ГЛАВА 51
ДОГОВІР УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ
§1. Загальна характеристика договору (предмет, форма, сторони)
Згідно зі ст. 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) напевнийстрокмайновуправління, адругастороназобов’язується заплатуздійснювативідсвогоіменіуправлінняциммайномвінтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Договір управління майном укладається внаслідок різних причин, мотивів та обставин. Ними може бути необхідність, що виникла внаслідок неможливості здійснювати повноваження щодо свого майна самим власником, наприклад коли він є недієздатною, малолітньою особою тощо. Схожою є причина для укладення договору управління майном у складі спадщини, якщо воно потребує вчинення фактичних та юридичних дій для підтримання його в належному стані (ч. 1 ст. 1285 ЦК). Цейдоговірможеукладатисятакожувипадку, коливласник майна не обізнаний у його використанні належним чином. Прикладом може слугувати одержання в спадщину підприємства особою, яка не має досвіду і бажання займатися підприємницькою діяльністю. Договір управління надає можливість примножити свій капітал діями професійного управлінця або підтримати іншу особу — вигодонабувача тощо.
Характернимдляцьогодоговоруєпозначенняназдійсненняуправліннявінтересахвласникаабоназваноїнимособи— вигодонабувача. Тому від управителя вимагаються добросовісність, турботливість, розумність як за дії в чужому інтересі. Однак ЦК не називає договір управління майном довірчим, незважаючи на те, що отримання таких повноважень, яких набуває управитель, очевидно обумовлює підвищений ступінь довіри.
Укладенням такого договору замінюється або опосередковується реалізація правомочностей власника, визначених ст. 317 ЦК як права володіння, користування та розпоряджання його майном. Проте зосередження в управителя всіх трьох названих правомочностей не тягне засобоюперехіддоньогоправавласностінамайно, щопереданейому
476
Глава 51. Договір управління майном
вуправління. Тобто договір управління майном не опосередковує набуття права власності в іншої особи (управителя) і не належить до групи договорів про передачу майна у власність (договори купівліпродажу, міни, даруваннятощо). Обсягповноваженьщодоуправління майном, особливо що стосується розпоряджання ним, є або вужчим, ніж у власника, або хоч і тотожним власницьким, але контрольованим збокувласникачиіншихосіб(органуопікитапіклування, нотаріуса). Інакше кажучи, на відміну від власника, який здійснює своє право своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК), управитель реалізує правомочності залежно від волі власника або інших осіб.
Отже, на підставі договору управління майном між управителем і установником управління встановлюються зобов’язальні правовідносини. Однак ст. 1029 ЦК передбачає й можливість виникнення на підставіцьогодоговоруправадовірчоївласності. Такісаміположення містить Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» від 19 червня 2003 р., розд. V якого врегульовує довірчу власність і управління іпотечними активами.
Відомо, що довірча власність набула широкого застосування
вангло-американськомуправі, якимвиробленівідповіднізасадиймеханізми і, що головне, у відсутність у ньому традиційного для права України дуалістичного поділу цивільних правовідносин на речові та зобов’язальні. ВнаслідоквведеннядозаконодавстваУкраїнинормпро довірчу власність складається нетипова правова конструкція, якою охоплюються одночасно як зобов’язальні, так і речові відносини. У частині 2 ст. 1029 ЦК зазначається можливість обрання того чи іншого варіанта відносин: або сторони договору управління майном домовляютьсяпроте, щовонизалишаютьсяміжсобоювзобов’язальних правовідносинах, абозукладеннямцьогодоговорувідносиниміжними піддаються регулюванню нормами про речові права.
Тому, виходячи зі ст. 1029 ЦК, можна змоделювати декілька конструкцій правовідносин. Перша: договірні правовідносини, в яких перебувають сторони договору управління майном. Друга: договір управліннямайномєюридичнимфактом, напідставіякоговідбувається перехід права власності на майно від установника управління майном до набувача (довірчого власника). З передачею цього майна (виконанням договору) цей договір припиняється і виникають речові відносини — довірчої власності. Третя: речові відносини (довірчої власності) існуютьпаралельноіззобов’язальнимивідносинами(довір-
477
Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг
чого управління). Схожою є ситуація з регулюванням емфітевзису (гл. 33 ЦК) та суперфіцію (гл. 34 ЦК), які хоч і є речовими правами, але не тільки встановлюються на підставі договору, а й існують як договірні, тобто залишаються одночасно і зобов’язальними.
Договіруправліннямайномналежитьдодоговорівпронаданняпослуг, якими є здійснення прав власника стосовно переданого в управління майна. Цейдоговірсхожийздоговоромпропередачумайнавкористування, наприклад оренду. Проте користування майном орендарем відрізняється від користування майном управителем, який його здійснює не для задоволеннявласнихпотребуцьомумайні, азадляінтересівустановника управлінняабовигодонабувача. Інтересуправителяполягаєневдоступі до майна, використанні його властивостей, а в отриманні оплати від виконання своїх функцій або в іншому (наприклад, виконанні моральних зобов’язаньпередпідопічнимабородичамипомерлоготощо).
Договір управління слід відмежовувати й від договорів комісії (ст. 1011 ЦК), доручення (ст. 1000 ЦК) та агентського договору, врегульованого в гл. 31 Господарського кодексу України. Так, якщо за договорами комісії та доручення зобов’язана сторона виконує лише юридичні дії або вчиняє тільки правочини, то управитель майна, крім юридичних дій, здійснює будь-які фактичні дії (ч. 2 ст. 1038 ЦК). Повірений за договором доручення діє від імені довірителя, а управитель — від власного імені. Крім того, на відміну від названих договорів договір управління майном не можна вважати посередницьким.
Договір управління майном є двостороннім (оскільки права та обов’язкимаютьобидвійогосторони); реальним(томущовважається укладенимзпередачеюмайна); зазагальнимправиломоплатним(внаслідоксамоговизначення, якедаєтьсявст. 1029 ЦК). Платаможебуди у вигляді одноразової суми; визначених щомісячних виплат або утримань від доходів, що приносяться майном, переданим в управління; процентів від таких доходів тощо. Проте не повинно виключати існування й безоплатного договору управління майном, коли мотивами управителянеєотриманнядоходувідвиконаннядійзацимдоговором, наприкладякщовінвідчуваєморальнізобов’язаннящодопідопічного або особи, яка безвісно відсутня.
Договіруправліннямайномдієвідноснотривалийстрокінеукладається на виконання разових дій: цей строк може обумовлюватися й причинами його укладення (наприклад, до прийняття спадщини).
Істотнимиумовамидоговорууправліннямайном, зякимипов’язане його укладення, є перелік майна, що передається в управління, форма
478
Глава 51. Договір управління майном
та розмір плати за управління (ст. 1035 ЦК). Інші умови договору містяться в ньому за бажанням сторін. До таких належить навіть строк управління майном, який слід встановити в договорі. Однак оскільки умова про строк не є істотною, непередбачення його в договорі не дає підстави вважати його неукладеним. В цьому разі слід керуватися ч. 1 ст. 1036 ЦК про п’ятирічний строк дії договору.
Форма договору управління майном — письмова (ст. 1031 ЦК).
У випадку, коли предметом договору є нерухомість, він підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. При порушенні вимог про нотаріальне посвідчення договору настають наслідки, передбачені ст. 220 ЦК, тобто цей договір є нікчемним.
Предметомдоговорууправлінняможебутибудь-якемайно(утому числі майнові права). Особливість становлять грошові кошти, управління за договором якими може здійснюватися як виняток у випадках, передбачених законом (ст. 1030 ЦК). Так, п. 5 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає можливість для банків здійснення операцій по управлінню грошовими коштами клієнтів. Прикладом управління грошовими коштами є також діяльність по управлінню активами або коштами спільного інвестування згідно із Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 р.
Завідсутностіпрямоїзаборонипередаватисявуправлінняможуть як нерухомі, так і рухомі речі, як індивідуально-визначені, так і речі, визначені родовими ознаками. При цьому слід лише додержуватися вимоги щодо відокремлення майна, яке передається в управління, від іншого майна установника управління і від майна управителя. У такий спосіб майно, що є предметом договору, не тільки індивідуалізується (хоча б це були й речі, визначені родовими ознаками), а й обліковується управителем на окремому балансі для запобігання його змішанню з майном останнього і належного ведення справ щодо нього. Однак зазвичай предметами договору управління майном виступають підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухомі речі, цінні папери.
Майно, яке передається в управління за цим договором, за загальним правилом має належати установнику управління на праві власності (ч. 1 ст. 1032 ЦК). Тому не можна укладати договір на управління майном невласника (наприклад, з особою, якій майно належить на підставі договору, — орендарем тощо). Винятки становлять випадки,
479
Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг
коли власник не має достатнього обсягу дієздатності, або визнаний судом безвісно відсутнім, або помер.
Предметом договору управління майном можуть бути й майнові права, щоналежатьсуб’єктамзобов’язальнихправовідносинісуб’єктам права інтелектуальної власності. Оскільки управління грошовими коштамиможевстановлюватисялише, якщовонизнаходятьсявбанку на відповідному рахунку клієнта, сума, яку бажано передати в управління, є зобов’язальним правом вимоги, а не об’єктом речового права (права власності). Відповідно предметом договору управління будуть майнові права на цю суму грошей.
Предметомдоговорууправліннятакожможутьбутимайновіправа інтелектуальної власності. Спеціального їх відокремлення при цьому не потрібно, оскільки до припинення цих прав або їх передачі іншій особіуправомоченимзалишаєтьсяїхтворець(автор, патентоволоділець тощо), чиміобумовлюєтьсянеможливістьїхзмішаннязмайном(правами) управителя.
Устатті1045 ЦКзазначається, щоособливостіуправлінняцінними паперамивстановлюютьсязаконом. Додержаннявимогипровідокремлення бездокументарних цінних паперів як предмета договору управліннявідбуваєтьсячерезмеханізмиведенняреєстріввласниківіменних ціннихпаперівтаіншівідокремленіспособизберіганняціннихпаперів, передбаченіЗакономУкраїни«ПроНаціональнудепозитарнусистему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від
10 грудня 1997 р.
В управління може передаватися майно, що є предметом договору застави(ст. 1039 ЦК), заумовпопередньогопопередженняуправителя установникомуправлінняпроце. Цеможебутиувипадках, наприклад, колипредметомдоговорууправлінняєнерухомість, щоперебуваєузаставі, яку доцільно передати в управління для кращого її використання, ніж це може зробити її власник, або у відсутність останнього. При цьомудоходивідуправліннявикористовуютьсядляпогашеннязаборгованості за договором, забезпеченим заставою.
Власником заставленого майна залишається заставодавець, який і буде установником управління. Вимога про попередження управителя про заставу предмета договору потребується тому, що на це майно може бути звернено стягнення за договором застави на вимогу заставодержателя, внаслідок чого воно вилучається від управителя. Останній може зазнати при цьому збитків. Тому правом управителя при недодержанні вимоги про його попередження щодо застави предмета
480
Глава 51. Договір управління майном
договору управління (або коли він сам не знав та ніяк не міг знати про це) є вимога розірвання договору з виплатою плати, передбаченої цим договором за весь строк управління таким майном.
Майно, переданевуправління, маєособливийправовийрежим, що випливає з такого. По-перше, воно залишається у власності установникауправління, однакнаньогонедопускаєтьсязверненнястягнення за вимогою кредиторів установника управління, крім двох випадків: а) коли установника управління визнано банкрутом; б) коли відбуваєтьсязверненнястягненнянамайно, щоєпредметомдоговорузастави, за вимогою заставодержавтеля. По-друге, це майно обліковується управителем окремо від свого майна, не допускаючи його змішання
(ч. 3 ст. 1030 ЦК).
Сторонамидоговорууправліннямайномєустановникуправлін-
ня та управитель. Договір управління майном може укладатися на користь третьої особи — вигодонабувача, яка не стає стороною договору.
Установникамиуправлінняможутьбутиособи, передбаченіст. 1032 ЦК, а також іншими статтями ЦК та положеннями актів цивільного законодавства, а саме: а) орган опіки та піклування (статті 1032, 54 ЦК таін.); б) опікун(статті1032, 72 ЦКтаін.); в) піклувальник(ст. 1032 ЦК); г) нотаріусабовідповіднийорганмісцевогосамоврядування(ст. 1285 ЦК); д) спадкоємці(статті1287, 1289 ЦК); е) носіїправнаоб’єктиінтелектуальноївласності(статті426, 427 ЦК); є) органидержавноївлади, органи владиАвтономноїРеспублікиКримабомісцевогосамоврядуванняпри передачі в управління державного або комунального майна.
Договір управління майном може бути з множинністю осіб як на стороні кредитора (установника управління), так і на стороні боржника (управителя). Перший випадок характерний, наприклад, при наявності права спільної власності, коли співвласники укладають за взаємною згодою договір управління майном. При цьому поряд із нормами гл. 70 ЦК застосовуються норми гл. 26 ЦК та/або гл. 8 СК. Якщо обставини диктують необхідність управління майном кількома особами чи це міститься, наприклад, у заповіті, в договорі буде пасивна множинністьосіб. Невиключаєтьсятакожізмішанамножинністьосіб в цьому договорі.
Для договору управління майном як тривалого зобов’язання можлива й заміна сторін, що відбувається внаслідок переходу права власності на майно, передане в управлінння, від установника управління до іншої особи. Це може пов’язуватись як із відчуженням такого май-
481
Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг
на, так і зі смертю його власника. У цих випадках договір не припиняється і місце колишнього власника (установника управління) заступає інша особа.
ЦКпередбачаєвипадки, колистороноюдоговорууправліннямайном виступаєневласник, аіншіособи. Цеможебути: а) коливласникнемає достатнього обсягу дієздатності; б) у відсутність власника; в) у разі смерті власника; г) коли йдеться про державне та комунальне майно, правонаякезазагальнимправиломздійснюєтьсяопосередкованочерез відповідні державні органи або органи місцевого самоврядування (гл. 10 ЦК); д) якщомайновіправаінтелектуальноївласностінапевний об’єкт передані творцем (автором, винахідником тощо) іншій особі у власність або використання на підставі виключної ліцензії.
Відсутністьувласникадостатньогообсягудієздатностіможебути, коли власником майна є малолітня, неповнолітня, недієздатна особа абоособазобмеженимобсягомдієздатності. Упершихдвохвипадках установником управління буде опікун (ст. 67 ЦК). Орган опіки та піклуваннявиступатимеустановникомуправліннялише: допризначення опікуна (ст. 65 ЦК) і у разі, коли предметом договору є майно, що використовується в підприємницькій діяльності (ст. 54 ЦК).
Слід звернути увагу також на те, що ч. 4 ст. 1032 ЦК поряд із ч. 2 ст. 34 ЦКвстановлюєтьсязагальнеправилопровиступнеповнолітньої особи стороною договору управління майном за дозволом (згодою) батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Спеціальою нормою (ст. 54 ЦК) передбачається, що у разі, коли неповнолітня особа стала власникоммайна, якевикористовуєтьсяупідприємницькійдіяльності, стороноюдоговорууправліннямайномвиступатименецяособа, аорган опіки та піклування.
Майно потребує управління ним і тоді, коли його власник з тих чи інших причин відсутній та місце перебування якого невідоме до винесення рішення судом про визнання цієї особи безвісно відсутньою (ч. 2 ст. 44 ЦК) або після цього (ч. 1 ст. 44 ЦК). У таких випадках згідно з ч. 2 ст. 1032 ЦК установником управління є орган опіки та піклування. Це деяким чином десонує з положеннями ст. 44 ЦК, в якій зазначається, що опіку над майном встановлює (а не просто посвідчує договір управління майном) нотаріус, при цьому до винесення рішеннясуду— зазаявоюоргануопікитапіклування. Очевидно, щоцеслід розумітиякпевнупроцедуру, астороноюудоговоріуправліннямайном має бути не нотаріус, а орган опіки та піклування.
Занеобхідностіуправліннямайном, щовходитьдоскладуспадщини, укладається договір, установником управління яким можуть бути
482
Глава 51. Договір управління майном
нотаріус або спадкоємці (ч. 1 ст. 1285, 1287 ЦК). Останнє випливає зправаспадкоємцівпризначитистороноюособу, яканадаєзгодунаце (ст. 1289 ЦК), що і втілюється в договір між ними.
Управління державним та комунальним майном відбувається на підставі договору, зокрема, коли йдеться про управління пакетами акцій, щоналежатьдержавіаботериторіальнійгромаді. Установником управління при цьому виступатиме Фонд державного майна України (його регіональні відділення чи представництва) або інші державні органи, органиАвтономноїРеспублікиКрим, уповноваженіуправляти пакетамиакцій, щоналежатьдержаві. Установникомуправлінняпакетами акцій, що належать територіальній громаді, будуть відповідні органи місцевого самоврядування.
Якщо майнові права на об’єкт інтелектуальної власності передані творцем на підставі договору про їх відчуження іншій особі, остання стосовноїхможевиступатиустановникомуправління. Ліцензіат, який набув майнових прав на інтелектуальну власність на підставі виключної ліцензії, також може бути установником управління. Зазначені особи укладають у тому числі договори на управління майновими авторськими правами з організаціями колективного управління (ч. 5 ст. 32, ст. 45 та інші Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Оскількиуправліннямайноммаєздійснюватисяпрофесійно, управителем може бути тільки суб’єкт підприємницької діяльності — фізичнаабоюридичнаособа. Протецеправилонеповиннозастосовуватися до управителя майном підопічного, а також до особи, визнаної безвісновідсутньоючимісцезнаходженняякоїневідоме, абоспадковим майном. Винятокмаютьстановитивипадки, колиуправлінняпотребує майно, що використовується в підприємницькій діяльності, управителем яким може бути тільки суб’єкт такої діяльності.
Вигодонабувач — це третя особа, на користь якої укладається договір управління майном. Вигодонабувач — необов’язкова фігура в конструкції управління майном. Договір управління майном часто укладається на користь самого установника управління. Вигодонабувачем може бути будь-яка юридична або фізична особа з різним обсягом дієздатності. ЦК встановлюється заборона лише самому управителю майна виступати як вигодонабувач.
Вигодонабувач (якщо ним є третя особа) не має ніяких обов’язків. Його правами є право вимагати від управителя належного виконання, але не взагалі, а на його користь, тобто здійснення йому управителем
483
Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг
належних виплат; право відмовитися від договору у зв’язку з неможливістюуправителяздійснюватиуправліннямайном(п. 6 ч. 1 ст. 1044 ЦК); право на відмову від винагороди за договором (п. 4 ч. 1 ст. 1044 ЦК), внаслідок чого договір управління майном може припинитися.
§ 2. Права та обов’язки сторін
Праватаобов’язкисторіндоговорууправліннямайномобумовлюються його метою та повноваженнями управителя. Оскільки цей договір є двостороннім, правами й обов’язками наділені обидві його сторони.
Права та обов’язки управителя передбачаються в статтях 1037– 1041 ЦК, у яких вони визначені загальним чином, а чітке їх регламентування міститься в договорі. Правами та обов’язками управителя є:
а) здійсненняюридичнихіфактичнихдій, пов’язанихзуправлінням майном (ч. 2 ст. 1038 ЦК), що являють собою реалізацію відносно переданогойомумайнаправомочностейвласникаумежах, встановлених договором та законом. Про таке прямо зазначається в ч. 5 ст. 1033 стосовно дій довірчого власника по володінню, користуванню та розпоряджаннюмайном, переданимйомувдовірчувласність. Прицьому ЦКвисуваютьсяпевніумовидоздійсненняуправителемсвоїхправта обов’язків, якістосуютьсянасампередвимогдоуправителядіятизвисокимступенемтурботливості,, дбайливогоставленнядомайна, переданоговуправління. Управительприукладеннідоговорівнавиконання управління має позначати, що він хоча і є стороною договору, але дієякуправитель, аневласник(частини2 та3 ст. 1038 ЦК). Відчуженняцьогомайнаіпереданняйоговзаставувідбуваютьсялишезазгодою установникауправління, щомаєвиражатисядодатково, безпосередньо передвчиненнямвідповіднихдійуправителем. Останнійздійснюєсвої права та обов’язки за договором особисто, що, однак, не виключає можливостідляуправителядоручитиіншійособі(замісникові) вчинитипевнідіїзанаявностінаступнихумовінаслідківцього(ст. 1041 ЦК). По-перше, якщо можливість такої передачі передбачається в договорі або коли в певних ситуаціях, в яких опинився управитель або майно, цьоговимагаютьінтересиустановникауправлінняабовигодонабувача. По-друге, управитель не міг отримати в розумний строк відповідні вказівкиустановникауправлінняімусивдіятитакимчиномдлязабезпечення належного здійснення своїх повноважень за договором. По-
484
Глава 51. Договір управління майном
третє, замісник управителя буде діяти не від власного імені, а від імені управителя, тобто між ними виникають правовідносини доручення. По-четверте, відповідальністьзадіїзамісникауправителяперед установником управління несе управитель;
б) право на плату, розмір якої встановлюється договором. Окрім плати, управитель має право на компенсацію витрат, понесених ним при здійсненні своїх повноважень. Форми сплати управителеві зазначених коштів встановлюються договором, у якому може передбачатися право управителя утримувати належні йому суми з доходів від управліннямайном, арештукоштівперераховуватиустановникууправління або вигодонабувачеві (ст. 1042 ЦК);
в) право на одержання доходів від управління майном і розпоря-
джання ними відповідно до умов договору, тобто спрямовувати їх частково на погашення витрат щодо утримання майна, надання йому ремонту при необхідності тощо. Решту коштів управитель передає установнику управління або вигодонабувачеві, якщо інше не передбачено договором. Наприклад, такі кошти можуть, у свою чергу, бути предметом банківського вкладу чи використовуватись для придбання цінних паперів з виплатою доходу вже в інші строки, передбачені відповідними договорами між управителем та банком чи іншою кредитною установою, або в строки, що обумовлюються правами з цінних паперів — акцій, облігацій тощо;
г) назахист, щоаналогічнеправамосіб, щомаютьречовіправана майно. Управитель може пред’являти віндикаційний, негаторний та інші позови від власного імені;
д) звітування перед установником управління за свої дії для здійснення останнім належного контролю за діями управителя, його витратами, доходамитощо. Порядок, строкиіформизвітуваннявстановлюються в договорі;
е) несенняризикувипадковоїзагибелі, пошкодженняабознищення майна, якщо це передбачено договором (ст. 323 ЦК);
є) розірвання договору у випадку, якщо установник управління не попередивуправителяпроте, щомайно, переданевуправління, єпредметом застави, та з інших підстав, передбачених ст. 1044 ЦК;
ж) повернення майна установнику управління або іншим особам згідно з договором або законом у стані, що відповідає передбаченому договором.
Управитель відповідає за свої дії перед установником управління, вигодонабувачем, а також перед іншими особами, з якими він вступив
485
Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг
удоговірнівідносини, здійснюючисвоїповноваженнящодоуправління майном (ст. 1043 ЦК). Перед установником управління управитель несе відповідальність шляхом відшкодування завданих йому збитків при пошкодженні майна, його загибелі у випадках, передбачених договором (понесених витрат на приведення майна в належний стан, а також неотриманих доходів). Перед вигодонабувачем управитель відповідає, відшкодовуючи йому упущену вигоду, тобто ті доходи, які він мав отримати від майна, переданого в управління, і не отримав. Перед третіми особами управитель відповідає як звичайна сторона договору, повністю компенсуючи збитки, сплачуючи неустойку тощо, якщо це передбачено умовами укладеного між ними договору. При цьому управитель відповідає за рахунок вартості майна, переданого в управління, а в разі його недостатньості — з іншого майна, що належить йому на праві власності. Інакше кажучи, управитель несе субсидіарну відповідальність перед третіми особами своїм власним майном. Це загальне правило. Спеціальне ж правило міститься в ч. 3 ст. 1043 ЦК, якою передбачається несення управителем субсидіарної відповідальності перед третіми особами й за його дії з перевищенням повноваженьабовстановленихобмежень, якщотретіособидоведуть, що вони не знали і не могли знати про це.
Права та обов’язки установника управління полягають у: а) ви-
платі управителю плати, обумовленої договором; б) попередженні управителя про те, що передане майно є предметом договору застави (ч. 2 ст. 1039 ЦК); в) несенні тягаря утримання майна, внаслідок чого установник управління компенсує управителю витрати, понесені на утримання майна; г) вимозі від управителя плодів та доходів, одержаних внаслідок управління майном, які за загальним правилом, встановленим в ч. 2 ст. 89 ЦК, належать власнику майна; д) прийнятті від управителя майна або виконанні інших дій, передбачених договором, післяйогоприпинення, наприклад, попередачіувласністьуправителя цього майна з відповідним оформленням прав на нього тощо.
§ 3. Припинення договору
Припиненнядоговорууправліннямайномзгіднозіст. 1044 ЦКмає місце:
а) при загибелі майна, переданого в управління; б) внаслідок заяви однієї сторони при закінченні строку договору,
оскількисампособіспливстрокудоговорунетягнейогоприпинення
486
Глава 51. Договір управління майном
(ч. 2 ст. 1036 ЦК). У разі відсутності заяви однієї зі сторін про це дія договорутриваєнатакийжестрок, ілишезаявасторонипронебажання продовжувати договірні відносини у зв’язку із закінченням строку, передбаченого договором, припиняє договір;
в) у разі смерті фізичної особи — вигодонабувача або ліквідації юридичної особи — вигодонабувача. Ця норма є диспозитивною, і в договоріможепередбачатисьінше. Смертьустановникауправлінняне припиняє договір управління майном на користь вигодонабувача так само, і якщо вигодонабувачем є сам установник управління. Права й обов’язки установника управління при цьому переходять до його спадкоємців;
г) у разі визнання фізичної особи — установника управління банкрутом припиняється дія договору управління майном, на яке звертаєтьсястягненняіякеспрямовуєтьсянапогашеннязаборгованостіперед третіми особами;
д) привідмовівигодонабувачавідодержаннявигодизадоговором, оскільки, як і у випадку смерті вигодонабувача, втрачається сенс у такомудоговорі. Якщоприцьомуустановникуправліннянезацікавлений у припиненні договору, його дія може тривати, а вигодонабувачем стане установник управління;
е) у разі визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, оскільки за договором необхідне особисте виконання зобов’язань управителем, більштого, здійснюванепрофесійно, щоунеможливлюється зазначеними обставинами;
є) внаслідок відмови як управителя, так і установника управління від договору в односторонньому порядку, коли ця відмова викликана неможливістюуправителяздійснюватиуправліннямайном. Передусім ця норма покликана забезпечити інтереси як управителя, який став не в змозі виконувати свої повноваження внаслідок, наприклад, тривалої хвороби, так і установника управління. Проте, якщо ініціатива виходитьвідуправителя, анеможливістьвиконаннянимдоговорунеєочевидною, він повинен довести це установнику управління. Ще складніша ситуація, коли неможливість виконання договору управителем стає зрозумілою установнику управління, а не управителю, з чим останній може й не погоджуватися. У такому разі одностороння відмова установника управління має бути обґрунтованою. В іншому випадку управитель може оскаржити дії установника управління про безпідставне розірвання договору;
ж) крім неможливості виконання управителем договору, цей договір в односторонньому порядку може припинитися внаслідок нічим
487
Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг
не обумовленої відмови від нього установника управління. Ця підставапов’язаназобов’язковоювиплатоюуправителевівсієїплати, передбаченоїдоговором(тобтозавесьстрокйогодії). Упершомуідругому випадках відмови однієї сторони від договору ця сторона повинна повідомити другу сторону про це за три місяці, зі спливом яких договір припиняється. Інший строк може передбачатись у договорі;
з) повне завершення сторонами його виконання. Напевно, мається наувазітаказагальнапідставаприпиненнязобов’язань, яквиконання, проведене належним чином (ст. 599 ЦК), хоча припинення договору довірчогоуправліннямаєсвоюспецифіку. Тому, очевидно, цяпідстава припиненнядоговорубудезастосовуватисянасампередпривиконанні всіхзобов’язаньпередустановникомуправлінняіпотечнимиактивами (ст. 36 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»);
и) дострокове припинення договору управління майном, якщо це передбачено самим договором (ч. 2 ст. 598 ЦК). У випадку виникнення спору з цього приводу він вирішується судом.
§ 4. Договір управління підприємством
Предметом договору управління майном може бути підприємство як єдиний майновий комплекс (ч. 1 ст. 1030 ЦК України). Специфічні риси підприємства як об’єкта цивільних прав вимагають визначення спеціальнихправилщодооборотоздатностітакогооб’єкта, включаючи і передачу його в управління. За типовою належністю договір управління підприємством — це різновид договору управління майном, за якимуправительуправляємайномвідповіднодоумовдоговору, тобто здійснює юридично значущі дії щодо нього.
Але, перш ніж перейти до характеристики договору на управління підприємством, слід зазначити, що не всі підприємства можуть бути передані в управління. Так, цілісні майнові комплекси державних унітарнихпідприємств(державнихкомерційнихтаказеннихпідприємств) та комунальних унітарних підприємств (комунальні комерційні та комунальнінекомерційніпідприємства) об’єктомдоговорууправління бути не можуть. Це пояснюється тим, що хоча в праві існують різні правові конструкції, за допомогою яких можна досягти одного й того жрезультату, алезастосуваннябудь-якоїконструкціїпаралізуєможли- вістьодночасногозастосуванняіншої. Власник(держава, територіаль-
488
Глава 51. Договір управління майном
нагромада) можерозпоряджатисясвоїммайном, використовуючидля цьоговсііснуючіправовіконструкції. Проте, створившидержавнеабо комунальнепідприємство, власниквжеутакийспосібздійснюєправомочності відносно розпорядження своїм майном, уособивши його в єдиному майновому комплексі певного підприємства, обравши спосібуправлінняпевноючасткоюдержавноїабокомунальноївласності1. Відповідні органи, які є представниками власника (держави, територіальної громади), виконують його функції у межах, встановлених законом (статті 73, 74, 78 ГК України). Тому укладати договір управління щодо майнових комплексів указаних підприємств, підшукуючи ефективних управителів, коли для цього вже існують законні представники, неможна. Укластидоговіруправлінняможливотількипісля припинення діяльності державного чи комунального унітарного підприємства як юридичної особи, але предметом такого договору буде вже не підприємство як єдиний майновий комплекс, а майно, що буде належати або державі, або певній територіальній громаді.
Чим же відрізняється від загальної моделі договору управління майном договір управління підприємством? Як і відносно будь-якого іншогодоговорузпідприємством, цепов’язанозпредметомдоговору, а тому особливістю цього різновиду договору управління є те, що до йогоукладенняповиннаобов’язковопроводитисяінвентаризація, адокументами, що підтверджують склад майнового комплексу, виступатимуть: актінвентаризації, бухгалтерськийбаланс, висновокнезалежного аудитора про склад і вартість підприємства, а також перелік усіх боргів (зобов’язань), які включаються до складу підприємства, із вказівкою кредиторів, характеру, розміру і строків їх вимог.
Виходячи саме з особливостей предмета цього договору, загальні положення договору управління майном будуть застосовуватися до договорууправлінняпідприємством, алевмежах, яківідповідатимуть сутності останнього.
ЦКУкраїнинеміститьположеньвідноснодоговорууправлінняпідприємством, що на практиці породжує цілий ряд питань. Наприклад, борги, яківходятьдоскладупідприємства, прийогопередачіуправителевіавтоматичнопереходятьнаостаннього, алечиобов’язковопопереджати кредиторів про переведення боргу з установника управління на управителя? Хто після укладення договору управління підприємством
1 Див.: Борисова, В. До співвідношення понять «юридична особа» та «підприємство» [Текст] / В. Борисова// Проблемизаконності: республік. міжвід. наук. зб. / відп.
ред. В. Я. Тацій. – Х. : НЮАУ, 2001. – № 46. – С. 69–73.
489
Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг
нестиме за цими боргами відповідальність — установник управління, управитель, або настає солідарна відповідальність і т. ін.?
Вважаємо, щоустановникуправлінняобов’язковоповиненуписьмовій формі повідомити кредиторів про майбутню передачу підприємства в управління, бо в останніх у зв’язку з цим можуть виникнути збитки, іїммаєбутинаданаможливістьпісляотриманнятакогоповідомленнявимагатиприпиненняабодостроковоговиконаннязобов’язання установникомуправління. ЗазаконодавствомРФкредитор, якийписьмовонеповідомитьустановникауправлінняабоуправителяпросвою згоду на переведення боргу, має право впродовж трьох місяців з моменту отримання повідомлення про передачу підприємства в управліннявимагатиприпиненняабодостроковоговиконаннязобов’язання установником управління та відшкодування збитків, які були цим завдані, або визнання договору управління підприємством недійсним повністю або у відповідній частині. Кредитор, який не був повідомлений про договір управління підприємством, може пред’явити позов про задоволення таких самих вимог, про які йшлося вище, протягом року від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про передачу підприємстваустановникомуправлінняуправителеві. Післяпередачіпідприємства управителеві установник управління й управитель несуть солідарну відповідальність за включені до складу підприємства борги, які були переведені на управителя без згоди кредитора. Аналогічні положення доцільно ввести і до законодавства України.
Якщо проаналізувати положення ст. 1037 ЦК України, яка стосується прав та обов’язків управителя, то слід додати, що останній не має права розпоряджатися нерухомістю, що входить до складу цього майнового комплексу. Таке право може виникнути у нього тільки внаслідок дозволу, що дається на це установником управління кожного разуокремо. Цезастереженняспрямованеназбереженняцінностіпідприємства як об’єкта права власності установника управління.
Якщо для загальної моделі договору управління майном цілком прийнятним є положення, відповідно до якого управитель може доручити іншій особі (замісникові) вчиняти від його імені дії, необхідні для управління майном (ст. 1041 ЦК України), то до договору управління підприємством ця норма не може бути застосована, виходячи з такого. Управитель підприємства — це суб’єкт підприємницької діяльності, який спеціалізується саме на таких послугах. Якщо ж відступити від правила, що він особисто здійснює свої обов’язки за цим договором, дотогожнадавшийомуправопідібратисобізамісника, чи
490
Глава 51. Договір управління майном
зможеуправительсередвузькогоколаспеціалістівпідібратитакуособу, яка б професійно провадила управління підприємством? Навіть за умови, що управитель несе відповідальність за дії замісника, навряд чи можна буде врятувати ситуацію, якщо непрофесійність замісника абойогоненалежнатурботливістьпроінтересиустановникауправлінняпризведутьдопогіршенняроботипідприємстваабовзагалідоприпинення діяльності останнього.
Згідно із законом у правочинах щодо майна, переданого в управління, яківчиняютьсяуписьмовійформі, вказується, щовонивчинені управителем. Відсутність такої вказівки в правочинах робить управителя особисто зобов’язаним перед третіми особами (ч. 3 ст. 1038 ЦК України). Навряд чи можна до договору управління підприємством застосуватиціправовінаслідки, ботакимчиномбудевизнано, щопідприємство не забезпечує вимог третіх осіб. Але підприємство як єдиний майновий комплекс саме і відрізняється тим, що до його складу входить будь-який обов’язок, що виникає у зв’язку з його використанням. Тому контрагент, вступаючи у зобов’язання з управління підприємством, у зв’язку зпомилкою абонедбалістюуправителя не повинен позбавлятисяправанавідшкодуваннязбитківзарахунокцьогопідприємства.
Виникає також і питання, чи може в управління передаватися підприємство, якезнаходитьсявіпотеці? Аналізположеньч. 2 ст. 1039 ЦК України свідчить про те, що це можливо, але управитель обов’язково попереджається про це установником управління. У даному випадку виникаєситуація, коливласністьобтяжуєтьсядвічі: ізбокуіпотекодержателя, ізбокуустановникауправління. Тимчасомконфліктуінтересів тут немає. Навпаки, іпотекодержатель зможе при ефективному управлінні підприємством з боку управителя сподіватися на виконання зобов’язання іпотекодавцем у повному обсязі й у встановлені строки. Що стосується управителя підприємством, то він зацікавлений в отриманні винагороди за ті дії, які втілюються в управлінні, незалежно від того, чи знаходиться підприємство в іпотеці чи ні. Опосередковано управитель сприяє задоволенню вимог іпотечного кредитора.
Обов’язок попередити управителя відносно знаходження підприємства в іпотеці впливає на подальшу поведінку останнього. Якщо цього не було зроблено, а при передачі підприємства управитель теж не міг засвідчитись у цьому, він має право вимагати розірвання договорузвимогоювиплатиналежноїйомузадоговоромплативідповідно до строку управління цим підприємством.
491
Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг
Оскільки законодавець встановив, що предметом будь-яких цивільно-правових правочинів може бути не тільки підприємство, але
ійого частина (ч. 4 ст. 191 ЦК України), а ч. 1 ст. 1030 ЦК України називає предметом договору управління тільки підприємство в цілому, виникає питання про можливість передачі в управління частини підприємства, а також яким договором — договором управління підприємства або договором управління майна будуть опосередковуватися такі відносини? Слід погодитися з точкою зору тих учених, які вважають, що, укладаючи договір управління відносно, наприклад, цеху підприємства, який випускає комплектуючі для основної продукції підприємства, нейдетьсяпроособливістьтакогодоговоруупорівнянні із загальними положеннями договору управління майном1. Це пояснюється тим, що підприємство як єдиний майновий комплекс розглядається як об’єкт цивільних прав тільки за умови, якщо воно використовується для здійснення підприємницької діяльності. Цех, хоча
івходить до складу майнового комплексу, але не вважається у сенсі ст. 191 ЦКУкраїнийогочастиною, боіззобов’язаньівиключнихправ власника даного майнового комплексу неможливо виділити ті з них, які пов’язані виключно з діяльністю такого цеху.
Щодо договору управління майновим комплексом філії або представництваюридичноїособи, тослідпогодитисязтим, щоцеправочин з підприємством, оскільки є можливість ідентифікувати договори юридичної особи, які пов’язані виключно з діяльністю відповідних майнових комплексів: всі вони укладені керівництвом філії за довіреністю юридичної особи. З огляду на це в договорі управління підприємствомобов’язковомаєбутипередбачено, чипередаєтьсявуправління підприємство як єдиний майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, чи його окремий елемент, зокремафіліяабоцех. Цедозволитьзастосовуватинапрактиціабомодель загального договору управління майном і положення, що передбачені гл. 70 ЦК України, або спеціальну модель договору управління підприємством(йогочастиною), щопотребуєзастосуванняспеціальнихправил, які мають бути врегульовані на рівні закону.
Договіруправлінняпідприємствомслідвідмежовувативіддоговору управління господарським товариством, який переслідує мету заміни на певний строк виконавчого органу юридичної особи іншою правосуб’єктноюособою. Вінналежитьдонепойменованихдоговорів
1Див.: Витрянский, В. В. Договордоверительногоуправленияимуществом[Текст] / В. В. Витрянский. – М. : Статут, 2001. – С. 75.
492
Глава 51. Договір управління майном
ізатиповоюспрямованістюможебутивіднесенийдоправочинівзнаданняпослугзбокууправителянакористьтоваристващодоуправління оперативною діяльністю останнього. Сутність цього договору, на відміну від договору управління підприємством як єдиним майновим комплексом, — здійсненняюридико-фактичнихпослуг, якіуправитель вчиняє від імені товариства, яким управляє1. Вважаємо, що договір управліннягосподарськимтовариствомможеукладатисяувиключних випадках на підставі рішення вищого органу управління товариства
ікомпетентного органу управителя.
Слід розмежовувати відносини, що виникають на підставі договору управління підприємства, і відносини, що складаються при реалізаціївиконавчиморганомюридичноїособисвоїхповноваженьзуправліннясправамиюридичноїособи. Органюридичноїособи— юридичнаконструкція, якастворюєтьсяправомзметоюнаданняйому(органу) можливості сформувати і виразити волю юридичної особи і відстоювати її інтереси. Це особливий представник юридичної особи, її законний представник, бо його повноваження засновані на вказівках закону і можуть здійснюватися без довіреності. Законом встановлюється необхідність формування певних органів юридичної особи, їх склад, порядок утворення, а також компетенція2, тобто перелік тих питань, стосовно яких той чи інший орган юридичної особи може прийматирішення. Управлінняюридичноюособоюстворюєтьсяшляхом перерозподілу компетенції між органами юридичної особи.
Особливої уваги заслуговує проблема управління підприємством увипадкусмертіспадкодавця. Виходячизтого, щопідприємство— це діючий майновий комплекс, який використовується для здійснення підприємницької діяльності, смерть спадкодавця не повинна тягти за собоюприпиненняйогодіяльності. ІтомузметоюуникненнянесприятливихдляспадкоємцівнаслідківЦКУкраїнизапровадивпевнізасоби, які спрямовані на запобігання зупиненню цього діючого єдиного майнового комплексу. Так, управляти спадщиною, а отже, і підприємством, якщовоноскладаєспадщину, зобов’язанийвиконавецьзаповіту (ст. 1290 ЦК України).
ЦКУкраїнивпершеврегулювавдоговірнауправлінняспадщиною. Хоча Цивільний кодекс УРСР 1963 р. передбачав у випадках наявностіускладіспадщинимайна, щопотребувалоуправління(жилийбуди-
1Див.: Майданик, Р. А. Проблеми довірчих відносин в цивільному праві [Текст] / Р. А. Майданик. – К. : Вид.-полігр. центр «Київський університет», 2002. – С. 403.
2Див.: Борисова, В. І. Органи юридичної особи [Текст] / В. І. Борисова // Проблемизаконності: республік. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид.
акад. України, 2002. – Вип. 53. – С. 36.
493
Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг
ноктощо), атакожуразіпред’явленняпозовукредиторамиспадкодавця до прийняття спадщини спадкоємцями призначення хранителя майна та опікуна (ст. 559 ЦК УРСР; п. 103 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 14.06.1994 р.)1, але, безумовно, договір на управління спадковим майном не укладався ні з хранителем майна, ні з опікуном.
Відповіднодост. 1285 ЦКУкраїни, якщоускладіспадщиниємайно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, зокрема підприємства, відповідний орган (нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, — відповідний орган місцевого самоврядування) уразівідсутностіспадкоємцівабовиконавцязаповітуукладаєдоговір на управління спадщиною з іншою особою.
Можна дати таке визначення договору на управління спадщиною. Це договір, за яким одна сторона (установник управління) передає іншій стороні (управителеві) на строк, необхідний спадкоємцям для вступу у володіння спадщиною, але не більше ніж на дев’ять місяців, майно в управління, а інша сторона (управитель) зобов’язується здійснювати управління цим майном відповідно до вказівок установника управління і на користь вказаних ним однієї або декількох осіб (вигодонабувачів). За правовою природою цей договір є оплатним і двостороннім. Що стосується форми, договір підлягає нотаріальному посвідченню.
Якщопідприємствовходитьдоскладуспадщиниабоскладаєспадщину (далі — підприємство, що може бути успадкованим), вжиття відповідних заходів необхідне для забезпечення безперебійного його функціонування з тим, щоб зберегти його «на ходу» й у майбутньому передатиспадкоємцям. Уданомувипадкуйдетьсяпроуправлінняпідприємством на підставах, що передбачені або заповітом, або законом, а тому існує певна специфіка в управлінні таким підприємством у порівняннізтим, коливідносинипоуправліннюпідприємствомвиникають на підставі договору.
По-перше, при необхідності управління підприємством, що може бутиуспадкованим, завиняткомвипадків, колизалишивсяспіввласник підприємства, який уже управляє підприємством, або коли самі спадкоємці почнуть управляти підприємством і цим доведуть, що підприємство не потребує зовнішнього управління для підтримки його «на ходу», установником управління є не власник майна, а інша особа,
1 Офіц. вісн. України. – 2004. – № 10. – Ст. 639.
494
Глава 51. Договір управління майном
виконавець заповіту, нотаріус або відповідний орган місцевого самоврядування, які й укладають договір з управителем на управління підприємством, що може бути успадкованим. Тлумачення положень ст. 1285 ЦК України свідчить, що цей договір може бути укладений лише за відсутності спадкоємців або виконавця заповіту, хоча, якщо він є, це не позбавляє можливості останнього укласти договір управління таким підприємством. Виконавець заповіту може виступати тільки як установник управління, а тому функції, пов’язані з безпосереднімуправліннямпідприємством, щоможебутиуспадкованим, на нього не покладаються.
Хоча виконавець заповіту, нотаріус або відповідний орган місцевогосамоврядуваннявиступатимутьяккредиторзацимдоговором, їх інтерессутопрагматичний— захистправізаконнихінтересівмайбутніх власників цього підприємства. Таким чином, договір управління підприємством, що може бути успадкованим, моделюється виключно як договір на користь третьої особи.
Але чи буде такий установник управління нести відповідальність за неналежний вибір управителя або за дані останньому вказівки? Законом така відповідальність не встановлена, але вона може бути передбачена в договорі, якщо наслідком управління, наприклад, буде зменшення активів підприємства або якісь інші негативні наслідки, за умови, щоостаннібудутьупричинномузв’язкузнедбалістюустановника управління при виборі управителя.
По-друге, саме те, що установником управління є не власник підприємства, а виконавець заповіту, нотаріус або відповідний орган місцевогосамоврядування, потрібназгодаспіввласникапідприємства, якщо він є і якщо він не управляє підприємством, на укладення такого договору. Завідсутностізгодидоговірукладенийбутинеможе, аякщо це відбудеться, то такий договір вважається нікчемним.
По-третє, установник управління позбавлений права вибору стосовнотого, якежмайномаєвключатисядоскладутакогопідприємства. Склад такого підприємства й оцінка його вартості будуть визначатися на підставі акта інвентаризації, висновку незалежного аудитора про склад і вартість підприємства, бухгалтерського балансу, переліку боргівпідприємстватощо, щобудутьпідготовленімайбутнімуправителем у межах попереднього договору.
По-четверте, відсутність власника підприємства на момент укладення договору вимагає застосування моделі попереднього договору (ст. 635 ЦК України), за яким або виконавець заповіту, або нотаріус,
495
Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг
або відповідний орган місцевого самоврядування і майбутній управитель підприємства зобов’язуються протягом певного строку укласти договір на управління підприємством на умовах, які будуть обумовлені в попередньому договорі. Цей строк не повинен бути тривалим за часом з огляду на те, що строк договору на управління спадщиною (основного договору) не може перевищувати дев’яти місяців. За попереднім договором саме на майбутнього управителя покладаються обов’язки зі складання документів, необхідних для передачі підприємства в управління (акт інвентаризації, висновок незалежного аудиторапроскладівартістьпідприємства, бухгалтерськийбаланс, перелік боргів підприємства тощо). Договір підлягає нотаріальному посвідченню. У попередньому договорі мають бути визначені правові наслідки, які настануть при необґрунтованому ухиленні майбутнього управителя підприємством від укладення основного договору.
З огляду на те, що договір управління підприємством, що може бутиуспадкованим, сконструйованийзамоделлюдоговорунакористь третьої особи, спадкоємці мають права третьої особи, а їх інтерес пов’язаний з тим, щоб підприємство діяло і приносило прибуток. Після припинення договору управління підприємством, що може бути успадкованим, останнє перетворюється на успадковане підприємство
іповертається вже не установнику управління, а спадкоємцям (вигодонабувачам) — його власникам. Їм, а не установнику управління, також передаються всі доходи й інші надходження, одержані в результаті управління цим підприємством.
Позакінченністрокудіїдоговорунауправлінняспадковиммайном нотаріус оформлює право на спадщину. На жаль, Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не передбачає жодних правил та переліку документів, необхідних для оформлення спадкових прав на підприємство, що ускладнює нотаріальні дії.
Оскільки підприємство за чинним законодавством є нерухомістю
іу зв’язку з цим право власності на нього підлягає реєстрації, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину на підприємство повинензастосовуватизагальніправила, встановленідлявидачісвідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації (п. 216 Інструкціїпропорядоквчиненнянотаріальнихдійнотаріусами України), асаме: витребувативідспадкоємцівправовстановлювальний документпроналежністьпідприємстваспадкодавцеві, витягзРеєстру прав власності на нерухоме майно; перевірити відсутність заборони або арешту цього майна, у тому числі наявність чи відсутність подат-
кової застави та інших застав за даними відповідних реєстрів.
496
Глава 51. Договір управління майном
Якщо на підприємство накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту. У той же час у разі наявності заборони (маються на увазі заборони, що накладені нотаріусами у зв’язку з посвідченнями договорів застави (іпотеки), органами державної виконавчої служби тощо) нотаріус повідомляє кредитора (відповідний орган державної податкової адміністрації) про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину.
Особливістю видачі свідоцтва про право на спадщину на підприємство є те, що нотаріусу необхідно визначити склад та вартість підприємства. Це можливо лише на підставі повної інвентаризації підприємства, висновку незалежного аудитора про склад і вартість підприємства, з переліком усіх боргів (зобов’язань), які включаються до складупідприємства, іззазначеннямкредиторів, характеру, розмірута строківїхвимог, бухгалтерськогобалансупідприємства. Ценеобхідно для того, щоб спадкоємець мав повне уявлення про склад та вартість підприємства на момент прийняття спадщини, а також про обтяження спадкового майна борговими зобов’язаннями.
Слідзазначити, щоположенняЦКУкраїнищодоспадкуванняправа на відшкодування збитків та обов’язку відшкодування шкоди (стат- ті1229–1231, 1281, 1282 ЦКУкраїни) пов’язуютьціправатаобов’язки з особою спадкодавця, що відповідає власне поняттю спадкування (ст. 1216 ЦК України). Разом з тим виникає питання про долю боргів та прав вимоги як складових підприємства. Вважаємо, що необхідно нарівніЦКУкраїнизакріпитиположення, згіднозякимобов’язокповернення боргів, що входять до складу успадкованого підприємства, покладається на спадкоємців.
Питання для самоконтролю
1.Поняття та загальна характеристика договору управління майном.
2.Договір управління майном та довірча власність — порівняльна характеристика.
3.Предмет та форма договору управління майном.
4.Сторонидоговорууправліннямайном, їхправатаобов’язки.
5.Порядок припинення договору управління майном. Дайтеправовухарактеристикудоговорууправліннямайном.
497
Розділ ХІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням послуг
6.Чи має право управитель підприємством розпоряджатися нерухомістю, що входить до складу цього майнового комплексу?
7.Чи застосовуються положення ч. 3 ст. 1038 ЦК України до договору управління підприємством?
8.Чи можуть передаватися в управління майнові комплекси, якізакріпленізадержавними(державнимикомерційнимита казенними) такомунальними(комунальнимикомерційними та комунальними некомерційними) підприємствами?
9.Чим відрізняється договір управління підприємством від договору про управління господарським товариством?
10.Чим відрізняється договір на управління спадщиною від договорунауправлінняпідприємством, щоможебутиуспадкованим?
11.Дайте правову характеристику договору на управління підприємством, що може бути успадкованим.
12.Дайте визначення договору на управління спадщиною. Хто несе відповідальність за неналежний вибір управителя або за дані ним вказівки управителеві на випадок, якщо наслідком управління буде зменшення активів підприємства або настануть будь-які інші негативні наслідки?
13.Правові наслідки припинення договору управління підприємством, що може бути успадкованим.
498