пальчевский

лива інтонація виходить за рамки буденності й створює атмосферу очіку$ вання. Афективна повнота інтонації полегшує емоційну активізацію осо$

бистості, але приносить очікуваний результат лише тоді, коли є знаком ав$ торитету і вищої мотивації. Безбарвна ж інтонація здатна знівечити всю суґестивнуатмосферу,налаштованунаформуванняпевноїдоцільноїсуґес$ тивноїустановки.

... Коли про щось він мову вів, Здавалось, світ навкруг сірів,

Іу фантазії людини Поволі гасли всі картини.

Немов вода під дряхлий міст, Текли слова, згубивши зміст.

Іне хотілось щось питати. Хотілось слухати і спати.

(С.Пальчевський).

Аби цього не трапилося, соціальний педагог повинен у процесі мов$ лення в міру необхідності виявляти свої емоції (щиро дивуватися, зацікав$ ленослухатиспіврозмовника,неприховуватипочуттяневдоволення,відпо$ віднимчиномреагуватинагумор,самомувикористовуватийого).Тобто,як прийнято у психотерапії, виявляти себе не «фасадом» чи «роллю», а бути «живоюлюдиною».

Інтонування певного повідомлення чи якоїсь щирої інформації не$

рідко відбувається у відповідному ритмі.

Ритм –одинізелементарнихзасобівсуґестії,оскількисуґестивнівпли$ вивмедицині,мистецтві,педагогіці,торговійрекламітаіншихсферахлюдсь$ кої діяльності завжди подаються ритмічно. Психотерапевти з досвіду зна$ ють,щочасторитмічніповтореннялікувальнихсуґестивнихвпливівшвид$ ше призводять до очікуваних результатів, ніж одноразові «торпедні», або, навпаки, м’які. Значно більше впливає ритм тоді, коли він поєднується з авторитетом в атмосфері інфантилізації.

Ритм здатний посилювати енергетику певної суґестивної формули, що особливо яскраво спостерігається на мітингах, демонстраціях, різно$

манітних стихійних акціях протесту. В цьому випадку він часто поєднуєть$ ся з відповідними жестами, темпом руху натовпу. Інколи для посилення суґестивного впливу на великі маси людей організатори акцій протесту використовуютьшвидкуйогозміну.Наприклад,натовпбіжитьдостінв’яз$ ниці. Створюється враження, що його вже ніщо не зупинить і стіни самі

впадуть перед ним. Але раптом перед стінами маси людей зупиняються. Зрозуміло,щоподібнівипадкиможутьпризвестидочисленнихтравмувань

таіншихнещасть,томуорганізаторамподібнихакційневартовдаватисядо них.

Соціальному ж педагогу доцільно використовувати зміну ритму мов$ лення як в індивідуальному спілкування з клієнтом, так і у виступах пе$ редчисленноюаудиторією.Однакцеповинновідбуватисяунерозривному зв’язку із змістом висловлюваних думок на основі принципу єдності змісту і форми.

Особливо, що важливо для соціального педагога, боготворить ритм молодь. І це не дивно. У переважній своїй більшості вона яскравіше відчу$ ває життя, ніж люди старших вікових груп, бо ближче до його природи у всіх її вимірах.

Вритмі серце наше б’ється.

Вритмі білий світ сміється. Навіть по його закону Сонце одяга корону.

(С.Пальчевський)

Наступним елементарним засобом сугестивації, надумку Г.К.Лоза$ нова, є концертна псевдопасивність, яка забезпечує умови виникнення концентративної психорелаксації (концентрація уваги співбесідника або групи людей у стані розслаблення, психологічного комфорту). Викорис$

тання її в навчанні зумовлює парадоксальний ефект надзапам’ятовуван$ ня (суґестивної гіпермнезії), яке супроводжується не втомою, а вражен$ ням відпочинку. Для створення зовнішніх умов концентративної психо$ релаксації Г.К.Лозанов у своїх експериментах використовував класичну музику.

Давно вже в психотерапії усталилося твердження, згідно з яким на$ віювання відбувається тоді, коли той, хто піддається йому, знаходиться в розслабленому стані. Чим глибшою є ця розслабленість, тим легше сприй$ мається навіювання. Опираючись на це, часто роблять помилкові вис$ новки стосовно того, що найсприятливішим для навіювання є стан гіпно$

тичного сну. Однак цьому суперечать факти, відповідно до яких навію$ вання у звичайному стані свідомості часто дають результати не гірші, ніж навіювання у стані глибокого гіпнозу. Особливо чітко це спостерігається у психотерапевтичній практиці, де внаслідок навіювання у звичайному стані свідомості відбуваються різні вегетативні, біохімічні та інші зміни.

Стан концертної псевдопасивності подібний до дитячого ненапруже$ ного сприйняття навколишнього світу, або до настрою, який виникає на

концерті, упродовж якого глядачі не напружуються, не намагаються щось запам’ятати або зрозуміти, а віддаються під владу спокійного, емоційного сприйняття концертної програми.

Цей стан Г.К. Лозанов використовував у своїх експериментах для розширення резервів пам’яті школярів та курсантів. «Фізична та інте$ лектуальна поведінкова пасивність, – писав він, – як ми вже вказали, не є насправді цілковитою пасивністю людини, тому що одночасно із сприй$ няттям музичних звуків тривають складні внутрішні процеси, народжу$ ються настрої, виникають асоціації, ідеї. І все це, за умови фізичної та інтелектуальної пасивності, не стомлює. На фоні такої концертної псев$ допасивності за наявності суґестивної установки на надзапам’ятовуван$ ня легше переборюються антисуґестивні бар’єри і вивільняються резервні можливості психіки» (Лозанов Г.К. Сугестология. – София: Наука и из$ куство, 1971. – С. 247).

Соціальному педагогу доцільно використовувати концертну псевдо$ пасивністьу ходіпроведення індивідуальнихбесід зклієнтами укімнаті так званого психологічного розвантаження, де в затишній естетичній атмос$ феріможнавикористатифоновурелаксуючумузику.Такаобстановкаможе допомогти перевести розмову в русло щирості.

На жаль, у науці немає однозначності у визначенні сутності поняття навіювання. Ми схильні вважати, що найповніше і найточніше визна$ чення його сутності дав професор Г.К.Лозанов: «Навіювання – це форма

психічного відображення, в якому переважно на шляху неусвідомленої психічної активності створюється спеціальна установка на розкриття функціональних резервів людської психіки. Воно одночасно вміщує в собі інформативний та алгоритмічно$перепрограмуючий аспекти. На$ віювання –результат переборення антисуґестивних бар’єрів у ході склад$ ного єдиного суґестивно$десуґестивного процесу, визначальну роль в якому грає відношення засобів суґестивного зв’язку до неспецифічної психічної реактивності» (Лозанов Г.К. Сугестология. – София: Наука и изкуство, 1971. – С.247).

У цьому визначенні ми знаходимо поняття «спеціальної установки»,

яка «розкриває функціональні резерви людської психіки». Стосовно цьо$ го, як це очевидно, у Г.К.Лозанова дещо інше розуміння установки, ніж у Д.М.Узнадзе і його школи. На думку болгарського вченого, звичайний тип установки,якбивінненагадувавдеякіособливостінавіювання,докінцяне розкриває найсуттєвіше в суґестивних явищах, зокрема, спрямованість до

резервних можливостей людської психіки. Звичайний тип установки не призводить до суґестивних явищ анестезії (обезболювання), гіпермнезії (надзапам’ятовування) та ін. Відповідно, навіювання, як стверджує Г.К.Лоза$ нов: «використовує механізм установки, але установки особливого типу –

суґестивної установки (виділено авт.), за якої активізуються резервні можливості людської психіки.Навіюваннячерезсуґестивнуустановкувзаємодіє з усвідомленою психічною активністю, яка одночасно включає інформа$ ційний і алгоритмічний аспекти дій, інформація має значення до тих пір, доки має алгоритмічні цінності. Вона має відношення і до програмуван$ ня. У цьому випадку навіювання як форма відображення, є суттєвим меха$ нізмом зрівноваження особистості середовищем. За такої умови воно пе$ редбачає прямий шлях активізації частини значних резервних можливос$ тей особистості в процесі її розвитку» (Лозанов Г.К. Сугестология. – Со$ фия: Наука и изкуство, 1971. – С.247).

Соціальному педагогу важливо чітко усвідомити вирішальне значення суґестивної установки на активізацію та розкриття резервних можливостей людської психіки в період формування рефлексу цілі клієнта, згідно з його інтенційною спрямованістю. Безурахуванняостанньогосуґестивнаустанов$ ка рано чи пізно прийде в суперечність із внутрішньоінтенційними потре$ бамилюдиниівиявитьсяштучнонав’язаноюзовні.Томуїймаєпередувати глибоке вивчення соціальним педагогом сфери глибинних інтересів підо$ пічного.

Навіювання в звичайному стані свідомості має різноманітні форми вияву. В одному випадку, воно цілеспрямоване, в іншому, являє собою за$

гальнийсуґестивнийфон.Частомаєсловеснеоформлення,алеможевідбу$ ватися й без нього. Як би воно не було пов’язане з неусвідомленою психіч$ ною активністю, але часто має й усвідомлювані складові. Зважаючи на це, Г.К.Лозановвизначаєвидинавіюванняфеноменологічнозоглядувідповіді на такі запитання:

1.Яка цілеспрямованість навіювання ?

2.Яка участь соліста в оформленні навіювання ?

3.Яка роль свідомої участі під час сприйняття навіювання ?

Відтак, види навіювання за феноменологічним критерієм схематично групуються такимчином:

$ за цілеспрямованістю: 1)загальнийсуґестивнийфон; 2)спеціальні суґестії; $засловесним оформленням: 1)словеснінавіювання;

2)несловеснінавіювання; $ за ступенем усвідомлюваності:

1)навіюванняізусвідомлюванимискладниками; 2)навіюваннябезусвідомлюванихскладників.

Для формування цілеспрямованості навіювання важливим є розумін$ ня кількох обставин. Як наголошувалося, шляхом неспецифічної психіч$ ної реактивності до нас надходить величезна кількість сигналів з навко$ лишнього світу. Переважна частина їх залишається неусвідомленою, або ж недостатньо усвідомленою. Але, незважаючи на це, вони мають навію$ вальний вплив. Однак не всі вони призводять до певних помітних змін у психічних чи фізіологічних виявах особистості. Чимало цих сигналів пізніше спливають у свідомості як певні суґестії, а ще більша частина формує так званий суґестивний фон, який відіграє важливу роль під час наступних суґестивних впливів. Він має не тільки загальне психічне, а й оздоровче та педагогічне значення. Із специфічними особливостями цього фону необхідно узгоджувати чинники і методи, що використову$ ються для цілеспрямованого навіювання. Однак загальний суґестивний фон інколи допомагає реалізації такого навіювання, а інколи, навпаки, заважає. Це буває в тих випадках, коли він суперечить змістовій скла$ довій навіювання.

Спеціальнінавіювання,якізагальнийсуґестивнийфон,використову$ ють можливості неспецифічної психічної реактивності, але цілеспрямова$ но застосовувати їх слід відповідно до з конкретних завдань в конкретних обставинах. Для цього соціальному педагогу необхідна спеціальна підго$

товка, насамперед, у формі консультацій із психотерапевтом. Чогось особ$ ливого,надзвичайноготутнемає.Аджевідомо,щокожналюдинамаєпевні суґестивні здібності, але щоб цілеспрямовано використовувати їх на прак$ тиці, потрібно набути первинних практичних навичок, які згодом можна розвинути у ході виконання різної складності практичних завдань соціаль$ ної роботи.

Певні особливості має словесне оформлення навіювання. Найчасті$ ше таке оформлення розуміють у вигляді представлення необхідних ко$ ротких думок з відповідною імперативною інтонацією. Однак це не зав$ жди так. Існує ціла низка технік і методів вимови суґестуючих слів і виразів з метою найповнішого використання засобів неспецифічної пси$ хічної реактивності. Насамперед, йдеться про такі психологічні інтонації навіювального слова: 1) самовпевнений тон, який не терпить ніяких за$ перечень; 2) раптовий неачікуваний наказ; 3) тихі, ритмічні, «м’які» на$ віювання.

Для навіювання необов’язковим є словесне оформлення. Адже міміка обличчя, вираз очей, ідеомоторні рухи, природний і соціальний декор у

поєднанні з іншими чинниками самі по собі здатні виявляти певний на$ віювальний вплив.

Г.К.Лозанову доводилося спостерігати велике розчарування недо$ свідчених суґестологів, які вперше зустрічалися з явищами навіювання і впевнювалися в тому, що в них немає нічого таємничого і містичного. Більше того, засоби і методи навіювання надзвичайно часто включають у себе усвідомлювану складову, яка фіксує увагу і поза якою губляться не$ помітні на перший погляд подразники.

У випадках, коли навіювання розраховується переважно на автори$ тет,суґестологу$початківцюбуваєважковідрізнитиусвідомлюванускладо$ ву від інших чинників і побачити у чому виявляється сила авторитету – в авторитеті особистості, ідеї, віри, догми, чи здорового глузду і т.д. Це поло$ женняболгарськийученийвдалоілюструєприкладомізромануФ.Достоє$ вського«БратиКарамазови».Йдетьсяпрооповіяногоореолом святостістар$ ця Зосиму, до якого з округи приходими тисячі страдників, багато яких насправдіотримувалиполегшенняізцілення.Осьяквиглядаєсценатакого зцілення в описі письменника: «Натовп згромадився біля сходів. Старець усівся на верхній сходині з єпатрихіллю і почав благословляти жінок, які з’юрмилися біля нього. Одна з них у нападі схопила його за обидві руки і в тремтінні почала корчитися. Старець поклав їй на голову єпатрихіль, про$ читав коротку молитву, і вона тут же стихла і заспокоїлась. ...Багато із тих жінок, що з’юрмилися біля неї , плакали від розчулення і захоплення вик$

ликанихтакимефектом,дехтопроштовхувався,щобпоцілуватихочбикрай йогоодягу...».

Тутвидно,щоусвідомлюванаскладовауходісуґестивноговпливузасо$ бами авторитету настільки виділяється на передньому плані, що за нею надзвичайноважковідкритивирішальнімеханізминеусвідомленоїпсихіч$ ної активності.

Особливочітковиділяєтьсяусвідомлюванаскладовавнеочікуванихтак званих шокових навіюваннях, які нерідко використовували в медицині у днівійни.Уцихвипадкахраптовінавіюванняшокувалихворогосвоєюнео$ чікуваною силою і грубістю.

Можливість використання подібних навіювань соціальним педаго$ гом можна виправдати лише вкрай критичною ситуацією, яка вимагає свогобеззаперечногонегайногорозв’язаннявпозитивномунапрямійобу$ мовлюється, насамперед, інтересами самого ж клієнта. За такої умови шоковенавіюванняасоціюєтьсязвідомимметодом«вибуху»А.С.Макарен$

ка.Однакнавіюванийцимспособомафектможепривестидодоволісумних наслідків. Такий психошок здатний викликати значні ускладнення у лю$

дей,хворихнамозковийатеросклероз,серцево$судиннунедостатністьтощо. Р.Тарханов(1886)ілюструєцюнебезпекуприкладомхвороїШ.Ріше,якапід впливомнавіяногоафектувтратиласвідомість,асерцевадіяльністьідихан$ ня в неї зупинилися на півхвилини.

Противагою раптовим шоковим методам навіювання є тривалі одно$ манітні ритмічні суґестивні впливи, які також можуть задіювати неспеци$ фічну психічну реактивність і сприяти переборенню антисуґестивних бар’єрів. Тут теж є усвідомлювана складова, яка не заважає навіюванню.

Умедициніінколивикористовуютьсуґестивнийметодлогічногопере$ плутуванняідезінформації.Уцьомувипадкувикористовуютьзмістовісис$ теми, які складаються з переплутаних розмов, неясних асоціацій, непра$ вильних розмірковувань. Логічне мислення замінюється штучними супе$ речностямиіпереривчастиммовленням.Уцихумовахнавіюванняподається впевнено, швидко і настійливо. У хворого немає часу його оцінити і він реагуєнаньогозполегшенням,якщовонопобудованетак,щосприймаєть$ сянесуперечливо.Елементиусвідомленостітуттакожспостерігаються.Вони ж знаходять своє місце і в умовах ларвіруваного або побічного навіювання, яке, зокрема, широко застосовується в так званій плацеботерапії. Під час лікування її засобами хворому пропонують індиферентний засіб, навіюю$ чи, що він має великий лікувальний ефект. Вирішальним тут є те, з якою інтонацією і з яким жестом подаються хворому ліки.

Ще одним методом навіювання, який включає в себе усвідомлювану

складову, є метод мотивованого навіювання. Мотивація і логіка створю$ ють упевненість у дотриманні вимог здорового глузду, що сприяє підви$ щенню авторитету джерела інформації та його суґестивної сили.

Насамперед, для лікувальних цілей у лабораторіях НДІ суґестології (м.Софія) під керівництвомГ.К.Лозановарозроблені суґестивніметодше$ поту і метод сноподібного дихання (1963). У першому випадку суґестивні лікувальні впливи подаються під порогом розрізнення, а інколи – під по$ рогомслуху.Удругому–надпороговісигналипоступаютьузагальнийсуґе$ стивний фон із дихальних рухів лікаря.

Упродовж тривалої суґестивної практики Г.К. Лозанов дійшов до вис$

новку,щозвтратоюусвідомлюваноїскладовоїнавіюваннявтрачаєтьсяйого значна частина, яка створює загальний суґестивний фон.

Однак деякі невеликі суґестії можуть бути без елементів усвідомле$ ності. Але ця група методів суґестування не розроблена ще настільки, аби широко використовуватися в будь$якій практиці.

Талановитий соціальний педагог у власній соціально$педагогічній діяльності за умови необхідності завжди зможе,керуючись принципом «не

нашкодь»,знайтитіконкретніобставини,якідопоможутьйомувикориста$ ти певний метод навіювання для вирішення конкретних завдань соціалі$ зації особистості.

Головне, потрібно пам’ятати, щоб суґестивні установки не входили в суперечність з внутрішньоінтенційною спрямованістю клієнта, не ство$ рювали ситуацію штучного зовнішнього нав’язування і таким чином із часомнепризводилидовнутрішньоособистісногоконфлікту.

Питання і завдання

1.Суґестологія як наука.

2.Роль та місце навіювання в соціалізації людини.

3.У чому виявляється діалектичний зв’язок між навіюванням і пере$ конанням?

4.Модель механізму навіювання у процесі соціалізації особистості. 5.Поняття про антисуґестивні бар’єри.

6.Розкриття засобами навіювання інтелектуальних, фізичних та во$ льових резервів клієнта.

7.Складні та елементарні засоби суґестивації. Їхнє місце та роль у на$ віюванні в процесі соціалізації особистості.

8.Зняття негативних суґестивних комплексів у клієнта засобами де$ суґестивно$суґестивноговпливу.

9.Використання соціальним педагогом суґестивних установок у ході виконання завдань соціалізації особистості.

10.Навіювання у звичайному стані свідомості. Форми його вияву.

11.Методи навіювання з усвідомлюваною складовою у звичайному стані свідомості. Можливості використання їх у роботі соціального педа$ гога.

Рекомендована література

1.Лозанов Г.К. Сугестология. – София: Наука и изкуство, 1971. 2.Пальчевський С.С. Суґестопедагогіка. – Рівне: видавничий центр

РДГУ, 2002.

3.Шварц И.Е. Внушение в педагогическом процессе. – Пермь: ПГПИ,1971.

4.Бассин Ф.В., Рожнов В.Е. О современном подходе к проблеме нео$ сознаваемойпсихическойдеятельности(бессознательном)//Вопросыфи$ лософии. – 1975. $ № 10. – С. 94$109.

5. Татенко В.О. Методологічний аналіз соціально$психологічної сут$ ностінавіювання(суґестії)//Психологія:Республіканськийнауково$мето$ дичний збірник. – К.: Рад. шк., 1976. – Вип. 15. – С. 3$10.

1.5. Екопсихологічна система особистості. Вплив мікрочинників соціалізації на її формування

По силі потоку в ріці дізнаються про дощ, який пройшов у її джерел.

Харібхадра

Поняття про психотехніку та екопсихологічну систему. Мікрочинники соціалізації: сім’я, сусідство,

мікросоціум, групи ровесників, виховні організації. Соціалізація дітей та підлітків ненормативного психічного розвитку. Соціальний педагог як психолог та психотерапевт.

До мікрочинників соціалізації прийнято відносити сім’ю, сусідство і мікросоціум, групи ровесників, різноманітні виховні організації.

Розглядаючи їхній вплив на формування людської свідомості, на$ самперед, звернемо увагу на роль у процесі соціалізації різноманітних пси$ хотехнічних систем, під впливом яких з найранішого віку знаходиться людина.

Саме поняття «психотехніка» (від гр. tehne – мистецтво, майстерність) означає галузь психології, яка вивчає проблеми практичної діяльності людей у конкретно$прикладному аспекті (Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. – М.: Политиздат, 1990. – С. 326). На думку дослідниці проблем взаємозв’язків соціальної педагог$ іки з психологією і психотехнікою Г.А.Глотової, психотехніка – це «зав$ жди визначений набір прийомів і засобів, стихійно або цілеспрямовано використовуваних для досягнення виховних цілей, різних у різний істо$ ричний час і в різних соціальних спільностях» (Глотова Г.А. Социальная педагогика, психология и психотехника // Социальная педагогика: тео$

рия, методика, опыт исследования. – Свердловск: Изд$во Уральского ун$ та, 1989. – С. 43).

Складною історично розвинутою психотехнічною системою є релі$ гія.Християнство,зокрема,упродовждвохтисячолітьудосконалювалосвої прийоми і засоби, які поступово ввійшли в плоть і кров віруючих.