2.3. Мистецтво Західної Європи доби переселення народів.

Як згадувалося, гостра криза, що її переживало античне суспільство з 3 століття, супроводжувалась натиском з боку германців, і коли в 476 р. Римська імперія перестає існувати, вони засновують на її території самостійні нетривкі держави. Християнські уявлення, запозичені в греко-римського суспільства набирали у “варварських” народів своєрідних рис. Виникла суміш римських елементів з буйною народною фантазією і в художній культурі. Власне мистецтво (варварів) було певною мірою поверненням до дуже давніх родових традицій. Йому притаманні любов до яскравих кольорових співставлень та перевага орнаменту. Орнаментально-декоративні форми надзвичайно розмаїті. Особливо у германських народів були розвинуті обробка металів і ювелірна справа. Можна визначити в цій галузі філігранний стиль, поліхромний стиль, стиль абстрактної звіриної орнаментики. Образ звіря змінюється до невпізнанності, частини тіла перетворюються в самостійний орнаментальний мотив, все це поєднується з стрічковою плетінкою.

Все мистецтво Західної Європи цього часу ділиться на три частини.

1. Мистецтво остготів і лангобардів в Італії і вестготів в Іспанії. Остготське королівство Теодоріха існувало в 493-555 роках. Збереглась гробниця Теодоріха – двоповерхова центрична споруда : перший поверх 10-кутний, а другий круглий. Гробниця перекрита монолітом висотою 2,5 м. та діаметром 10,5 м, що імітує античні купольні перекриття. В 568 році Італію завойовують лангобарди, починається процес феодалізації, але пам’ятників дуже мало. Щодо мистецтва вестготів в Іспанії, то від тих часів дійшли цікаві вотивні корони з Толедо і поліхромні фібули.

2. Мистецтво ірландців і англосаксів та Скандинавії. Розповсюдження християнства в Ірландії йшло “мирним” шляхом з асиміляцією давніх друїдичних вірувань. Цілком природньо зливаються нова та стара художні традиції. Центром розвитку художньої культури стали монастирі, славні своєю вченістю. Особливо відомим було розгалужене Нотурмблендське абатство, де в спеціальних скрипторіях при монастирях створювались рукописні книги. В мініатюрах нотурмблендських рукописів має місце своєрідний синтез місцевих поганських культів і нових християнських вірувань. Формується чудовий “килимовий” геометричний стиль, типовими зразками котрого можуть бути мініатюри Книги з Дарроу, Євангелія з Ехтернаху (Віллеброрд), Сен-Галленського Євангелія, Келлської книги. Зображення невіддільне від тла, переважає спирально-стрічково-тваринний орнамент. Зображення людини (євангелістів) також стилізується до рівня геометричного орнаменту, плетінки.

Рисами граничної спрощеності і грубуватої виразності сповнене бронзове розп’яття з Атлону. Кам’яні придорожні хрести, вкриті фантастичною орнаментикою. В Скандинавії особливо уславилась різьба по дереву, прикладом чого є предмети знаменитого “поховання королеви Оси” з Осебергу. Там знайдені корабель, різьблений віз, сани, побутові речі. Всі вони щедро вкриті плоским орнаментом. Основа орнаменту – дивовижні люди-стрічки.

3. Франкське мистецтво Меровінгів і Каролінгів. Держава франків виявилася найжиттєздатнішою. Земель у селян не відбирали і спочатку не вимагали податків. В 496 році Хлодвіг прийняв християнство і став першим королем. Ще не повністю зникли залишки родового ладу, водночас відчувався великий вплив традицій римської культури. Тип базиліки, як культової споруди, набирає в плані форму латинського хреста. Одним з найдавніших архітектурних пам’ятників доби переселення народів є баптистерій в Пуатьє. Це архаїчна будівля нерегулярної форми і плану. Пам’ятки прикладного мистецтва подібні до вже розглянутих.

Особливо зміцніла держава франків під час правління Карла Великого, який шляхом завоювань створив першу імперію середньовіччя. До її складу входили Франція, Західна Германія, Північно-середня Італія, Бельгія, Голандія, Північна Іспанія. Знищуються вільні дрібні землевласники та військова демократія, створюється розвинена класова держава. Карл та його батько Піпін Короткий формують військово-лицарський прошарок як свою опору. Майже неписьменний Карл цінив освічених людей і запрошував їх звідусюди. Піклування імператора про розвиток мистецтв дало підставу позначити цю добу як “каролінгське відродження”.Типовою спорудою доби стала Аахенська капела 795-805 років, побудована архітектором Ейдом з Меца, вона нагадує спрощену церкву Сан-Вітале. В центрі 8-кутний зал діаметром 15 м., оточений низьким 16-кутником діаметром 29 м. Куполоподібне склепіння на барабані з вікнами завершує капелу. Монастирські ворота в Лорші – нижній поверх має три арки на імпостах, поділені колонами, що несуть карниз. Верхній – канелюровані пілястри і над ними трикутні фронтончики, що спираються верхівками в карниз. Стіни викладені узором з світлих і темних плит.

Каролінгське мистецтво широко користувалось фрескою і мозаїкою, як техніками монументального живопису для втілення біблійно-євангельських тем. Характерною виразністю позначені мозаїки абсиди церкви Жермінії де Пре:, наприклад Ковчег Заповіту з ангелами по боках. Розписи в крипті церкви Сен-Жерме в Оксеррі присвяченні життю св. Стефана, персонажі подані в сучасних майстрам шатах, типахобличчя. Розвинулась в каролінгські часи також книжкова мініатюра; рукописи виготовлялись переважно на замовлення. Пергамент іноді підфарбовували пурпуром, для мініатюр використовували гуаш та золото. Фігури людей у франкській мініатюрі зображені без геометричної деформації в оточенні колон, арок, портиків, пишних і яскравих.Помітний потяг до врівноваженої композиції.

Євангеліє Сен-Медарт з розкішними архітектурними фонами вже демонструє мініатюрні картини з просторовою глибиною та пластичними формами. Особливо вирізняється своїми мініатюрами євангеліє єпископа Ебо, що створювалось в Отвільє. Воно пронизане неспокоєм: фігури в гострому русі з скуйовдженим волоссям з перебільшено розкритими очима – все створює враження незвиклої експресії. Утрехтська Псалтир має 165 ілюстрацій з розповідними композиціями та буйно-динамічним орнаментом. Перед нами видіння, битви, полювання, мотиви сільських робіт. Все виконано пером і чорнилами у вигляді жвавих начерків, кожна фігура виконана кількома рухами – і дуже життєва. В мініатюрах часто образи євангелістів замінюються символами: Матвій – ангел, Марк – лев, Лука – бик, Іоан – орел. Євангеліє Лотаря демонструє спробу передати портретну схожість: Лотар на троні. має безумовно індивідуальні риси обличчя.

Щодо ювелірної пластики, то майже всі твори були в пізніші часи знищені. З нечисленних пам’ятників слід назвати Паліото 835 р. з базиліки Сан Амброджо в Мілані, тобто, рельєфні обкладки з чотирьох сторін головного вівтаря – з золота та позолоченого срібла (майстер Вольвіус). Статуетка св. Віри в Консі на троні з обкладеного золотом дерева в одязі з дорогоцінних каменів максимально узагальнена. Велику цінність має кінна статуетка Карла Великого з бронзи.

Так в загальних рисах виглядає європейське мистецтво доби переселення народів, де поєднуються пізньоантичні традиції та смаки кельтських і германських племен.