Komentar_KPK_2012

3.Відповідно до ч. 3 коментованоїстатті забороняється виготовлення копій протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них. Ця норма встановлює виняток із загального порядку ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, що визначений ст. 290 КПК. Уведення цієї норми до коментованої статті закону обумовлюється тим, що форми та методи провадження негласних слідчих (розшукових) дій та відомості, отримані в ході їх провадження, розголошенню не підлягають, гарантії їх нерозповсюдження забезпечуються засобами криміналь- но-правового захисту.

Стаття 255

Заходи щодо захисту інформації, яка не використовується у кримінальному провадженні

1.Відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті та статтею 256 цього Кодексу.

2.Забороняється використання зазначених у частині першій цієї статті матеріалів для цілей, не пов 'язаних з кримінальним провадженням, або ознайомлення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб.

3.Уразі якщо власник речей або документів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, може бути зацікавлений у їх поверненні, прокурор зобов 'язаний повідомити його про наявність таких речей або документів у розпорядженні прокурора та з 'ясувати, чи бажає він їх повернути. Допустимість дій, передбачених цією частиною, та час їх вчинення визначаються прокурором з урахуванням необхідності забезпечення прав та законних інтересів осіб, а також запобігання завданню шкоди для кримінального провадження.

4.Знищення відомостей, речей та документів здійснюється під контролем прокурора.

5.Знищення відомостей, речей та документів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, не звільняє прокурора від обов 'язку здійснення повідомлення згідно з вимогами статті 253 цього Кодексу.

1.Під результатом негласних слідчих (розшукових) дій слід розуміти сукупність отриманих внаслідок їх проведення відомостей, що вказують на ознаки вчинення злочину, осіб, що їх вчинили, а також інформацію щодо осіб, які ухиляються від кримінальної відповідальності, органів досудового розслідування чи суду або від кримінального покарання. У ході здійснення негласних слідчих (розшукових) дій відповідно можуть бути здобуті документи (копії), які містять фактичні дані про злочинні діяння окремих осіб і груп, об'єкти матеріального світу (речі й предмети), властивості, якості й стан яких об'єктивно пов'язані зі злочинною діяльністю, або такі, що були знаряддям злочину, й усі іншіматеріальніоб' єкти, якіможуть бути засобами виявлення, розкриття та розслідування злочину і використані як приводи та підстави для початку кримінального провадження, прийняття інших процесуальних рішень, а також для отримання фактичних даних, що можуть використовуватись у доказуванні.

2.Частина 2 коментованої статті забороняє використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, не пов'язаних з кримінальним провадженням або ознайомлення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб.

Як правило, не всі матеріали негласних слідчих (розшукових) дій мають бути використані в доказуванні на досудових та судових стадіях кримінального провадження. Отримані за результатами їх провадження відомості можуть використовуватись у кримінальному провадженні з урахуванням належності та допустимості та достовірності фактичних даних, що закріплені матеріалами документування негласних слідчих

(розшукових) дій (статті 85, 86 КПК). Таким чином, у разі прийняття прокурором рішення про недоцільність використання у кримінальному провадженні виділених з-поміж інших матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, він приймає рішення про невідкладне знищення таких матеріалів (речей, документів тощо).

3.Якщо прокурору стало відомо про зацікавленість власника цих речей або документів

уїх поверненні, прокурор вирішує дане питання у порядку, встановленому ст. 100, ч. 3 ст. 255 КПК, та може повернути ці речі або документи зацікавленій особі. Допустимість дій, передбачених цією частиною, та час їх вчинення визначається прокурором з урахуванням необхідності забезпечення прав і законних інтересів осіб, а також запобігання завданняю шкоди для кримінального провадження.

У випадках якщо речі, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, обмежені в обігу та прокурор не вважає за доцільне використовувати у кримінальному провадженні, з метою їх повернення власник має представити прокурору документи, на підставі яких ці речі могли в нього перебувати.

Прийнявши рішення про недоцільність використання у кримінальному провадженні предметів, документів та речей, що були вилучені в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та повернення їх власнику, прокурор зобов'язаний здійснити це на тому етапі кримінального провадження, що не зашкодить охоронюваним законним правам та інтересам осіб, що були задіяніабо обізнанів проведенніцих дій, організаційно-тактичним цілям кримінального провадження, а також гарантуватиме недопущення розголошення факту та методів провадження негласних слідчих (розшукових) дій

Уразі відсутності власника або його відмови в поверненні йому матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, відомості, а також речі, предмети та документи, що не мають особливої цінності, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення. Цінні речі, предмети, документи, отримані за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, за умови, що власник їх невідомий або відмовляється їх прийняти, у встановленому законом порядку звертаються у дохід держави.

4. Відповідно до ч. 4 коментованої статті на прокурора покладається обов'язок контролю за знищенням відомостей, речей та документів, отриманих за результатами проведення негласнихслідчихдій. Це не означає, що прокурор зобов'язаний безпосередньо виконувати дії, направленіна знищення матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, а також предметів і документів, отриманих за результатами їх проведення. Проте прокурор зобов'язаний контролювати такі дії, доручивши їх безпосереднє виконання слідчому, оперативному підрозділові. Знищення документів, речей, предметів, речовин, отриманих внаслідок провадження негласних слідчих (розшукових) дій, оформлюється актом, який підписується учасниками цієї дії та затверджується прокурором.

5. Частина 5 коментованої статті покладає на прокурора обов'язок письмового повідомлення осіб про проведення щодо них негласних слідчих (розшукових) дій, навіть якщо такі матеріали знищено. Строки повідомлення визначені ст. 253 КПК з урахуванням наявностіабо відсутностізагроз для досягненнямети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров'я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної дії повинні бути здійснені протягом 12 місяців після її припинення, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.

об'єктивно пов'язані зі злочинною діяльністю, або такі, що були знаряддям злочину, й усі інші матеріальні об'єкти, які можуть бути засобами виявлення, розкриття та розслідування злочину і використані як приводи та підстави для початку кримінального провадження та прийняття інших процесуальних рішень, а також для отримання фактичних даних, що можуть використовуватись у доказуванні. Під копією слід розуміти документ, що відтворює інформацію документа-оригінала, а також його зовнішніознаки (або їх частини) з обов'язковою позначкою «копія». Копії з документів, що містять сліди кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження згідно з положеннями ст. 98 КПК, та оформлені як додатки до протоколу негласної слідчої (розшукової) дії (статті 104-106, 252 КПК), можуть використовуватися у доказуванні.

Згідно з вимогами ч. 1 коментованої статті за результатами проведення кожної із негласних слідчих (розшукових) дій складається протокол. Додатками до протоколу є матеріальні носії інформації, предмети і документи, отримані за результатами проведення цих негласних слідчих (розшукових) дій. Залежно від специфіки негласної слідчої (розшукової) дії за її результатами можуть бути сформовані різні додатки. Зокрема, за результатами аудіоконтролю особи або аудіоконтролю місця додатками до протоколу виступатимуть фонограми запису розмов, зафіксовані на аналогових чи цифрових носіях, за результати накладення арешту на кореспонденцію, її огляду та виїмки додатками до протоколуможуть виступати предмети й документи, що пересилалася увідправленнях, або копії таких документів, матеріали фотокінозйомки негласних слідчих дій із огляду, виїмки телеграфно-поштових відправлень тощо. Протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається особою, що її проводила, до змісту вносяться необхідні відомості щодо дати й місця складення протоколу, виду проведеної негласної слідчої (розшукової) дії з посиланням на норму КПК, відомості щодо уповноваженої особи, що дала дозвіл на її проведення, дати початку й закінчення, строку проведення, отримані результати. Хід проведення окремих негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних засобів. Результати технічного документування ходу провадження негласних слідчих (розшукових) дій також можуть використовуватись у доказуванні на судових стадіях кримінального провадження.

Протоколи з додатками негласних слідчих (розшукових) дій після закінчення їх провадження та до моменту віддання обвинуваченого до суду зберігаються у прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та відповідає за їх збереження. На судових стадіях кримінального провадження суд досліджує протоколи з додатками негласних слідчих (розшукових) дій, у необхідних випадках до участі запрошується спеціаліст, який надає необхідні консультації або допомогу в експлуатації технічних засобів, які використовувалися під час проведення досудового розслідування.

2. Відповідно до ч. 2 цієї статті закону на будь-якій стадії кримінального провадження особи, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, можуть бути допитані як свідки. Допит вказаних осіб може мати на меті здійснення перевірки законності проведених негласних слідчих (розшукових) дій та отримання консультацій або роз'яснень фахівця щодо змістуотриманихза ними результатів. Оскільки організаційно-тактичні засади проведення кожної із негласних слідчих дій є захищеною законом таємницею, з якою може бути обізнане лише вузьке коло фахівців, з метою нерозголошення форм та методів їх проведення відомості, що можуть призвести до розконспірації методики негласних слідчих (розшукових) дій, розголошенню не підлягають. У виняткових випадках окремівідомостіможуть бути розкритідля всебічного, повного, неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, за умови, що досудове розслідування та судове провадження здійснюються із дотриманням режиму секретності.

Цією ж нормою статтіКодексузакріплено, що допитосіб, якіпроводили негласніслідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, може відбуватися із збереженням у таємниці відомостей про цих осіб та із застосуванням щодо них відповідних заходів безпеки, передбачених законом. Розголошення на досудовому розслідуванні та на стадіях судового розгляду матеріалів кримінального провадження відомостей стосовно осіб, які безпосередньо проводили негласні слідчі (розшукові) дії, у переважній більшості випадків може створити загрозу як їх особистій безпеці, так і завдати шкоди членам їх сімей. Окрім того, оприлюднення у ході кримінального провадження персональних даних осіб, які проводили чи брали участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, зробить неможливим подальше їх використання на відповідній ділянці роботи, адже щодо того, ким є ічим замається цялюдина, буде обізнана невизначена кількість осіб, що брали участь у кримінальному провадженні. Тому за умови необхідності допиту вказаної категорії осіб на будь-якій стадії кримінального провадження щодо них слід застосовувати передбачені законом заходи безпеки. Нерозголошення відомостей може забезпечуватися шляхом обмеження їх внесення до матеріалів кримінального провадження. Прийнявши рішення про застосування заходів безпеки, слідчий, прокурор або суд виносить мотивовану постанову або ухвалу про зміну в матеріалах кримінального провадження прізвища, імені, по батькові особи, що проводила або брала участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій на псевдонім. Надалі у процесуальних документах зазначається лише псевдонім, а інші дані зазначаються лише у постанові (ухвалі) про зміну анкетних даних. Ця постанова до матеріалів кримінального провадження не додається, а зберігається окремо в органі, який здійснює досудове розслідування.

Допит співробітників оперативних підрозділів, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, може здійснюватись відповідно вимог ст. 232 КПК, із мікшуванням звукута відповідним форматом трансляціївідеозображення, що не дозволить упізнати цю особу.

3. У випадку використання для доказування результатів негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути допитані особи, з приводу дій або контактів яких проводилися відповідні дії. Такими особами можуть бути безпосередньо підозрюваний, обвинувачений або особи, що контактували із підозрюваними або обвинуваченими та обізнані в їх протиправній діяльності, що зафіксовано у матеріалах, сформованих за результатами проведення негласнихслідчих(розшукових) дій. Ціособи повідомляються про проведення негласнихслідчих(розшукових) дій тільки щодо них устроки, передбаченіст.253 КПК, ів тому обсязі, який зачіпає їх права, свободи чи інтереси.

Стаття 257

Використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в інших цілях або передання інформації

1.Якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженнітільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Слідчий суддя розглядає клопотаннязгідно з вимогамистатей 247та 248цього Кодексу

івідмовляє у його задоволенні, якщо прокурор, крім іншого, не доведе законність отримання інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення.

2.Передання інформації, одержаної внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється тільки через прокурора.

1.Відповідно вимог цього закону кримінальне провадження розпочинається після внесення до ЄРДРвідомостей про вчинений злочин. У передбаченихзаконом випадкахта з дотриманням встановленого порядку, з метою розслідування злочинів можуть проводитись негласні слідчі (розшукові) дії, за результатами яких може бути отримано інформацію як щодо мети їх проведення, так і інші відомості, зокрема, про приватне життя підозрюваного,обвинуваченого увчиненнізлочину, окремихосіб, що контактують з ними. Конституція України, КПК та інші законодавчі акти України гарантують збереження в таємниці та нерозповсюдження інформації приватного характеру, окрім відомостей, що вказують на вчинення заборонених законом дій. Проте нерідко внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій отримується інформація про інші кримінальні правопорушення, вчинені підозрюваними, обвинуваченими, або здобуваються відомості про вчинення кримінальних правопорушень іншими особами, що контактували із об' єктами провадження негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідно до вимог КПК про отримання такої інформації суб'єктом, що проводив негласну слідчу (розшукову) дію, складається протокол, до якого можуть приєднуватися додатки, що є матеріальними носіями інформації, отриманої внаслідок їх проведення.

Частина 1 коментованоїстаттіКПК визначає порядок використання такої інформаціїта вказує, що коли за результатами негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, що не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка виноситься за клопотанням прокурора. Згідно зі змістом цієї норми, якщо за результатами негласної слідчої (розшукової) дії отримано відомості про вчинене кримінальне правопорушення, прокурор, уповноважений здійснювати процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, перевіряє, чи внесені відомості про його вчинення до ЄРДР, тобто чи здійснюється будь-яким компетентним слідчим підрозділом досудове розслідування цього кримінального правопорушення. Якщо в ЄРДР не зафіксовано відповідної інформації, прокурор готує мотивоване клопотання щодо надання дозволу на використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій з метою розпочати досудове розслідування, з яким звертається до слідчого судді, який відповідно до ст. 247 КПК має право розглядати таке звернення. Крім того, клопотання до слідчого судді вноситься прокурором із дотриманням ч. 2 ст. 248 КПК, ухвала суду повинна відповідати вимогам, встановленим ч. 4 ст. 248 КПК.

Якщо отримано інформацію щодо кримінального правопорушення, розслідування якоговжездійснюється компетентними суб'єктами, прокурор звертаєтьсядо слідчого судді щодо отримання дозволу на передачу цієї інформації органу, що веде досудове розслідування. До клопотання прокурор додає витяг з ЄРДР, протокол з додатками, складений за результатами негласної слідчої (розшукової) дії, а також матеріали аудіочи відеофіксації ходу їх проведення, якщо вона здійснювалась. За результатами представлених матеріалів слідчий суддя виносить ухвалу, в якій надає дозвіл на використання результатів негласної слідчої (розшукової) дії в іншому кримінальному провадженні або відмовляє в ньому. Обов'язковою умовою задоволення клопотання про дозвіл на використання зазначених матеріалів є доведення прокурором законності отримання інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення.

2.Частина 2 коментованої статті визначає, що передання інформації, одержаної внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється тільки через прокурора. Прокурор, одержавши ухвалу слідчого судді про дозвіл на використання інформації, отриманої при проведенні негласної слідчої (розшукової) дії в іншому кримінальному провадженні, у випадках, коли таке провадження розпочато, вносить відповіднівідомостідо ЄРДР. Він доручає органу досудового розслідування його проведення

і направляє до нього ухвалу слідчого судді та відповідні матеріали негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо таке досудове розслідування вже проводиться і процесуальний контроль його здійснює інший прокурор, то прокурор, який отримав ухвалу слідчого судді про дозвіл на використання інформації, здобутої при проведенні негласної слідчої (розшукової) дії в іншому кримінальному провадженні, передбачає її передання разом із матеріалами негласної слідчої (розшукової) дії цьому прокурору.

Постановлення слідчим суддею ухвали про відмовув наданні дозволуна використання відомостей, отриманих за результатами негласної слідчої (розшукової) дії в іншому кримінальному провадженні, не перешкоджає повторному зверненню прокурора за наявності більш обґрунтованих підстав.

§ 2. Втручання у приватне спілкування

Стаття 258

Загальні положення про втручання у приватне спілкування

1.Ніхто неможезазнавати втручання уприватнеспілкування без ухвали слідчого судді.

2.Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов'язаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування в порядку, передбаченомустаттями 246, 248, 249цього Кодексу, якщо будь-яка слідча (розшукова) дія включатиме таке втручання.

3.Спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв 'язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб.

4.Втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Різновидами втручання в приватне спілкування є:

1) аудіо-, відеоконтроль особи;

2) арешт, огляд і виїмка кореспонденції;

3) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;

4) зняття інформації з електронних інформаційних систем.

5.Втручання у приватне спілкування захисника, священнослужителя з підозрюваним,

обвинуваченим, засудженим, виправданим заборонене.

1. Право особи на недоторканність особистого (приватного) життя особи є одним із фундаментальних прав людини, що визначається Конституцією України та міжнародними нормативно-правовими актами у галузі прав людини - ЗДПЛ, ЄКЗПЛ, МПГПП та ін. Резолюцією ПАРЄ № 428 (1970 р.) визначено, що приватність є «правом жити своїм особистим життям з мінімальним стороннім втручанням».

Зокрема, згідно зі ст. 12 ЗДПЛ «ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте та сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від подібних втручань чи посягань». Стаття 8 КЗПЛ також проголошує правоособи наприватність та зазначає, що «кожен має право наповагудо його приватного і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції».

Право на приватність є комплексним правом, що включає в себе територіальну, комунікаційну, інформаційну, фізичнуприватність. Відповідно ст. 30 Конституції України захищає недоторканність житла (територіальну приватність), ст. 31 - таємницю

листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (комунікаційну приватність), ст. 32 передбачає заборону збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформаціїпро особу без їїзгоди (інформаційна приватність), а ст. 28 передбачає заборону піддавати особу без її вільної згоди медичним, науковим чи іншим дослідам (фізична приватність).

Обмеження прав особи, задекларованих статтями 30, 31, 32 Конституції України, здійснюється у встановлених законом випадках та за рішенням суду. Спираючись на конституційні положення, КПК регламентує підстави та порядок втручання у приватне спілкування та у ст. 258 встановлює загальні засади провадження негласних слідчих (розшукових) дій, пов'язаних із обмеженням права особи на приватність.

Приватне життя можна визначити як фізичну і духовну сферу, підконтрольну самій людині, тобто сферу, захищену від зовнішнього спрямованого впливу. Приватність («правейсі») означає певну якість життя, що визначається реальною можливістю людини здійснювати автономію ісвободуутій сферіжиття, яка можевважатися«приватною». Цей термін може вживатися і щодо права людини на автономію і свободу приватного життя, права на захист від втручання в нього інших людей, органів влади, громадських організацій ідержавних інституцій. У СШАтерміном «правейсі»позначають різніаспекти особистого життя людини: її індивідуальні особливості, сферу особистих відносин, інтимного життя, звичок, стануздоров'я, зміступоштових, телеграфнихповідомлень тощо.

Частина 1 ст. 258 КПК, спираючись на конституційні положення, вказує, що ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.

2.Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов'язаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку, якщо будь-яка слідча (розшукова) дія включатиме таке втручання. Порядок внесення клопотання до слідчого судді та його розгляд регламентується ст. 246, 248, 249 КПК. Як юридична підстава на втручання у приватне спілкування виступає ухвала слідчого судді про дозвіл на його проведення слідчим або за його дорученням оперативним підрозділом.

За змістом коментованоїстаті, якщо слідчим суддею постановлено ухвалупро відмовув наданні дозволу на втручання в приватне спілкування, клопотання слідчого, погоджене з прокурором, клопотання прокурора може бути внесено повторно лише у разі додаткового обґрунтування необхідності здійснення втручання в приватне спілкування. У клопотанні, що вноситься повторно, вказуються нові відомості, що обґрунтовують необхідність проведення негласних слідчих (розшукових) дій, пов'язаних із втручанням у приватне спілкування.

3.Нормами КПК регламентується порядок здійснення втручання у приватне спілкування, зокрема, ч. 3 ст. 258 КПК закріплює, що спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв'язку будь-якого типу. Окремим видом спілкування є приватне спілкування, його визначення міститься у цій же статті: «Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за такихфізичнихчи юридичних умов, при якихучасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб». Таким чином, якщо учасники спілкування застосували необхідні запобіжні заходи, що, на їх думку, перешкоджають розповсюдженню обмінюваної інформації, спілкування слід вважати приватним і втручання до нього у ході провадження негласних слідчих (розшукових) дій вимагає рішення слідчого судді.

4.Частина 4 коментованої статті закріплює поняття втручання у приватне спілкування та його різновиди. Так, втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Різновидами втручання в приватне спілкування є:

— аудіо-, відеоконтроль особи;

—арешт, огляд і виїмка кореспонденції;

—зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;

—зняття інформації з електронних інформаційних систем.

Відповідно до змісту цієї статті не буде втручанням у приватне спілкування документування у ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій публічних виступів, масових зборів, мітингів та демонстрацій, де присутні на них особи проголошують певну інформацію відкрито, з метою їїоприлюднення та розповсюдження. Не становитиме також втручання у приватне спілкування аудіо-, відеоконтроль дій та розмов осіб, що перебувають умісцях тимчасового утримання затриманих за підозрою увчиненнізлочину, місцях позбавлення волі, оскільки такі заходи спрямовані на забезпечення внутрішнього режиму цих установ.

Якщо зняття інформації з електронних інформаційних мереж не пов'язане із подоланням системи логічного захисту, негласні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на пошук та фіксацію цієї інформації, що є загальнодоступною, також не є втручанням у приватне спілкування.

5. Кримінальний процесуальний закон у ч. 5 коментованої статті містить заборону на втручання у приватне спілкування захисника, священнослужителя з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим. Це означає, що негласні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на втручання в приватне спілкування захисника, священнослужителя із підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим, у кримінальному провадженні не проводяться з метою забезпечення адвокатської таємниці та таємниці сповіді.

КК (статті 162, 163) передбачає настання кримінальної відповідальності за незаконне втручання в приватне спілкування, у випадках:

-незаконного проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконного проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконного виселення чи інших дій, що порушують недоторканність житла громадян, а також тих самих дій, вчинених службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування;

-порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер; вчинення тих же самих дій щодо державних чи громадських діячів або вчинених службовою особою, або з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації.

Стаття 259

Збереження інформації

1. Якщо прокурор має намір використати під час судового розгляду як доказ інформацію, отриману внаслідок втручання у приватне спілкування, або певний її фрагмент, він зобов'язаний забезпечити збереження всієї інформації або доручити слідчому забезпечити збереження.

1. За результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій може бути отримано інформацію, що вказує на ознаки вчинення в діях окремих осіб злочину. Ця інформація документується у порядку, встановленому законом та відомчими нормативними актами органів, що мають право ведення оперативно-розшукової діяльності. Після закінчення негласних слідчих дій за їх результатами складається протокол, який разом з відповідними додатками підлягає використанню у доказуванні на судових стадіях кримінального провадження. Додатками до протоколу є, як правило, предмети і документи, або певні носії інформації. З метою забезпечення представлення стороною обвинувачення до суду як доказів додатків до протоколу про проведення негласних слідчих дій, прокурор повинен застосувати заходи щодо їх збереження.

Додатки до протоколу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть зберігатися у прокурора, або у випадках, якщо це неможливо, в органі, що здійснював забезпечення безпосереднього виконання негласних слідчих (розшукових) дій. З цією метою прокурор вносить припис до органу досудового розслідування щодо необхідності забезпечення заходів зі збереження матеріальних носіїв інформації, отриманих за результатами проведення конкретної негласної слідчої (розшукової) дії. Зокрема, у суб'єкта оперативно-розшукової діяльності можуть за рішенням прокурора зберігатися первинні носії та технічні засоби фіксації інформації.

Предмети, речі, документи, отримані за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які можуть виступати речовими доказами підготовки або вчинення злочину, зберігаються упорядку, визначеному спільним наказом Генеральноїпрокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Верховним Судом України, Міністерством внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державної судової адміністраціїУкраїни від27 серпня 2010 р. N°51/401/649/471/23/125 «Про затвердженнята введення в дію Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів укримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду».

Збереження інформації, отриманої внаслідок втручання у приватне спілкування, з дотриманням вимог ст. 100 КПК повинно забезпечуватись прокурором. Прокурор може доручити слідчому забезпечити збереження цієї інформації в порядку, визначеному цим Кодексом.

Стаття 260

Аудіо-, відеоконтроль особи

1. Аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов 'язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

1. З метою розкриття та розслідування злочинів органами досудового розслідування можуть проводитись негласні слідчі (розшукові) дії з аудіота відеоконтролю особи. Проведення вказаних негласних слідчих (розшукових) дій полягає у системі організаційно-правових та управлінських заходів органів досудового розслідування, спрямованих на конспіративну фіксацію технічними засобами ознак підготовлюваного, вчинюваного або вчиненого злочину. Проведення вказаних негласних слідчих (розшукових) дій допускається лише у випадках, якщо іншим способом отримати інформацію про ці протиправні діяння неможливо. Дозвіл на проведення таких негласних слідчих (розшукових) дій дає слідчий суддя, у порядку, передбаченому статтями 246, 248, 250 КПК.

Аудоіконтроль та відеоконтроль особи є негласними слідчими (розшуковими) діями, що пов'язанііз втручанням уприватне спілкування цихосіб та обмежують їхконституційні права, задекларовані статтями 30, 32 Конституції України

Шляхом аудіота відеоконтролю особи може здійснюватися спостереження за діями та розмовами окремих осіб у житлі або іншому володінні особи або ж в інших приміщеннях, транспортних засобах, інших місцях, що не є житлом чи іншим володінням особи. Аудіоконтроль особи полягає у прослуховуванні та фіксації розмов, що відбуваються у зазначених об'єктах. Негласніслідчі(розшукові) дії із аудіоконтролю особи проводяться за допомогою спеціальних технічних засобів фіксації інформації. Порядок проведення таких негласних (розшукових) слідчих дій визначається відомчими нормативно-правовими