пальчевский

життя. Цю схему, згідно твердження західного психолога Девіда Майєрса, сформував у 1973 році психотерапевт Фріц Перлз: «Я займаюся своїм, а ви

займайтеся своїм. Я в цьому світі абсолютно не для того, щоб задовольня$ ти ваші очікування. А ви не для того, аби задовольняти мої» (Майерс Д. Социальная психология: 6$е международное издание. – СПб: Питер, 2002.

– С.309).Зрозуміло,щоподібнісхеминеформуютьсяводиндень.Якзгадує Девід Майєрс , класичні культові персонажі західної літератури й кіно – від ГекльберріФіннадоШерлокаХолмса,відЛюкаСкайуокерадоюнакаізфільму «Товариствомертвихпоетів»–постійночинятьнаперекірсуспільнимправи$ лам, ставлячи право особистості над усе і захоплюючись тими, хто одиноко виступає проти групи. Звідси – й сучасні психологічні установки прихиль$ никівіндивідуалістськоїкультури:«Чини,яквважаєшзапотрібне.Ставпід сумнів авторитети. Якщотобіцеприємно,зроби.Тягнисядовласногоблага. Відчуйсебе,сприймисебесамого,будьвірнимсобі»(Тамсамо).

Тому безоглядно приймати інформаційний потік, який нерідко ґрун$ тується на подібних схемах та установках недоцільно ні для особистості, ні длясуспільства.Зважаючинаце,соціальномупедагогуувідповіднихситуа$ ціях необхідно розвивати в самого себе та у своїх клієнтів уміння такого несуперечливогосприйняттяінформації,якебдозволило,класифікуючиїї на основі розглянутих принципів, не тільки знаходити оптимальні шляхи наближеннядоістинності об’єктів,подій,явищ, фактів,процесів,ай буду$ вати своє ставлення до них на основі гармонійного поєднання власно$осо$ бистіснихтазагальносуспільнихінтересів,безчогоповноталюдськогоща$ стя немислима.

Ще одним важливим мезочинником соціалізації є субкультури (від лат. sub і культура ) – сукупність специфічних соціально$психологічних ознак (норм, цінностей, стереотипів, смаків і т.п.), які впливають на стиль життя і мислення певних номінальних та реальних груп людей і дозволяють їм усвідомити та утвердити себе як «ми», відмінного від «вони» (інших пред$ ставників соціуму) (А.В.Мудрик).

Соціальною базою формування субкультур є певні прошарки насе$ лення, а також контактні групи, що вони включають, яким властиві спе$ цифічні вікові, соціальні та професійні якості. Своєрідні субкультури формуються в неформальних молодіжних об’єднаннях, релігійних сек$

тах, об’єднаннях сексуальних меншин та об’єднаннях за різноманітни$ ми, зокрема, і професійними інтересами (комп’ютерщики, філателісти, мисливці, букіністи, прихильники деяких азартних ігор тощо. Такі гру$ пи залежно від трансформації цінностей та соціальної практики сус$ пільства згідно з характером певної субкультури відзначаються просоці$

альною, асоціальною чи антисоціальною спрямованістю. Це породжує специфічні потреби і проблеми їхніх учасників. Рівень ціннісних орієн$

тацій залежить від віку останніх. Як правило, у дітей, підлітків та юнаків у переважній більшості цей рівень низький і часто може скептично оці$ нюватися дорослими (захоплення колекціонуванням, музикою, танця$ ми, спортивними іграми). Таке ставлення старших людей нерідко виму$ шує підлітків оберігати своє захоплення від надмірної уваги не тільки педагогів, а й батьків та обмінюватися інтересами лише в колі певної групи.

У рамках субкультури суттєво розрізняються норми поведінки, взає$ мин і взаємодії. У групі – носії просоціальної субкультури такі норми в основному не суперечать загальноприйнятим, а трансформуються у світлі відповідних ціннісних орієнтацій. В антисоціальних групах, як правило, вони протиставляються суспільним. У асоціальних така трансформація норм, як загальносуспільних, так і частково антисуспільних і специфічних дляконкретноїсубкультури,відбуваєтьсязалежновідумовжиттяіціннісних орієнтацій. Як результат цього часто виникають особливі норми взаємин із «своїми» і «чужими».

Для контактних субкультур властива певна статусна структура, яка визначається статусом членів групи залежновід становищакожного у сис$ темі міжособистісних відносин, досягнутого на основі успіхів у значимо$ му для групи виді життєдіяльності, рівня. Ступінь жорсткості такої струк$ тури залежить від ціннісних орієнтацій та норм певних субкультур. В ан$ тисоціально спрямованих неформальних групах, носіях відповідної суб$

культури, ця структура відзначається крайньою жорсткістю, позбавляючи членів групи не лише якогось мінімального вияву свого відмінного «я», а й лишаючи права виходу із цієї групи.

...Не раз тремтів сухим листком Перед суворим вожаком, Якийнесловопромовляв, А наче цеглу в кладку клав, Примушуючи зрозуміть,

Що між життям і смертю мить...

І банди визрілий закон,

Немовневидимийдракон, Для нього світ весь заступив, Новежиттяпроголосив.

(С.Пальчевський)

Цей приклад ілюструє адаптивно$корелятивну функцію соціальної психіки,якаформуєтьсявподібнихгрупах.Якдоводитьдослідниксоціаль$

ної психіки В.Вічев, розуміючи терміна «соціальна психіка» як синонім терміну «суспільна психологія», ця функція «полягає в здатності соціаль$ ної психіки співвідносити і приводити індивідуальну свідомість у відповідність із принципами і нормами, які панують у певній соціальній групічикласі(суспільства)»(ВичевВ.Моральисоциальнаяпсихика. –М.: Прогресс, 1978. – С. 83). До адаптуючих механізмів у цьому випадку, як бачимо,належитьавторитетвожакаінелишесоціально$психологічнісанкції групи,айфізичнітапсихологічнісанкціїйогосамого.

У кожній із субкультур серед її прихильників спостерігаються харак$ терні смаки, захоплення, форми організації відпочинку, слідування певній моді.Упідлітково$юнацькихсубкультурахмодавиступаєважливоюконститу$ ційноюознакою,виявляючисвоїособливості,насамперед,узовнішньомувиг$ ляді(особливостіодягу,зачіски,макіяжу тощо),атакожуманерімовленняі поведінки,умузичних,танцювальних,естетичнихпристрастях.

Важливою ознакою субкультури є жаргон – своєрідний діалект, який певним чином об’єднує її носіїв. Окрім цього, в кожній субкультурі розви$ вається свій фольклор, представлений словесними, ігровими, музичними, образотворчими видами творчості. Серед останніх виділяються так звані ґраффіти (від італ. graffito – проводити лінії, писати каракулі, видряпува$ ти). За змістом вони являють собою певні вислови, лайки, повідомлення. За формою – слова, символи, малюнки, які написані, намальовані чи вид$ ряпані на стінах будинків, парканах, на стінах туалетів, ліфтів і т.п. За твер$

дженням А.А.Скороходової, ґраффіти – протест проти певних соціальних норм (зображення слів$табу, символів із відповідними закликами); відоб$ раженнявкрайнегативнихреакційнаокремихлюдейтаетнічнігрупи;засіб утвердження групової ідентичності носіїв субкультури (назви улюблених спорткоманд,рок$груптощо).

Вплив субкультур на соціалізацію людей молодших вікових груп над$ звичайно сильний, що, на думку А.В.Мудрика, дозволяє розглядати його як специфічний механізм соціалізації, який умовно можна назвати стилізованим механізмом. Однак у ході самореалізації особистості відповідно до

їївнутрішньоінтенційної спрямованості та потенційних можливостей цей

механізмспрацьовуєнеоднозначноісуперечливо.Зодногобоку,вінсприяє

їїсамовираженню, тобто активності, яка спрямована на самореалізацію, але є неопредмеченою і носить лише демонстративний характер, що, на думкуО.В.Киричука,становитьлишепершийрівеньсоціальноїактивності особистості. Певним чином «спрацьовує» він і на другий рівень її соціаль$

ної активності – самоствердження, мотивом якого виступає прагнення залучитися визнанням із боку соціальної групи «тут – і тепер», що надзви$

чайно важливо для нетерплячої молоді, для якої ця група нерідко є рефе$ рентною. Позбавлення такого визнання часто призводить до припинен$ няактивності,спрямованоїнасамоствердження.Але,зіншогобоку,навіть за умови успішного подолання другого рівня соціальної активності рано чи пізно рамки певної субкультури, тим паче конкретної групи, яка її пред$ ставляє, для молодої людини стають тісними. Це, як правило, відбуваєть$ ся на третьому рівні соціальної активності людини – її самоактуалізації , яка полягає у спрямуванні на збагачення свої сутнісних сил з метою само$ реалізації на вищому рівні, який уже пов’язаний з духовно$катарсичною діяльністю, яка спричинює певне відособлення і внутрішнього самозаг$ либлення.

Субкультуриможутьстворитилишеілюзіюповнотисамореалізаціїосо$ бистості на основі власних по$своєму усереднених стандартизованих уяв$ лень, оскільки вони не спрямовані на врахування внутрішньоінтенційної унікальностіособистості,якарозвиваєтьсявнапрямівласнихпотенційних можливостей і як складно організована система згідно з філософією неста$ більностівимушеначасвідчасупроходитиновіточкибіфуркації,самоорга$ нізуючись після кожного такого проходження в пошуках нової точки стаб$ ільності – складової так званого дивного аттрактора.

Субкультури антисоціальних груп нерідко стають своєрідним «відстойником», який найчастіше є базою злочинних угрупувань.

Питання та завдання

1.Рольреґіонукраїниуформуванніекопсихологічноїсистемиособис$ тості.

2. «Компенсаційні» властивості «провінційних» реґіонів країни у са$ мореалізації людини згідно з її потенційними можливостями.

3.Впливдержавнихорганівнавідноснеспрямуванняпроцесівсоціалі$ зації різновікових груп населення в межах реґіонів.

4.Вплив різних типів поселення (місто, село, селище) на перебіг про$ цесів соціалізації особистості та формування її екопсихологічної системи.

5.Засоби масової комунікації як вагомий мезочинник соціалізації лю$ дини.

6.Медіа$освіта як важливий засіб соціального виховання. 7.Принципи доцільного сприйняття і засвоєння інформації, що над$

ходить відЗМК,сформованінаосновіврахуваннягармонійногопоєднання загальносуспільних та власно особистісних інтересів.

8.Застосування принципів золотого перетину та комплементарності як необхідна умова об’єктивності людського бачення і пізнання.

9.Місце і роль субкультури у процесі самовираження та самоствер$ дженняособистості.

Рекомендована література

1.Вичев В. Мораль и социальная психика. – М.: Прогресс, 1978. 2.Комаров М.С. Введение в социологию. – М., 1994. – С. 62$77, 157$

194.

3.Киричук О.В., Капічина А.І. Чинники розвитку духовно$катар$ сичної активності підлітків // Практична психологія і соціальна робота. – 2001. – № 9.

4.Рудкевич Л.А., Рыбало Е.Ф. Возрастная динамика самореализации творческойличности//Психологические проблемысамореализациилич$ ности. – СПб: Изд$во СПб ГУ, 1997. – С. 89 – 106.

5.Мудрик А.В. Введение в социальную педагогику. – М., 1997. – С. 96 – 137.

6.Майерс Д. Социальная психология: 6$е международное издание. – СПб: Питер, 2002. – С. 309 – 311.

7.Шариков А.В. Медиа$образование // Российская педагогическая энциклопедия. – М., 1993. – Т.1. – С. 555 – 556.

1.7. Роль основних джерел макрочинників соціалізації у формуванні екопсихологічної системи особистості

Хто не належить своїй Вітчизні, той не належить і людству.

В.Г.Белінський

Основні джерела макрочинників. Країна як географічно& культурний феномен – важливий макрочинник соціалізації.

Вплив етносу на процес соціалізації особистості. Менталітет і стихійна соціалізація. Роль суспільства

у вирішенні проблем соціалізації. Держава і система виховання.

До основних джерел макрочинників соціалізації відносять країну, ет

нос, суспільство, державу.

У цьому контексті країна розглядається як географічно$культурний феномен, для якого властива територіальна єдність, що виділяється на основі певного географічного положення, характерних природних умов. Межі країн не завжди співпадають із межами держав, хоч у переважній

більшості вони володіють повним чи обмеженим державним сувереніте$ том. Незначна частина їх є колоніями або підопічними територіями. Од$ нак дотепер зустрічаються випадки, коли на території однієї країни існує кілька держав. Це стосується, наприклад, Китаю та Кореї.

Географічні умови і клімат країни виявляють як безпосередній, так і опосередкований вплив на умови життя людей, народжуваність і густоту населення, характер господарської діяльності, розвиток культури, що все у сукупності створює відповідні «рамки» для процесів соціалізації.

Наприклад, півострів Чукотка лежить майже на одній географічній широтізпівостровомФенноскандія.Лишечерезте,щойогоомиваєхолод$ наБеринговатечія,– тутбезлісітундровіпростори,рідкозаселені,звідпов$

ідним рівнем життя корінних жителів та їхньої господарської діяльності. Водночас Фенноскандію омиває тепла Північно$Атлантична течія – гілка Гольфстріму.Якрезультат–тутрозташованівисокорозвинутівгосподарсько$ муікультурномувідношеннікраїниЄвропи:Швеція,Норвегія,Фінляндія,в

якихумовисоціалізаціїрізновіковихгрупнаселеннядокорінновідрізняють$ сявідтихумов,щосформувалисянаЧукотці.

На Східно$Європейській рівнині, де, зокрема, розташовані такі сло$ в’янські країни, як: Росія, Україна, Білорусія – чітка зміна пір року за$ гартовує людей, виховує у них здатність жити і працювати в різноманіт$ них кліматичних умовах. Цим частково пояснюється те, що росіяни, в незначній мірі українці та білоруси, розселені майже по всій північній Євразії. Різні пори року урізноманітнюють побут цих народів та їх гос$ подарські заняття. Створюють ілюзію подорожі по різних природних зонах. Нелегко пережити сутінкову осінь, морозну зиму і тривалу «без$ вітамінну» весну. Допомагає цьому очікування зеленої весни і щедрого літа. Особливості пір року прив’язують до рідного краю, так само, як і рідна з дитинства мова, звичаї, народні пісні. Розлука з ними формує особливий внутрішній стан особистості, який у психології називають

середовищною дезадаптацією.

...Він довго у краю чужім Був як лелека в пащі зим. Йому там місяць не шептав. Спів солов’я в маю зів’яв.

І люди наче поторочі, Не посміхались щиро в очі.

(С.Пальчевський)

Кліматичні особливості країни безпосередньо впливають на режим праці і відпочинку населення упродовж року. Наприклад, в Україні люди уже в травні зустрічають тепло і розквітаючу красу літа, а потім відчувають їх упродовж більш як трьох місяців. А в скандинавських країнах травень холодний, бо весна затяжна і вітряна. Тому всі, хто зайнятий у суспільному виробництві, ждуть середини літа і одночасно ідуть у відпустку, щоб досхо$ чу насолодитися купанням, водним спортом, ягодами та квітами.

Вітчизняні педагогинераззверталиувагунавеличезнурольпервозданної красиприродидля формуваннядуховного світумолодоїлюдини.Стосовно цьогоВ.О.Сухомлинськийписав:«Красаприродивідіграєвеликурольувихо$

ваннідуховногобагатства.Вонавиховуєвдушіпідлітказдатністьвідчувати, сприйматитонкощі,відтінкиречей,явищ,порухисерця»(Сухомлинський В.О.Народженнягромадянина.–К.:Радянськашкола,1987.–С.443).

К.Д.Ушинськийвважав,щопрекраснийландшафтмаєтакийсамове$ личезнийвпливнарозвитокмолодоїдуші,зякимважкосуперничативпливу

педагога, і день, «проведений серед гаїв та полів, вартий багатьох тижнів, проведених на шкільній лаві».

Отже,природніособливостікраїнипевнимчиномвизначаютьнетільки характергосподарськоїдіяльностінаселення,аймаютьздатністьвпливати на ті види діяльності, які пов’язані з духовним життям особистості: архітек$ туру,живопис,літературу,музику,щобезпосередньозумовлюютьперебігпро$ цесусоціалізаціїособистостітаформуванняїївнутрішньогопсихологічного «дому» – екопсихологічної системи. Це особливо вдало відзначив у своїй праці«Географияиискусство»(1923)російськийгеограф,статистикВ.П.Се$ менов–Тянь$Шанський(1870$1942)–синвідомогомандрівникаП.П.Се$ менова–Тянь$Шанського.Вінвиявивтіснийзв’язоклюдськихспорудзмісце$ вимифізико$географічнимиособливостями.Найогодумку,вархітектурних ідеяхлюдинаперейнялаіпродовжуєперейматичималоформнавколишньої живоїімертвоїприроди.Так,кам’яніколониСередземномор’я«народили$ ся»ізпальмовихстовбурів,аверхнічастиниколон(капітелі)–ізпальмових крон, стіни будинків і східці сходів – із скель, сволок – із печер, вікна – із карстовихпромоїнугірськихпородах.Акрутідахи«дощових»країнпомірного поясу,якіформиготичногостилю,–ізрозташуваннягілокдеревтакиххвой$ нихпорід,якялиниімодрини,поякихвільноскачуютьсявнизкраплідощу. Такий висновок зроблений на основі уважного спостереження за лісами, в якихпасутьхудобу.Там,відзначаєгеограф,відразужкидаєтьсявочі,щонай$ частіше підпалені знизу якраз старі ялини, які в дощові ночі слугують най$ кращим дахом від дощу і улюбленим місцем для розпалювання вогнища. Звідсидовинаходудвосхилогодахубудинку–одинкрок.Якщопродовжити

цю думку, то слід сказати, що дещо суворіші кліматичні умови помірного кліматичногопоясупримушувалидалекихнашихпредківактивнішерозви$ ватисвоїконструкторськіздібності,мислення,кмітливістьдлярозв’язання не лише проблем теплофікації в зимовий період, а й цілої низки інших, не$ відомихбагатьомкраїнам«вічноївесни»,чи«вічноголіта».Уцьомувипадку безпосереднійзв’язокзгаданихпроблеміумовїхньогорозв’язаннязхаракте$ ром та рівнем соціалізації беззаперечний. Хоч стосовно цього існує й інша крайність. У країнах «вічної зими» через надмірну суворість клімату умови для соціалізації утруднені вже з інших причин.

СпостереженняВ.П.Семенова–Тянь$Шанськогодализмогудійтивис$

новку, що природні умови країни впливають також на духовний самовияв народучерезживопис,орнаментику,скульптуру.

Людина, стверджує він, усвідомивши приємність від спостереження в природі певних ліній, геометричних форм, їх співвідношення у відомих пропорціях,з власної волі чи підсвідомо переносить зображення найулюб$

леніших у витвір своїх рук. Спочатку вона пізнає красу ліній і форм, а вже пізніше – барвистих тонів та їхніх поєднань. Найповніше переймає з на$

вколишньої природи кольори та їхні відтінки живопис. Він не може не ви$ користовуватинайулюбленішінародомбарви.

Кожна нація, доводить учений, у різних стадіях свого історичного розвитку бачить різну кількість відтінків сонячного спектра. Населенню, яке проживає на Східно$Європейській рівнині, наприклад, чужий пома$ ранчевий колір. Його відносять до відтінків червоного чи жовтого. Чужий длясхіднихслов’яніфіолетовийколір,якийвважаютьвідтінкомсусіднього синього, тоді, як стосовно синього і блакитного сформовані чіткі поняття, чого не можна сказати про німців і французів, які одне і друге означують спільнимсловом(blau,bleu).Певнурольувідмінностяхрозрізненнякольо$ рів та їхніх відтінків відіграє те, що не лише окремі природні компоненти підвладнісуворимгеографічнимзакономірностямсвогорозташування,ай підвладнийїмприроднийтонпейзажу.Так,сибірськаіуральськатайгазда$ лекувражаєзагальнимінтенсивносинюватимтоном,атайгаФенноскандії

–темно$коричневуватим;стовбурисосеннаСхідно$Європейськійрівнині знизусірі,зверху–червоно$помаранчеві,анаПівнічно$Німецькійрівнині

–інтенсивно чорнуваті.

Людські племена в процесі спостереження природи вибирали з неї улюблені барви для своєї орнаментики і живопису. Найчастіше це були ті, які,поєднанізпереважаючимколоритомкраю,створювалиефектнийкон$ траст. Наприклад, на яскраво зеленому весняному чи літньому тлі Східно$ Європейської рівнини найефективніший контраст у сонячну погоду ство$

рювали червоні, малинові й рожеві кольори, властиві для стиглих ягід, квітучих маків і шипшини, червоного гриба і мухомора. Ці кольори й за$ лишаються улюбленими для більшості населення рівнини. Весь світ спо$ стерігає їх на великих жіночих хустках, що зустрічаються на прилавках багатьох країн світу. Психоемоційний вплив такого поєднання барв фор$ мує у людини відчуття бадьорості, святковості, оптимізму, радості життя. Посередництвом цього в ментальність нації закладаються відповідні риси, що характеризують її особливості. У поєднанні з народною творчістю та обдарованістювонитількиїмвластивимизасобамиформуютьосновиеко$ психологічної системи особистості.

Водночас жовтий колір, будучи властивим вмираючому листю сумної осені, непопулярний у східних слов’ян, тоді як у китайців і тибетців цей колір,властивийсонячномупромінню,щонесежиттяназемлю,вважаєть$ ся священним. Фіни, наприклад, люблять використовувати його для внут$ рішньої прикраси вікон і кімнат, очевидно, тому, що упродовж довгої по$

хмурої зими встигають засумувати за радістю сонячного проміння. А в дея$ кихпівденнихмусульманськихнародівчерезнайефектнішийконтраствипа$

лених сонцем скель і пустель з рідкою яскравою зеленню оазисів, зелений колірвважаєтьсясвященниміприурочуєтьсядопрапоратаплащапророка.

Залежно від кліматичних особливостей, які супроводжують життя тих чи інших народів, любов’ю користується різкість чи ніжність барв. У країнах із чітко вираженим континентальним кліматом населення вияв$ ляє схильність в орнаментиці, рукоділлі, живописі до яскравих, конт$ растних барв. А в приморських країнах, де природні відтінки пом’як$ шені вологістю повітря і випарами, художні смаки населення дещо інші, оскільки тут користуються увагою м’які, ніжні відтінки кольорів. Цим пояснюється те, що коли слов’яни і народи тюркського походження на$ давали перевагу яскравим і крикливим барвам, то французи і японці органічно завжди були схильними до м’яких, ніжних тонів.

Осінь,зима,весна–улюбленітемиросійськогопейзажногоживопису нетількивХІХстолітті, айпізніше.Надумкудослідникапроблемросійсь$ когопейзажногоживописуД.С.Лихачова,непостійністьросійськоїприро$ дипородилавобразотворчомумистецтвіРосії«вічниймаскарад,вічнесвя$ то барв і ліній, вічний рух – у межах року чи доби». У свою чергу, на його думку, ця «...непостійність і рухливість часу» є «рисою, яка начебто з’єднує людей Росії з її пейзажами».

Багатство пір року, їхня мінливість призвели до того, що в поезії та в художній прозі природа стала своєрідним ліричним героєм, якому відве$ дено одне з найпочесніших місць.

... Комусь грабина вистила стежки Золототканими легкими килимами. Пообнімалися струхлявіли пеньки Із соромливими крислатими грибами. У чистім небі – дивна благодать,

Іліс, як ту дитину, нею вмито,

Іскрізь берізки сонячно горять, Немов свічки над тихо вмерлим літом.

(С.Пальчевський)

Природні особливості краю здатні навівати музичні образи компози$ торамтавиконавцямїхніхтворів.Наприклад,цестосуєтьсявступудоопери Римського$Корсакова«НічпередРожеством»,«Весни»А.К.Глазунова,«Пір року» П.І.Чайковського і т.д.