформації, що містять ознаки вчиненого окремими особами кримінального правопорушення. У протоколі про результати негласної слідчої (розшукової) діївідомостіпро осіб, якізалучалися до їїпроведення, уразіздійснення щодо них заходів безпеки, можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності у порядку, визначеному законодавством.
Стаття 268
Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу
Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу є негласною слідчою (розшуковою) дією, яка полягає в застосуванні технічних засобів для локалізації місцезнаходження радіоелектронного засобу, у тому числі мобільного терміналу систем зв'язку, та іншихрадіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) зв'язку, без розкриття змісту повідомлень, що передаються, якщо в результаті його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.
Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248-250 цього Кодексу.
В ухвалі слідчого судді про дозвіл на встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання.
Установленнямісцезнаходження радіоелектронного засобудо постановленняухвали слідчого судді може бути розпочато на підставі постанови слідчого, прокурора лише у випадку, передбаченому частиною першою статті 250 цього Кодексу.
1. Установлення місцезнаходження радіоелектронного пристрою полягає у застосуванні спеціальних технічних засобів, що забезпечують дистанційну локалізацію місцезнаходження пристрою системи радіозв'язку, без розкриття змісту повідомлень, що передаються цими засобами, чи іншого радіовипромінювального пристрою.
Організація та проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії безпосередньо не обмежує конституційні права та свободи людини і громадянина, оскільки її об' єктом є технічний засіб, а не фізична особа. Окрім того, під час установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу не контролюється будь-яка інформація, що передається засобами зв'язку, чи інша інформація, якою обмінюються особи, що перебувають у приміщенні, де знаходиться радіоелектронний засіб. Тому відповідно до вимог цієї статті
проведення зазначеної негласної слідчої (розшукової) дії не є винятковим та допускається у розслідуванні злочинів будь-якого ступеня тяжкості.
Безпосереднє встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу здійснюється із застосуванням спеціальних технічних засобів уповноваженими спеціалістами оперативних підрозділів. За результатами проведення цієї негласної слідчої (розшукової) діїможе бути встановлено місцезнаходження кінцевого обладнання рухомого (мобільного) зв'язку, яке використовується особою, підозрюваною або причетною до вчинення злочину, інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) зв'язку, тощо.
Проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії забезпечує отримання даних, що сприятимуть оперативному розшуку особи, підозрюваної у причетності до вчинення злочину, за рахунок встановлення місцезнаходження його персональної радіостанції стільникового радіозв' язку. Проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії забезпечує можливість установлення місцезнаходження у визначений проміжок часу радіоелектронних засобів та інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) зв'язку, що належать або використовувались особами, які можуть бути причетними до вчинення злочину, визнані потерпілими або свідками; або поточні координати такого радіелектронного засобу у просторі і часі.
Встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, який використовується окремою особою, як правило, здійснюється з метою реалізації окремих завдань кримінального провадження, зокрема, забезпечення проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, або ж заходів із затримання підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину. З метою організації та проведення цих негласних слідчих (розшукових) дій уповноваженими підрозділами застосовуються спеціальні технічні засоби отримання інформації.
2.Частина 2 коментованої статті КПК встановлює, що установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248-250 цього Кодексу.
3.В ухвалі слідчого судді про дозвіл на встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання. Такими ідентифікаційними ознаками можуть виступати, зокрема:
—номер абонента в телефонній мережі загального користування у форматі код країни - код зони або оператора - номер абонента в мережі;
—міжнародний ідентифікаційний номер мобільного терміналу (ІМЕІ);
—міжнародний ідентифікаційний номер мобільного абонента (ІМ8І).
4.Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобудо постановлення ухвали слідчого судді може бути розпочато на підставі постанови слідчого, прокурора лише у випадку, передбаченому ч. 1 ст. 250 КПК, тобто у виняткових невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину. Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу може бути розпочато до постановлення ухвали слідчого судді за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора. Відповідно до встановленого порядку прокурор зобов'язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з клопотанням до слідчого судді. Згідно з вимогами ст. 248 КПК слідчий суддя розглядає таке клопотання. Якщо слідчий суддя постановитьухвалупро відмовув наданнідозволуна проведення цієїнегласноїслідчої(розшукової) дії, то їїпроведення повинно бути негайно припинено. Отримана внаслідок такої негласної слідчої (розшукової) дії інформація повинна бути знищена в порядку, передбаченомуст. 255 КПК. За умови, якщо рішення про проведення установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу приймається
слідчим, він відповідно до вимог статей 110 та 251 КПК виносить відповідну постанову та узгоджує її з прокурором.
За результатами проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії слідчий або уповноважений співробітник оперативного підрозділу, якому було доручено проведення установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу на підставі ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК, складає протокол відповідно до вимог статей104, 106, 252 КПК, в якомуописуються результати проведення даної слідчої дії, а в необхідних випадках до нього долучаються додатки. Протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії з додатками не пізніше двадцяти чотирьох години з моменту припинення цієї дії передається прокурору. Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні (ст. 252 КПК).
Стаття 269
Спостереження за особою, річчю або місцем
1.Для пошуку, фіксації і перевірки під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину відомостей про особу та її поведінку або тих, з ким ця особа контактує, або певної речі чи місця у публічно доступних місцях може проводитися візуальне спостереження за зазначеними об'єктами або візуальне спостереження з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження.
За результатами спостереження складається протокол, до якого долучаються отримані фотографії та/або відеозапис.
2.Спостереження за особою згідно з частиною першою цієї статті проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248-250 цього Кодексу.
3.Спостереження за особою до постановлення ухвали слідчого судді може бути розпочато на підставі постанови слідчого, прокурора лише у випадку, передбаченому частиною першою статті 250 цього Кодексу.
1.Під спостереженням за особою, річчю або місцем, у контексті коментованої статті законодавцем розуміється візуальне спостереження, що проводиться за цими об' єктами у публічно доступних місцях із застосуванням фото- і відеозйомки, спеціальних технічних засобів для спостереження (оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів тощо). Частина 1 коментованої статті визначає мету проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії, яка полягає у пошуку, фіксації і перевірці під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочинувідомостей про особута їїповедінку або тих, з ким ця особа контактує; певної речі чи місця у публічно доступних місцях, що має відношення до вчинення кримінального правопорушення. У ході провадження негласної слідчої (розшукової) дії, регламентованої цією статтею КПК, може проводитися візуальне спостереження за вказаними об'єктами із застосуванням спеціальних технічних засобів (біноклів, приладів нічного бачення тощо).
Візуальне спостереження може здійснюватись з метою негласного спостереження, слідкування за особами, підозрюваними у вчиненні тяжких або особливо тяжких злочинів
(об'єктів спостереження), місцями їхпостійного проживання чи тимчасового перебування, за їх поведінкою, транспортними засобами, які вони використовують. Зазначене спрямоване на отримання об'єктивної інформації про злочинну діяльність окремих осіб, їх співучасників, виявлення зв'язків цих осіб, встановлення місцезнаходження осіб, які розшукуються органами досудового розслідування чи судом, з' ясування обставин безвісного зникнення людей, а також встановлення місць зберігання знарядь, предметів вчинення злочинів і незаконно добутого майна. Візуальне спостереження за конкретною особою, завжди має на меті пошук та фіксацію відомостей, що можуть використовуватись у доказуванні, а також з метою забезпечення інших слідчих та процесуальних дій: установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, контрольованих та оперативних закупок товарів, затримання підозрюваного тощо.
Одержані за результатами цієї негласної слідчої (розшукової) дії відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідностілюдини, якщо вони не містять інформаціїпро вчинення заборонених законом дій, зберіганню не підлягають ізнищуються під контролем прокурора (ч. 4 ст. 255 КПК).
За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, у якому послідовно, у хронологічному порядку із зазначенням точного часу, а також місця події міститься опис результатів візуального спостереження. Додатками до протоколу спостереження за особою, річчю, місцем можуть бути фотографії, відеоматеріали, письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні цієї негласної слідчої (розшукової) дії, стенограми, аудіозапис, фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп 'ютерної інформації тощо.
Протоколи за результатами спостереження за особою, річчю, місцем можуть використовуватись у доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування. Ці протоколи з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення вказаної негласної слідчої (розшукової) дії передаються прокурору (ч. 3 ст. 252 КПК).
2. Спостереження за особою здійснюється за ухвалою слідчого судді відповідно до вимог статей 246, 248-250 КПК. Відповідно до вимог законодавства клопотання про проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії виноситься слідчим за погодженням з прокурором або прокурором та подається на розгляд слідчого судді, який виносить ухвалу про надання дозволуна проведення спостереження заособою, річчю, місцем або відмовув цьому. Таке клопотання повинно відповідати вимогам ч. 2 ст.
248 КПК, до клопотання додається витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання. Для кожного об'єкта спостереження (конкретної особи, речі або місця) складається окреме клопотання.
3. Спостереження за особою до постановлення ухвали слідчого судді може бути розпочато на підставі постанови слідчого, прокурора лише у випадку, передбаченому ч. 1 ст. 250 цього Кодексу. Відповідно до вимог законодавства прокурор після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії зобов'язаний невідкладно звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає представлене клопотання згідно з вимогами ст. 248 КПК. Якщо слідчий суддя винесе ухвалу про відмову в наданні дозволу на проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії, то її проведення повинно бути
негайно припинено, аотримана інформація негайно знищується в порядку, передбаченому ст. 255 цього Кодексу.
Стаття 270
Аудіо-, відеоконтроль місця
1.Аудіо-, відеоконтроль місця може здійснюватися під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину і полягає у здійсненні прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіо-, відеозапису всередині публічно доступних місць, без відома їх власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб, за наявності відомостей про те, що розмови іповедінка осіб уцьомумісці, а також іншіподії, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для кримінального провадження.
2.Аудіо-, відеоконтроль місця згідно з частиною першою цієї статті проводиться на підставіухвали слідчого судді, постановленоїв порядку, передбаченомустаттями 246, 248, 249 цього Кодексу.
1.Проведення негласної слідчої (розшукової) дії, регламентованої цією статтею Кодексу, здійснюється шляхом встановлення спеціальних технічних засобів у публічно доступних місцях за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, мають значення для кримінального провадження. Аудіо-, відеоконтроль місця може проводитись також у місцях імовірного перебування або появи осіб, які підозрюються у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, з метою фіксації інформації, що може використовуватись у доказуванні на досудовому розслідуванні та в суді.
Аудіо-, відеоконтроль місця відрізняється від аналогічної негласної слідчої (розшукової) дії із аудіоконтролю та відеоконтролю особи передусім місцем її проведення, а такожорганізаційно-тактичнимиособливостями здійснення. Регламентована цією статтею КПК негласна слідча (розшукова) дія може проводитись у громадських місцях та в місцях загального користування, доступ до яких необмежений, тобто всередині публічно доступнихмісць, до якихзгідно із тлумаченням положень частин2 та 3 ст. 267 КК України можна увійти або в яких можна перебувати на правових підставах без відома їх власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб. Такими місцями є кінотеатри, кафе, ресторани тощо. Приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені відповідно до закону (приміщення з примусового утримання осіб у зв'язку відбуттям покарання, затримання, взяттям під варту тощо), мають статус публічно доступних для проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії.
Як правило, проведення зазначеної негласної слідчої (розшукової) дії забезпечується працівниками уповноважених оперативних підрозділів, а отримані результати фіксуються на матеріальні носії та можуть використовуватись як додатків до протоколів про їх проведення для доказування в кримінальному провадженні.
2.Частина 2 коментованої статті закріплює, що аудіо-, відеоконтроль місця проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 КПК. В ухвалі слідчого суді повинна бути вказана повна і точна
адреса місця, де проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія, час і строки її здійснення.
Стаття 271
Контроль за вчиненням злочину
1.Контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах:
1) контрольована поставка;
2) контрольована та оперативна закупка;
3) спеціальний слідчий експеримент;
4) імітування обстановки злочину.
2.Контроль за вчиненням злочину не проводиться, якщо внаслідок таких дій не-
можливо повністю запобігти:
1)посяганню на життя або заподіянню особі (особам) тяжких тілесних ушкоджень;
2)поширенню речовин, небезпечних для життя багатьох людей;
3)втечі осіб, які вчинили тяжкі чи особливо тяжкі злочини;
4)екологічній або техногенній катастрофі.
3.Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобутів такий спосіб речіідокументи не можуть бути використані
укримінальному провадженні.
4.Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.
5.Порядок і тактика проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативноїзакупки, спеціального слідчого експерименту, імітування обстановки злочину визначається законодавством.
6.Контроль за вчиненням злочину щодо незаконного переміщення через територію України транзитом, ввезення до України або вивезенняза межіУкраїни речей, вилученихз вільного обігу, або інших речей чи документів може бути проведений у порядку, передбаченому законодавством, за домовленістю з відповідними органами іноземних держав або на підставі міжнародних договорів України.
7.Прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених статтею 251 цього Кодексу, зобов 'язаний:
1) викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої
(розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину; 2) зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.
8. Якщо при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, воно має здійснюватися в межах, які