1. Кесарський розтин в нижньому сегменті:

а) поперечним розтином;

б) повздовжнім розтином (істмікокорпоральний кесарський розтин).

2. Кесарський розтин класичний (корпоральний) із розрізом тіла матки.

3. Кесарський розтин із послідуючою ампутацією матки (операція Рейно-Порро).

Показання до кесарського розтину поділяються на абсолютні, відносні, поєднані та ті, що рідко

зустрічаються. Абсолютними показаннями вважаються ті ускладнення вагітності та пологів, при яких

застосування інших методів родорозрішення являє загрозу для життя жінки. Кесарський розтин за таких умов

проводиться без врахування всіх необхідних умов і протипоказань.

При клінічній ситуації, коли не виключена можливість проведення пологів через природні родові

шляхи, але вона пов’язана з високим ризиком перинатальної смертності, говорять про відносні показання до

операції.

Поєднані показання об’єднують сукупність декількох патологічних станів, кожний з яких окремо не є

приводом до оперативного втручання. До таких показань, що зустрічаються надзвичайно рідко відноситься

кесарський розтин на помираючий жінці. Крім того, виділяють показання до кесарського розтину з доку матері

і плоду.

І. Показання з боку матері:

– анатомічно вузький таз ІІІ і IV ступеня звуженості (с. vera < 7см) і форми вузького тазу, які рідко

зустрічаються (косозміщенний, поперечнозвужений, лійкоподібний, спондилолістичний, остеомалятичний,

звужений екзостазами і кістковими пухлинами та ін.);

– клінічно вузький таз;

– центральне передлежання плаценти;

– часткове передлежання плаценти з вираженою кровотечею і відсутністю умов для термінового

родорозрішення per vias naturalis;

– передчасне відшарування нормально розташованої плаценти і відсутність умов для термінового

родорозрішення per vias naturalis;

– розрив матки, що загрожує або розпочався;

– два чи більше рубців на матці;

– неспроможність рубця на матці;

– рубець на матці після корпорального кесарського розтину;

– рубцеві зміни в шийці матки і піхви;

– аномалії пологової діяльності, які не піддаються медичні корекції;

– виражене варикозне розширення вен шийки матки, піхви і вульви;

– вади розвитку матки і піхви;

– стан після розриву промежини ІІІ ступеня та пластичних операцій на промежині;

– стани після хірургічного лікування сечостатевих і кишковостатевих нориць;

– пухлини органів малого тазу, які заважають народженню дитини;

– рак шийки матки;

– відсутність ефекту від лікування тяжких форм гестозу і неможливість термінового родорозрішення;

– травматичні пошкодження тазу і хребта;

– екстрагенітальна патологія при наявності запису відповідного спеціалісту про необхідність

виключення ІІ періоду пологів згідно методичних рекомендацій;

– верифікований генітальний герпес.

ІІ. Показання з боку плоду:

– гіпоксія плоду підтверджена об’єктивними методами дослідження при відсутності умов для

термінового родорозрішення per vias naturalis;

– тазове передлежання плоду при масі його тіла більше 3700г при поєднанні з іншою акушерською

патологією і високим ступенем перинатального ризику;

– випадіння пульсуючих петель пуповини;

– неправильне положення плоду після вилиття навколоплідних вод;

– високе пряме стояння стрілоподібного шва;

– розгинальне вставлення голівки плоду (лобне, передній вид лицьового);

– ліковане безпліддя при високому ризику перинатальної патології;

– запліднення “in vitro”;

– стан агонії чи клінічна смерть матері при живому плоді;

– багатоплідна вагітність при тазовому передлежанні І плоду.

Протипоказання до родорозрішення шляхом кесарського розтину:

– екстрагенітальна і генітальна інфекції;

– тривалість пологів більше 12 годин;

– тривалість безводного періоду більше 6 годин;

– піхвові обстеження (більше 3-х);

– внутрішньоутробна загибель плоду.

Умови для проведення операції:

– живий плід;

– відсутність інфекції;

– згода матері на операцію.

Підготовка до операції залежить від того у плановому порядку до початку пологової діяльності, чи у

пологах вона проводиться. Потрібно відмітити, що у пологах нижній сегмент матки добре виражений, що

полегшує виконання операції.

Якщо операція проводиться у плановому порядку, то заздалегідь слід підготувати все необхідне для

переливання крові жінці та для реанімації дитини, що може народитися в асфіксії. Напередодні операції дають

легкий обід (рідкий суп, бульйон з білим хлібом, кашу), увечері солодкий чай. Очищувальну клізму роблять

увечері та вранці у день операції (за 2 години до операції). Амніотомію проводять за 1,5-2 години до операції.

Напередодні операції на ніч дають снодійне (люмінал, фенобарбітал (0,65), піпольфен або дімедрол по

0,03-0,05г).

У випадку проведення операції кесарського розтину в екстреному порядку перед операцією при

повному шлунку його опорожнюють через зонд і ставиться клізма (при відсутності протипоказань: кровотеча,

еклампсія, розрив тіла матки та ін.). У цих випадках анестезіологи завжди повинні пам’ятати про можливість

регургітації кислого вмісту шлунку у дихальні шляхи (синдром Мендельсона). Сечу виводять катетером на

операційному столі.

Найдоцільнішим методом знечулення є ендотрахіальний наркоз закисом азоту у поєднанні з

нейролептичними і аналгетичними засобами.

У сучасному акушерстві найчастіше застосовують кесарський розтин поперечним розрізом в нижньому

сегменті матки, оскільки цей метод дає найменшу кількість ускладнень. При проведенні кесарського розтину за

таким методом спостерігається менша крововтрата, легше співвставити краї рани і зшити їх. Але це виявляється

не завжди виправданим, особливо при наявності плода великих розмірів, коли вилучити його важко і стає

перехід країв розрізу на ребра матки і травмування маткових артерій.

Техніка операції в нижньому сегменті поперечним розтином.

Розріз передньої черевної стінки можливо проводити шляхом нижньої серединної чи верхньої

серединної лапаротомії або по Пфанненштилю. Перші два розтини рекомендовані в ургентних випадках. При

проведенні запланованого кесарського розтину можливий доступ по Пфанненштилю.

Вагітну матку виводять в операційну рану. В черевну порожнину вводять декілька стерильних

серветок, зовнішній кінець яких прикріпляють затискачами до зовнішньої білизни. Матково-пузирну складку

розсікають на 2см вище дна сечового міхура і тупо відсепаровують вгору і вниз. На передній стінці матки

скальпелем роблять повздовжній розтин довжиною 1-2см, а потім тупо або за допомогою ножиць продовжують

його до 12см. Через рану розривають амніотичні оболонки, і рукою, проведеною за нижній полюс голівки

витягують плід. Пуповину розрізають між двома затискачами. Дитину передають акушерці. Якщо послід

самостійно не відокремився, виконують ручне відокремлення та видалення посліду. Після цього проводять

контрольну ревізію порожнини матки кюреткою і накладають шви, починаючи з країв рани пошарово: