пальчевский

підґрунтям для розвитку егоцентризму – нездатності співвідносити свої прагненнязінтересамиінших.Такимчином,якщозавдякивчинкуіндивід

створює нову соціальну ситуацію розвитку, то проступком змінює ситуа$ цію відповідно до своїх потреб. Якщо вчинок нормативної особистості свідчить про її децентрованість, то проступок ненормативної – про її его$ центричність. Стверджуючи таку позицію, індивід створює собі кращу життєву ситуацію, збіднюючи ситуацію інших, серед яких нерідко близькі люди і навіть рідні. А це уже найчастіше виступає як результат завищених вимог батька і матері в дитинстві, пізнішої гіперпротекції тощо. Очевид$ но у свій час належним чином не спрацювали такі механізми соціалізації як психотехнічні системи мистецтва і релігії в той час, як найпопулярніші психотехнічні системи сім’ї і реального життя виявилися далекими від досконалості й не змогли забезпечити формування екопсихологічної системи особистості на базі гармонійного поєднання власно особистіс$ них та загальносуспільних інтересів.

Такимчином,надумкуП.А.М’ясоїда,ненормативнийпсихічнийроз$ витокособистостієособливимтипомонтогенезу,щовідбуваєтьсязалежно від рівня життя у межах між психічною нормою і психічною аномалією за біологічних,соціальнихтапсихологічнихумов.Нарівніорганізмунаґрунті незрілості або ранньої зрілості фізіологічних систем це призводить до не$ дорозвинення або надрозвинення функцій психіки. На рівні індивіда на передній план виступає соціальна ситуація розвитку дитини, що сприяє формуваннюненормативнихвластивостейхарактеру.Нарівніособистості ненормативністьвиявляєтьсявпроступку,доякоговдаєтьсяегоцентрична

особистість.

Коли зрілість чи незрілість фізіологічних систем дитини, що впли$ ває на розвиток функцій психіки, остаточно не зумовлюється вихов$ ним впливом сім’ї, то соціальна ситуація розвитку дитини, яка спри$ чинює формування певних властивостей характеру, нормативних чи ненормативних, залежить не тільки від сім’ї, а й таких мікрочинників соціалізації, як: сусідство і мікросоціум, групи ровесників, виховні орга нізації.

Під поняттям «сусідство» розуміють певну групу людей, які прожи$ вають територіально близько і другими після сім’ї розширюють терито$

рію соціального розвитку дитини. У місті сусіди живуть в одному під’їзді або в одному будинку. В селі – в одному кінці його, на одній вулиці або на хуторі, розташованому неподалік села. Таких людей часто об’єднують не тільки господарські турботи: облаштування подвір’я, ремонт доріг, газифі$ кація в селі, господарська взаємовиручка, а й спільне святкування свят,

моральна і матеріальна підтримка в дні горя. Тут, як співається у відомій пісні, «...без спроса ходят в гости», і «всім будинком» не тільки зустріча$

ють дні народження, а й проводжають в останню дорогу. Як правило, сусідство береже в собі невидимі еталони тих моральних норм і духовних цінностей, які виробилися в результаті застосування традиційних пси$ хотехнічних систем. Найчастіше такі системи складають психотехніки живої народної мови, яка широко пов’язана з народною творчістю; зви$ чаїв, традицій, свят народного календаря, релігії. Помітну роль можуть відігравати психотехніки, сформовані під впливом певної фахової діяль$ ності. У селі – сільськогосподарської. У селищі трапляються найрізно$ манітніші варіанти. Наприклад, риболовецької, гірничої тощо. Найчас$ тіше така ж специфіка формується під впливом головного виробництва, представленого у населеному пункті. У військових містечках формується своєрідна армійська психотехнічна система.

Важливимєте,щоузгаданихеталонахморальнихнормідуховних цінно$ стейсусідства,якудзеркалі,відображаєтьсякожналюдина,якапов’язаназ цим сусідством.

...Що сусідка Даша скаже, Прокурортогонезв’яже, Бо як робить тітка «відчит», То у неї триста слідчих.

(С.Пальчевський)

Для дітей, особливо дошкільного і молодшого шкільного віку сусід$ ство не тільки середовище життєдіяльності, а й могутній чинник соціалі$ зації. Сусідські зв’язки можуть відігравати важливу соціалізуючу роль для дітей і підлітків не тільки в позитивному напрямі, а й негативному. Адже нерідкі випадки, коли поряд проживають неблагополучні сім’ї, з квартир або будинків яких чути нецензурну лайку, а бійки та сварки до півночі не дають заснути.

Сусідськістосункидорослихумістівираженізначнослабше,ніжуселі чи селищі. Вони більш персоналізовані та значним чином залежать від со$ ціально$культурної однорідності$неоднорідності сусідів. Об’єктивно зна$

чимими вони залишаються для престарілих пенсіонерів, неповних та бага$ тодітних сімей.

Характер сусідських зв’язків і стосунків тісно зв’язаний із мікросо ціумом. У селах, селищах та малих містах межі мікросоціуму і цих насе$ лених пунктів співпадають. Але в середніх та великих містах ці межі зале$

жать від віку. Для маленьких дітей мікросоціумом слугує двір будинку, для молодших школярів – квартал, для старших вікових груп – мікрорайон.

Вплив мікросоціуму на перебіг процесу соціалізації людини залежить відчисленнихйогохарактеристик,просторовихісутнісних.Важливемісце розташування,функціональнаструктура,благоустрійірозвитоккомуналь$ ного господарства, склад жителів, їх етнічна приналежність, соціально$ психологічний клімат. Для підлітків і людей старших вікових груп суттє$ вимиєможливостімікросоціумузабезпечитирозвитокїхінтенційноїспря$ мованості, наявність різноступеневих референтних груп для створення в них ситуацій успіху. Зрозуміло, що ніякої порівняльної оцінки в цьому розумінні для мікросоціуму села, загубленого у глухій сибірській тайзі, та мікросоціумому московського Арбату неможебути.

Однак, незважаючи на низку негативних впливів мікросоціуму на соціалізацію людини, на його величину чи наближеність до «столич$ них» параметрів, у душі кожної людини він залишає незабутній поетич$ ний слід. Спогади про нього завжди овіяні теплом світлої печалі, чи то йдеться про село, загублене в поліських борах, чи про знамениту «Молда$ ванку» в Одесі.

Очевидно, поезія таких спогадів завдячує своїй появі групам ровес ників, у колі яких проходять найсвітліші роки життя, дитинства та юності. У ці групи входять не обов’язково однолітки. Насамперед, їх складають ті, хто об’єднаний певною системою відносин, спільними цінностями, мож$ ливостями відпочинку і проведення вільного часу. Їх виділяють за різно$ манітними ознаками:

·за віком (шкільний клас, армійський взвод, студентська група і т.д.);

·за соціальним складом (тільки учні, тільки спортсмени);

·за юридичним статусом і місцем у соціальній системі (офіційні і неофіційні);

·за соціально$психологічним статусом (групи приналежності та ре$ ферентні групи);

·за ступенем стабільності (постійні, тимчасові, ситуативні);

·за просторовою локалізацією (дворові, квартальні, сформовані в межахпевноїустанови);

·за типом керівництва (демократичні та авторитарні);

·за ціннісними орієнтаціями (просоціальні, асоціальні, антисоці$ альні).

Для підлітків та юнаків участь у цих групах, нерідко в кількох одно$ часно, має вагоме значення у процесі соціалізації. Однак вплив таких груп може бути як позитивний, так і негативний.

вікном у світ чужих сімейних психотехнічних систем та внутрішніх ціннос$

тей,щопевнимчиномсприяє«демократизації»увизнаннітасприйнятті їх, створюєможливостідлявідповіднихпорівняньтависновків.Частоугрупах ровесниківформуютьпервинніситуаціїуспіху,які,зрештою,сприяютьфор$ муваннюрефлексуцілі.Зіншого, нарівнііндивідаучастьвасоціальнихгру$ пахстворюєнегативнусоціальнуситуаціюрозвиткупідлітка,анарівніосо$ бистостіпризводитьдопроступкунабазіегоцентризму.

Виховні організації відрізняються від груп ровесників тим, що вони ке$ руються доцільними завданнями. Їх складає формалізована група лю$ дей, яка, як вважає А.В.Мудрик, створена «...для реалізації певних цілей організованим чином, в якій наявні фіксоване членство, система влади, соціальних ролей і формальних санкцій» (Мудрик А.В. Социальная педа$ гогика. – М., 2000. – С. 83).

Такіорганізаціїстворюютьсядержавою,суспільствоміприватнимиосо$ бамизметоюзабезпеченняумовдлярозвиткулюдейпевноговікуабопевно$ госоціально$професійногоскладу,самореалізаціїїхісамоствердження.

Середнихдержавні,громадсько$державні,приватні,релігійнінавчаль$ но$виховні заклади різного типу клубні; організації для молодших та стар$ шихвіковихгруп;культурні,соціально$педагогічнітакультурно$спортивні комплекси;установисоціальногонагляду,реабілітації,перевихованняівип$ равлення.

Особливо багато організацій функціонує для виховання і перевихо$ вання підростаючих поколінь. З$поміж них ті, що зайняті різними видами

оздоровлення мікросередовища для цих поколінь, індивідуальною та гру$ повою опікою і попечительством дітей, підлітків та юнаків. Створено чи$ мало установ для дітей, підлітків і юнаків із психосоматичними чи соціаль$ ними відхиленнями.

Усі вони покликані, з одного боку, створити найсприятливіші умови для соціалізації підростаючих поколінь, з іншого боку, – бути протидією негативним впливам на формування особистості мікрочинників соціалі$ зації. Часто виховні організації формують власні психотехнічні системи, які інколи виступають як конкуренти психотехнічних систем конкретної сім’ї або реального життя.

Отже, мікрочинники соціалізації, використовуючи механізми різно$ манітних психотехнічних систем, образно кажучи, закладають фундамент того внутрішнього психологічного «дому», який упродовж життя людини ускладнюєтьсятаудосконалюється,щобдопомогтивідшукатиїйсамусебе у цьому складному розмаїтому світі.

Питання і завдання

1.Психотехніка як визначений набір прийомів та засобів для досяг$ нення виховних цілей.

2.Поняття екопсихологічної системи як внутрішнього психологіч$ ного «дому».

3.Сім’я як мікрочинник соціалізації.

4.Які функції сім’ї і в чому вони полягають ?

5.Рольсім’ївреалізаціївнутрішньоінтенційноїспрямованостідитини. 6.Особливості соціалізації дітей та підлітків ненормативного психіч$ ного розвитку у світлі теоретичної моделі такого розвитку, розробленої на

основісистемно$діяльнісногопідходу.

7.Особливості роботи соціального педагога з дітьми та підлітками ненормативного психічного розвитку на рівнях організму, індивіда та осо$ бистості.

8.Соціальний педагог як психолог та психотерапевт. 9.Сусідство і мікросоціум як мікрочинники соціалізації.

10.Групи ровесників як джерело позитивних і негативних впливів на процес соціалізації підлітків.

11.Виховніорганізаціїякмікрочинниксоціалізації,покликанийство$ рити сприятливі умови для саморозвитку та самореалізації особистості.

Рекомендована література

1.Глотова ГА. Социальная педагогика, психология и психотехника//

Социальная педагогика: теория, методика, опыт исследования. – Свер$ дловск:Изд$воУральскогоун$та,1989.

2.Дети с задержкой психического развития / Под ред. Т.А.Власовой, В.И.Лобовского, Н.А.Цыпиной. – М.: Педагогика, 1984.

3.М’ясоїдП.А.Психолого$педагогічнийконсиліумузакладідлядітей, позбавлених батьківської опіки // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 1.

4.М’ясоїд П.А. Ненормативний психічний розвиток // П.А.М’ясоїд. Загальна психология. – К.: Вища шк.., 2000. – С. 162 – 186.

5.Мудрик А.В. Социальная педагогика. – М., 2000. – С. 60$95. 6.Мустафаева Ф.А. Основы социальной педагогики. – М.: Академи$

ческий проект, 2001. – С. 105$235.

7.Василькова Ю.В., Василькова Т.А. Социальная педагогика. – М.: Академия, 2000. – С. 270$ 389.

1.6. Формування екопсихологічної системи особистості в умовах впливу мезочинників соціалізації

Наші життя схожі на острови в океані чи дерева в лісі, коріння яких переплетене в підземній глибині».

Вільям Джеймс

Складові впливу мезочинників на соціалізацію особистості. Роль регіону країни у стихійній та відносно спрямованій соціалізації. Засоби масової комунікації, їхній вплив на соціалізацію різновікових груп населення. Роль медіа& освіти у підготовці людини до сприйняття різноманітної інформації. Особливості впливу різних типів поселень на соціалізацію. Субкультура і соціалізація.

Широкий вплив на формування екопсихологічної системи особис$ тості справляють мезочинники соціалізації. До них відносять регіони краї ни, міста, селища, села, засоби масової комунікації, субкультури. Їхній

вплив на соціалізацію людини починає посилюватися уже в підлітковому віці,щопояснюєтьсярозширенняммасштабівджерелавпливу.

Проблема визначення поняття регіону країни складна в силу того, що багато дослідників вживають його без достатнього обґрунтування. В одних випадках,формуючитакевизначення,виходятьзособливостейприродно$ кліматичних умов,вінших–ізнародно$господарськихпотреб,щевінших– з певних історичних особливостей розвитку цих територій. У цьому випад$ ку, на нашу думку, штучно розривається та цілісність, яка породжує так зване явище неаддитивності, за якого властивість певного цілісного ново$ утворення уже не зводиться до властивостей його складових.

УвизначенніА.В.Мудрикарегіон–цечастинакраїни,якаявляєсобою ціліснусоціально$економічнусистему,дляякоївластиваспільністьеконо$ мічного,політичногоідуховногожиття,спільнеісторичнеминуле,культурна ісоціальнасвоєрідність.Цясистемапевнимчиномвпливаєнахарактерсоціа$ лізаціїлюдини,формування,збереженняітрансляціюнормспособужиття, збереженняірозвиток(абожнавпаки)природнихтакультурнихбагатств.

Більшість країн територіально складаються із сукупності таких регі$ онів. В одних вони більші за територією, в інших менші. Наприклад, у

Росії прийнято виділяти такі регіони: Північно$Західний, Центральний, Центрально$Чорноземний, Поволзький, Уральський, Західно$Сибірсь$ кий, Східно$Сибірський, Далекосхідний. В Україні в період входження її до складу царської Росії розрізняли три: Південно$Західний (Подільська, Волинська, Київська губернії), Лівобережна Україна (Полтавська, Черні$ гівська, Харківська губернії), Новоросія (Катеринославська, Херсонська, Таврійська губернії). Нині дослідник проблем економічної географії Ук$ раїни Ф.Д.Заставний виділяє на основах певної історичної, етнічної та географічної спільностей такі українські регіони: Галичину (Східну Гали$ чину), Волинь, Полісся, Поділля, Закарпаття, Наддніпрянщину, Право$ бережжя, Лівобережжя, Слобожанщину (Слобідську Україну), Запоріж$ жя, Донеччину. Однак навіть цей розподіл далеко не вичерпує згаданих кількісних та якісних характеристик території України. Названі регіони складаються, в свою чергу, з окремих етнічно спільних частин. До Галичи$ ни, наприклад, входять Західне Поділля (східна межа проходить по річці Збруч), Гуцульщина, Бойківщина, Покуття. Окрім цього є ще менш відомі історико$географічні області: Таврія, Нова Сербія, Слов’яно$Сербія тощо. Таврія – поширена в середньовіччі назва Кримського півострова, похо$ дить від назви населення гірської і передгірської частини Криму – таврів. Нова Сербія – історична назва невеликої центральної території України (в основному сучасної північної частини Кіровоградської і південної час$ тини Черкаської областей). У 1752 – 1764 рр. Нова Сербія була адмініст$

ративно$територіальною одиницею, створеною царським урядом у пері$ од організації військових поселень для оборони південних кордонів. У 1751$1752 рр. сюди з австрійської імперії переселилося кілька сот сербів, угорців,болгарів,волохів,греків.У1754роцітутпоявилисякозаки–вихідці з Лівобережної України. Такою ж складною виявилася історія Слов’яно$ Сербії – новоствореної в 1753 році адміністративно$територіальної об$ ласті з центром у м.Бахмуті (нині Артемівськ), яка займала територію між Землею Війська Донського на сході і Запоріжжям на заході. Населення її склали переселені сербські військові загони, українські та російські селя$ ни і козаки. Метою такого переселення був захист південних кордонів

імперії від нападу кочівників.

Ми навели детально ці приклади для того щоб пояснити кілька важ$ ливих моментів. Насамперед, це стосується складності взаємозв’язків історичних, соціально$економічних, політичних, природно$географіч$ них чинників, які зумовлюють формування певного регіону. Окремі вла$

108 С. С. Пальчевський. Соціальна педагогіка

стивості, спричинені впливом відповідних чинників, нерідко виходять за межі одного регіону, поширюючись на сусідні, а інші, навпаки, мо$

жуть діяти лише в якійсь частині його, часто проникаючи сюди з іншого регіону.

По$друге, оскільки критерії, на основі яких визначається певний регі$ он,недостатньочіткіінезавждивраховуютьадміністративно$територіаль$ ний поділ країни, то в різноманітних документах і в повсякденному житті регіоном часто називають менші території – краї, автономні республіки, області.

По$третє,длясоціалізаціїлюдини,формуванняїїдуховногожиттяваж$ ливою є не стільки якась окрема умова соціалізації, яка певним чином характеризує цей регіон, як уже згадана особлива, «синтетична» якість, що виникає як наслідок відомого явища неаддитивності. Воно якраз і формує тудуховнуоснову,якастаєпідвалинамивнутрішньогопсихологічного«дому» людини – її екопсихологічної системи. Сприйняття будь$яких регіональ$ них особливостей часто породжує неповторні почуття, які примушують працювати творчу думку не тільки поета, художника чи композитора, а й теслі, будівничого чи кондитера. Зворушують ці почуття неповторні особ$ ливості природи та історичного минулого території. Ось, наприклад, По$ куття в його поетичному баченні:

...Карпати тут беруть в полон. Стоїш і наче бачиш сон, В якому дзвонить Черемош,

Яккришталевиймайськийдощ,

І Прут уперто гомонить, Щоб доказать, що кожна мить – То є краплиночка краси.

Її не візьмеш – віддаси, Й повік тобі не відгадать,

Чом скелі Довбуша мовчать. (С.Пальчевський)

Регіональні особливості формують у людини почуття прив’язаності

до рідного краю, патріотизму, відповідальності, насамперед, перед самим собою, а у віруючих людей перед Богом, за його долю. Нерідко ці почуття у далекій діаспорі вимушували переселенців безкорисно (у матеріальному розумінні)віддаватисвоїсили,духовнійфізичні,наблагодалекої,покину$ тоїземлі.ЦевонипримусилибуковинцяД.Квітковськогоупродовжвсього

життя у розлуці з цією чудовою квітучою землею збирати, мов золоті пи$ линки для золотої троянди, історико$географічні відомості для своєї книги

на 800 сторінок під назвою «Зелена Буковина». Автору вдалося створити вражаючелітописнепанорамнеполотно,наякомунафонівеликихмасна$ селення чітко проглядаються численні неповторні людські обличчя в не$ повторнихобставинах.

На перший погляд може здатися незрозумілою та величезна концен$ трація сил і енергії, якої потребувало написання цієї книги. Однак, якщо зважити на слова французького філософа Альбера Камю, стає зрозумілою головна причина цього. Людина не тільки суспільна істота, запевнював у свій час він, ми створені для того щоб жити пліч$о$пліч з іншими. Але вмираємо по$справжньому тільки для себе. Це бажання залишатися жи$ вим для інших, уникнути, на думку датського письменника Мартина Ан$ дерсена$Нексьо, «найстрашнішого, що може бути, – заживо вмерти» ви$ мушувало і продовжує вимушувати багатьох людей віддавати своє життя рідному краю.

Співвітчизник Альбера Камю письменник Еміль Золя, ведучи мову про твір мистецтва в широкому розумінні цього слова, зауважував, що він є «куточком світобудови, побаченої крізь призму певного темпераменту». Унашому ж прикладі таким «куточком світобудови» став увесьБуковинсь$ кий край, побачений на віддалі, образно кажучи, з віконця внутрішнього психологічного «дому» – екопсихологічної системи, яка з дитинства фор$ мувалася під впливом численних особливостей цього регіону. Тут усе відіграло свою відповідну роль – рівень і особливості господарського жит$

тя, характер виробничих та суспільних відносин, етнічна строкатість міст, зиґзаґи історичного розвитку на порозі «європейської тісноти», надривна краса горянської природи, філософія народного світобачення, що знайш$ ла свій вияв у «золоті Карпат» – народній говірці, піснях, звичаях, тради$ ціях, гуляннях. І все це осідає в пам’яті людини не відірваними від життя абстракціями, аемоційно$чуттєвоюконкретикою: святковимзапахомхвої смерічок і свіжої бринзи, м’яким дотиком капелюха, виглядом барвисто розшитого кожушка і синіх узворів, зворушливою мелодією коломийки та урочистим гулом трембіти.

Регіон, у якому людина народилася, вже впродовж дитячих років

життя посередництвом мікрочинників соціалізації встигає закласти пев$ ну основу у фундамент внутрішнього психологічного «дому»: ставлення до себе і людей, до праці, рідної мови, звичаїв, традицій, вірувань інших народів. Так чи інакше , згодом у дорослому віці це виявляється не лише в рисах характеру, а й у результатах праці. Адже не один лише технологічний

бік бачать у певному виробі, коли, купуючи його, запитують про те, де він виготовлений.

Природно$географічніособливостірегіону,визначаючиступіньурба$ нізованостітериторії,характерекономіки,створюютьбільшчименшспри$ ятливі умови для розвитку людини згідно з її потенційними можливостя$ ми. Таланить у цьому жителям «столичних» регіонів, віддаленим – навпа$ ки. Наприклад, чукчі з далекої Чукотки нерідко слід докласти чимало нас$ тирливості та сили волі, аби «продовжити себе» згідно з сформованим реф$ лексом цілі. Прийнято вважати, що безпосередній вплив на формування рис характеру, збереження здоров’я, працездатність, тривалість життя та психічний стан мають природно $ кліматичні умови. Тому ж таки чукчі для досягнення поставлених цілей сили волі не позичати, якщо з дитинства він чув настанови дідуся: «І який же ти чукча, якщо не можеш шість годин підряд бігти по тундрі за упряжкою собак». Отже, у процесі соціалізації людинибагаточинниківзрівноважуютьодинодного,підтверджуючивідо$ муістинустосовнотого,щоголовнебагатстволюдининете,щознаходить$ ся навколо неї, а те, що знаходиться в ній. Збідненість соціальної інфраст$ руктуриінколи виявляєнеоднозначнийвпливнасоціалізаціютієїчиіншої особистості.Воднихвипадкахцязбідненість«гасить»внутрішніпотенційні можливості її, в іншому – завдяки умовам недостатності розвиває велику силу волі на дорозі «до самого себе». Коли десятки тисяч москвичів спокій$ но дрімали поряд із стінами столичного «храму науки», Ломоносов пішки прийшов у Москву з морозної засніженої Півночі, щоб самому стати цим «храмом». Зважаючинаце,стаютьзрозумілимислова,сказанівідомиммос$

ковськимгумористомПетросяномводнійзтелепередачГРТ:«Умосковській естрадній еліті – більшість приїжджих».

Незавждиможнапогодитисязтвердженням,щопевнийкліматшкідли$ вовпливаєназдоров’ялюдини,працездатність,психічнийстан,тривалість життя. Все це швидше залежить від ставлення її до самої себе і тієї землі, яка її народила. Майже всі оздоровчі системи побудовані на спілкуванні людини із такими стихіями, як свіже повітря, холодна вода, сира земля і вогонь. Для жителя Півночі, якщо він залишається вірним своїм з дитин$ стваприроднимстихіям,втратаздоров’ячискороченняжиттянезагрожує. За такої ж умови не загрожує воно й для араба, який ступає по розпеченому

сонцемпіску.Загрожуєтакавтрата,насамперед,тимлюдям,яківугодусум$ нівним «благам цивілізації» зраджують рідні «стихії» дитинства. Вимирали споєні«вогняноюводою»племенаамериканськихіндійців.Вумовах«цив$ ілізованого Заходу» тисячі молодих людей передчасно втрачають життя в наркотичномудурмані.«ЧумаХХстоліття»–СНІДужевусіхкінцяхсвіту–