ГЛАВА 58

ЗОБОВ’ЯЗАННЯ З РОЗРАХУНКІВ

§1. Загальні положення про розрахунки. Види безготівкових розрахунків

Відповідно до ст. 1087 ЦК розрахунки за участю фізичних осіб, не пов’язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або безготівковій формі за допомогою розрахунковихдокументівуелектронномуабопаперовомувигляді. Разом із тим розрахунки між юридичними особами й за участю фізичних осіб, пов’язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадятьсявбезготівковійформі. Розрахункиміжцимиособамиможуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом. Указананормапередбачаєможливістьздійсненняплатежівуготівковійта безготівковій формі, що відповідає ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»1, хоча фактично розрахунки можуть відбуватися також і у вигляді зарахування взаємних грошових вимог2, у тому числі, наприклад, під час проведення переказу коштів у Національній системі масових електронних платежів3, у результаті чого взаємні грошові зобов’язання припиняються (ст. 601 ЦК).

Конституція України у ст. 99 визначає, що грошовою одиницею України є гривня.

Грошовезобов’язаннямаєбутивиконанеугривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускаєтьсяувипадках, порядкутанаумовах, установленихзаконом

(ст. 533 ЦК).

При здійсненні готівкових розрахунків, як правило, не виникає самостійного зобов’язання, оскільки зустрічне передання грошей пов’язанезотриманнямтоварів, робіт, послугтощо. Винятокстановить приймання банком готівки від клієнтів для зарахування на рахунки

1Закон України від 5 квіт. 2001 р. // Відом. Верхов. Ради. – 2001. – № 29. – Ст. 137.

2Див. напр.: Вильнянский, С. И. Кредитно-расчетные отношения [Текст] : учеб. пособие / С. И. Вильнянский. – Харьков : Изд. Харьк. ун-та. 1955. – С. 39–41.

3ПрозатвердженняПравилНаціональноїсистемимасовихелектроннихплатежів. Постанова Правління Національного банку України від 10.12.2004 р. № 620 // Офіц.

вісн. України. – 2005. – № 2. – Ст. 93.

602

Глава 58. Зобов’язання з розрахунків

інших юридичних і фізичних осіб або на відповідний рахунок банку, тому що в такому випадку прийняття готівкових коштів регулюється договором банківського рахунка.

Готівкові розрахунки передбачаються, зокрема, Положенням про веденнякасовихопераційу національнійвалюті вУкраїні, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р.1, щопередбачаєїхздійсненнячерезкасуізвстановленням Національнимбанкомграничноїсумиготівковогорозрахункуміжособамипротягомодногоднязаоднимабокількомаплатіжнимидокументами. Касовіопераціїоформляютьсякасовимиордерами, видатковими відомостями, розрахунковимидокументами, документамизаопераці-

ями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які підтверджували б факт продажу товарів, надання послуг, отримання готівкових коштів. Під час роботи з готівкою касири керуються Правилами визначення платіжності та обміну банкнот і монет Національного банку України, затвердженими постановою Правління Національного банку України № 547 від 17.11.2004 р.2

Проведення безготівкових розрахунків пов’язане із укладенням договорів банківського рахунка, фактичним існуванням у суб’єктів відповідних банківських рахунків та процесом списання грошей із рахунків платника на користь банку платника та/або третіх осіб. Безготівковікошти, посуті, становлятьсобоювласністьбанку, володілець рахунку залишає за собою лише право вимагати від банку здійснення відповідних операцій за рахунком та видачі коштів готівкою. Отже, при безготівкових розрахунках складаються правовідносини саме зприводуправвимогидобанкуйкредиторзагрошовимзобов’язанням отримує від боржника не гроші як такі, а права вимоги до власного банку, передані за допомогою механізму банківського переказу.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використаннягрошовихкоштівклієнтатавстановлюватиінші, непередбачені договоромабозаконом, обмеженняйогоправарозпоряджатисякоштаминавласнийрозсуд, ізобов’язанийвчинятидляклієнтаоперації, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Списання коштів з рахунка клієнта інакше як на підставі його розпорядження, рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом, не допускається. Разомізтимініціаторомпереказуможебутиплатник, атакож

1Офіц. вісн. України. – 2005. – № 3. – Ст. 155.

2Там само. – 2004. – № 49. – Ст. 3221.

603

Розділ ХІІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням фінансових послуг

отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставівизначенихзакономвиконавчихдокументівувипадках, передбачених законом.

Банк не стає стороною зобов’язання, за яким здійснюються розрахунки, він відповідає за правильність та підставність виконання договору банківського рахунка.

Безготівкові розрахунки здійснюються через банки (їх філії, відділення) та інші фінансові установи, у яких клієнтам відкрито відповідні рахунки. Платежі клієнтів, що мають рахунки у різних банках, відбуваються у формі міжбанківського переказу за допомогою кореспондентських рахунків банків та інформаційної мережі Національного банку1.

Згідно зі ст. 27.1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів

вУкраїні» міжбанківськийпереказздійснюєтьсяшляхом: 1) проведення суми переказу через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в Національному банку України; 2) проведення суми переказу через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками

вінших банках або в розрахунковому банку.

Зазначене передбачає існування таких суб’єктів розрахункових правовідносин, якплатник, банкплатника, отримувач, банкотримувача.

Відповідно до ст. 1088 ЦК при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахунковихчеків(чеків), розрахункизаінкасо, атакож інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, які сторони обирають на свій розсуд.

Особливістю здійснення безготівкових розрахунків є їхнє регулювання не лише ЦК та іншими законами, а й банківськими правилами, в тому числі міжнародними, які застосовуються як звичай ділового обороту, що зафіксовано у відповідному документі2.

Видибезготівковихрозрахунків(якіінодіназиваютьформамирозрахунків) становлятьсобоюспособитапорядоквиконаннягрошового зобов’язаннязвикористаннякоштівнабанківськомурахункуйперед-

1Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті. [Текст] : затв. постановою Правління Нац. банку України № 320 від 16.08.2006 р. //

Офіц. вісн. України. – 20.09.2006 р. – 2006. – № 6. – Ст. 2507.

2Див., зокрема: Уніфікованізвичаїтаправилаподокументарномуакредитиву(UCP600). Публікація Міжнародної торгівельної палати 2007 р. № 600 [Електронний ресурс].

–Режимдоступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=2&nreg=988_013.

604

Глава 58. Зобов’язання з розрахунків

бачають існування відповідних документів, які збігаються або не збігаються за своєю назвою із видом розрахунку.

Документ на банківський переказ може бути паперовим або електронним, кожен із них має однакову юридичну силу. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несеособа, якапідписалацейдокументелектроннимцифровим підписом. Електронний документ на переказ, не засвідчений електронним цифровим підписом, не приймається до виконання. При цьому при прийманні електронних документів на переказ має бути дотримана відповідна процедура перевірки електронного цифрового підпису, що дає можливість пересвідчитися у цілісності та достовірностіелектронногодокумента. Уразінедотриманнязазначенихвимог банк несе відповідальність за шкоду, завдану суб’єктам переказу.

Правовийстатуселектронногоцифровогопідписутарегулювання відносин, що виникають при використанні електронного цифрового підпису, визначається Законом України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 р.1, згідно з яким електронним цифровим підписомєвиделектронногопідпису, отриманогозарезультатомкриптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р. (надалі — Інструкція № 22)2, визначає безготівковірозрахункиякперерахуванняпевноїсумикоштівзрахунківплатниківнарахункиотримувачів, атакожперерахуваннябанками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів; а до розрахунковогодокументавідноситьдокументнапаперовомуносії, щомістить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунка платника на рахунок отримувача.

Платникитастягувачіоформляютьдоручення/розпорядженняпро списаннякоштівзрахунківнавідповіднихбланкахрозрахунковихдокументів (у вигляді електронного розрахункового документа, якщо це передбачено договором), для яких визначаються відповідна форма та порядок оформлення.

1Офіц. вісн. України. – 2003. – № 25. – Ст. 1175.

2Там само. – 2004. – № 13. – Ст. 908.

605

Розділ ХІІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням фінансових послуг

Дорученняплатниківпросписаннякоштівзїхрахунківбанкиприймаютьдовиконаннявиключновмежахзалишкукоштів, якщотільки банк за окремою домовленістю не здійснить кредитування рахунка (ст. 1069 ЦК). Однак платіжні вимоги на примусове списання коштів зрахунківплатниківбанкиприймаютьнезалежновіднаявностінаних достатньої суми та виконують їх у межах залишку коштів.

Інструкція № 22 встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів,

як меморіального ордера, платіжного доручення, платіжної вимогидоручення, платіжної вимоги, розрахункового чека, акредитива.

Використаннявекселів1 таспеціальнихплатіжнихзасобів, зокрема, платіжних карток, мобільних платіжних інструментів2, регулюється спеціальним законодавством України, у тому числі нормативноправовими актами Національного банку.

Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжніінструменти(завиняткоммеморіальногоордера) ізазначають їх під час укладення договорів.

Відповідальністьзаправильністьзаповненняреквізитіврозрахункового документа несе особа, яка його оформила і подала до обслуговуючого банку.

Під час підписування розрахункового документа не дозволяється використання факсиміле. Розрахункові документи, оформлені своїми клієнтами, банк приймає протягом часу, визначеного в договорах банківського рахунка цих клієнтів.

Банк платника зобов’язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду та приймає цей документ до виконання

1Зазначенепитання, зокрема, регулюється: Конвенцією, якоюзапровадженоУніфікованийзаконпропереказнівекселітапростівекселі(зурахуваннямзастережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказнівекселітапростівекселі, Конвенцієюпрогербовийзбірстосовнопереказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 7 червня 1930 р.), а також законами України від 5 квітня 2001 р. «Про обіг векселів в Україні», від 23 лютого 2006 р. «Про цінні напери та фондовий ринок», від 6 липня 1999 р. «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселітапрості векселі», від6 липня1999 р. «Про приєднання УкраїнидоЖеневської конвенції1930 р. проврегулюваннядеякихколізійзаконівпропереказнівекселітапростівекселі», від6 липня1999 р. «ПроприєднанняУкраїнидоЖеневськоїконвенції1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів» [Електронний ре-

сурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=a#Find.

2Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів. Затв. постановою Правління Національного банку України № 223 від 30.04.2010 р. // Офіц.

вісн. України. – 2010. – № 52. – Ст. 1747.

606

Глава 58. Зобов’язання з розрахунків

тільки у разі їх збігу, а також перевіряє його повноту, цілісність та достовірність під страхом відповідальності за шкоду, завдану платнику у разі недотримання цих вимог.

Банк отримувача зобов’язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача і його коду, що містяться в розрахунковому документі, тазараховуватикоштинарахунокотримувачавиключноуразі їх збігу. У противному разі банк отримувача затримує суму переказу на строк до чотирьох робочих днів для встановлення належного отримувача й при його невстановленні зобов’язаний повернути кошти.

За загальним правилом, розрахункові документи, що надійшли до банкупротягомопераційногочасу, виконуютьсявденьїхнадходження, а які надійшли після операційного часу — наступного робочого дня.

Тривалість операційного часу встановлюється банком самостійно та закріплюється у внутрішніх нормативних актах.

Платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання.

§2. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень

Розрахунки платіжним дорученням (банківський переказ) — найбільш поширена форма розрахунків. У деяких правовідносинах використання такої форми розрахунків має пріоритетний характер. Наприклад, у відносинах з поставки товарів покупець оплачує товари з дотриманням порядку та форми розрахунків, що передбачаються договором. Якщо ж порядок та форма розрахунків не визначені в договорі, то розрахунки здійснюються платіжними дорученнями.

При здійсненні розрахунків із застосуванням платіжних доручень банк зобов’язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, розміщених на його рахунку в цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськимиправилами, якщоіншийстрокнепередбаченийдоговоромабо звичаями ділового обороту (ч.1 ст. 1089 ЦК).

Із зазначеного випливають такі загальні ознаки: переказ здійснюєтьсябанкомзарахуноккоштівплатника, щорозміщенінайогорахун-

607

Розділ ХІІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням фінансових послуг

ку в цьому банку; переказ здійснюється банком на рахунок, вказаний платником; переказ здійснюється в строк, встановлений законом чи відповідно до нього, якщо сторони договору банківського рахунка не передбачили більш короткий строк виконання переказу.

Положення, щорегулюютьзазначенийвидбезготівковихрозрахунків, застосовуються також до відносин, пов’язаних із перерахуванням грошових коштів через банк особою, яка не має рахунка у цьому банку, якщо інше не встановлене законом, банківськими правилами або не випливає із суті відносин. Прикладом таких відносин є відносини із безготівкового переказу юридичними та фізичними особами (резидентами та нерезидентами) на користь інших осіб коштів за рахунок готівкових коштів, прийнятих до каси банку1.

Змістплатіжногодорученнятаподанихразомзнимрозрахункових документів та їх форма мають відповідати вимогам закону і встановленим відповідно до нього банківським правилам. Для здійснення переказуплатникподаєвбанкдорученнянабланкувідповідноїформи. Доручення вважається дійсним протягом десяти календарних днів з дати його виписування. Причому день оформлення платіжного дорученняневраховується. Платіжнедорученнязадомовленістюсторін може мати паперову або електронну форму.

Відповідно до п. 1. 30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказгрошейвУкраїні» підплатіжнимдорученнямрозуміютьрозрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншої установи — члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми грошей зі свого рахунка на рахунок отримувача. Згідно з Інструкцією № 22 платіжне доручення визначається як розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Із вищевказаного можна зробити висновок, що хоча ці поняття тотожні, однак поняття, що надається в Інструкції, є більш конкретизованим, тому що вимагає від платника надати доручення банку в письмовій, а не в будь-якій формі. Однак ч. 1 ст. 1090 ЦК передбачає також можливість платника надавати доручення про списання коштів зі свого рахунка у формі електронного розрахункового документа. Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними

1 Інструкція № 1 організації емісійно-касової роботи в установах банків України [Текст] : затв. постановою правління НБУ від 7 липня 1994 р. № 129 (п. 15.29) Правила здійснення фізичними особами переказів іноземної валюти в межах України. Постанова правління НБУ від 12 березня 2003 р. № 235.

608

Глава 58. Зобов’язання з розрахунків

платежами: перерахування грошових коштів з метою оплати товарів, робітабопослуг; упорядкупопередньоїоплати; повернення(надання) позики або кредиту та виплати відсотків по них; виплати податків та іншихобов’язковихплатежівубюджеті; заробітноїплати, пенсії, здійснення інших грошових виплат.

Банк перевіряє заповнення реквізитів та відповідність вимогам Інструкції за зовнішніми ознаками. Він не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами (ч. 2 ст. 1090 ЦК).

Виконання платіжного доручення полягає в тому, що банк, який його прийняв, виконує обов’язок переказати (списати) з рахунка платника суму, що вказана в дорученні, та перерахувати її банку, в якому відкритий рахунок отримувача коштів у встановлений строк. Таким чином, здійснюєтьсявиконанняплатіжногодорученнявситуації, коли банки, що обслуговують платника та отримувача коштів, пов’язані кореспондентськими відносинами. В інших випадках, отримавши платіжне доручення, банк вправі залучити інші банки для виконання операційщодопереказугрошовихкоштівнарахунок, визначенийудорученні клієнта (ч. 2 ст. 1091 ЦК). Переведення грошей є прикладом абстрактногоправочину, оскількирозрахункипроводятьсянезалежно від того, чи укладений між платником і одержувачем коштів договір.

Законом встановлений обов’язок негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення (ч. 3 ст. 1091). У цьому випадку банк повинен оформити повідомлення про виконаннянимплатіжногодоручення. Однакпорядокнаданняінформаціїможе встановлюватисядоговором, оскількинепередбачаєтьсянормативними актами. Тоді невиконання банком цього обов’язку вважатиметься порушенням договірних обов’язків та підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Проведення розрахунків в іноземній валюті регламентується підзаконниминормативнимиактами, наприклад, Положеннямпрооформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх використання, затвердженим постановою правління НБУ від 05.03.2002 р. № 82 та ін.

Невиконання чи неналежне виконання платіжного доручення клієнта передбачає відповідальність банка на підставах та в розмірах, передбачених законом (ст. 1092 ЦК), тобто у разі невиконання чи неналежноговиконанняплатіжногодорученняклієнтабанк, щовиступає

609

Розділ ХІІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням фінансових послуг

у ролі боржника по зобов’язанню, що виникло з цього доручення, повинен відшкодувати платникові (кредитору) всі завдані збитки, відповіднодоЦК, Закону«ПроплатіжнісистемитапереказгрошейвУкраїні» та умов договору.

§ 3. Розрахунки за акредитивом

Акредитивна форма розрахунків донедавна використовувалась уневеликихобсягахпорівнянозіншимиформамирозрахунків, наприклад, щодо розрахунків за платіжним дорученням. Однак за сучасних умов саме розрахунки за акредитивом забезпечують паритет ризиків платника та отримувача коштів. Термін «акредитив» (від нім. akkreditiv) — повноваження на виконання будь-якої дії, може розглядатись у двох значеннях: як розрахунковий документ та як акредитивне зобов’язання.

При здійсненні розрахунків за акредитивом банк зобов’язується провести за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого іменізаумовипред’явленнядокументів, яківідповідаютьумовам, визначеним акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи — бенефіціара (ст. 1093 ЦК).

Як вид розрахунків акредитив є зручний як для постачальників, оскількийоговикористанняфактичнозабезпечуєотриманняостаннім коштів за поставлений покупцю товар, так і для посередників, оскільки дає останнім можливість швидко отримати кошти після відвантаження товару. У зв’язку з цим зазначений вид розрахунків набув значного поширення у сфері міжнародної торгівлі, а останнім часом і в розрахунках між резидентами України (ст. 1093–1098 ЦК).

Крім норм ЦК України, розрахунки за акредитивом регулюються ІнструкцієюНБУ«ПробезготівковірозрахункивУкраїнівнаціональнійвалюті» №22, уніфікованимиправиламитазвичаямидлядокументарних акредитивів Міжнародної торгової палати. Останні згідно зі ст. 2 ЗаконуУкраїни«ПроплатіжнісистемитапереказгрошейвУкраїні» та Указом Президента України «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб’єкти підприємницької діяльності» від4 жовтня1994 р. №566/94 регулюютьвідносиниусфері використання акредитивів і використовуються в міжнародних розрахунках, а також у внутрішніх розрахунках за умови, що акредитив

610

Глава 58. Зобов’язання з розрахунків

містить посилання на те, що він регулюється цими Правилами. Зазначені Правила застосовуються в Україні у частині, яка не суперечить ЦК та іншим актам цивільного законодавства.

Акредитив характеризується такими ознаками:

–це правочин, відокремлений від договору, що передбачає такий вид розрахунків при цьому банк не бере участі у виконанні цього договору;

–це грошове зобов’язання, виконання якого здійснюється на умовах, визначених в акредитиві;

–банк-емітентпроводитьплатіжнакористьотримувачаабовизна- ченої ним особи бенефіціара за дорученням клієнта — заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від власного імені;

–банк здійснює платіж за акредитивом за рахунок коштів клієнта або власних коштів;

–за операціями з акредитивами заінтересовані сторони мають справу лише з документами, а не з товарами, послугами чи іншими видами зобов’язань, з якими можуть бути пов’язані документи.

Суб’єктами акредитивного зобов’язання в широкому розумінні виступають платник, банк-емітент акредитива, отримувач коштів (бенефіціар) і, як правило, виконуючий банк. Виконуючий банк залежно від операції за акредитивом, виконання якої доручено йому банком - емітентом, також може бути й авізуючим банком (банк, який за дорученням банк-емітента сповіщає акредитив одержувачу коштів без будь-якої відповідальності за його оплату). Схематично взаємовідносини учасників акредитивних розрахунків включають чотири стадії. Першастадія— отриманнядорученняплатникабанком-емітентомпро відкриття акредитива з інструкціями про платіж. Друга стадія полягає

упередачі повноважень про здійснення платежів від банка-емітента виконуючому банку (банку отримувача). Третя стадія — надання продавцем (бенефіціаром) документів, які вказані в акредитиві, що посвідчують відвантаження товару. Остання стадія — здійснення платежу виконуючим банком за прийнятими ним документами.

Платіж за акредитивом може бути здійснений двома способами: грошима та векселем. Вексельний спосіб платежу включає оплату банкомпереказвекселя, наданогобенефіціаром, акцептбанкомтакого векселя (безумовне прийняття та згода його оплати) та оплата та зарахування векселя на користь бенефіціара.

Законодавством передбачена можливість використання декількох видів акредитивів, що застосовуються в банківській практиці. Най-

більш поширеним є поділ акредитивів на покриті та непокриті:

611

Розділ ХІІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням фінансових послуг

-покритий (депонований) — акредитив для здійснення платежів, за яким завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку. Кошти заявникаакредитивабронюютьсянаспеціальномуаналітичномурахунку, який має назву «Розрахунки за акредитивами» відповідних балансових рахунків;

-непокритий (гарантований) — акредитив, оплата за яким (якщо тимчасово немає коштів на рахунку платника) гарантується банком емітентом за рахунок банківського кредиту.

Такожакредитивиподіляютьсянавідкличніабобезвідкличні. Відкличний зберігає за банком-емітентом право змінити або анулювати акредитив у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара. Вид акредитива визначається договором, за яким проводяться розрахунки, відкликання акредитива не створює зобов’язань банкуемітента перед одержувачем грошових коштів (бенефіціаром). Разом

зтим виконуючий банк повинен здійснити платежі або інші операції за відкличним акредитивом, до моменту отримання повідомлення від банка-емітентапрозмінуабоанулюванняакредитива. Необхіднотакож підкреслити, що будь який акредитив вважається відкличним, якщо вйоготекстінебудепрямозазначеноте, щовідкриваєтьсябезвідкличний акредитив.

Усі розпорядження щодо зміни умов відкличного акредитива або його анулювання заявник може надати бенефіціару лише через банкемітент, якийповідомляєвиконуючийбанк, аостанній— бенефіціара. Виконуючий банк не може самостійно приймати розпорядження від заявника акредитива. Якщо останній не є банком-емітентом, то змінити умови відкличного акредитива або анулювати його можна тільки післяотриманнявідвиконуючогобанкуповідомлення, якепідтвердить, що до часу зміни або анулювання умов акредитиву документи за ним не були надані та відповідно до них не було проведено розрахунків (оплати). У разі здійснення виконуючим банком платежу до отримання повідомлення про зміну умов або анулювання акредитива проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива, банк-емітент зобов’язаний відшкодувати втрати виконуючому банку, який уповноважений на здійснення платежу.

На відміну від відкличного акредитива, безвідкличний не може бути змінений без згоди отримувача коштів. Безвідкличний може набути характеру підтвердженого акредитива. Для цього виконуючий банк приймає на себе обов’язки додатково до зобов’язання банка-

612

Глава 58. Зобов’язання з розрахунків

емітентапровестиплатіжбенефіціарувідповіднодоумовакредитива. Таким чином, поряд із платіжним зобов’язанням банку-емітента виникає додаткове зобов’язання виконуючого банку, що створює для бенефіціара ефект подвійного забезпечення платежу. При цьому безвідкличний акредитив не може бути змінений або анульований без згоди не тільки отримувача коштів, а і його банку (ст. 1095 ЦК).

Для відкриття акредитива платник надає до банку заяву установленої форми з відомостями про номер акредитива, строк його дії, найменуваннябенефіціаратавиконуючогобанку, місцявиконанняакредитива, його суми та ін. Форма заяви передбачена Інструкцією і всі її реквізити є обов’язковими. Банк-емітент, прийнявши заяву, визначає спосіб виконання акредитива та повідомляє виконуючий (авізуючий) банк про відкриття акредитива не пізніше наступного робочого дня післяотриманнянаданоїклієнтомзаяви. Виконуючийбанкповідомляє бенефіціарапровідкриттятаумовиакредитивапротягомдесятиробочих днів з дня отримання повідомлення від банку-емітента. Після відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) бенефіціар надає виконуючому банку необхідні документи, що передбачені умовамиакредитива. Донихзвичайновідносятькомерційнийрахунок («інвойс») затовар, товаророзпорядчідокументи(коносамент, накладні), транспортні та страхові документи. При порушенні хоча б однієї з умов виплати за акредитивом не проводяться. Однак банки, що виконуютьінструкціїплатника, неповинніретельнодосліджуватиотримані документи. Вони перевіряють лише їх зовнішню відповідність умовам акредитива. У разі відмови виконуючого банку прийняти документи він зобов’язаний надіслати повідомлення до банку-емітента для отримання згоди на оплату документів із розбіжностями. Якщо протягом семи робочих днів після надіслання повідомлення вони не отримають відповідь або вона буде негативною, виконуючий банк повертаєбенефіціарувсідокументизаакредитивом, письмововказавши причини їх повернення і засвідчивши цей запис підписами виконавця таконтролератавідбиткомштампабанку. Акредитивмаєміститидату закінчення строку та місця подання документів для платежу.

Стаття 1098 ЦК встановлює підстави для закриття акредитива. Їх перелік є вичерпним, до них належать: сплив терміну його дії у виконуючому банку; заява одержувача про відмову від використання акредитива до закінчення строку його дії; вимога платника по відкликанню акредитива повністю або частково, якщо це передбачено його умовами.

613

Розділ ХІІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням фінансових послуг

Після тримання повідомлення про закриття акредитива банкемітент списує потрібну суму з відповідного рахунка, призначеного для обліку акредитивів.

Принципи відповідальності банку за порушення умов акредитива ґрунтуються на схемі акредитивного зобов’язання. Майнову відповідальність перед платником несе банк-емітент, а перед банкомемітентом — виконуючий банк. Постадійна схема доведення відповідальності до винуватої особи має два винятки, характерні для розрахункових правовідносин. По-перше, у разі необґрунтованої відмови виконуючого банку у виплаті коштів за покритим або підтвердженим акредитивом відповідальність перед бенефіціаром покладається на виконуючий банк, що повинен виконувати доручення банку-емітента. По-друге, у разі неправильної виплати виконуючим банком грошових коштів за депонованим чи гарантованим акредитивом унаслідок порушень умов останнього пряма відповідальність перед платником покладається на виконуючий банк.

§4. Розрахунки за інкасовими дорученнями

Розрахунки за інкасовими дорученнями не передбачають існування спеціального для цього випадку платіжного документа. Термін має певним чином узагальнююче значення й означає банківську операцію з отримання виконуючим банком коштів або акцепту (згоди) платежу на підставі різних розрахункових чи інших документів за дорученням отримувача, який виступає як довіритель (принципал).

Розрахунки за інкасо (від італ. incaso — виручка, виторг) важливі перш за все у цілях забезпечення чекового та вексельного обігу, однак йогозастосовуютьтакожприрозрахункахзадопомогоютакихплатіжних документів, як платіжні вимоги та платіжні вимоги-доручення.

Відповіднодост. 1099 ЦКуразірозрахунківзаінкасовимидорученнями(заінкасо) банк(банк-емітент) задорученнямклієнтаздійснюєза рахунок клієнта дії щодо одержання від платника платежу та (або) акцепту платежу. Банк-емітент, який одержав інкасове доручення, має право залучати для його виконання інший банк (виконуючий банк).

Інструкція№22 визначаєінкасування(інкасо) якздійсненнябанком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами з метою одержання платежу або передавання розрахун-

614

Глава 58. Зобов’язання з розрахунків

кових та/чи супровідних документів проти платежу, або передавання розрахункових та/чи супровідних документів на інших умовах.

Виконання інкасового доручення полягає у негайному поданні виконуючим банком платнику для оплати чи акцепту документів отримувача коштів у тій формі, в якій вони були від нього одержані, за винятком банківських відміток і написів, необхідних для оформлення інкасової операції.

У разі відсутності будь-якого документа або невідповідності документів за зовнішніми ознаками інкасовому дорученню виконуючий банкповиненнегайноповідомитипроцеклієнта, ауразіїхнеусунення — повертає документи без виконання.

Учасниками розрахунків з використанням інкасо є довіритель, яким, як правило, є продавець, підрядник, виконавець тощо — особа, яка дає доручення з інкасо своєму банку; банк-емітент, якому довіритель доручає операцію з інкасо; виконуючий банк — банк, який здійснює представлення платнику; платник, яким, як правило, є покупець товару, замовник робіт, послуг тощо.

Міжнародні правила по інкасо1 встановлюють, що інкасо означає операції, які здійснюються банками на підставі отриманих інструкцій з документами в цілях отримання платежу та/або акцепту; передання документівпротиплатежута/абопротиакцепту; переданнядокументів на інших умовах.

Документами, за якими здійснюється інкасо, можуть бути фінансові (переказні векселі, чеки, інші подібні документи, що використовуютьсядляотриманняплатежукоштами) та/абокомерційнідокументи (рахунки, транспортні, товаророзпорядчі або інші не фінансові документи). Залежно від цього існує два види інкасо — чисте та до-

кументарне.

До першого виду належить інкасо фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами. Другий вид означає інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами або інкасо виключно комерційних документів.

Інкасо здійснюється в таких формах:

1) одержанняплатежу— наданняпростогоабопереказноговекселя, чека, платіжної розписки або інших фінансових документів для одержання платежу грошима;

1 Міжнародні правила по інкасо (редакція 1995 року). Публікація Міжнародної торговельної палати 1996 р. № 522 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=988_009.

615

Розділ ХІІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням фінансових послуг

2)акцептпереказноговекселя— наданняпереказноговекселядля його акцепту платником;

3)видача комерційних документів проти платежу — виконуючий банк видає комерційні документи (які можуть супроводжуватися фінансовими документами) платникові тільки за умови здійснення платежу грішми;

4)видачакомерційнихдокументівпротиакцептупереказноговекселя — виконуючий банк видає комерційні документи платникові тільки за умови акцепту переказного векселя;

5)видача документів на інших умовах — виконуючий банк видає документи платникові тільки при виконанні умов, зазначених в інкасовому дорученні1.

Документарне інкасо вигідне, зокрема, постачальнику товару, оскільки виконуючий банк фактично захищає його право на товар, не видаючи товаророзпорядчі документи покупцю до моменту здійснення оплати чи акцепту переказного векселя.

Частковийплатіжможебутиприйнятийвиконуючимбанком, якщо цевстановленобанківськимиправилами, абозанаявностіспеціального дозволу. Інкасовані суми, за відрахуванням належної оплати, негайно передаються виконуючим банком у розпорядження банкуемітента, який повинен зарахувати ці суми на рахунок клієнта. Якщо платіж та (або) акцепт не були отримані, виконуючий банк повинен негайноповідомитибанк-емітентпропричининеплатежуабовідмови від акцепту, який у свою чергу повідомляє про це клієнта. У разі неотриманнявказівокщодоподальшихдійувизначенийстрокдокументи можуть бути повернуті банку-емітентові.

Виконуючийбанкнесевідповідальністьзаповнотутаправильність акцепту переказного векселя, однак не несе відповідальності за дійсність та достовірність підпису або за наявність повноважень на його підписання.

Банки не несуть відповідальності за форму, достатність, точність, достовірність, підробку або правову силу будь-якого документа; вони такожненесутьвідповідальностізаопис, кількість, вагу, якість, умови, упаковку, поставку, цінністьабонаявністьтовару, представленогобудьяким документом, або за сумлінність або дії та упущення, платоспроможність, виконання або репутацію відправників, перевізників, експедиторів, одержувачів чи страховиків товару, або будь-якої іншої

особи.

1 Юлдашев, О. Х. Міжнародне приватне право: теоретичні та прикладні аспекти

[Текст] / О. Х. Юлдашев. – К. : МАУП, 2004. – С. 339.

616

Глава 58. Зобов’язання з розрахунків

§5. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків

ЦКвизначаєрозрахунковийчек(чек) якдокумент, щоміститьнічим необумовленеписьмоверозпорядженнявласникарахунка(чекодавця) банкупереказативказануучекугрошовусумуодержувачеві(чекодержателю) й визначає, що платником за чеком може бути лише банк, у якому чекодавець має грошові кошти на рахунку, якими він може розпоряджатися (ст. 1102).

Інструкція№22 встановлює, щочекивикористовуютьсялишедля безготівкових перерахувань з рахунка чекодавця на рахунок отримувачакоштівінепідлягаютьсплатіготівкою, крімвипадківобмінучека фізичними особами на готівку або отримання здачі із суми чека готівкою, однак не більше ніж 20 відсотків його суми.

Чекивиготовляютьсяспеціалізованимпідприємствомнаспеціальному папері, брошуруються в розрахункові чекові книжки або виготовляються як окремі бланки та є документами суворого обліку. Чек маєміститипередбаченізаконодавствомреквізити, завідсутностіяких чи при внесенні до нього виправлень, а також по закінченні строку дії він є недійсним.

Чекоплачуєтьсязарахунокгрошовихкоштівчекодавця, заброньованих на спеціально відкритому рахунку. Банк-емітент видає чекову книжку на ім’я чекодавця на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця.

Строк дії чекової книжки — один рік, а чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, — три місяці з дати його видачі. Ці строки можуть продовжуватися за погодженням із банкомемітентом.

Чек заповнюється чекодавцем власноручно або з використанням технічних засобів; не дозволяється внесення до чека виправлень та використання замість підпису факсиміле.

Забороняється передавання чека/чекової книжки його/її власником будь-якій іншій особі, а також підписання незаповнених бланків чека і проставляння на них відбитка печатки юридичними особами. За бажанням фізичної особи чек може виписуватися на ім’я іншої особи, яка стає його власником. Видача чеків на пред’явника не проводиться.

Чекодавець виписує чек із чекової книжки під час здійснення платежуівидаєзаотриманінимтовари(виконаніроботи, наданіпослуги).

617

Розділ ХІІІ. Зобов’язання, що пов’язані з наданням фінансових послуг

Виписуючичек, чекодавецьпереписуєнайогокорінецьзалишокліміту з корінця попереднього чека і зазначає новий залишок ліміту.

Чекізчековоїкнижкипред’являєтьсядооплативбанкчекодержателя протягом 10 календарних днів безпосередньо від чекодавця, на ім’я якого оформлені документи, що підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, надання послуг). Платник за чеком повинен пересвідчитисявсімаможливимиспособамиусправжностічека, атакож у тому, що пред’явник чека є уповноваженою особою.

Чек підлягає оплаті шляхом його подання до банку чекодержателя на інкасо для одержання платежу, платіж здійснюється за правилами про інкасове доручення. Як правило, зарахування коштів за інкасованим чеком на рахунок чекодержателя провадиться після одержання платежу від платника.

Банк-емітент може відмовитися від оплати чека, якщо чек або реєстр чеків заповнено з порушенням вимог цієї глави або є виправлення, замість підпису стоїть факсиміле; чек виписаний чекодавцем на суму, більшу ніж заброньована на відповідному рахунку. У разі відмови за цих причин оплатити чек банк-емітент викреслює його з реєстру чеків, виправляє загальний підсумок і не пізніше наступного робочого дня надсилає цей чек до банку чекодержателя.

Чекодержатель повинен повідомити чекодавця про неплатіж протягом двох робочих днів, наступних за днем вчинення протесту або рівнозначного акта.

У разі відмови платника в оплаті чека чекодержатель має право пред’явитипозовдосудуіззастосуваннямскороченогострокупозовної давності в один рік. Чекодержатель має право вимагати крім оплати суми чека відшкодування своїх витрат на одержання оплати, а також процентів.

Законом України «Про нотаріат»1 (ст. 93) передбачається прийняття нотаріусами для пред’явлення до платежу чеків, поданих після закінчення десяти днів та посвідчення їх наступної несплати шляхом написуначекузавстановленоюформою. Одночаснознаписомначеку нотаріус надсилає повідомлення чекодавцеві про неоплату його чека банкомівчиненнянаписуначеку. Напроханнячекодержателянотаріус у разі несплати чека вчиняє виконавчий напис.

1 Про нотаріат [Текст] : Закон України від 02.09.1993 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1993.– № 39. – Ст. 383.

618

Глава 58. Зобов’язання з розрахунків

Питання для самоконтролю

1.Назвіть окремі види безготівкових розрахунків та визначте їх особливості.

2.Назвіть види платіжних документів (інструментів) та загальний порядок їх складання.

3.Поняття, зміст та виконання платіжного доручення.

4.Дайте визначення поняття платіжного доручення та назвіть його види.

5.Що слід розуміти під виконанням акредитива?

6.Яку відповідальність несе банк за порушення умов акредитива?

619