Komentar_KPK_2012
.pdf
Стаття 416
Особливості нового розгляду судом першої інстанції
1.Після скасування судом апеляційної інстанції вироку або ухвали про закриття кримінального провадження чи про застосування, відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру суд першої інстанції здійснює судове провадження згідно з вимогами розділу IV цього Кодексу в іншому складі суду.
2.При новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.
3.При новому розгляді в суді першої інстанції питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру правова кваліфікація діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, як більш тяжкого допускається за умови, якщо на цій підставібуло подано апеляційнускаргупрокурором чи потерпілим або його представником.
1.Новий розгляд після скасування судом апеляційної інстанції вироку або ухвали про закриття кримінального провадження чи про застосування, відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру обов'язково здійснюється судом першої інстанції в іншому складі суддів, визначеному за допомогою автоматизованої системи документообігу суду відповідно до ст. 35 КПК (див. коментар до неї), та згідно з вимогами розділу IV КПК (див. коментар до статей 314-391 КПК).
Суд першої інстанції при новому розгляді не зв'язаний оцінкою доказів, що була дана попереднім складом суду першої інстанції по даному судовому провадженню, і рішення ухвалюється (постановлюється) на підставі доказів, досліджених у ході нового судового розгляду.
При новому розгляді справи суд першої інстанції повинен не тільки з'ясувати обставини, на які звернув увагу суд апеляційної інстанції, та виконати вказані в ухвалі процесуальні дії для усунення недоліків, допущених при першому судовому провадженні,
ай безпосередньо дослідити й оцінити всі докази, вивчити івзяти до уваги новіобставини, які не були відомі або враховані при першому провадженні, і виконати для цього всі необхідні процесуальні дії, а не тільки ті, на котрі було вказано судом вищого рівня.
При цьому слід звернути увагу, що вказівки суду апеляційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції лише в частині висновків і мотивів, з яких скасовані судові рішення, та в межах, передбачених чинним кримінальним процесуальним законом (ст. 415 КПК та коментар до неї).
2.Разом з тим, суд першої інстанції при новому розгляді пов'язаний і певними обмеженнями, зокрема, мова йде про застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання.
Ухвалюючи обвинувальний вирок за результатами нового розгляду, суд першої інстанції може застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилити покарання лише у випадку, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника і причиною скасування стала необхідність застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи необхідність посилити покарання.
3.Суд першої інстанції, розглядаючи питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру після скасування судом апеляційної інстанції ухвали про їх застосування чи відмову у застосуванні, має право кваліфікувати діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, як більш тяжке лише за умови, якщо на цій підставі було подано апеляційну скаргу прокурором або потерпілим чи його представником.
Ухвалене (постановлене) за результатами нового розгляду судове рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку на загальних підставах (статті392, 395, 396 КПК та коментар до них).
Стаття 417
Закриття кримінального провадження судом апеляційної інстанції
1. Суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
1. Закриття кримінального провадження судом апеляційної інстанції забезпечує виконання одного із основних завдань кримінального провадження - охорони прав та законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу (ст. 2 КПК та коментар до неї).
Законодавець чітко передбачив підстави, за наявності яких суд апеляційної інстанції повинен скасувати обвинувальний вирок чи ухвалу і закрити кримінальне провадження.
Перелік цих обставин передбачений ст. 284 КПК, він є вичерпним і поширювальному тлумаченню не підлягає. До таких обставин належать:
1)встановлення відсутності події кримінального правопорушення;
2)встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення;
3)невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливостей їх отримати;
4)набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;
5)смерть підозрюваного, обвинуваченого, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;
6)існування вироку по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлення ухвали суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;
7)відмова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК, його представника від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;
8)неотримання згоди держави на видачу особи стосовно кримінального правопорушення;
9)звільнення особи від кримінальної відповідальності;
10)відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Докладніше про підстави закриття кримінального провадження див. ст. 284 КПК та коментар до неї.
Вказані обставини умовно можна розділити на дві групи: 1) реабілітуючі та 2) нереабілітуючі.
Реабілітуючі, до яких слід віднести: 1) встановлення відсутності події кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК), 2) встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК), 3) невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливості їх отримати (п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК) , свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, тягнуть за собою зняття з неїпідозри, відновлення
їїдоброго імені, гідності та репутації, а також відповідно до ст. 130 КПК (див. коментар вказаної статті) - до відшкодування (компенсації) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює опе- ративно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Суд апеляційної інстанції, встановивши будь-яку із реабілітуючих обставин, повинен закрити кримінальне провадження за умови, що в його ході встановлено як сам факт вчиненого діяння, так інаявність уньомускладукримінального правопорушення, однак на підставі достовірної інформації про невинуватість обвинуваченого (вичерпана можливість для збирання додаткових доказів, а сумніви щодо винуватості не можуть бути усунуті, у зв'язку з чим повинні тлумачитись на його користь згідно з принципом презумпції невинуватості) відсутні достатні докази, які вказують на вчинення цього діяння саме обвинуваченим.
Скасувавши вирок чи ухвалу з цих підстав, суд апеляційної інстанції зобов'язаний роз'яснити особі, відносно якої закрито кримінальне провадження, право вимагати
відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення її репутації.
Нереабілітуючими підставами закриття кримінального провадження є такі: 1) набрав чинностізакон, яким скасованакримінальна відповідальність за діяння, вчиненеособою (п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК); 2) помер підозрюваний, обвинувачений, за винятком випадків, коли провадження є необхідним для реабілітаціїпомерлого (п. 5ч. 1ст. 284 КПК);3) існує вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому ж обвинуваченню (п. 6 ч. 1 ст. 284 КПК); 4) потерпілий, а у випадках, передбачених КПК України, - його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК); 5) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу (п. 8 ч. 1 ст. 284 КПК).
Закриття кримінальної справи за цими обставинами можливе лише у разі безумовного підтвердження матеріалами кримінального провадження події кримінального правопорушення, наявності в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення та причетності останнього до його вчинення.
Суд апеляційної інстанції може закрити кримінальне провадження у зв'язку зі звільнення особи від кримінальної відповідальності лише за наявності на це згоди обвинуваченого. У разі коли обвинувачений проти цього заперечує,
провадження в справі продовжується в звичайному порядку і закінчується ухваленням (прийняттям) судового рішення по суті.
Особа, стосовно якої закрито кримінальне провадження за нереабілітуючими підставами, тобто такими, які означають, що відносно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається, не вправі вимагати відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, яка була їй завдана в процесі кримінального провадження.
Судове рішення про скасування обвинувального вироку чи ухвали і закриття кримінального провадження суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали в порядку, передбаченому статтями 369-371, 375-376, 419 КПК (див. коментар до вказаних статей).
Стаття 418
Судові рішення суду апеляційної інстанції
1.У випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 407 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції ухвалює вирок. Будь-яке інше рішення суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали.
2.Судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються, роз 'яснюються або надсилаються учасникам судового провадження в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу.
1 . Коментована стаття встановлює, що суд апеляційної інстанції лише в одному випадку ухвалює рішення у формі вироку, у разі скасування вироку суду першої інстанції повністю чи частково.
Види вироків та вимоги до їх змісту встановлені статтями 373 та 374 КПК (див. коментар до цих статей).
В інших випадках (залишення вироку або ухвали без змін; зміни вироку або ухвали; скасування ухвали повністю чи частково; скасування вироку або ухвали і закриття кримінального провадження;скасування вирокуабо ухвали іпризначення нового розгляду в судіпершої інстанції) суд апеляційної інстанціїрішення за розглядом апеляційноїскарги приймає у формі ухвали.
Вимоги до змісту ухвали суду апеляційної інстанції викладені в ст. 419 КПК (див. коментар до цієї статті).
2. Судове рішення, за винятком ухвал, постановлених без виходу до нарадчої кімнати, ухвалюється в нарадчій кімнаті простою більшістю голосів суддів, що входять до складу суду, який здійснював судовий розгляд.
У разі ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті його підписують усі судді.
Якщо при ухваленні судового рішення один із складу суддів апеляційного суду залишився при окремій думці, він вправі її викласти письмово в нарадчій кімнаті.
Окрема думка судді приєднується до справи іне підлягає оголошенню, але є відкритою для ознайомлення.
Складання окремої думки не звільняє суддю від обов'язку підписання рішення апеляційного суду.
Після ухвалення і підписання судового рішення суд повертається до зали судового засідання йодин із суддів проголошує його прилюдно негайно після виходусудуз нарадчої кімнати.
Ухвали, постановлені в судовому засіданні, оголошуються негайно після їх постановлення та заносяться секретарем судового засідання в журнал судового засідання.
Якщо складання судового рішення у формі ухвали вимагає значного часу, суд вправі обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підписують всі судді.
Повний текст ухвали повинен бути складений, підписаний і оголошений учасникам судового провадження не пізніше п'яти діб з дня оголошення резолютивної частини.
Про час оголошення повного тексту ухвали має бути зазначено у раніше складеній резолютивній частині цього документа.
Резолютивна частина повного тексту ухвали повинна відповідати тій резолютивній частині, яка оголошувалась раніше.
Головуючий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику зміст ухваленого (прийнятого) рішення, порядок і строк на оскарження, а також право подати клопотання про помилування і право ознайомитися із журналом судового засідання та можливість подати на нього письмові зауваження.
Якщо обвинувачений не володіє державною мовою, то після проголошення вироку перекладач роз'яснює йому зміст резолютивної частини судового рішення. Копія вироку рідною мовою обвинуваченого або іншою мовою, якою він володіє, у перекладі, що засвідчений перекладачем, вручається обвинуваченому.
Стаття 419
Зміст ухвали суду апеляційної інстанції
1. Ухвала суду апеляційної інстанції складається з: 1) вступної частини із зазначенням: дати і місця її постановлення;
найменування суду апеляційної інстанції, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання;
найменування (номера) кримінального провадження; прізвища, ім 'я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, року, місяця і дня його
народження, місця народження і місця проживання; закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне
правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа; імен (найменувань) учасників судового провадження; 2) мотивувальної частини із зазначенням:
короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальненого викладу позиції інших учасників судового провадження; встановлених судом першої інстанції обставин; встановлених судом апеляційної інстанції обставин з посиланням на докази, а також
мотивів визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і по-
ложення закону, яким він керувався; 3)резолютивної частини із зазначенням:
висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги; рішення щодо запобіжного заходу; розподілу процесуальних витрат; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
2.При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
3.При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті законупорушено та в чомусаме полягають ціпорушення або необґрунтованість вирокучи ухвали.
1.Ухвала суду апеляційної інстанції - це одна із форм рішень, що приймає суд апеляційноїінстанціїстосовно законностій обґрунтованостівирокучи ухвали судупершої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції повинна відповідати тим же вимогам, що і рішення суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою (ст.370 КПК та коментар до неї).
Ухвала складається в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд. Виняток становлять ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, які заносяться секретарем судового засідання в журнал судового засідання (ст.370 КПК та коментар до неї).
Письмова ухвала складається державною мовою. Сторонам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, ухвала надається у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють, переклад якої засвідчується підписом перекладача.
Укоментованій статті чітко передбачається, що ухвала складається із трьох частин: вступної, мотивувальної і резолютивної. Конкретні вимоги до змісту і форми ухвали суду апеляційної інстанції зумовлено тим, що в ній знаходить вираження діяльність суду з перевірки рішень суду першої інстанції, забезпечення прав і законних інтересів громадян, однакового застосування судами законодавства.
Увступній частині ухвали необхідно вказувати: дату і місце її постановлення; найменування суду апеляційної інстанції, прізвища та ініціали суддів і секретаря судового засідання;найменування (номера) кримінального провадження;прізвище, ім'я іпо батькові підозрюваного, обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання; закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа; імена (найменування) учасників судового провадження.
Умотивувальній частиніповинен міститись виклад короткого змістувимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; виклад узагальненої позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судом першої інстанції; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Виклад змісту вимог апеляційної скарги передбачає описання основних порушень закону, на які особа, що подала апеляційну скаргу, посилається як на підставу для скасування або зміни судового рішення. У мотивувальній частиніухвали наводитьсяаналіз доказів, досліджених під час апеляційного розгляду, та належні ідостатнімотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними. (Про докази, їх належність та допустимість при прийнятті процесуальних рішень див. статті 84-90 КПК та коментар до цих). Мотиви та обґрунтування, за допомогою яких суд дійшов певного висновку, повинні містити посилання на норми матеріального чи процесуального закону. При цьому слід зазначити, який закон було порушено судом першої інстанції та в чому полягає це порушення, які підстави, визначені законом, покладені в основу при скасуванні чи зміні рішення.
Урезолютивній частині суд наводить свій висновок по суті вимог апеляційної скарги; рішення щодо запобіжного заходу; розподілу процесуальних витрат; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та можливості її оскарження. Висновок по суті вимог апеляційної скарги виражається у залишенні вироку або ухвали без змін; зміні вироку або ухвали; скасуванні ухвали повністю чи частково та ухваленні нової ухвали; скасуванні вироку або ухвали і закритті кримінального провадження; скасуванні вироку або ухвали і
призначення нового розгляду у суді першої інстанції. (Про інші наслідки апеляційного розгляду, рішення за якими приймається у формі ухвали, див. коментар до ст. 407 КПК).
2.При залишенні судового рішення без змін, а скарги без задоволення, в ухвалі наводяться докладні мотиви і підстави визнання апеляційної скарги необґрунтованою.
3.При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі повинно бути зазначено, які статтізаконупорушено судом першоїінстанції, учомусаме полягаютьціпорушення та які конкретно зміни необхідно внести в судове рішення. Усі зміни, внесені у вирок чи ухвалу суду першої інстанції, повинні бути викладені чітко і ясно, щоб не виникало ускладнень при виконанні судових рішень. Зміни повинні бути викладені в логічно визначеній послідовності: спочатку наводяться зміни в частині обсягу обвинувачення, кваліфікації діяння, виду і міри покарання, а потім - у частині інших питань: про цивільний позов, речові докази та ін.
Скасовуючи вирок або ухвалу іпризначаючи новий розгляд усудіпершої інстанції, суд апеляційної інстанції в ухвалі поряд з аналізом підстав скасування судового рішення повинен вказати й обставини, які слід з'ясувати, та зазначити, які процесуальні дії необхідно виконати для цього. При цьому висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов' язковими для суду першої інстанції при новому розгляді (див. про це коментар до ст. 415 КПК).
Закриваючи кримінальне провадження, суд апеляційної інстанції вказує на встановлені конкретні обставини, передбачені ст. 284 КПК (див. коментар до неї), які стали підставою для закриття провадження, з посиланнями на конкретні статті (частини, пункти статей) цього закону.
Уразі ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті його підписують усі судді, що входять до складу суду, який здійснював судовий розгляд. Складання окремої думки одного із суддів апеляційного суду, яка приєднується до справи, не звільняє його від підписання рішення апеляційного суду.
Стаття 420
Вирок, ухвала про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру суду апеляційної інстанції
1.Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок
уразі:
1)необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;
2)необхідності застосування більш суворого покарання;
3)скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;
4)неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
2.Вироксудуапеляційноїінстанціїповинен відповідати загальнимвимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
3.Суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру і постановляє свою ухвалу у разі :
1) необхідності правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про
кримінальну відповідальність, як більш тяжкого;
2)застосування більш суворого виду примусових заходів медичного чи виховного характеру;
3)скасування необґрунтованої ухвали суду про відмову в застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру та закриття кримінального провадження щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчинили діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
1. Вирок суду апеляційної інстанції - одне із видів судових рішень, що ухвалюються (приймаються) за результатами розгляду апеляційної скарги (див. ст. 418 та коментар до неї).
Як і будь-яке інше судове рішення, яке закінчує розгляд справи в суді, вирок ухвалюється іменем України (ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).
Скасування повністю чи частково вироку суду першої інстанції та ухвалення судом апеляційної інстанції свого вироку у випадку, передбаченому пунктом 3 ч 1 ст. 407 КПК (див. коментар до цієї статті) можливе лише у таких випадках:
при необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення. Тобто, якщо судом апеляційної інстанції при перевірці законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення суду першої інстанції буде встановлено, що останній необґрунтовано перекваліфікував дії обвинуваченого на закон про менш тяжке кримінальне правопорушення або необґрунтовано виключив частину пред' явленого йому обвинувачення чи певну кваліфікуючу ознаку, він має право повністю або частково відновити обвинувачення в межах того, яке підтримувалося прокурором або потерпілим (його представником) у суді першої інстанції;
при необхідності застосування більш суворого покарання (про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого див. ст. 414 КПК та коментар до неї);
при скасуванні необгрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції. За цією підставою суд апеляційної інстанції за наявності достатніх даних про доведеність вини особи має право сформулювати обвинувачення в межах раніше висунутого, зазначеного в обвинувальному акті, і з урахуванням позицій, що їх займали прокурор, потерпілий або його представник у суді першої інстанції, обрати покарання відповідно до вимог ст.65 КК;
при неправильному звільненні обвинуваченого від відбування покарання. У разі встановлення судом апеляційної інстанції порушення судом першої інстанції вимог розділу XII КК «Звільнення від покарання та його відбування» (статті 74-87 КК) та неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у цій частині. Ухвалюючи свій вирок, суд апеляційної інстанції може повторити визнані судом першої інстанції формулювання обвинувачення, кваліфікацію діяння, покарання, яке було призначене, і призначає покарання, яке необхідно відбувати обвинуваченому, визнаномувинним, а також початок перебігустроку відбування покарання.
Вказаний перелік випадків, при яких суд апеляційної інстанції може скасувати вирок суду першої інстанції й ухвалити свій вирок, передбачений у коментованій статті, є вичерпний і поширювальному тлумаченню не підлягає.
Вирок, який ухвалює суд апеляційної інстанції з викладених підстав, може бути лише обвинувальним.
Разом з тим суд апеляційної інстанції, ухвалюючи свій вирок, не має права погіршити становище обвинуваченого, за винятком випадків, встановлених ст. 421 КПК (див. коментар до вказаної статті).
2.Вирок судуапеляційноїінстанціїобов'язковоповинен бути законним,обґрунтованим
івмотивованим (див. ст. 370 КПК та коментар до неї), айого зміст-від- повідати загальним вимогам до вироків, встановленим ст. 374 КПК (див. коментар до вказаної статті). Однак, оскільки суд апеляційної інстанції як суд вищого рівня наділений правом здійснювати перевірку рішень суду першої інстанції, то в мотивувальній частині, крім відображення сутності обвинувачення, ним повинні бути викладені доводи учасників, що подали апеляційніскарги, та заперечення інших осіб, якщо такіє, а також мотиви іобґрунтування, за допомогою яких суд дійшов певного висновку (при аргументуванні повинні бути посилання на норми як матеріального, так і процесуального закону) та рішення по суті вимог апеляційних скарг.
3.Скасування судом апеляційноїінстанціїухвали про застосування примусовихзаходів медичного чи виховного характеру та постановлення своєї ухвали можливе лише у разі:
1) необхідності правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про
кримінальну відповідальність, як більш тяжкого;
2)застосування більш суворого виду примусових заходів медичного чи виховного характеру;
3)скасування необґрунтованої ухвали суду про відмову в застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру та закриття кримінального провадження щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчинили діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
При цьому, як іпри ухваленніновоговироку, суд апеляційноїінстанціїнаділений таким право лише увипадку, якщо з цих підстав апеляційнускаргуподали прокурор, потерпілий чи його представник (див. ст. 421 КПК та коментар до неї).
Зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 419 КПК (див. коментар до неї).
Ухвалений судом апеляційноїінстанціївирок та прийнята ним ухвала про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру може бути оскаржена в касаційному порядку на загальних підставах (див. ст. 424 КПК та коментар до неї).
Стаття 421
Недопустимість погіршення правового становища обвинуваченого
1.Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв 'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
2.Виправдувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасований лише у разі, якщо апеляційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник, а також на підставі апеляційної скарги обвинуваченого, його захисника з мотивів і підстав виправдання.
3.Ухвала суду першої інстанції про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру може бути скасована у зв 'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, та суворіший вид примусових заходів медичного чи виховного характеру лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
4.Ухвала суду першої інстанції про відмову в застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характерута закриття кримінального провадженнящодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчинили діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, може бути скасована лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
5.Ухвала суду першої інстанції може бути скасована з метою погіршення становища особи, щодо якої вона постановлена, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
1.Право на апеляційне оскарження судових рішень гарантоване ст. 129 Конституції України і становить невід'ємну складову права на судовий захист, а свобода оскарження судових рішень є ефективним засобом виявлення і виправлення судових помилок. Разом з тим використанняцього права обвинуваченим, стосовно якого ухвалено обвинувальний чи виправдувальний вирок, та подання апеляційної скарги не може жодним чином погіршити його становище.
Суд апеляційної інстанції при перевірці законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення суду першої інстанції не вправі:
- скасувати обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, у зв'язку з
необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, за відсутності апеляційних скарг, поданих саме з цих підстав прокурором, потерпілим чи його представником;
-скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання за відсутностіапеляційнихскарг, поданихсамез цихпідстав прокурором, потерпілим чийого представником;
-збільшити суми, якіпідлягають стягненню, за відсутностіапеляційних скарг, поданих саме з цих підстав прокурором, потерпілим чи його представником;
2.Виправдувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, також не може бути скасований судом апеляційної інстанції:
-за відсутності апеляційної скарги прокурора, потерпілого чи його представника;
-за відсутності апеляційної скарги обвинуваченого, його захисника з мотивів і підстав виправдання.
3.Скасувати ухвалу суду першої інстанції про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, та суворіший вид примусових заходів медичного чи виховного характеру суд апеляційної інстанції в жодному разі не має права за відсутності апеляційної скарги, поданої з цих підстав прокурором, потерпілим чи його представником.
4.Не може бути скасована судом апеляційноїінстанціїухвала судупершоїінстанціїпро відмову в застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характерута закриття кримінального провадження щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчинили діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, за відсутності поданої з цих підстав апеляційної скарги прокурором, потерпілим чи його представником.
5.Скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції та погіршення становища особи, щодо якої вона була постановлена, неможливе без наявності поданої з цих підстав апеляційної скарги прокурором, потерпілим чи його представником.
Про обмеження суду першої інстанції під час нового розгляду справи, пов' язані із застосуванням закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання, див. коментар до ст. 416 КПК.
Погіршення становища обвинуваченого можливе лише шляхом ухвалення судом апеляційної інстанції свого вироку (див. ст. 420 КПК та коментар до неї).
Стаття 422
Порядок перевірки ухвал слідчого судді
1.Отримавши апеляційнускаргуна ухвалуслідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду.
2.Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.
1. Перелік видів ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, закріплений статтям 304, 309, 583, 584, 591 КПК (див. коментар до вказаних статей та до ст.392 КПК).
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді повинна відповідати вимогам, встановленим ст. 396 КПК (див. коментар до неї).
Особливістю оскарження ухвал слідчого судді є те, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції та передбачено більш короткий, порівняно з іншими судовими рішеннями, строк на їх оскарження - протягом п' яти днів з дня оголошення ухвали (див. ст. 395 КПК та коментар до неї).
Якщо слідчий суддя ухвалу постановив без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання такою особою копії судового рішення.
Обчислення строку подачі апеляційної скарги здійснюється за загальними правилами, передбаченими для обчислення строків (див. ст. 115 КПК та коментар до неї).
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, за деяким винятком (докладно про це див. коментар до ст. 400 КПК).
Апеляційна скарга підлягає обов' язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату суду апеляційної інстанції в день її надходження із дотриманням вимог Інструкції з діловодства в апеляційному загальному суді (затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 6 січня 2006 р. №1, зареєстрована в МЮ 30 січня 2006 р. за № 75/11949).
Визначення колегії суддів для судового провадження за апеляційною скаргою здійснюється під час її реєстрації автоматизованою системою документообігу суду із дотриманням вимог, передбачених у ст. 35 КПК (див. коментар до неї).
Суддя, якому передано справу, стає доповідачем по ній, у зв' язку із чим у нього виникають певні обов'язки:
-невідкладно, тобто без затримки (див.: Великий тлумачний словник сучасної українськоїмови /уклад. іголов. ред. В. Т. Бусел. - К., Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. - С. 593, 595), одразу після отримання справи витребувати з суду першої інстанції відповідні матеріали (наприклад, клопотанняпрокурора чи слідчогоз копіями матеріалів, якими він обґрунтовує дане клопотання, ухвалу слідчого судді та інші матеріали, що знаходяться в суді першої інстанції істосуються матеріалів провадження),оскільки строк розглядускарги обмежений трьома днями);
-не пізніш як за день до розгляду апеляційної скарги по суті повідомити особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду.
Повідомлення про час, дату і місце апеляційного розгляду повинно бути надане особі без зволікань способом, вказаним у ч.1 ст. 135 КПК (поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, телефонограмою або телеграмою і т.п.). У будь-якому разі повідомлення повинно бути отримане зазначеними особами, в такий строк, який надавав би їм можливість прибути за викликом та підготуватись до розгляду скарги по суті (див. коментар до ст. 135 КПК).
2.Апеляційний розгляд здійснюється не пізніш як через три дніпісля їїнадходження до суду апеляційної інстанції за правилами судового розгляду в суді першої інстанції, з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК (див. коментар до ст. 405 КПК).
За результатом апеляційного розгляду скарг на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції може прийняти одне із таких рішень:
-залишити ухвалу без змін (відповідно апеляційну скаргубез задоволення);
-скасувати ухвалу і в такому випадку постановити нову ухвалу по суті апеляційної скарги.
Рішення, прийняте судом апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, є остаточним і оскарженню в касаційному порядку не підлягає (див. ст. 424 КПК та коментар до неї).
Стаття 423
Повернення матеріалів кримінального провадження
1. Після закінчення апеляційного провадження матеріали кримінального провадження не пізніш як у семиденний строк, а у провадженні за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді - не пізніш як у триденний строк, направляються до суду першої інстанції.
1.Коментована стаття закріплює граничні строки для повернення до суду першої інстанції матеріалів кримінального провадження після закінчення апеляційного провадження, тобто ухвалення судового рішення, а саме, за апеляційною скаргою на вирок або ухвалусудупершоїінстанціїне пізніше семи днів та не пізніше трьохнаухвалуслідчого судді.
Порядок обчислення строків встановлено ст. 115 КПК (див. коментар до неї). Процедура забезпечення проходження в суді апеляційної інстанції матеріалів
кримінального провадження регулюється Інструкцією з діловодства в апеляційному загальномусуді (затверджена наказом Державноїсудовоїадміністрації України від6 січня 2006 р. №1, зареєстрована в МЮ 30 січня 2006 р. за № 75/11949).