1.2. Дидактичні принципи в контексті програмових особливостей навчання музичного мистецтва в загальноосвітній школі

Метою освітньої галузі «Мистецтво» є формування і розвиток в учнів комплексу ключових, міжпредметних і предметних компетентностей  у процесі опанування художніх цінностей та способів художньої діяльності шляхом здобуття власного естетичного досвіду.

Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких завдань:

• Виховання в учнів емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва та діяльності, розвиток художніх інтересів і потреб, естетичних ідеалів, здатності розуміти та інтерпретувати твори мистецтва, оцінювати естетичні явища.

•  Формування в учнів на доступному рівні системи художніх знань і вмінь, яка відображає цілісність та видову специфіку мистецтва.

• Розвиток емоційно-почуттєвої сфери учнів. Їх художніх здібностей і мислення, здатності до самовираження та спілкування.

Зміст освітньої галузі «Мистецтво» визначається за такими змістовими лініями: музична, образотворча та мистецько-синтетична (відповідно хореографічного, театрального та екранних видів мистецтва), які реалізуються шляхом вивчення окремих предметів або інтегрованих курсів.

Реалізація змістових ліній освітнього стандарту у частині «Музичне мистецтво» забезпечується повною відповідністю підручників вимогам Державного стандарту щодо обсягу та порядку подання змісту загальної початкової музичної освіти. Провідним засобом реалізації змістових ліній стандарту та формування музичної культури дітей в авторській концепції є музично-творча діяльність, яка представлена різноманітними видами роботи (слухання музики, різні форми співу, елементарне музикування, музично-ритмічні рухи, ознайомлення з історією та теорією музики).

На основі цього Державного стандарту Міністерство освіти і науки, молоді та спорту розробляє типові навчальні плани, навчальні програми, відповідно до яких здійснюється підготовка підручників. Навчально-методичний апарат підручників є засобом доступного для учнів дидактичного розкриття змісту Державного стандарту початкової загальної освіти й Базової навчальної програми з музичного мистецтва.

Чинником розвитку музичної спрямованості учнів 1-2 класів є система мотиваційних елементів підручників, серед яких: дидактичні вірші та казки; музичні ігри; музично-рухливі вправи (вікторини, танцювальні хвилинки, «вільне» диригування, пластичне інтонування); творчі виконавські завдання (інсценування та рольове виконання пісень, ритмічні оркестри, «акустичні» види музикування); дидактичні ілюстрації, малюнки та інші види наочності; «завдання-цікавинки» - вірші-загадки, ребуси. Тексти «з пропусками», елементи інтеграції музики з іншими видами мистецтва. У 3-4 класах до цього додаються дидактичні розповіді й оповідання; проблемно-пошукові завдання; ознайомлення учнів зі сферами практичного застосування знань; вправи змагального типу; дидактичні схеми, кросворди, головоломки; завдання, що спонукають учнів до самонавчання, орієнтують їх на позакласну музично-творчу діяльність.

Формування музичної обізнаності націлено на опанування теоретичних основ музичного мистецтва та його зв'язків у ланках «музика-людина», «музика-життя», «музика-інші види мистецтва»; оволодіння комплексом умінь і навичок, способів різних видів музичної діяльності; практики і досвіду власних творчих спроб у всіх формах спілкування з мистецтвом тощо.

На реалізацію пізнавальної функції підручників спрямовано: практичні завдання щодо сприймання і виконання музики; навчальну інформацію у формі дидактичних казок і віршів. Художніх і публіцистичних розповідей; довідкові матеріали; апарат повторення та контролю вивченого матеріалу (запитання, вправи, комплекси підсумкових завдань, заключні уроки-концерти) тощо.

Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів

У 2012/2013 н.р., як і в попередні роки, предмети галузі «Мисте­цтво» будуть вивчатися за кількома навчальними програмами, а саме: у 1-х класах навчання здійснюватиметься за новими програма­ми, створеними відповідно до нового Державного стандарту почат­кової загальної освіти: «Музичне мистецтво» Видавничий дім «Освіта», 2012 р.; «Мистецтво» Видавничий дім «Освіта», 2012 р.[11, 13]

У 2-4 класах здійснюватиметься за чинними навчальними про­грамами: «Мистецтво». - К.: «Початкова школа», 2006 р.; «Музика». - К.: «Початкова школа», 2006 р..[14,15].

В основній школі навчання з мистецьких дисциплін здійснюва­тиметься за програмами: «Музичне мистецтво. 5-8 кл.». - «Перун», 2005 р.; «Інтегрований курс «Мистецтво 5-8 кл.». - «Перун», 2005 р.;[12-16]

Відповідно до нових програм у 2011 році почалося створення нового покоління підручників. Зокрема, для учнів 1 класу загально­освітніх навчальних закладів підготовлено нові підручники: «Мистецтво» авт. Масол Л.М., Гайдамака О.В., Очеретяна Н.В. вид-во «Генеза»; «Музичне мистецтво» автори Аристова Л.С., Сергієнко В.В., вид-во ВД «Освіта»; «Музичне мистецтво» авт. Лобова О.В., вид-во «Школяр».

Особливості викладання предмета «Музичне мистецтво» визначаються специфікою музичного мистецтва, яке звернене до духовного світу дитини. Вплив на морально-естетичні почуття відбувається в процесі активного сприйняття дітьми емоційно-образного змісту музичних творів, в процесі музично-творчої діяльності школярів.

Основні положення навчальної програми спрямовані на досягнення оптимального загального розвитку кожної дитини при збереженні його психічного і фізичного здоров'я, на розвиток музичності як комплексу музично-творчих здібностей. Програма забезпечує основи музичної культури школяра як частини його духовно-моральної культури, що передбачає єдність особистісного, пізнавального, комунікативного і соціального розвитку, виховання у них емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва і життя. Підкреслюючи єдність і рівнозначність інтелектуального та емоційного розвитку, вольового і морального, у програмі істотне значення надається емоційному розвитку дитини, зазначаючи що саме емоції сприяють глибині інтелектуальної діяльності. Ця глибина створюється матеріалом, з яким працюють учні, але головне – характером самої діяльності і емоційним настроєм.

Особливість мистецтва полягає в тому, що воно володіє великими можливостями для емоційного розвитку особистості, творчого та морально-естетичного виховання учнів. Разом з тим музика дозволяє не тільки збагатити емоційну сторону життя дитини, а й досягти цілісності всіх складових особистісного розвитку.

Новизна підходів до відбору змісту початкової освіти і методичні аспекти діяльності вчителя

У числі пріоритетних цілей вивчення музичного мистецтва в початковій школі виступають розвиток здатності до емоційно-ціннісного сприйняття і розуміння музичних творів, виховання художнього смаку і морально-естетичних почуттів дітей, оволодіння виконавськими уміннями, навичками і способами музично-творчої діяльності в різних її видах. Виходячи з цього, обов'язковий мінімум змісту програми з музики вперше розкривається в двох взаємозалежних і взаємообумовлених сферах, визначають пріоритети мистецької освіти: естетичне сприйняття, основи музичного мистецтва та компетентнісний підхід  до  музично-творчої діяльності. Естетичне сприйняття включає особливості музичного мистецтва, які розкривають природу музики через практичний досвід. Компетентнісний підхід реалізується через різноманітні форми спілкування з музикою, такі як спів, інструментальне музикування, ритміку і пластичний рух, театралізацію музичних образів.

В основі підходу до розробки програми з музики закладено принцип відповідності змісту освіти природі дитини та її схильності до творчих видів діяльності (співу, танцю, гри на музичних інструментах, художнього моделювання), що стає передумовою розвитку в цьому процесі творчої уяви. Це ставить перед учителем завдання пошуку нових форм проведення уроку музичного мистецтва в його співвідношенні з іншими формами навчання, позаурочної музичної діяльності:музичні гуртки, дитячі ансамблі, фестивалі дитячої музичної творчості, конкурси хорових колективів. Участь у музичних подіях класу, школи (вистави, концерти та ін.) Така побудова навчального процесу забезпечить особистісне освоєння мистецтва, дозволить найбільшою мірою реалізувати музично-творчі здібності, можливості та інтереси учнів.

Уперше в змісті навчання виділені загально навчальні вміння, навички та способи діяльності. Це дозволяє реалізувати внесок кожного навчального предмета до рішення загальних цілей початкової освіти, що особливо важливо для предметів естетичного циклу, враховуючи їх значення для розвитку дитини. Стосовно до змісту музичного мистецтва це будуть наступні вміння: сприймати і спостерігати музичні явища в їх взаємозв'язку з життям, визначати художню ідею твору, брати участь в діалозі, елементарно обґрунтовувати висловлене судження; розмірковувати про основні характеристики порівнюваних музичних творів (виражальні засоби музики), аналізувати результати порівняння, об'єднувати твори мистецтва за загальними видовими та жанровими ознаками; працювати з нотним записом як найпростішим знаковим (графічним) позначенням музичної мови; уміння вирішувати творчі завдання на рівні імпровізацій (музичної, танцювальної, пластичної), проявляти самостійність і оригінальність при їх вирішенні, розігрувати уявні ситуації, самостійно планувати свої дії у виконавській діяльності, здійснювати співробітництво в хоровому співі, ансамблевому музикуванні (вміння оцінювати загальний результат діяльності – якість художнього виконання).

До кінця навчання в початковій школі учні опановують способи музичної діяльності в індивідуальних і колективних формах роботи (хоровий спів, гра на музичних інструментах, танцювальний рух, пластичне інтонування), уміння сприймати, спостерігати, виявляти подібність і відмінність об'єктів і явищ мистецтва і життя (мистецтво бачити, чути, відчувати, думати, діяти в гармонійній єдності). У них з'являється уявлення про світ музики, формах її побутування в житті. Осягнення музичних образів розвиває емоційно-чуттєву сферу учнів, виховує любов до рідної природи, повагу до рідного краю, його культури та історії.

Галузь музичного виховання як педагогічна наука підкоряється закономірностям загальної педагогіки і спирається на дидактичні принципи навчання: науковості і доступності, наочності, стійкості знань, умінь, навичок. Активність музичної діяльності, її самостійність, зв’язок музичного виховання з життям, інтересами дітей – всі ці процеси лежать в основі методики музичного виховання. Але музичне виховання як похідна наука  висуває і свої принципи: єдність емоційного і свідомого, художнього і технічного, єдність розвитку ладового, ритмічного почуття  і почуття форми. Вони в першу чергу направлені на розвиток музичних здібностей, інтересу до музики, виховання смаку і музичної культури в цілому.

У сучасній шкільній практиці, як і в музичній практиці, реально існують два історично складених підходи у викладанні музичного мистецтва. Один із них - викладання музики як шкільного предмета, - більш систематизований, що розглядає музику на загальнодидактичних принципах. Другий - викладання музики як живого образного мистецтва (Б. Асаф'єв, Б. Яворський, Д. Кабалевський) - враховує загальнодидактичні принципи, що випливають із природи самого мистецтва [16]. На питання - який з цих підходів кращий, можна відповісти таким чином: кожний учитель обирає для своєї роботи той підхід, який йому ближчий, у якому він бачить більше можливостей що до досягнення мети викладання.

Викладання музичного мистецтва в загальноосвітніх навчальних закладах будується на основі загальнодидактичних принципів [19]:

• принцип реалізації системного, цілісного, індивідуально-диференційо­ваного підходів до організації залучення дітей до музичного мис­тецтва;

• принцип структурування змісту навчально-виховного матеріалу з ура­хуванням закономірностей мистецтва та художньо-педагогічної діяль­ності як творчого процесу;

• принцип тематизму;

• принцип зв'язку музичного навчання з життям;

• принцип систематичного залучення учнів до самостійної (творчо-виконавчої) діяльності, що реалізується в процесі виконання творчих завдань;

• принцип відбору організаційних форм, методів і засобів навчання, розвитку та виховання, що відповідають поставленим завданням про­фесійної діяльності вчителя;

• принцип оптимізації процесу навчання, що характеризує діяльність учителя на уроці й звернений до процесу навчання з виявленням особливостей розвитку кожного учня, його музикальності, спостереженням за засвоєнням учнями змістового музичного матеріалу;

• принцип захопленості, позитивного ставлення до уроків музики.

Вчитель повинен бути в курсі основних тенденцій в галузі музичної естетики, знати про різні точки зору на музичне мистецтво. Музика має свій зміст, але він виявляється в специфічній формі, специфічними засобами (засобами виразності). В сучасній музичній педагогіці існують різні думки з приводу принципів музичної освіти. Викладання музики повинне спиратися на загальнопедагогічні принципи. В них відображений багатий досвід навчання. Музична освіта передбачає певний обсяг знань, умінь і навичок, які необхідно сформувати у дітей. І тут загальнодидактичні принципи особливо корисні і незамінні. Проте викладання музики вимагає і власних, спеціальних принципів, які враховували б специфіку педагогіки мистецтва. В якості основних методологічних орієнтирів виступають наступні принципи:

1. Принцип цілісності – розглядається як системоутворюючий. Він обумовлений цілісністю дитини та музичного мистецтва; цілісністю музичного образу та процесів музичного спілкування з мистецтвом в загальноосвітній школі. Використання цього принципу формує особистісну культуру учнів в межах цілісності музично-освітнього часу. Реалізація принципу гарантується:

• повнотою та системністю змісту навчання;

• цілісністю музичного спілкування, яке включає процеси створення, виконання музичних програмових творів та сприйняття музики;

• здійсненням освіти на основі єдності розуміння, переживання та оцінки музичних творів.

2. Принцип полікультурності – розглядається в якості сучасного освітнього простору. Чим більше різних культур представлено в ньому, тим ширші можливості повноцінного освітнього впливу на особистість учнів. Музична освіта, звертаючись до широкого кола художньо-стильових явищ, являється полікультурною по своїй суті. В аспекті часу полікультурність проявляється в постійному відборі та накопиченні духовного досвіду, який включає культурні зразки різних історичних епох. Частим проявом принципу полікультурності є поліхудожність, в руслі якої здійснюється сучасна музична освіта. Полікультурний характер музичної освіти забезпечується включенням в її зміст національних зразків та досягнень сучасної музичної культури, спілкуванням з культурними традиціями інших народів.

Механізмом реалізації принципу являється культурний діалог, який проходить в співвідношенні часу та простору. Накопичення кількості музичного матеріалу вступає у протиріччя з часовим обмеженням освітніх рамок. Зміст музичної освіти стає перевантаженим інформацією та її культурним значенням. Обмеженість часу обумовлює неможливість повноцінного засвоєння учнями зростаючої кількості музичних зразків.

3. Принцип продуктивності – в освітньому аспекті музика розглядається як мистецтво створення та відтворення музичного образу, метою якого є виявлення творчого потенціалу кожної дитини. В цьому зв’язку принцип продуктивності органічно вписується в музичну освітню галузь. Цей принцип забезпечує одну з самих важливих складових особистісного розвитку – творчість учня. Реалізація принципу продуктивності забезпечує прояв прихованих можливостей дитини, становлення школяра як суб’єкта культури. В молодшому шкільному віці процес творчої діяльності домінує над результатом. Музична творчість, обумовлена віковими особливостями, зазвичай проходить на рівні «відкриття для себе».

Принцип продуктивності на уроках музики реалізується в співтворчому переживанні та художній творчості. Даний принцип гарантує таку роботу з музичним матеріалом, при якій з максимальною повнотою розкривалась б творча індивідуальність учнів.

4. Принцип культуровідповідності – в музично-освітньому просторі культуровідповідність виступає як відповідність освіти рівню розвитку сучасної музичної культури та науково-технічного прогресу. Принцип базується на закономірностях засвоєння учнями цінностей культури з закономірностями особистісного розвитку.

Музичне виховання школярів визначається закономірностями педагогічного процесу і відображають ці закономірності дидактичними принципами. Назвемо їх:

• обумовленість навчально-виховного процесу суспільними потребами;

• відповідність змісту та методики навчання і виховання дітей рівню суспільного розвитку;

• зв'язок і єдність навчання і виховання з суспільною практикою і наукою;

• комплексність вирішення завдань навчання, виховання і розвитку;

• взаємозв'язок мети, змісту, форм, методів, засобів навчання і виховання;

• поєднання педагогічного керівництва з розвитком самостійності, ініціативи і творчості дітей;

• сталість вимог і систематичне повторення дій;

• обумовленість загального розвитку особистості школяра характером і способами навчання і виховання.

Поряд з вищевказаними закономірностями і дидактичними принципами педагогічного процесу методика музичного виховання школярів передбачає також закономірності:

соціологічні - залежність ефективності виховання і навчання від поєднання єдності вимог і поваги до особистості кожної дитини, а також дотримання юридичних положень про права дитини;

комунікативні - залежність естетичного розвитку дітей від характеру взаємодії вчителя та учнів;

фізіологічні - залежність результатів від анатомо-морфологічного розвитку організму дитини;

організаційні - залежність результатів від працездатності учнів, стану здоров'я, розкладу, часу доби, погодних умов;

психологічні - залежність результатів від інтересу дітей до уроку музики, вікових особливостей дітей, ступенем сталості уваги, рівня розвитку пам'яті [2].

Специфікою музичного мистецтва визначаються власні принципи методики музичного виховання: єдність емоційного і свідомого, художнього і технічного. Так, наприклад, слухання музики дітьми передбачає не тільки отримання ними естетичної насолоди, але і придбання історико-теоретичних знань (розуміння стилю, форми, жанрів); виконання музично-ритмічних рухів, - прояв емоційного відгуку на сприйняття музики і одночасно розуміння особливостей музичної мови (метроритма, динаміки, фактури та ін). В співі важливими є виразність виконання і майстерність володіння вокально-хоровими навичками.

Е.Б. Абдулін [1] виділяє наступні дидактичні принципи музичного навчання:

1) принцип музичного виховання і освіти, музичного розвитку школярів;

2) принцип наочності, який виступає в якості логічної основи побудови системи музичного навчання;

3) принцип зв'язку музичного навчання з життям;

4) принцип інтересу, захопленості, позитивного ставлення до уроків музики;

5) принцип оптимізації процесу навчання, який характеризує діяльність учителя на уроці і звернений до процесу навчання з виявленням особливостей кожного учня, фіксацією їх музичних здібностей, спостереженням за засвоєнням програми і т.д.;

6) принцип міцності і дієвості результатів музичної освіти за показниками (ступінь емоційного ставлення, інтересу і любові до музики, міра засвоєння знань в естетичній оцінці, рівень сформованості виконавських навичок).

В основі дидактичної системи лежить концепція масового музичного виховання школярів в програмі «Музика» 2-8 класи, створена під керівництвом Д.Б. Кабалевського. Видатний педагог і композитор вперше довів, що наявність широко поставленої мети дозволяє не зводити знайомство з музикою до освоєння музичного репертуару, а ввести дитину в «світ великого музичного мистецтва, навчити любити і розуміти музику у всьому багатстві її форм і жанрів ... » [6]

У контексті висунутої Д. Б. Кабалевским мети, навчальний предмет «Музика» розглядається одночасно як в аспекті самоцінності музичного мистецтва, так і в аспекті самоцінності особистості зростаючої людини. Його основне призначення полягає у формуванні музичної культури учнів як частини їх загальної духовної культури (Д. Б. Кабалевський).

В основі відбору і конструювання змісту навчального предмета «Музика» лежить система загальнодидактичних принципів. Однак, для того щоб «знайти вірний шлях до музики, забезпечити її благотворний вплив на духовний світ учнів», ця система повинна бути доповнена рядом принципів, що відображають специфіку музичного мистецтва (Д. Б. Кабалевський). Сучасна музична педагогіка опирається на принципи, якими пропонує керуватися Д.Б. Кабалевський:

1. Вивчення музики як живого мистецтва, опора на закономірності самої музики. Даний принцип реалізується через побудову програми навчання на трьох китах – пісні, танцю та маршу. Це найбільш поширені сфери музики. Вони пов’язують музику з великими масами людей.

2. Принцип зв'язку музики з життям. Витоки будь-якого музичного явища слід шукати в житті. Сьогодні, коли загальновизнаним є факт переважання стихійних ситуацій вчення над педагогічними регульованими ситуаціями навчання (Н. Б. Крилова), принцип зв'язку музики з життям особливо актуальне. Слідування зазначеному принципу забезпечує опору процесу навчання на життєвий досвід учнів, використання життєвих асоціацій, дозволяє «рух музичного почуття і музичної думки, які почалися на уроці, наситити життєвим змістом» (Д. Б. Кабалевський). Як зазначає Д. Б. Кабалевський, «чим більше різних зв'язків життя і музики буде виявлено на уроці, тим більш міцно музика буде входити у свідомість хлопців як частина життя і як саме життя» [6]. Реалізація даного принципу гарантується засвоєнням системи ключових знань - знань світоглядного плану, що дозволяють сформувати у зростаючого людини уявлення про роль музики в житті людини.

3. Принцип полімодальності - можливості другої реальності мистецтва - в розширенні життєвого досвіду людини набувають особливої ​​значущості в молодшому шкільному віці. Саме тут реалізація потенціалу художньої культури дозволяє заповнити недолік реального життєвого досвіду дитини. У цьому зв'язку навчання музиці може здійснюватися в контексті цілісності художньої культури, де «кордони окремих мистецтв аж ніяк не настільки абсолютні й замкнуті, як це вважають теоретики: мистецтва щохвилини переходять одне в інше, один рід мистецтва знаходить своє продовження і завершення в іншому»[9]. Дотримання принципу полімодальності при відборі і конструюванні змісту з предмету «Музика» забезпечує вивчення учнями мистецтва як особливого способу осягнення світу, дає можливість виявити єдину природу всіх видів мистецтва, передбачає взаємодію мистецтв у рамках уроку, охоплення всіх видів художньої діяльності в опорі на поліхудожні можливості кожної дитини. У результаті різні види мистецтва починають сприйматися учнями як пов'язані між собою спільними коренями єдиної художньої культури (Д. Б. Кабалевський). В процесі навчання цей принцип реалізується за допомогою створення художнього контексту вивчення музичного твору, використання в процесі навчання елементів мов, властивих різним видам мистецтва. Здійснення навчання на основі даного принципу забезпечує формування у зростаючої людини образного бачення світу.

4. Принцип діалогічності - музичну комунікацію можна розглядати в якості способу піднесення дитини «до філософської сутності музичного мистецтва» (Л. В. Школяр) [22]. Вона є засобом, що дозволяє маленькій людині пізнати навколишній світ і себе в цьому світі. Специфіка музичної комунікації полягає в її здатності пробуджувати відгук, який є результатом взаємодії виконавця, слухача і самого твору, розгортається в часі [23]. Навчання, здійснюване на основі принципу діалогічності, гарантує осягнення музики в єдності її творіння, відтворення, сприйняття за рахунок формування системи провідних музичних умінь.

5. Принцип художності - пізнання мистецтва повинне здійснюватися у формах самого мистецтва (Д. Б. Кабалевський). У цьому зв'язку осягнення музики може здійснюватися лише за законами художньої діяльності і в формах самого мистецтва. Слідуючи цьому твердженню, в процесі навчання повинні використовуватися і освоюватися способи діяльності, властиві музичному мистецтву.

Зміст музичного матеріалу, сконструйований на основі принципу художності, дозволяє викладати музику як живе образне мистецтво. В освітньому процесі акцент переміщується з сприйняття (яке виступає в якості базової музичної діяльності) на власну художньо-творчу діяльність учнів. Навчання, здійснюване на основі даного принципу, гарантує формування умінь і навичок виконавської, композиторської та слухацької діяльності, що забезпечують процеси музичної комунікації. Відібране у відповідності з наведеними вище принципами зміст може бути структуровано в рамках наступних змістових ліній:

• інтонаційна мова і форми музики; • функціонування музики в житті людини; • вітчизняна та світова музична культура. У відповідності з позначеними змістовними лініями в якості дидактичних одиниць змісту освіти з предмету «Музика» виділяються: • ідеї про перетворюючої ролі музики, висунуті Д. Б. Кабалевським; • вміння та навички музичної комунікації (в єдності діяльності композитора - виконавця - слухача); • окремі музичні твори, що входять до золотого фонду національного та світового музичного мистецтва.

У процесі навчання також освоюється система музикознавчих понять, які забезпечують сприйняття музичних творів у відповідності з законами художньої дійсності. Учнями освоюються як окремі поняття, так і системи понять про засоби музичної виразності, систему тривалостей, систему нотного запису та інші.

6. Принцип інтересу та захоплення. Проблема інтересу та захоплення - фундаментальна в музичній педагогіці, де без емоційного захоплення неможливо досягти мінімальних результатів. Цей принцип характеризує атмосферу уроку. Його реалізація залежить пов’язана з розвитком у школярів позитивного емоційно-естетичного відношення до музики, до процесу засвоєння знань, до різноманітних видів музичної діяльності. Реалізація принципу забезпечується: 1)вивченням музики як живого мистецтва; 2)зв’язком музики з життям; 3)музичним матеріалом; 4)різними формами спілкування з музикою; 5)вмінням вчителя захопливо розповідати про музику, виразно її виконувати; 6)методами музичного виховання.

7. Принцип єдності емоційного та свідомого. Сприйняття музики - основа формування музичної культури. Його розвиток потребує усвідомлення емоційних вражень, які викликає музика. Опора на даний принцип дає можливість розвивати в учнів здатність оцінювати музику, а через неї – виховувати їх інтереси та смаки.

8. Принцип єдності художнього та технічного. Художнє, виразне виконання музичного твору потребує певних навичок та вмінь. Їх засвоєння повинне підпорядковуватися художнім задачам. Єдність художнього та технічного забезпечується при умові активізації творчої ініціативи учнів. Це дозволяє дітям усвідомлювати, що навики та вміння необхідні для виразного, художнього виконання музичних творів.

Шкільна музично-естетична підготовка є підґрунтям безперервної мистецької освіти, що забезпечує загальний розвиток кожної особистості учня, формування ціннісного ставлення учнів до мистецтва, сформованість естетичної культури мислення та культури почуттів підростаючого покоління. Всі музично-дидактичні принципи в своїй єдності об’єктивно відображають найважливіші закономірності процесу навчання.