16. 8.2 Завдання до другого залікового модуля.

Змістовий модуль № 5. (2 години)

Мета: ознайомитись з основними теоріями особистості, з іх представниками, здійснити порівняльну характеристику.

Література.

1. Основи психології: Підручник / За заг. Ред. О. В. Киричука, В. А. Роминця, 3-тє видання стереотип. - К.: Либідь, 1997, - 632с.

2. Психологія: Підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін., за ред. Ю. Л. Трофімова. - 3-тє видання, стереотип. - К.: Либідь, 2001. - 560с.

3. Дубравська Д. М. Основи психології: Навчальний посібник. - Львів: Світ, 2001. - 280с.

4. Психологія: Підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В.Рибалка, П. А. Гончарук та ін., за ред. Ю. Л. Трофімова. - 3-тє видання, стереотип. - К.: Либідь, 2001. - 558с.

1. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2-х т.: Пер., с франц. – М.: Мир, 1992.

Теорії особистості.

Існує чимало різних теорій, спроб визначити основні типи особистості. Грецькі філософи та фізіологи розвинули так звану гуморальну (рідинну) теорію особистості. Наприклад, особистість, за Емпедоклом, складається з космічних елементів: повітря (тепло і вологість), землі (холод і сухість), води (холод і вологість). їх утотожнювали з здоров'ям, вони відповідали Гіппократовим рідинам, які лежать в основі темпераменту (ми розглянемо це питання в розділі "Темперамент"). За теорією грецьких філософів емоційна стабільність особистості, як і загальне здоров'я, залежить від певного балансу чотирьох тілесних рідин. Дисбаланс спричинює емоційні зриви особистості, розлади здоров'я тощо.

За морфологічною теорією, поєднаною з біохімічною,типи особистості залежать від форми тіла (соматотип). Основоположником цієї теорії був психіатр Е. Кречмер. У книзі "Форма (конституція тіла) і характер", вперше опублікованій у 1921р., він писав, що серед його пацієнтів слабкої (астенічної) будови тіла, так само, як і серед осіб з мускулястою (атлетичною) будовою, часто були хворі на шизофренію, а серед людей з округлими формами (пікнік) — маніакально-депресивні типи. Він узагальнив свої спостереження і розвинув теорію, що худі, тендітні фізично — інтроверти, а повні, короткі тілом (циклотомічні) — екстраверти.

Однак висновки Е. Кречмера не підтвердилися при емпіричних дослідженнях. Наприклад, доктор Чиказького університету В. Шелдон спробував класифікувати 400 студентів за теорією Кречмера і виявив, що лише 112 з них підходять під певні параметри, інші ж 288 залишилися в групі асиметричних (диспластичних). Шелдон дійшов висновку, що спробу класифікувати усіх за трьома типами (пікнік, атлетик, лептосом) "можна порівняти зі спробою створити мову з трьох прикметників". Водночас Шелдон виявив певну залежність між пропорціями тіла та психічними моделями. Однак це питання й сьогодні залишається недослідженим.

Більшість психологів вважають, що залежність між конституцією тіла і рисами характеру є дуже індивідуальною і має чимало варіантів. Автор поділяє ці погляди. Адже нам відомо з практики, що особистості чинять по-різному, для них властива оригінальна поведінка, незалежно від їх зросту та будови тіла.

Були спроби встановити залежність між рисами характеру та рисами обличчя. Наприклад, високочолі — інтелектуали; рідкозубі — емоційні, пристрасні; красиві — тупі тощо. Існує навіть псевдонаука фізіогномія, яка вивчає ці питання. Однак серйозні та об'єктивні психологічні дослідження свідчать, що будь-який зв'язок між рисами обличчя та рисами характеру особистості відсутній.

Сучасне вивчення особистості та її типів пов'язане, насамперед, з чотирма основними течіями. Спробуємо схематично розглянути їхні ключові позиції щодо цієї проблеми.

Психоаналітик 3. Фройд і неофройдисти, представники першої течії — сформулювали теорію структури особистості, її розвиток і стосунки з іншими. Основними структурними елементами особистості є: еgо, sиреr еgо, id, які виявляються через свідомість, надсвідомість і підсвідомість: id — є підсвідомістю, еgо — більшою мірою є свідомістю, хоча поєднує підсвідомі та надсвідомі елементи; super еgо містить у собі усі три елементи.

Представники другої основної течії — персоналістичної — Г. Олпорт, Г. Айзенк, Р. Кеттел вважають, що риси особистості — це такі внутрішні структурні елементи, які спрямовують нашу поведінку в специфічній, унікальній для індивідуальності манері. Вони виділяли загальні та унікальні риси.

Г. Айзенк на основі аналізу різних рис особистості дійшов висновку, що існує два основних види особистості:

1) інтроверти — екстраверти (описані задовго до нього К. Юнґом). Інтроверти — сором'язливі та замкнуті, орієнтовані на свій внутрішній світ, мало цікавляться іншими; екстраверти — виявляють інтерес до людей, об'єктів та всього, що відбувається навколо них; розкуті й комунікабельні. Г. Айзенк охарактеризував їх так: інтроверти — обережні, замкнуті, малокомунікабельні, контролюють свої емоції; екстраверти — активні, комунікабельні, експресивні, хоробрі;

2) стабільність-нестабільність особистості (іноді називається нейротизм). Стабільна особистість — гармонійна, спокійна, розкута й доступна. Нестабільна, чи невротична особистість, — людина настрою, тривожна, напружена, норовиста, темпераментна (рис. 1).