1. Інтерстиціальну (інтрамуральну).

2. Підслизову.

3. Підсерозну.

4. Інтралігаментарну (пухлина росте в сторону параметрія між листками широкої зв’язки.

Підслизові і підсерозні вузли можуть бути на широкій основі або на ніжці, через яку проходять судини,

що живлять пухлину.

По кількості вузлів визначають фіброміому:

1. Поодиноку.

2. Множинну.

В залежності від темпу росту:

– пухлину, що росте швидко (коли пухлина збільшується за рік на 4 тижні), що є несприятливою

ознакою і може свідчити про злоякісне переродження;

– пухлину, яка росте повільно.

Клініка захворювання залежить від швидкості росту і величини пухлини, а також від топографічного

розміщення фіброматозних вузлів. Основні симптоми: кровотеча, ознаки здавлення сусідніх органів, біль, білі,

непліддя, анемія і явища недостатності кровообігу (міокардіодистрофія, гіпертрофія лівої половини серця,

гіпертонічна хвороба).

Маткові кровотечі частіше спостерігаються при підслизовій та інтерстиціальній формах фіброміоми у

вигляді циклічних кровотеч (менорагії) в 2/3 випадків, або рідше у вигляді ациклічних маткових кровотеч.

Циклічні кровотечі спостерігаються частіше при інтерстиціальній фіброміомі, ациклічні – при підслизовій. При

субсерозній формі кровотеч, як правило, не буває.

Циклічні кровотечі проявляються у вигляді затяжних менструацій. Особливо надмірні кровотечі

спостерігаються при підслизових вузлах, що можуть народжуватися в порожнину піхви.

В генезі кровотеч при фіброміомі матки грають роль зниження скоротливих властивостей матки і

застійні явища в органах малого тазу, а також підвищена фібринолітична активність ендометрія, яка приводить

до дефібринації притікаючої до ендометрію крові.

При підслизовій фіброміомі ациклічним кровотечам сприяє разом з гіперплазією ендометрія постійне

травмування слизової оболонки капсули вузла в результаті тертя його об стінку матки при її постійних

скороченнях, які викликаються наявністю в її порожнині стороннього тіла (вузла). В зв’язку з кровотечею із

матки у багатьох хворих розвивається вторинна анемія. Проте розвиток анемії при фіброміомах матки

можливий і без маткових кровотеч. Це пояснюється розладом функції ряду ендокринних залоз, що відбивається

на зниженні функції кровотворних органів.

Симптоми здавлення сусідніх органів з’являються при великих розмірах пухлини. Пухлина може

здавлювати пряму кишку (виникає запор) або сечовий міхур і сечоводи (дізуричні явища, пієліт, пієлонефрит,

гідронефроз). При здавленні крижових нервів спостерігається вторинний ішіас (біль в попереці з іррадіацією в

нижні кінцівки).

Біль при фіброміомі матки спостерігається нерідко (до 35% випадків) і може бути різного походження.

Альгодисменорея спостерігається при незначних інтерстиціальних вузлах. Постійний ниючий біль

спостерігається при рості вузлів з явищами крововиливу, некрозу і дегенерації, при защемленні пухлини в

малому тазу, при інтралігаментарному розвитку вузлів, при запальних захворюваннях (періметрит, аднексит).

Переймоподібний біль характерний для підслизової пухлини, яка народжується в порожнину піхви, а також у

випадках перекручування субсерозних вузлів.

Білі є непостійним симптомом і з’являються при розпаді (некрозі) підслизових фіброматозних або

великих інтрамуральних (інтерстиціальних) вузлів, які порушують кровообіг в матці, викликають стаз крові і

вихід рідкої частини її в порожнину матки. Тому білі можуть бути водянисто-слизові або рідкі бурого кольору,

із неприємним запахом (гангрена підслизового вузла).

Фіброміома матки в 35-40% випадків супроводжується непліддям. Непліддя обумовлене не лише

наявністю вузлів в порожнині матки, але й порушенням гормональної функції яєчників (ановуляторні цикли).

Діагностика

При діагностиці фіброміоми матки необхідно враховувати: