1. Хвору вкладають на рівну поверхню, уникаючи пошкоджень і повертають її голову у бік.

Утримуючи жінку, швидко звільняють дихальні шляхи, обережно відкриваючи рота, з використанням шпателя і

аспірують вміст верхніх дихальних шляхів.

2. При відновленні спонтанного дихання після нападу, подається кисень. При тривалому апноє негайно

починають допоміжну вентиляцію.

3. При припиненні серцевої діяльності паралельно з швл виконують закритий масаж серця і усі

методи серцево-судинної реанімації.

4. Для припинення судом, препаратом вибору є сульфат магнію (20мл 25% розчину внутрішньовенно),

що має протисудомну і седативну дію, надає також сечогінний і гіпотензивний ефект. Крім сульфату магнію

застосовують сібазон 0,02г з повторним введенням через 10 хвилин 0,01г. В комплексі протисудомної терапії

можна використовувати нейролептоаналгезію (дроперідол від 0,1 до 0,3г та фентаніл). Барбітурати

застосовуються для лікувального наркозу в дозі 0,2-0,3г як останній засіб купування нападів еклампсії перед

введенням міорелаксантів. При появі набряку мозку і стійкому підвищенні внутрішньочерепного тиску

показане проведення люмбальної пункції, краніоцеребральної гіпотермії. Комплексне медикаментозне

лікування проводиться впродовж 3-6 годин, як при нефропатії ІІІ ступеня тяжкості, з метою стабілізації стану

вагітної і підготовки для термінового розродження.

19.3.12. Акушерська тактика при пізніх гестозах

При позитивному ефекті від проведеної терапії вагітність у хворих на пізній гестоз легкої та середньої

тяжкості пролонгують до терміну життєздатності плода. Гестози тяжкого ступеня вилікувати практично не

можливо і з плином часу стан плода тільки погіршується, тому продовження вагітності для “дорощування”

недоцільне. Дострокове розродження показане при: – відсутність ефекту від лікування прееклампсії легкого

ступеня тяжкості протягом 14-21 дня; – прееклампсії, що супроводжується гіпотрофією плоду і плацентарною

недостатністю; – прееклампсії середнього ступеня, що не піддається медикаментозній корекції 5-7 днів; –

прееклампсії тяжкого ступеня, при безуспішно проведеній інтенсивній терапії протягом 1-3 діб; – еклампсії,

після лікування продовж 4-6 годин і стабілізації основних показників життєдіяльності. Ведення пологів через

природні родові шляхи має ряд особливостей. Проводяться вони при підготовленій шийці матки з амніотомією

і наступним введенням утеротонічних засобів (препаратами вибору повинні бути простагландини). Пологи

ведуться під адекватним знеболенням. Широко використовується промедол в поєднаннї із спазмолітиками. З

метою створення лікувально-охоронного режиму в пологах використовують закисно-кисневу аналгезію,

внутрішньовенно вводять седуксен (5-10мг) або дроперідол (5-10мг). В пологах необхідно проводити ретельний

моніторний контроль за життєво важливими функціями матері та плоду і продовжувати інтенсивну комплексну

терапію. Інфузія рідини в пологах повина бути обмежена до 500-800мл. Гіпотензивна терапія в першому періоді

пологів проводиться під контролем артеріального тиску введенням сульфату магнію (при добрій пологовій

діяльності), діазепаму 0,5% – 6мл, еуфіліну 2,4% – 10мл, глюкозо-новокаінової суміші. В ІІ періоді пологів при

високих цифрах артеріального тиску показане застосування керованої гіпотонії гангліоблокаторами (пентамін,

гегроній). При неефективності гіпотензивної терапії або погіршенні стану матері і плоду необхідно виключити

потуги шляхом накладання акушерських шипців (при головних передлежаннях плоду) або екстракцією за

тазовий кінець (при тазових передлежаннях). Операція вакуум-екстракції плода протипоказана. В ІІІ періоді

необхідно продовжувати ретельний контроль за артеріальним тиском, бо часто він може підвищуватись після

пологів внаслідок перерозподілу об’єму крові і збільшення периферичного судинного опору. Має проводитись

профілактика кровотечі, так як у жінок цієї групи знижена толерантність до крововтрати і остання швидко стає

декомпенсованою. Після народження посліду обов’язкове вишкрібання порожнини матки під

внутрішньовенним наркозом. Коли пологи через природні родові шляхи не можливі, проводять розродження за

допомогою кесарського розтину.

Показання до проведення кесарського розтину: – еклампсія; – прееклампсія і тяжкі форми токсикозу,

що не піддаються консервативному лікуванню, при непідготовлених родових шляхах; – анурія; – амавроз,

відшарування сітківки, крововилив в сітківку; – поєднання гестозу з іншою акушерською патологією (тазове

передлежання, великий плід, гіпоксія плоду та ін.); – передчасне відшарування нормально розташованої

плаценти; – коматозний стан жінки; – відсутність ефекту від родозбудження; – погіршення стану роділлі та

плоду в процесі родової діяльності; – слабкість родової діяльності, що не піддається корекції. В

післяпологовому або в післяопераційному періоді необхідно продовжувати седативну, гіпотензивну, інфузійну

терапію, вводити засоби для покращення мікроциркуляції та антиоксиданти. Після кесарського розтину

доцільне призначення породіллі утеротоників та антибактеріальних препаратів. В пологовому будинку жінка

повина перебувати до трьох тижнів, в залежності від тяжкості гестозу. Після виписки, впродовж одного року,

вона підлягає терапевтичному диспансерному нагляду в умовах поліклініки.