Європейський союз (частина 2)

Європейський парламент (ЄП) є демократичною голосу народів Європи. Безпосередньо обирається кожні п'ять років, члени Європейського парламенту (депутати) не сидіти в національних блоках, але в семи політичних груп. Кожна група відображає політичну ідеологію національних партій, якій її члени належать. Деякі депутати Європарламенту не прив'язані до якої-небудь політичної групи. У європейських виборах у червні 1999 року, майже 30% членів Європарламенту обраний були жінки.

Парламенту головні ролі полягають у наступному:

- Вивчити і прийняти європейське законодавство. Під спільним ¬ процедуру прийняття рішення, Парламент поділяє цю владу нарівні з Радою міністрів;

- Затвердити бюджет ЄС;

- Здійснювати демократичний контроль над іншими інститутами ЄС;

- Висловити згоду з важливими міжнародними угодами, такими як Acces ¬ ня нових членів ЄС і торгівлі або угоди про асоціацію між ЄС та іншими країнами.

Як і в національних парламентах, КМГ має парламентські комітети для вирішення конкретних питань (іноземні справи, бюджет, навколишнього середовища і т.д.). Через одну з них, Комітет з петицій, європейські громадяни також можуть заявляти клопотання безпосередньо до Європейського парламенту. Парламент обирає Європейського омбудсмена, який розслідує спільно ¬ mplaints від громадян на адміністративні порушення в ЄС.

Рада Європейського Союзу - раніше відомий як Рада Міністрів є основним законодавчим і органом, який приймає рішення в ЄС. Вона об'єднує представників всіх держав-членів уряду, які ви обираєте на національному рівні. Це форум, на якому представники вашого уряду можуть відстоювати свої інтереси і знаходити компроміси. Вони регулярно зустрічаються на рівні ofworking груп, посли, міністри або - коли вони вирішують основні напрямки політики - на рівні президентів і прем'єр-міністрів, тобто, як Європейська Рада.

Рада - спільно з Європейським парламентом - встановлює правила для всіх діяльності Європейського співтовариства (ЄС), який утворює перший «стовп» ЄС. Він охоплює єдиного ринку і найбільш загальних політик ЄС, і гарантує свободу пересування товарів, осіб, послуг і капіталу.

Крім того, Рада є основним відповідальним за другого і третього «стовпами», тобто міждержавного співробітництва з загальної зовнішньої політики і політики безпеки та правосуддя і внутрішніх справ. Це означає, наприклад, що ваші уряду взаємодіють у рамках ЄС по боротьбі з тероризмом і незаконним обігом наркотиків. Вони об'єднують свої сили, щоб говорити одним голосом в зовнішніх справах, за сприяння Високого представника з питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки.

Європейська комісія робить багато день у день роботи в Європейському Союзі.

Він розробляє пропозиції щодо нових європейських законів, які він представляє в Європейський парламент і Рада. Комісія гарантує, що рішення ЄС належним чином реалізовані і контролює шляхи ЄС кошти витрачаються. Він також стежить, щоб побачити, що кожен дотримується європейських договорів та європейського права.

Європейська комісія складається з 20 жінок і чоловіків (більше 2004), допомагали близько 24 000 державних службовців. Президент обирається урядами держав-членів ЄС і повинна бути схвалена Європейським парламентом. Інші члени призначаються урядами держав-членів в консультації з обраним президентом і повинна також прийматися парламентом.

Комісія призначається на п'ятирічний термін, але він може бути звільнений парламентом.

Комісія діє незалежно від урядів держав-членів. Багато, але не всі, його staffwork в Брюсселі, Бельгія.

Суд. При загальних правил вирішуються в ЄС, це, звичайно, важливо, щоб вони також застосовуються на практиці - і що вони розуміють так само, скрізь. Це те, що Суд європейських співтовариств забезпечує. Він вирішує спори про те, як ЄС міжнародними договорами та законодавством інтерпретуються. Якщо національні суди в сумніві про те, як застосовують правила ЄС, вони повинні попросити суд. Фізичні особи можуть також порушувати справи проти інститутів ЄС в Європейському суді. Вона складається з одного незалежного судді від кожної країни ЄС і знаходиться в Люксембурзі.

Європейський суд аудиторів. Коштів, наявних у ЄС має бути використаний юридично, економічно і за призначенням. Рахункова палата, незалежна установа ЄС знаходиться в Люксембурзі, є органом, який перевіряє, як ЄС витрачаються гроші. По суті, ці аудиту ¬ ORS допомогти європейських платників податків, щоб отримати краще співвідношення ціни і якості, яке було направлено до ЄС.

Європейський центральний банк відповідає за єдину валюту, євро. Банк самостійно управляє європейської грошово-кредитної політики - рішення, наприклад, як високі процентні ставки повинні бути. Основною метою банку є забезпечення стабільності цін, так що європейська економіка не буде пошкоджений в результаті інфляції. Але грошово-кредитна політика також підтримує й інші політичні цілі вирішено в ЄС. Євро ¬ пейського центрального банку заснована у Франкфурті в Німеччині. Він знаходиться у веденні президента і Виконавчого ради у тісній співпраці з національними центральними банками країн ЄС.

Європейський інвестиційний банк надає кредити для реалізації інвестиційних проектів в інтересах Європи, зокрема, проекти, які приносять користь менш забезпечених регіонах. Він фінансує, наприклад, залізниці, автомагістралі, аеропорти, екологічні схеми, і (через банки-партнери) інвестиції малих підприємств (МСП), який допомагає створювати робочі місця і зростання. Кредити також СУПП T процес розширення Союзу і в його допомоги в цілях розвитку політики. Банк заснований в Люксембурзі і підвищує його кошти на ринках капіталу. Як некомерційна організація, вона в змозі кредитувати на вигідних умовах.

Економічний і соціальний комітет. У межах від роботодавців до профспілок і від споживачів, екологів, 222 членів (більше 2004) Економічної і соціальної комітету представляють всі найбільш важливі групи інтересів у ЄС. Він є консультативним органом і повинен висловити свою думку з важливих аспектів нових ініціатив ЄС. Це частина загальної європейської традиції залучення громадянського суспільства в політичному житті.

Комітет регіонів. Багато рішень, прийняті в ЄС мають прямі наслідки на місцевому та регіональному рівні. Через Комітет регіонів, місцевих і регіональних влад проводяться консультації перед ЄС приймає рішення в таких областях, як освіта, охорона здоров'я, зайнятість або транспортування. 222 членів Комітету (більше 2004), часто є лідерами регіонів і мерів міст.

JUDICIARY

Article III of the United States Constitution establishes the judicial branch as one of the three separate and distinct branches of the fed­eral government. The other two are the legislative and executive branches.

The federal courts are often called the guardians of the Constitution because their rulings protect rights and liberties guaranteed by the

Constitution. Through fair and impartial judgments, the federal courts interpret and apply the law to resolve disputes. The courts do not make the laws. That is the responsibility of Congress. Nor do the courts have the power to enforce the laws*. That is the role of the President and the many executive branch departments and agencies.

The Founding Fathers of the nation considered an independent federal judiciary essential to ensure fairness and equal justice for all citizens of the United States. The Constitution they drafted promotes judicial independence in two major ways. First, federal judges are appo­inted for life, and they can be removed from office only through impeachment and conviction by Congress of «Treason, Bribery, or other high Crimes and Misdemeanours.» Second, the Constitution provides that the compensation of federal judges «shall not be di­minished during their Continuance in Office»**, which means that neither the President nor Congress can reduce the salary of a federal judge. These two protections help an independent judiciary to decide cases free from popular passions and political influence.

The Supreme Court is the highest court in the federal judiciary. Congress has established two levels of federal courts under the Supreme Court: the trial courts and the appellate courts.

The United States district courts are the trial courts of the federal court system. Within limits set by Congress and the Constitution, the district courts have jurisdiction to hear nearly all categories of federal cases, including both civil and criminal matters. There are 94 federal judicial districts, including at least one district in each state, the Dist­rict of Columbia and Puerto Rico. Each district includes a United States bankruptcy court as a unit of the district court. Three territor­ies of the United States — the Virgin Islands, Guam, and the Northern Mariana Islands — have district courts that hear federal cases, including bankruptcy cases.

The 94 judicial districts are organized into 12 regional circuits, each of which has a United States court of appeals. A court of appeals hears appeals from the district courts located within its circuit, as well as appeals from decisions of federal administrative agencies. In addition, the Court of Appeals for the Federal Circuit has nationwide jurisdiction to hear appeals in specialized cases, such as those involving patent laws and cases decided by the Court of International Trade and the Court of Federal Claims.

The United States Supreme Court consists of the Chief Justice of the United States and eight associate justices. At its discretion, and within certain guidelines established by Congress, the Supreme Court each year hears a limited number of the cases it is asked to decide. Those cases may begin in the federal or state courts, and they usually involve important questions about the Constitution or federal law.

In the UK 96% of criminal cases are dealt with at magistrates’ court. The case may be tried either by at least two (usually three) justices (lay magistrates) or by a stipendiary (a legally qualified and salaried) magis­trate who sits alone. Justices are appointed by the Crown (retiring at the age of 70) and receive no salary (only expenses). They have not usually had legal training before appointment and generally have full-time jobs in other walks of life. Magistrates’ courts other than youth courts (and family proceedings courts) are normally open to the public. Justices are normally restricted to ordering sentences of imprisonment of not more than 6 months or fines not exceeding J5,000. For offences triable-either- way if a more severe sentence is thought necessary, the offender may be committed to the Crown Court for sentence.Within the magistrates’ courts, certain are designated as Youth Courts. Such courts are composed of specially trained justices and deal only with charges against and applications relating to children and young persons. hey should in most circumstances only deal with persons under 18 who are not jointly charged with adults. They sit apart from other courts and are not open to the public. They consists of not more than three justices, including one man and one woman, or one stipendiary magistrate.

In 1972, following the Courts Act, a single Crown Court was created with power to sit anywhere in England and Wales. It is part of the Supreme Court. The Court has jurisdiction to deal with all trials on indictment and with persons committed for sentence, and to hear appeals from lower Courts, including juvenile cases. There are currently about 90 court centres of the Crown Court divided into 6 regions, known as Circuits.

The Higher Courts include the Supreme Court, which consists of a) the Court of Appeal; b) the High Court; and c) the Crown Court. A person convicted at a magistrates’ court may appeal to the Crown Court, while a person convicted at the Crown Court may appeal to the Court of Appeal and finally to the House of Lords. The highest court in the land is The High Court of Parliament or the House of Lords. This court is composed of the Lords of Appeal, who are lawyers of eminence generally appointed from amongst the judges of the Court of Appeal. On appointment they are made life peers and are thus members of the House of Lords. They deal with points of law of general public impor­tance brought before them on appeal from the Supreme Court.

In Ukraine justice is administered exclusively by the courts. The jurisdiction of the courts extends to all legal relations that arise in the State. The Supreme Court of Ukraine is the highest judicial body in the system of courts of general jurisdiction. The Constitutional Court of Ukraine is the only body of constitutional jurisdiction in Ukraine. Justice is administered by professional judges and, in cases determin­ed by law, people’s assessors and jurors. The independence and im­munity of judges are guaranteed by the Constitution and the laws of Ukraine. A judge shall not be detained or arrested without the consent of the Verkhovna Rada of Ukraine, until a verdict of guilty is rendered by a court. Judges hold office for permanent terms, except judges of the Constitutional Court of Ukraine, and judges appointed to the office of judge for the first time.