1. Ультразвукове дослідження

Ультразвуком називаються пружні коливання хвилі з частотою, що перевищує 20кГц. Ультразвукові

хвилі мають здатність відбиватися від межі середовищ з різкими акустичними властивостями.

Вважається, що ультразвукове дослідження під час вагітності не має негативного впливу на плід. При

неускладненому перебігу вагітності УЗД проводиться три рази: в 12-13 тижнів, в 15-17 та 22-24 тижня.

Ультразвукове обстеження дає можливість пренатально діагностувати вади розвитку плоду, патологію з боку

центральної нервової системи (гідроцефалія, мікроцефалія, аненцефалія, енцефалоцея, spina bifida), серцево-

легеневої системи (вроджені вади серця, кісти грудної клітки, плевральний випіт), шлунково-кишкового тракту

(асцит, діафрагмальна крижа, атрезія дванадцятипалої кишки та ін.), нирок (полікістоз, гідронефроз-

гідроуретер, агенезія нирок), провести фетометрію (вимірюють біпарієтальний розмір голівки, довжину стегна,

окружність живота, грудної клітки), реєструвати частоту серцевих скорочень та дихальних рухів, діагностувати

багатопліддя, патологічний розвиток вагітності, визначити товщину, локалізацію, ступінь зрілості плаценти,

встановити її передлежання або відшарування - кількість навколоплідних вод. Під контролем ультразвуку

проводять такі інвазивні маніпуляції, як амніоцентез, біопсія ворсин хоріону, кордоцентез, внутрішньоутробна

трансфузія, дренування кістозних утворів.

Запровадження в акушерській практиці ульразвукової діагностики, яка дозволила вимірювати

кровообіг в магістральних судинах плоду, зробило можливим здійснити функціональну оцінку кровообігу в

плодовій частині плаценти (доплерометрія). Ці дослідження дозволяють прогнозувати розвиток синдрому

затримки розвитку плоду. За допомогою УЗД можливо оцінити розвиток плаценти (ступінь зрілості), яка має

велике значення у розвитку плода.

По класифікації Гранума розрізняють 4 ступеня зрілості плаценти: 0 ступінь – однорідна тканина,

добре окреслена, рівна хоріональна пластинка, базальна частина не виділяється; І ступінь – хоріональна

пластинка хвиляста та у паренхімі з’являються невеликі розсіяні ехопозитивні включення; ІІ ступінь –

наявність заглибин хоріональної пластинки, що не доходить до базальної пластинки ехопозитивних включень;

ІІІ ступінь – наявність у хоріональній пластинці заглибин, які доходять до базальної мембрани, в паренхімі –

щільник (ехопозитивних) включень, що іноді дають акустичну тінь.

У фізіологічних умовах кожному терміну вагітності властивий свій ступінь зрілості плаценти: 0 ступінь

характерний для терміну вагітності до 30 тижнів; І ступінь – від 31 до 36тижнів; ІІ ступінь – від 33 до 38

тижнів; ІІІ ступінь – від 37 до 42 тижнів вагітності.

Будь-яке відхилення від фізіологічного процесу дозрівання плаценти вважається хронічним

порушенням стану плоду.

2. Біофізичний профіль плода

Біофізичний профіль плода – це комплексна оцінка стану плода за даними нестресового тесту (НСТ) за

допомогою УЗД.

НСТ – є одним з основних методів антенатальної оцінки функціонального стану плоду. В основі тесту

лежить природна функціональна реакція серцевої діяльності плоду у відповідь на його рухи, пов’язані з

міокардіальним рефлексом.

Біофізичний профіль плоду включає п’ять параметрів, позитивний результат кожного з яких

оцінюється за 2-бальноюсистемою:

- дихальні рухи (нормою вважається наявність не менше одного епізоду дихальних рухів тривалістю 30

с протягом 30 хв);

- рухи плоду (не менше трьох одночасних рухів кінцівок і тулубу впродовж 30 хв);

- тонус плоду (за 30 хв не менше одного епізоду рухів плоду кінцівками із згинального положення в

розгинальне і швидке повернення в попередній стан);

- НСТ – збільшення частоти серцевого ритму тривалістю 15 с і більше, за 10-20 хв спостереження у

відповідь на рухи плоду;

- кількість амніотичної рідини – у двох взаємно перпендикулярних проекціях повинен визначитися

стовпчик навколоплідних вод не менше 2см.

Прогностична цінність біофізичного профілю плоду велика в оцінці функціонального стану

внутрішньоутробного плоду, особливо при таких станах, як гостра чи хронічна гіпоксія, передчасне

відходження навколоплідних вод, розвиток хоріонамніоніту та ін.