30Мг/кг маси тіла на поліглюкіні. Дофамін – від 1 до 5 мг/кг/хв – покращує нирковий кровоток.

Після виведення із шоку проводять направлену імунотерапію.

Вирішальне значення має швидке видалення септичного осередка, яким як правило є матка.

Прогресуючий тромбофлебіт

Процес не обмежується запаленням венозної стінки та утворення тромбу і розповсюджується далі по

ходу вени. Тромб, що утворився нерідко розпадається, внаслідок чого виникають емболії і інфаркти легень.

Емболія центральних гілок легеневої артерії проявляється різкою слабкістю, блідістю шкіри,

зменшенням артеріального тиску, тахікардією, болями в грудях.

При емболії невеликих гілок спостерігається задишка, прискорення пульсу, переважно в нижніх

частках легень виникають інфаркти. До постійних симптомів інфаркту належвть: біль при диханні,

притуплення перкуторного звуку, послаблення дихання з бронхіальним відтінком, дрібноміхурцеві хрипи на

периферії інфаркту. Інколи з’являється кров в харкотинні, підвищується температура тіла, в звгвльному аналізі

крові – лейкоцитоз.

Лікування

Негайне в/в введення морфіну, спазмолітиків, інгаляція кисню, в/в крапельне введення фібринолізину з

гепарином з подальшим переходом на гепарин та непрямі антикоагулянти.

Емболія головних стволів легеневої артерії потребує невідкладного оперативного лікування. Прогноз

несприятливий.

24.4. Четвертий етап

Сепсис

Сепсис відноситься до генералізованих форм післяпологової інфекції. Акушерський сепсис виникає

внаслідок розповсюдження інфекції з первинного вогнища – матки.

Встановлено, що у хворих з клінічними проявами сепсису тільки у 45-48% випадків вдається виявити

бактеріемію. Виявилось, що велика кількість змертвілих, пошкоджених тканин можуть замінити бактерії як

пусковий механізм генералізованої реакції організму.

В 1991 р. на конференції американської колегії лікарів і товариства критичної медицини прийнятий

термін “Systemik Inflamotori Resnonse Syndrom – SIRS” (синдром системної запальної відповіді – ССЗВ).

ССЗВ може бути викликаний різними причинами, включаючи інфекцію. Системна запальна реакція,

викликана доведеною інфекцією визначається, як сепсис.

Тяжкий перебіг сепсису, який характеризується зниженням артеріального тиску і гіпоперфузією

тканин, навіть при адекватній інфузійній терапії, що призводять до порушення функцій органів і систем,

визначається як септичний шок.

Присутність інфекції само по собі не може бути причиною складних патофізиологічних процесів, що

характерні для сепсису. Ці процеси є наслідком реакції-відповіді організму на інфекцію, яка зумовлена

збільшенням продукції різних ендогенних речовин, що запускають патологічний процес при сепсисі.

Сепсис не можна вважати наслідком прямої дії мікроорганізму на макроорганізм, а необхідно вважати

його наслідком суттєвих порушень в імунній системі, які проходять у своєму розвитку від стану надмірної

активації (“фаза гіперзапалення”) до стану імунодефіциту (“фаза імунопаралічу”). Імунна система, таким

чином, є адекватним учасником деструктивного, а точніше аутодеструктивного процесу. Септичний

“аутоканібалізм” – поняття, що введене для описування метаболізму хворої з сепсисом.

В патогенезі сепсису і його ускладнень провідну роль відіграють: ендогенні медіатори, порушення

периферичною мікроциркуляції, пригнічення функції міокарду, зменшення транспорту і споживання кисню

тканинами.

Сепсис завжди є “другою” хворобою, тобто завжди є первинне вогнище як вхідні ворота інфекції.

Сепсис після пологів протікає особливо тяжко після вірусної інфекції, яка перенесена під час вагітності

або відразу після пологів.

Перебіг сепсису залежить не лише від реакції організму, яка в основному визначається властивостями

імунного захисту, але і від характеру мікроорганізму. Перевага стафілококу призвела до більш торпідного

перебігу патологічного процесу вражаючи багато внутрішніх органів, стійкості до антибактеріальної терапії.

Сепсис, що викликаний грамнегативною флорою, частіше ускладнюється інфекційно-тосичним шоком.

Факультативні анаероби і бактероїди як збудники післяпологового сепсису, частіше вражають гепатобіліарну

систему, нирки, викликають гемоліз. Аденовірусний сепсис відрізняється блокадою імунної системи жінки, що

веде до швидкого перебігу, відсутності запальної реакції в тканинах і до враження внутрішніх органів подібно

до того, як це спостерігається при гострому диссемінованому внутрішньосудинному згортанні крові.

Сепсис без метастазів. Являє собою гостре септичне захворювання, яке протікає з бактеріемією та

вираженою інтоксикацією організму.

Діагноз може бути з точністю встановлений лише на основі повторного виявлення мікробів в крові при

бактеріологічному дослідженні. При негативних посівах необхідно враховувати клінічні прояви захворювання.

Сепсис з метастазами. Характеризується утворенням метастатичних гнійних вогнищ в різних органах,

перш за все в легенях.

Сепсис після пологів клінічно проявляється септицемією або септикопіємією.

Для септицемії характерно: ранній початок, підвищення температури тіла (до 40-41С), неодноразовий

остуд, швидке наростання інтоксикації, яка викликає порушення свідомості, тахікардія, тахіпное, ціаноз,

гіпотонія. При додаткових методах обстеження виявлено: олігурію, протеїнурію, підвищення ЦТВ, на ЕКГ –

перенавантаження правого відділу серця, в гемограммі – лейкоцитоз, в тяжких випадках – лейкопенія,

прискорене ШОЕ, анемія, гімонатріємія, гіпо- і диспротеїнемія, помірна гіпоглікемія.

Септикопіємія як правило з’являється пізніше, для неї характерна тяжка інтоксикація, погіршення

стану змінюється короткими ремісіями. Приєднується синдром поліорганної, полісистемної недостатності.

Лікування

Лікування сепсису поєднує в собі, як дію на осередок інфекції, так і комплексну антибактеріальну.

Інфузійно-трансфузійну, десенсибілізуючу, імунокорегуючу, симптоматичну терапію (докладніше дивися у

розділі лікування перитоніту).

При лікування акушерського сепсису останнім часом широко застосовують сучасні методи лікування:

УФОК, лазеротерапія, гемосорбція, лімфосорбція, плазмоферез.

При виборі методу лікування первинного осередку перевагу віддають гістеректомії, якщо на фоні

комплексного лікування немає покращання протягом 3-4 діб. В разі кровотечі з порожнини матки

гістеректомію проводять негайно.

Післяпологовий мастит

Післяпологовий мастит – запальне захворювання лактуючої молочної залози. Збудник – частіше

золотистий гемолітичний стафілокок, що коагулює плазму. Інфекція проникає в молочну залозу лімфогенним

та лактогенним шляхом. Вхідними ворітьми є тріщини сосків. Суттєвим фактором, що сприяє виникненню і

розвитку маститу, є застій молока в молочній залозі (лактостаз).

В клінічній картині маститу виділяють три стадії:

І. Серозну (початкову);

ІІ. Інфільтративну;

ІІІ. Гнійну: