ГЛАВА 42

ДОГОВІР ПОЗИЧКИ

§1. Поняття та елементи договору позички

Поняттядоговорупозички. Відповіднодоч. 1 ст. 827 ЦКУкраїни

за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передаєабозобов’язуєтьсяпередатидругійстороні(користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Найменування досліджуваного договору є новелою вітчизняного цивільного законодавства, проте сама договірна конструкція даного виду була відома і раніше діючому ЦК УРСР 1963 р. як «договір безоплатного користування майном». Даний договір не є винаходом вітчизняної правової доктрини, бо він був відомий ще з античних часів (наприклад, правуСтародавньогоРимувінбувзнайомийякcommodatum), оскільки потреби в наданні-отриманні речей у строкове безоплатне користування члени людського суспільства відчували спрадавна.

Договірпозичкиможебутиякконсенсуальним, такіреальним. Якщо сторонидомовилисяпроте, щодоговірслідвважатиукладенимзмоментудосягненнязгодивналежнійформізусіхйогоістотнихумов, тоостанній буде консенсуальним. Реальним же він буде за ситуації, коли момент укладеннядоговоруприуроченийдоактупередачіречівпозичку.

Консенсуальний договір позички є двостороннім, оскільки обидві сторонинаділеноправамийобов’язками(позичкодавецьзобов’язаний надати в користування річ, а користувач — повернути її після закінчення терміну договору). Дещо складніша проблема кваліфікації реального договору. Одні цивілісти, звертаючи увагу на відсутність обов’язкупозичкодавцяпередатиріч, висловлювалисязаодносторонність реального договору позички1, інші — відносять останній до категорії взаємних (двосторонніх) договорів2. В основному погоджую-

1Див., наприклад: Загорулько, О. А. Договір позички [Текст] / О. А. Загорулько // ЦивільнеправоУкраїни: підручник: у2 т. / В. І. Борисова, Л. М. Баранова, І. В. Жилінкова та ін. ; за заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасібо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. – К. :

Юрінком Інтер, 2004. – Т. 2. – С. 227–228.

2Див., наприклад: Иванов, А. А. Безвозмездное пользование имуществом [Текст] / А. А. Иванов // Гражданское право : учебник : в 3 т. – Изд. 2-е, перераб. и доп. / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М. : Проспект, 1999. – Т. 2. – С. 295.

344

Глава 42. Договір позички

чисьзостанньоюдумкою, необхіднозробитидекількапояснень. Згідно із ч. 3 ст. 827 ЦК «до договору позички застосовуються положення глави58 цьогоКодексу», тобтоположенняглавиЦК«Найм(оренда)», у тому числі і правила частин 2 і 3 ст. 776 ЦК, якими передбачений обов’язок наймодавця провести капітальний ремонт речі, переданої в найм. Таким чином, буквальне тлумачення норми, що міститься в ч. 3 ст. 827 ЦК, змушує нас зробити висновок, що і реальний договір позичкиєдвостороннім, зважаючинаможливістьіснуванняобов’язку позичкодавцяпровестикапітальнийремонтречі, переданоївкористування. Разом з тим не можна заперечувати можливість укладення ко-

роткострокових реальних договорів позички і в подібній ситуації,

виходячи з принципу розумності, обов’язок позичкодавця по проведенню капітального ремонту недоцільно включати в зміст договору1, який(ілишеприаналогічнихобмовках) можливобудекваліфікувати як односторонній.

Договірпозичкиєбезоплатним. Подібнетвердженнязаснованена легальній дефініції договору (ч. 1 ст. 827 ЦК), згідно з якою передача позичкодавцем речі в користування здійснюється безоплатно. Проте не можна не звернути уваги на ч. 2 ст. 827 ЦК, відповідно до якої «користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними». Залишимо поза рамками даної глави міркування на тему про причини появи в ЦК подібної норми, невдалість якої очевидна, і спробуємо встановитиїїмісцевсистемідоговірногозаконодавства. Чидозволяють положенняч. 2 ст. 827 ЦКстверджувати, щоможливеіснуванняоплатногодоговорупозички? Наподібнепитаннянеобхіднодатикатегоричну негативну відповідь. Слід погодитися з А. Ю. Кабалкіним, який відзначав, що безоплатність є визначальною ознакою договору позички2, інакше, якщо припустити можливість існування оплатного варіантаданогодоговору, томиматимемосправунепростоз«юридичним нонсенсом»3, а з абсолютно іншим правочином — договором найму (оренди). НадануобставинузвертавсвоюувагущеГ. Ф. Шершеневич,

1Подібний висновок пояснюється природою капітального ремонту, оскільки без його проведення або в процесі його проведення предметом позички користуватися неможливо. Томубезглуздобративкороткостроковупозичкуріч, щовимагаєнамомент укладення договору капітального ремонту.

2Див.: Гражданское право [Текст] : учебник : в 2 ч. / под ред. В. В. Залесского. –

М., 1998. – Ч. 2. – С. 214.

3Див.: Гражданское право [Текст] : учебник : в 3 т. / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – М. : Проспект, 1999. – Т. 2. – С. 299.

345

Розділ Х. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з передачею майна у користування

відзначаючи, щосамебезоплатністюпозичкавідрізняєтьсявідмайновогонайму1. Разомзтимспробуємопояснитисенсіпередумовипояви норми, закріпленої в ч. 2 ст. 827 ЦК, у главі ЦК «Позичка». По-перше, в ч. 5 ст. 626 ЦК закріплена презумпція оплатності договорів, згідно з якою договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Крім того, відповідно до загального правила, викладеного в ч. 4 ст. 632 ЦК, умова про ціну договору належить до категорії звичайних його умов. По-друге, ч. 3 ст. 827 ЦК поширює на договір позички дію правил, присвячених договору найму (оренди). А в абз. 1 ч. 1 ст. 762 ЦК деталізує загальне правило про ціну договору найму (оренди) як звичайну умову останнього. Тому, як уявляється, саме для того, щоб анулювати дію вищезгаданої презумпції і підкреслити той факт, що сторони договору позички мають справу з винятком із загального правила, а також для запобігання колізії правових норм про найм і позичку вони повинні «прямо домовитися» про безоплатність користування або іншим очевидним чином виразити свою волю (наприклад, чітко вказати найменування договору).

Договірпозичкислідвідноситидогрупи(типу) договорівпопередачімайнавкористування. Длятогощобпідкреслитисамостійністьаналізованоїдоговірноїконструкції, доцільнопровестипорівнянняостаннього здоговорами, найближчезнимдотичними, — позикоюіорендою.

Завдякиукраїнськіймовіміжтермінами«позика» і«позичка» існує значна фонетична схожість, проте на цьому загальні риси, властиві вказаним договорам, і вичерпуються. Відмінність між зазначеними договорами полягає у такому: по-перше, предмет договору позики передаєтьсяувласністьпозичальника, апредметдоговорупозички— у тимчасове користування; по-друге, предмет договору позички представлений виключно індивідуально-визначеними речами, а предмет договору позики — грошима або іншими речами, що визначені родовими ознаками; по-третє, договір позики може бути як оплатним, так ібезоплатним, адоговірпозичкивиключнобезоплатний; по-четверте, задоговоромпозикипозичальникзобов’язанийповернутипозикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речейтогожродутатакоїжякості, азадоговоромпозичкикористувач зобов’язаний повернути саме ту річ, що була йому надана в користування.

1 Шершеневич, Г. Ф. Учебник русского гражданского права [Текст] / Г. Ф. Шершеневич. – М. : Изд. бр. Башмаковых, 1915. – Т. 2. – С. 157.

346

Глава 42. Договір позички

Якдоговірнайму(оренди), такідоговірпозичкиприсвяченірегламентаціївідносин, пов’язанихзнаданняммайнавтимчасовекористування. Фундаментальні відмінності договору позички від оплатного договору найму (оренди) полягають у безоплатності першого, а також в предметі: предмет позички обмежений лише речами, а предмет найму (оренди) представлений речами і майновими правами. Самостійність позички, крім того, формально підкреслена законодавцем розміщенням положень про неї в гл. 60 ЦК, а не в одному з параграфів гл. 58 ЦК. Разом з тим законодавець поступив не цілком послідовно, закріпивши в ч. 3 ст. 827 ЦК спірну норму, згідно з якою до договору позички застосовуються положення гл. 58 ЦК «Найм (оренда)». Указане вкрай невдале правило може стати причиною для формулювання невірних висновків про те, що договір позички є різновидом договору найму (оренди). Тому з метою вдосконалення чинного законодавства необхідно внести зміни до ч. 3 ст. 827 ЦК. Як найбільш оптимальний варіанттакихможебутизапропоновановказативч. 3 ст. 827 ЦКперелікстатейзгл. 58 ЦК, які, виходячизправилаекономіїнормативного матеріалу, доречнозастосовуватидовідносин, породженихдоговором позички1. Протеможебутидостатнімхочбивідзначитивч. 3 ст. 827 ЦК те, що положення глави 58 ЦК «Найм (оренда)» застосовуються до договору позички, якщо інше не встановлено главою ЦК «Позичка» і лише у тій частині, в якій вони не суперечать суті позичкового зобов’язання.

Елементидоговорупозички. Сторонамидоговорупозичкиєпо-

зичкодавець і користувач. Передача речі в безоплатне користування є окремим випадком здійснення речової правомочності — права розпорядження річчю, тому позичкодавцем може бути фізична або юри-

дичнаособа, щоє: а) власникомречіабоб) суб’єктом, уповноваженим власникомнарозпорядженняріччю(відповіднеповноваженняповинно бути засноване на законі або договорі (наприклад — управитель за договором управління майном за згодою власника; комісіонер за договором комісії). Разом з цим, згідно із ч. 2 ст. 829 ЦК, юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю. Незважаючи на негативний зміст указаної норми, остання є, по-перше, легальною перешкодою для можливих зловживань з боку осіб, які прямо або побічно впливають на формування волі підприємницької юридичної

1 Подібний варіант був вибраний законодавцем в абз. 2 ст. 324 ЦК УРСР 1963 р., що міститься в гл. 27 «Безоплатне користування майном».

347

Розділ Х. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з передачею майна у користування

особи, і покликана забезпечувати інтереси останньої. По-друге, із змісту ч. 2 ст. 829 ЦК слідує, що юридичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність, мають право передавати в безоплатне користуваннярічвсіміншимсуб’єктам, окрімтих, хтопрямоперерахований у даній статті.

Чинне законодавство не обмежує можливості яких-небудь осіб по участівпозичковихвідносинахустатусікористувача. Отже, користувачемможе бути будь-який учасник цивільних відносин з перерахованих у частинах 1, 2 ст. 2 ЦК.

Як єдину істотну умову договору позички цивільне законодавство пропонуєрозглядатиумовупропредмет. Предметомдоговорупозички можебутивинятковоріч, якавизначенаіндивідуальнимиознакамиіяка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (не-

споживна річ). Інакше кажучи, в позичку можуть передаватися лише речі (на відміну від договору найму, предметом якого можуть бути і майнові права), як рухомі, так і нерухомі, які повинні бути: а) індивідуально-визначеними; і б) неспоживаними.

За загальним правилом строк договору позички визначається за домовленістюсторін. Якщосторониневстановилистрокукористування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею (ст. 831 ЦК). Отже, умова про строк не належить до категорії істотних умов договору позички.

Для визначення форми, у якій слід вчиняти договір позички, слід керуватисязагальнимиположеннямипроформуправочинів(статті206, 208, 209 ЦК) і спеціальними правилами, які закріплені в ст. 828 ЦК, що ставлять її в залежність від таких критеріїв: суб’єктний склад правочину, вид і (або) вартість предмета позички.

Договірпозичкиречіпобутовогопризначенняміжфізичнимиособами може укладатися усно. Форма договору позички речей непобутового призначення (окрім нерухомості і транспортних засобів) між фізичними особами залежатиме від суми правочину. Якщо вартість подібних речей перевищуватиме у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, то договір слід укладати у письмовій формі. Якщо ціна предмета договору буде менше вказаного критерію, то правочин може бути оформлений усно.

Договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі незалежно відвартостіпредметадоговору. Договірпозичкитранспортногозасобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню.

348

Глава 42. Договір позички

Договір позички будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) на строк до трьох років укладається у простій письмовій формі; той самий договір, але строком на три роки і більше, вже підлягаєнотаріальномупосвідченню. Якщожупозичкунадаєтьсяінший виднерухомості— житло, тодостатньобудепростоїписьмовоїформи, оскільки нотаріального посвідчення закон не вимагає.

На питання про необхідність державної реєстрації договору позички нерухомості чинний ЦК прямої відповіді не дає, що створює ґрунтдлянайрізноманітнішихприпущень. Нанашпогляд, договірпо-

зички нерухомості (і зокрема, договір позички будівлі або іншої капітальноїспоруди(їхокремоїчастини)) непідлягаєдержавнійреєстра-

ції через такі аргументи.

Чинний ЦК у статтях 182, 210 передбачає державну реєстрацію прав на нерухомість та державну реєстрацію правочинів. Згідно із ст. 210 ЦК правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Проте гл. 60 ЦК «Позичка» не містить тих правил, що зобов’язують піддавати договір позички нерухомості взагаліідоговірпозичкибудівліабоіншоїкапітальноїспоруди(їхокремої частини) зокрема державній реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст.182 ЦК порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Спеціальним законом, що регулює відносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обтяжень та правочинів щодо нерухомості є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. (в редакції Закону України № 1878-VI від 11.02.2010 р.). Згідно із ч. 1 ст. 182 ЦК та ст. 4 Закон України «Про державнуреєстраціюречовихправнанерухомемайнотаїхобтяжень» право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Таким чином, з необхідністю державної реєстрації договору позички нерухомості слід було б погодитися лише, якщо такий можливо кваліфікувати як обтяження речових прав на нерухомі речі.

Проте подібний висновок недопустимий, оскільки, по-перше, відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягає право користування будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, що здійснюється на підставі договору найму (оренди). Зазначеною нормою не передбачено обов’язку

349

Розділ Х. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з передачею майна у користування

піддавати державній реєстрації право користування нерухомим майном за договором позички.

По-друге, в ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» договір позички нерухомих речей не вказаний серед підстав для державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно.

По-третє, згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» об-

тяження нерухомого майна – це «заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів». Але позичкодавець має право на відчуження речі, яка передана ним у користування (ч. 1 ст. 832 ЦК), а відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 834 ЦК позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому. Таким чином, жодних заборон у реалізації правомочностей по розпорядженню та/або користуванню своєю річчю, що знаходиться в позичці, для її власника чинним законодавством не встановлено.

§ 2. Зміст договору позички

Обов’язки позичкодавця. Комплекс обов’язків позичкодавця залежатиме від реальності або консенсуальності конкретного договору позички. Крімтого, виділяючиобов’язкипозичкодавця, слідзвертатися як до норм, що містяться в гл. 60 ЦК, так і до правил, присвячених договору найму (оренди) (ч. 3 ст. 827 ЦК). В останньому випадку слід керуватися зробленими раніше рекомендаціями, застосовуючи до договору позички положення гл. 58 ЦК «Найм (оренда)», якщо інше не встановленоглавоюЦК«Позичка» ілишеутійчастині, вякійвонине суперечать суті позичкового зобов’язання.

Позичкодавець зобов’язаний:

1) передатикористувачевірічукористуваннянегайноабоустрок, встановлений договором позички1. Якщо позичкодавець не виконує обов’язку передати річ у користування, друга сторона має право вимагати розірвання договору позички та відшкодування завданих збит-

1 Відмічений обов’язок позичкодавця властивий виключно консенсуальному договору позички.

350

Глава 42. Договір позички

ків (ст. 830 ЦК). Дія принципу реального виконання зобов’язання, закріпленого в ст. 620 ЦК і що надає кредиторові право вимагати від боржникавиконаннясвоїхобов’язківунатурі(уданомувипадку— по передачі речі, визначеної індивідуальними ознаками), паралізована вищезазначеним спеціальним правилом, викладеним у ст. 830 ЦК.

Певний інтерес представляє питання про те, в якому обсязі підлягають відшкодуванню збитки, право на компенсацію яких передбачене ст. 830 ЦК. Слід зазначити, що відповідно до ст. 326 ЦК УРСР 1963 р. відповідальністьсторонидоговорубезоплатногокористування майном, яказасвоїмстатусомбулаподібнанинішньомупозичкодавцю, зааналогічнеправопорушення обмежуваласяобов’язкомвідшкодувати лише реальні збитки. Подібна позиція законодавця пояснювалася безоплатністю вказаного договору, через який користувач не надавав зустрічного задоволення замість отримуваних вигод від експлуатації предметадоговору. ПротеновийЦК2003 р. уст. 830 неміститьправил, щообмежуютьвідповідальністьпозичкодавцязапорушенняобов’язку попередачіречікористувачеві, томузгіднозабз. 1 ч. 3 ст. 22 ЦК«збиткивідшкодовуютьсяуповномуобсязі, якщодоговоромабозакономне передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі», тобто відшкодуванню підлягають як реальні збитки, так і упущена вигода користувача;

2)передатикористувачевірічукомплектііустані, щовідповідають умовам договору позички та її призначенню. Порушення позич-

кодавцем вказаного обов’язку наділяє користувача правом вимагати розірвання договору позички та відшкодуваннязавданих збитків. При цьому слід пам’ятати, що саме користувач зобов’язаний у присутностіпозичкодавцяперевіритисправністьречі. Якщокористувачумомент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані;

3)попередитикористувачапроособливівластивостітанедоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров’я, майна користувача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею. При цьому шкода, за-

вдана у зв’язку з користуванням річчю, відшкодовується позичкодавцем, якщобудевстановлено, щоцесталосявнаслідокособливихвластивостей або недоліків речі, про наявність яких користувач не був попереджений позичкодавцем і про які він не знав і не міг знати;

4)приукладеннідоговорупозичкиповідомитикористувачапровсі права третіх осіб на річ, що передається у позичку. Існування відмі-

ченого обов’язку пояснюється тим, що передання речі у позичку не

351

Розділ Х. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з передачею майна у користування

припиняє та не змінює прав на неї третіх осіб (наприклад, права застави). Невиконання позичкодавцем даного обов’язку надає користувачеві право вимагати розірвання договору позички та відшкодування завданих збитків;

5)капітальнийремонтречі, переданоїупозичку, провадитьсяпозичкодавцем за його рахунок.

Диспозитивність аналогічного правила, що міститься в абз. 1 ч. 2 ст. 776 ЦК, надає можливість за домовленістю сторін договору найму покласти виконання аналізованого обов’язку на орендаря. Чи відповідає подібне диспозитивне формулювання вказаного правила суті договору позички? На подібне питання слід дати негативну відповідь через такі аргументи.

ЦК не містить визначення капітального ремонту. Проте його встановлення надзвичайно важливе, хоч би для проведення відмінності міжкапітальниміпоточнимремонтами, здійсненняякихєобов’язком різних сторін договору позички. Тому для вирішення поставленого завданняслідудатисядодоктринальноготлумачення, використовуючи позицію законодавця (ч. 3 ст. 776 ЦК) і Вищого арбітражного суду України (нині — Вищий господарський суд України), викладену в п. 14.3 Роз’яснення ВАСУ від 25.05.2000 г. № 02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (а точніше — ознаки капітального ремонту, на які звертав свою увагу ВАСУ (ВХСУ)). Таким чином, капітальнийремонт— цевідновленняосновнихконструктивнихелементів (частин) предмета позички, внаслідок чого усувається знос речі

івідновлюєтьсяїївартість, щохарактеризуєтьсятим, щоприйогопроведенні або без його здійснення річ, передану в позичку, неможливо використовуватизапризначеннямі(або) відповіднодоумовдоговору. Тому покладання на користувача обов’язку по проведенню капітальногоремонту, якийпов’язанийіззначнимиматеріальнимивитратами, повністю нівелює позитивний ефект, отримуваний останнім у результаті безоплатного користування річчю, і суперечитиме безоплатній природі договору позички.

Обов’язки користувача. Реальність або консенсуальність конкретного договору позички не впливає на комплекс обов’язків користувача.

Користувач зобов’язаний:

1)користуватисяріччюзаїїпризначеннямабовідповіднодомети,

визначеноїудоговорі. Метавикористанняпредметапозичкиможебути

визначена сторонами в договорі. Проте у разі відсутності спеціальної

352

Глава 42. Договір позички

домовленостіналежнимбудевизнановикористанняречівідповіднодо

їїзвичайного призначення, що виникає з її суті;

2)здійснювати звичайні витрати щодо підтримання належного стануречі, переданоївкористування. Законодавецьнедаєвизначення

«звичайним витратам», тому дане завдання повинна бути вирішене врезультатісистематичноготлумаченнячинногозаконодавства. Через вищевикладене обґрунтування до змісту досліджуваного терміна не входить капітальний ремонт, проведення якого є обов’язком позичко-

давця. Уявляється, що до «звичайних витрат щодо підтримання належного стану речі, переданої в користування», слід відносити:

а) витрати на проведення поточного ремонту речі; б) витрати по утриманню предмета позички; в) витрати, пов’язані з використанням речі, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів (експлуатаційні витрати);

3)користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено до-

говором. Отже, за наявності згоди позичкодавця користувач може передаватипредметпозичкивкористуваннятретімособамзадоговором найму (оренди) або субпозички.

Порушення користувачем вищевикладених в пп. 1–3 обов’язків надає позичкодавцю право вимагати розірвання договору і відшкодування збитків (ч. 2 ст. 834, ст. 623 ЦК);

4)повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання (п. 3 ч. 2 ст. 833 ЦК).

Слід зазначити, що норма, яка охоплює аналізований обов’язок користувача, містить очевидну помилку. Безоплатне користування річчю, здійснюване за договором позички, полягає у вилученні її корисних властивостей, азазначенийпроцеснеодміннопов’язанийіззносомпредмета договору. Тому повернення речі після закінчення строку договору позички «в такому самому стані, в якому вона була на момент її пере-

дання», представляєтьсянеможливим. Необхідністьпостійноговдосконаленнячинногозаконодавствавимагаєвнесеннязміндоп. 3 ч. 2 ст. 833 ЦК. Як один із варіантів може бути запропонована така редакція п. 3 ч. 2 ст. 833 ЦК: користувачзобов’язаний«повернутирічпіслязакінчен-

нястрокудоговоруустані, вякомувонабулаодержана, зурахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі».

Якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків (ст. 836 ЦК).

Передачаречівпозичкунеобмежуєїївласникавможливостівіль-

ногорозпорядженнясвоєювласністюпротягомстрокудіїдоговору, не

353

Розділ Х. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з передачею майна у користування

припиняючиприцьомузобов’язальногоправовідношення. Відповідно до ч. 1 ст. 832 ЦК позичкодавець має право на відчуження речі, яка передана ним у користування. До набувача речі переходять права та обов’язкипозичкодавця. Інакшекажучи, правубезоплатногокористування за договором позички властива ознака слідування за річчю.

При розпорядженні своїм майном шляхом його продажу власник (позичкодавець) не обмежений у виборі покупця якими-небудь домаганнямизбокукористувача. Згідноізч. 2 ст. 832 ЦКкористувачнемає переважного права перед іншими особами на купівлю речі, переданої йому в користування1. У разі продажу позичкодавцем предмета договору позички, який укладено без визначення строку, покупцеві речі, переданої у користування, надається право вимагати розірвання договору. Користувачмаєбутизаздалегідьповідомленийпророзірвання договору у строк, що відповідає меті позички.

§ 3. Припинення договору позички

Правовідношення, щопороджуєтьсядоговоромпозички, можебути припиненеякназагальнихпідставахприпиненнязобов’язань(гл. 50 ЦК), такічерезспеціальніправоприпиняючіюридичніфакти, щозакріплені в статтях 834–835 ЦК:

І. Договір позички припиняється у разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи, якій річ було передано в користування, якщо інше не встановлено договором (ст. 835 ЦК).

Безоплатні договори, до яких належить і позичка, є винятком із загального правила про оплатність договірних відносин. Їх існування значною мірою обумовлене особливими особовими взаєминами контрагентів, що відкладає свій відбиток на виникнення і розвиток зобов’язання. Надзвичайно часто договір позички є результатом проявудружньоїприхильностіпозичкодавцядокористувачаабоспособом здійсненняблагодійноїдіяльностіпершогозних. Томувищезазначена нормапояснюєтьсятим, щодляпозичкодавцяоднієюзнайважливіших обставин, що визначили ухвалення рішення про передачу своєї власностівбезоплатнекористування, булаособамайбутньогокористувача. Подібневідношенняавтоматичнонепоширюється направонаступників користувача — фізичної особи, із смертю якого договір позички

1 Останнє правило являє собою приклад чергової відмінності договору позички від договору найму (оренди).

354

Глава 42. Договір позички

припиняється. Проте винятки з даного правила можуть бути передбачені позичкодавцем в договорі.

ІІ. Користувач має право повернути річ, передану йому в користування, у будь-який час до спливу строку договору. Якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, користувач зобов’язаний повідомитипозичкодавцяпровідмовувіддоговору(позички) непізнішякза сім днів до повернення речі.

ІІІ. Позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо:

1)у зв’язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому;

2)користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору;

3)річ самочинно передана у користування іншій особі;

4)у результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена.

Дії, вказані вище у пп. 2–4, є порушенням користувачем позичкового зобов’язання, тому при розірванні договору позичкодавець може вимагати відшкодування завданих збитків.

IV. Особа, якасталавласникомречі, переданоїукористування, має право вимагати розірвання договору, який укладено без визначення строку. Про розірвання договору користувач має бути повідомлений заздалегідь, у строк, що відповідає меті позички.

Питання для самоконтролю

1.Дайте поняття договору позички.

2.Сформулюйте юридичну характеристику договору позички.

3.Чим договір позички відрізняється від інших договорів (наприклад, від договору найму (оренди), договору позики тощо)?

4.Особливості суб’єктного складу договору позички.

5.Назвіть характерні ознаки предмета договору позички.

6.В якій формі слід укладати договір позички?

7.Особливостізміступравовідношення, щопороджуєтьсядоговором позички.

8.Підстави припинення правовідношення, що породжується договором позички.

355