19.3.8. Прееклампсія

Для прееклампсії легкого ступеня характерне:

1) підвищення артеріального тиску до 150/90мм рт. ст.;

2) пульсовий артеріальний тиск не менше 50мм рт.ст.;

3) протеїнурія до 1г/л;

4) набряки на нижніх кінцівках;

5) кількість тромбоцитів не менше 180109/л;

6) гематокрит 36-38;

7) фібриноген Б - реакція негативна;

8) креатинін крові до 100 мкмоль/л.

Для прееклампсії середнього ступеня тяжкості характерне:

1) підвищення артеріального тиску до 170/110 мм рт.ст.;

2) пульсовий артеріальний тиск не менше 40 мм рт.ст.;

3) протеїнурія до 5г/л;

4) набряки на нижніх кінцівках і передній черевній стінці;

5) погодинний діурез не менше 40мл/год.;

6) кількість тромбоцитів 150-180109/л;

7) гематокрит 39-42;

8) фібриноген Б - слабопозитивний (+);

9) креатинін від 100 до 300 мкмоль/л.

Для прееклампсії тяжкого ступеня характерне:

1) артеріальний тиск більше 170/110 мм рт.ст.;

2) пульсовий артеріальний тиск менше 110 мм рт.ст.;

3) протеїнурія понад 5г/л;

4) генералізовані набряки;

5) погодинний діурез менше 40мл/год.;

6) кількість тромбоцитів 120-150109/л;

7) гематокрит понад 42;

8) фібриноген Б - позитивний (++) або різко позитивний (+++);

9) креатинін понад 300мкмоль/л.

На фоні цих ознак з’являється головний біль в ділянці лгоба і потилиці, резистентний до аналгетиків.

Порушення зору - від миготіння мушок і сітки перед очима до повної сліпоти. Біль в епігастрії або в правому

верхньому квадранті живота, що свідчить про надмірне розтягнення або надрив капсули печінки внаслідок її

набряку і може бути передвісником судом. Прееклампсія в будь-який момент може перейти в еклампсію.

В акушерській практиці рідко зустрічаються всі симптоми одночасно. За звичай у жінок має місце

комбінація декількох ознак, причому ступінь тяжкості прееклампсії слід визначати по найбільш вираженій з

них. За сучасних умов доволі часто зустрічаються атипові (стерті) форми прееклампсії, правильно оцінити

ступінь тяжкості яких буває досить важко. Основне значення при цьому набуває фактор часу: навіть, якщо

ознаки токсикозу, виражені помірно, але продовжуються більше трьох тижнів при адекватному лікуванні,

захворювання слід вважати важким.

19.3.9. Лікування прееклампсії

Лікування прееклампсії легкого та середнього ступеня тяжкості.

І. Лікувально-охоронний режим.

ІІ. Дієтотерапія (раціональне білкове харчування, багате вітамінами та мікроелементами; обмеження

рідини до 700-800мл і повареної солі до 2,5-5г на добу).

ІІІ. Медикаментозне лікування:

1. Седативні препарати (седуксен по 0,005г три рази на добу або настоянка кореню валеріани по 20

крапель тричі на день), фітококтейлі, рефлексотерапія.

2. Гіпотензивні препарати: – дібазол 0,5% розчин 2-4мл внутрішньом’язово 2 рази на день; – папаверін

2% розчин по 2мл 3 рази на день; – глюкозо-новокаїнова суміш внутрішньовенно (100мл 20% розчину глюкози

і 100мл 0,25% розчину новокаїну); – препарати раувольфії (раунатін по 0,002г тричі на день або рауседіл по

0,00025г 2-3 рази на день); – при стійкому підвищенні артеріального тиску, що не піддається корекції – -

гангліоблокатори (1мл 5% розчину пентаміну внутрішньом’язово або пірілен по 0,005г 3 рази на день); –

інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (каптоприл по 6,25мг тричі на добу після їжі).

3. Десенсибілізуюча терапія (дімедрол 1% – 1мл 2 рази на добу або тавегіл по 0,001г двічі на добу).

4. Зміцнення судинної стінки (аскорутін по 1 таблетці тричі на день, глюконат кальцію 0,5г тричі на

день).

5. При виражених набряках – інфузійна терапія гіперонкотичними і гіперосмотичними розчинами

(100мл 10% розчину альбуміну, 150мл концентрованої плазми або 400мл реополіглюкіну) з послідуючим

введенням 40мг фуросеміду.

6. Препарати, що покращують метаболізм в міокарді (рибоксин 10% розчин, 10мл внутрішньовенно 1

раз на день; есенціале по 5-10мл, попередньо розведених кров’ю пацієнтки, внутрішньовенно, щоденно) та

засоби, які цілеспрямовано стимулюють вироблення ПНУГ кардіоміоцитами правого передсердя (оротат калію

по 0,5г тричі на день, за 1 годину до їжі; метіонін по 0,5г тричі на день; нікотинова кислота по 0,1г 3 рази на

день; фолієва кислота по 0,003г тричі на день).

7. Подразнення волюморецепторів низького тиску шляхом перерозподілу крові в організмі, з метою

стимуляції звільнення ПНУГ секреторними кардіоміоцитами за допомогою, або протиперевантажувального

костюму (стискання гомілок і стегон вагітної жінки пневматичним тиском 50-60мм рт.ст. протягом 1 години

щоденно продовж 7-12 днів), або водно-імерсійної компресії (занурення хворих у ванну, заповнену водою

(t-34С) до рівня VI шийного хребця на 1,5-2 години щоденно або через день, 6-12 процедур).

8. Корекція порушень центральної гемодинаміки (корглікон внутрішньовенно струменево по 1мл

0,06% розчину в 20мл фізіологічного розчину 1 раз на добу, впродовж 3-5 днів з послідуючим переходом на

підтримуючу дозу дігоксину по 0,25мг 1-2 рази на добу; верапаміл по 80мг тричі на добу впродовж 10 днів).

9. Покращання реологічних властивостей крові (курантіл, трентал, під контролем коагулограми або

компламін 300мг внутрішньовенно крапельно на розчині реополіглюкіну).

10. Стимуляція синтезу простацикліну (малі дози аспірину – 60мг на добу або нітрогліцерину – 0,0015г

на добу).

11. Донатори оксиду азоту (ереніт по 10мг 3-4 рази на день до їжі).

12. Антиоксидантна терапія (комбіноване використання 5% розчину унітіолу 10мл внутрішньовенно,

вітаміну E по 100мг на добу та аскорбінової кислоти по 200мг на добу).

13. Ентеросорбенти (активоване вугілля по 2 таблетки 3-4 рази на день).

14. Покращення матково-плацентарного кровообігу для профілактики гіпоксії плода: глюкоза 5-10%

розчин 500мл з 50мг кокарбоксилази, 10мл 5% розчину аскорбінової кислоти та інсулін, з розрахунку, по одній

одиниці на 4г сухої маси глюкози; сігетин по 2мл 2% розчину внутрішньовенно, 5% розчин натрію

гідрокорбонату, теонікол по 0,15г тричі на день.

З метою профілактики РДС у новонародженого, враховуючи можливість необхідності в терміновому

перериванні вагітності з 28 до 36 тижня, доцільне використання мукосольвану (по 1 флакону – 50мл,

внутрішньовенно протягом 4-5 днів) чи дексаметазону (по 4мг внутрішньом’язово 2 рази на день 3 дні). Термін

лікування вагітних з прееклампсією легкого ступеня тяжкості – до 3 тижнів , середнього ступеню – 5-7 діб. При

досягненні ремісії, зникненні проявів захворювання і нормалізації біохімічних показників протягом

двотижневого перебування в стаціонарі, хворі можуть бути виписані додому при впевненості лікаря, що в

кожному конкретному випадку за вагітною буде забезпечене суворе спостереження лікарем жіночої

консультації не менше 2-3 разів на тиждень. При відновленні найменших клінічних проявів гестозу – повторна

госпіталізація. В разі відсутності позитивної динаміки в стані хворої, за час лікування або при погіршенні її

стану, показане дострокове розродження.

Лікування прееклампсії тяжкого ступеня

Лікування тяжкої форми прееклампсії проводиться протягом 24-48 годин і відсутність позитивного

ефекту є показанням для завершення вагітності, так як пролангування її в умовах виражених гемодинамічних,

волемічних та метаболічних розладів є недоцільним і призводить до ще більшого погіршення стану плода і

самої вагітної.

І. Суворий лікувально-охоронний режим в палаті інтенсивної терапії із звуко- і світлоізоляцією.

Постійний контроль за рівнем артеріального тиску, діурезу, показниками крові, роботою всіх життєво-

важливих органів та станом плоду.

ІІ. Раціональне білкове харчування з обмеженим вживанням рідини (до 600-700мл, але не більше 1-3

днів).

ІІІ. Медикаментозне лікування: