19.3.13. Профілактика пізнього гестозу

Основна роль у вирішенні цього питання належить жіночій консультації. З метою профілактики

виникнення пізніх гестозів, в жіночій консультації слід проводити слідуючі заходи:

1. Виділяти в процесі диспансеризації вагітних групи високого ризику по розвитку пізнього гестозу,

куди слід відносити жінок з екстрагенітальною патологією (гіпертонічна хвороба, нейроциркуляторна дистонія,

цукровий діабет, геморагічні васкуліти, діенцефально-ендокринний синдром, захворювання нирок,

недостатність згортальної та фібринолітичної системи крові, епілепсія та ін.); молодих (до 19 років)

першовагітних та першовагітних (старше 30 років); жінок, що страждали на пізній гестоз при попередніх

вагітностях; вагітних з багатоводдям, багатоплідною вагітністю, крупним плодом, Rh-імунізацією або

несумісністю крові плоду і матері по системі АВО.

2. Ведення вагітності з екстрагенітальною патологією повинне проводитись разом з лікарями

відповідних спеціальностей, для своєчасного вирішення питання про можливість виношування вагітності і

проведення корегуючоі терапії.

3. Для прогнозування схильності вагітних до розвитку пізнього гестозу необхідно в І триместрі

вагітності вивчати водовидільну функцію нирок після годинної компресії гомілок і стегон вагітної

пневматичним тиском 50-70мм рт.ст. за допомогою протиперевантажувального костюму. Типовою реакцією на

цей вплив є падіння діурезу. До груп ризику, по розвитку в майбутньому пізнього гестозу, слід відносити жінок,

у яких в І триместрі вагітності після проведення проби діурез зростає.

4. У вагітних з груп ризику, по виникненню гестозів, слід проводити два курси профілактичного

лікування (в 26-28 та 32-34 тижні вагітності), які включають в себе стимуляцію синтезу ПНУГ шляхом

щоденного призначення рибоксину 10% 10мл внутрішньовенно, оротату калію по 0,5г тричі на день, метіоніну

в такій же дозі, нікотинової кислоти по 0,3г на добу, фолієвої кислоти по 0,009г на добу та щоденної стимуляції

волюморецепторів низького тиску за допомогою протиперевантажувального костюму. Кожний курс лікування

продовжується 10-12 днів.

5. Кожну вагітну необхідно ретельно обстежувати для якомога раннього виявлення ознак претоксикозу

і їх корекції.

6. Рання діагностика, клінічно виражених форм пізніх гестозів, з обов’язковою госпіталізацією хворих

для відповідного лікування є засобом профілактики переходу легкої форми захворювання в більш тяжку.

Контрольні запитання

Які захворювання вагітних звуться гестозами?

Які захворювання відносяться до ранніх токсикозів вагітних?

Які захворювання відносяться до пізніх гестозів?

Які захворювання об’єднуються у групу “рідкі форми гестозів”?

Поясніть механізм виникнення ранніх токсикозів.

В якому разі блювання вважають токсикозом вагітних?

Клінічна картина блювання і надмірного блювання вагітних.

В яких умовах проводиться лікування блювання вагітних?

Методику харчування вагітної з блюванням.

Лікування блювання вагітних.

Слинотеча вагітної як ранній токсикоз: клінічні ознаки та лікування.

Дерматози вагітних і їх лікування.

Жовтяниця вагітних: клініка, діагностика і диференційна діагностика.

Які симптоми пізніх гестозів.

Що таке ОПГ-гестозиі і від чого виникла ця назва?

Опишіть механізм виникнення ОПГ-гестозів.

Механізм виникнення гіпопротеінемії

Якими симптомами проявляються набряки вагітних.

Як підвищується вага вагітних при нормальному її перебігу?

Головні принципи лікування вагітних з набряками.

На підставі чого виставляється діагноз прееклампсія вагітних?

Класифікація прееклампсії залежно від тяжкості її перебігу.

Лікування вагітних з прееклампсією.

Який ефект проявляє сірчано-кисла магнезія при лікуванні прееклампсії?

Якими ознаками характеризується прееклампсія?

Який механізм виникнення симптомів прееклампсії?

Невідкладна допомога при прееклампсії.

Ознаки еклампсії.

Послідовність розвитку припадку еклампсії.

В якому разі виникають припадки еклампсії після пологів?

Сучасна методика лікування вагітних з еклампсією.

Невідкладна допомога при еклампсії.

Акушерська тактика при пізньому гестозі.

Принципи ведення пологів при пізньому гестозі.

Профілактика пізнього гестозу.

РОЗДІЛ 20

АНОМАЛІЇ СКОРОТЛИВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАТКИ

Пологи – це складний фізіологічний процес, який виникає і закінчується при взаємодії багатьох систем

організму.

Регуляція моторної функції матки виконується нервовими і

гуморальними шляхами. В регуляції скоротливої діяльності матки, своєчасними

пологами і фізіологічним їх перебігом мають велике значення кількість

естрогенів, гестагенів, кортикостероїдів, окситоцину, простагландинів і багато

біологічно активних речовин. Без сумніву, провідне значення в розвитку

пологової діяльності і перебігу пологів відіграє плід, його гіпоталамо–

гіпофізарна та надниркова система. Центральна нервова система виконує вищу

регуляцію пологового акту. Велике значення для виникнення і неускладненого

перебігу пологів має готовність організму вагітної до пологів, зрілість шийки

матки, чутливість матки до утеротонічних речовин.

Виділяють три ступені готовності шийки матки до пологів: “зріла”, “недостатньо зріла” і “незріла”.

При цьому враховують консистенцію шийки матки, довжину піхвової частки, її розташування в малому тазу

відповідно до провідної осі тазу та прохідність цервікального каналу. Крім того, звертають увагу на місце

розташування передлеглої частини плоду. Так, при “зрілій” шийці матки передлегла частина фіксована до

входу в таз, що вказує на готовність і розгортання нижнього сегменту матки. При цьому шийка матки “зріла” і

пальпаторно – м’яка, центрована, розташована по провідній осі тазу, скорочена до 1-1,5см, цервікальний канал

пропускає 1,5-2 пальці. “Незріла шийка” матки – щільна, відхилена до куприка або до лону, довжиною до 2см,

зовнішнє вічко пропускає кінчик пальця, передлегла частина не притиснута до площини входу в малий таз і

знаходиться високо. “Недостатньо зріла шийка” матки займає проміжне положення.

Крім готовності шийки матки до пологів для успішного розродження існує ще багато факторів:

– розміри кісткового тазу;

– розміри голівки плоду;

– інтенсивність маткових скорочень;

– здатність голівки плоду до конфігурації;

– передлежання і позиція плоду.

В останній час спостерігається скорочення тривалості пологів. Зараз в усіх пологових будинках та

закладах прийнята активно-очікувальна тактика ведення пологів, або виконується “керування” пологами. Це

заключається в застосуванні фізіо-профілактичної підготовки до пологів, в широкому призначенні

спазмолітичних та знеболюючих речовин, використанні по показанням утеротонічних засобів. Середня

тривалість пологів у жінок, які народжують вперше, складає 11-12 годин, повторно – 7-8 годин. Згідно сучасних

уявлень, до патологічних пологів відносяться ті, які тривають понад 18 годин.

До патологічних пологів відносяться “стрімкі” пологи, які тривають у жінок, що народжують вперше,

до 4 годин, повторно – до 2 годин. Швидкими називаються пологи тривалістю для першороділь до 6 годин, для

повторно народжуючих до 4 години.

При аномалії пологової діяльності порушується скоротлива активність матки, яка призводить до

патологічного перебігу родового акту, збільшення частоти оперативних втручань, виникнення ускладнень у

матері, плода і новонародженого.

Частота розвитку аномалій пологової дїяльності становить 15-17% від загальної кількості пологів.

Причини порушення скоротливої діяльності матки:

– надмірне нервово-психічне напруження, негативні емоції;

– порушення нейрогуморальних механізмів регуляції пологової діяльності внаслідок перенесених

гострих і хронічних інфекційних захворювань, хвороб нервової системи, порушень ліпідного обміну;

– аномалії розвитку і пухлини матки (сідлоподібна матка, перетинки в матці, міома матки та інше);

– патологічні зміни шийки та тіла матки;

– наявність механічних перешк ОД для просування плода по пологовим шляхам (вузький таз, пухлини

та інше);

– багатоводдя, маловоддя, багатопліддя;

– переношена вагітність;

– нераціональне застосування утеротонічних та знеболюючих речовин.

При клінічній оцінці пологів звертають увагу на:

– скоротливу діяльність матки;

– динаміку розкриття шийки матки;

– просування передлеглої частини плоду;

– стан плоду.

Для реєстрації скоротливої діяльності матки застосовують методи зовнішньої гістерографії, та

кардіотокографії, коли можна оцінити і скоротливу діяльність матки і стан плоду. При відсутності реєструючих

пристроїв слід застосовувати пальпацію, аускультацію, а також ураховувати больові відчуття роділлі, пов’язані

з переймами матки.