27.2.3.5. Визначення рівня статевих гормонів

Для визначення рівня статевих гормонів і їх метаболітів у сечі і крові застосовують різні методики.

Естрогенні гормони діляться на три фракції: естрадіол, естрон і естріол. В організмі жінки проходить

постійний зворотний процес перетворення естрадіолу в естрон і незворотний – естрону в естріол.

Найсильніший естрогенний ефект дає естрадіол, слабкий – естрон і найслабший – естріол. У динаміці

нормального менструального циклу виділення естрогенів схильне до певних закономірностей. Найнижча

екскреція естрогенів спостерігається під час менструації, потім поступово підвищуючись досягає максимуму до

часу овуляції, після чого знову знижується. Друга хвиля підвищення кількості естрогенів спостерігається на

21-22-й день менструального циклу. Естріол виділяється у більшій кількості, ніж естрон і естрадіол (у

співвідношенні 2:1). Клінічне значення має не тільки загальна кількість естрогенів, а й вміст окремих фракцій.

Вміст естрогенів у сечі визначають за допомогою біологічного, хімічного, фотометричного,

флуорометричного методів; у сироватці крові – радіоімунним і спектрофотометричним методами. Проте

визначення вмісту естрогенів у сироватці крові пов’язане з необхідністю застосування складних біохімічних

методик, які потребують спеціального устаткування.

Вміст естрогенів у добовій кількості сечі у різних фазах

менструального циклу (за Брауном, 1950)

Фази менстру- Вміст естрогенів у добовій кількості (мкг)

ального циклу Естрадіол Естрон Естріол Загальна кількість

Проліферативна

Овуляція

Секреторна

5.7

10,7

8,2

10,7

18,4

11,3

8,2

16,5

15

24,3

45,6

34,5

У невагітної жінки гормон жовтого тіла – прогестерон, – він продукується текаклітинами жовтого тіла

яєчників, а під час вагітності – синтиціальними клітинами хоріальних ворсинок плаценти.

Визначення прогестерону в сечі і сироватці крові не знайшло широкого клінічного застосування через

малу специфічність та складність методів його визначення. Про функцію жовтого тіла також можна судити за

вмістом у сечі основного метаболіту прогестерону – прегнандіолу.

Прегнандіол являє собою окислений продукт прогестерону. Доведено, що рівень прегнандіолу, який

виділяється з сечею, зв’язаний прямопропорційно з рівнем прогестерону в організмі жінки, тобто у невагітних

жінок рівень пригнандіолу є показником функції жовтого тіла яєчників, а під час вагітності – функції жовтого

тіла вагітності і плаценти.

Прегнадіол з’являється в сечі за 24 години до овуляції. Під час овуляції або через 24-48 годин після

овуляції його кількість поступово збільшується досягаючи максимуму (12мг на добу) на 6-7-й день після

овуляції, потім поступово зменшується і зникає за 1-3 дні до менструації. Слід пам’ятати, що виділення

прегнандіолу схильне до значних індивідуальних коливань і пов’язане з фазами менструального циклу, тому

слід визначати його не менше 3 раз (на 7, 14 і 21 дні).

Відсутність прегнандіолу у другій половині менструального циклу означає, що овуляція не настала і

цикл є монофазним – ановуляторним. Значне зменшення кількості прегнандіолу у ІІ фазі вказує на недостатню

секреторну зміну ендометрія. Вміст прегнандіолу у перші 3 місяці вагітності відносно низький до 10мг за добу.

При загрозливому аборті, якщо вміст гормону підвищується, то прогноз вагітності сумнівний. У разі

внутрішньоутробної смерті плода кількість прегнандіолу у сечі зменшується до 1-2мг на добу або зовсім

припиняється. За наявності гестозу у вагітних рівень прегнандіолу в сечі тим нижчий, чим важчий гестоз.

17-кетостероїди є похідними андрогенів і гормонів коркової речовини надниркових залоз – кортизону і

кортизолу (гідрокортизону). Тому на основі виділення 17-КС не можна робити висновок про виділення

естрогенів. Однак у разі розвитку деяких патологічних процесів у яєчниках, спричинених підвищенням

екскреції андрогенів, виділення 17-КС, як правило, підвищується (синдром Штейна-Левенталя,

адреногенітальний синдром тощо), тому ця реакція має діагностичну цінність особливо у разі розвитку пухлин

яєчників і надниркових залоз. У здорових невагітних жінок кількість 17-КС у сечі становить 7-17,5мг на добу.

Гормональні проби

Для виявлення причин порушень менструальної функції і рівня ураження системи гіпоталамус-гіпофіз-

яєчники-матка застосовують гормональні проби. Вони допомагають проведенню диференціальної діагностики і

вибору раціональної терапії.

Проба з ФСГ використовується для визначення функціонального стану яєчників (при аменорєї,

затримці статевого розвитку та ін.). Після введення пергоналу (5000ОД на протязі 10 днів) визначають вміст

естрогенів в крові і слідкують за динамікою функціональних показників (КПІ, симптоми “зіниці”, “листка

папороті”). При нормальній функції яєчників проба позитивна.

Проба з хоріогоніном застосовується для уточнення стану яєчників. Хоріогонін вводять по