ОРГАНІЗАЦІЯ КОРЕКЦІЙНО

ОРГАНІЗАЦІЯ КОРЕКЦІЙНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ В СПЕЦІАЛЬНИХ ДИТЯЧИХ БУДИНКАХ ДЛЯ ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ

Діти з помірною та важкою розумовою відста­лістю знаходяться в спеціальних дитячих будинках системи соціального забезпечення. В тих випадках, коли вони проживають в сім'ї, вони отримують пенсію як інваліди дитинства. В ряді зарубіжних країн на протязі останніх десятиліть проводиться робота з на­вчання та виховання даної категорії дітей з метою їх подальшої адаптації. Навчання і виховання таких дітей здійснюється в спеціальних закладах різного типу (спе­ціальні школи, класи, центри і т.п.) [4].

Велика увага приділяється науковим питанням медико-соціальної допомоги дітям з помірною та важкою розумовою відсталістю, якими займається Дніпропетровський інститут відновлення та експертизи працездатності інвалідів Міністерства праці та соціаль­ного захисту. Постійно вдосконалюються організаційні форми діяльності спеціальних установ. На теперішній час ряд дитячих будинків-інтернатів працюють за режимом п'яти днів навчання. Це дає можливість шир­ше використовувати такі необхідні для розвитку дітей соціальні контакти і залучати батьків до безпосередньої участі у вихованні.

Молодші діти в дитячому будинку, в залежності від віку та розумового розвитку, розподіляються в групи дошкільного навчання. Умовно можна вважати, що діти у віці від 4-х до 7 років включно направляються в дошкільну групу, а діти з 8 до 10 років - в підготовчу відста­лістю знаходяться в спеціальних дитячих будинках системи соціального забезпечення. В тих випадках, коли вони проживають в сім'ї, вони отримують пенсію як інваліди дитинства. В ряді зарубіжних країн на протязі останніх десятиліть проводиться робота з на­вчання та виховання даної категорії дітей з метою їх подальшої адаптації. Навчання і виховання таких дітей здійснюється в спеціальних закладах різного типу (спе­ціальні школи, класи, центри і т.п.) [4].

Велика увага приділяється науковим питанням медико-соціальної допомоги дітям з помірною та важкою розумовою відсталістю, якими займається Дніпропетровський інститут відновлення та експертизи працездатності інвалідів Міністерства праці та соціаль­ного захисту. Постійно вдосконалюються організаційні форми діяльності спеціальних установ. На теперішній час ряд дитячих будинків-інтернатів працюють за режимом п'яти днів навчання. Це дає можливість шир­ше використовувати такі необхідні для розвитку дітей соціальні контакти і залучати батьків до безпосередньої участі у вихованні.

Молодші діти в дитячому будинку, в залежності від віку та розумового розвитку, розподіляються в групи дошкільного навчання. Умовно можна вважати, що діти у віці від 4-х до 7 років включно направляються в дошкільну групу, а діти з 8 до 10 років - в підготовчу

групу для шкільного та трудового навчання. В дитячому будинку можуть бути створені і декілька груп дошкіль­ного навчання, їх кількість залежить від наявності ма­люків, які підлягають навчанню в дитячому будинку. Якщо дітей у віці від 4-х до 10 років у спеціальному закладі мало і організувати окремі групи дошкільного і підготовчого навчання неможливо, слід тимчасово організувати одну змішану групу, щоб в подальшому поділити їх на окремі групи. Заняття в групі дошкіль­ного навчання проводяться приблизно на протязі двох- трьох років і в підготовчій групі два роки. Строк пере­бування в дошкільних групах залежить від віку і розвитку дітей на момент комплектування групи.

Зарахування дитини в ту чи іншу групу проводять замісник директора з навчально-виховної роботи (чи старший вихователь) і лікар дитячого будинку на основі документів, наявних в особистій справі, розповідей рідних, спостережень. На протязі перших місяців пере­бування малюка в дитячому будинку має бути прове­дено більш глибоке дослідження психіки і, якщо буде потреба, здійснено переміщення з групи в групу. З дошкільної групи дитина може бути переведена в групу підготовчого навчання чи в групу першого року навчан­ня. На протязі двох тижнів після зарахування дитини у групу дошкільного навчання її потрібно уважно обстежити. Під час обстеження необхідно з'ясувати: запас уявлень, навички самообслуговування - одягатися, вмиватися, їсти, користуватися туалетом; стан моторики, запас слів і дефекти мовлення, просторові та часові орієнтири.

Всі ці дані записуються як первинна характерис­тика в щоденнику спостережень за дитиною. За кожною групою слід закріпити постійний склад висококваліфі­кованих вихователів, які повинні спеціалізуватися на роботі з глибоко розумово відсталими дітьми. Слід за­кріпити за групами і склад кваліфікованих няньок, які мають досвід роботи з олігофренами-малюками. До­цільно, щоб один і той же вихователь працював з групою всі роки, поки діти знаходяться в дошкільній і підготовчій групах, поки діти не будуть переведені в групу першого року навчання. Вихователь, який працює з групою, повинен добре знати стан психіки і особливості поведінки дитини-олігофрена.

На початку нового навчального року, за рішенням замісника директора з навчально-виховної роботи, вихователя і лікаря, в залежності від особливостей кожної дитини і подальших перспектив її розвитку, можливостей і здібностей в навчанні, педагогічна рада приймає рішення про переведення того чи іншого вихованця з дошкільної групи в підготовчу і з підготов­чої в групу першого року навчання. Необхідно, щоб діти дошкільних груп розміщувались в окремому кор­пусі чи в окремому крилі загальної будівлі, щоб їх спальні, групові і туалетні кімнати були ізольовані від кімнат дорослих дітей.

У багатьох будинках-інтернатах для дітей-інвалідів наявні діагностичні групи, куди направляються вихованці, які тільки потрапили до закладу. На протязі 3-4 місяців у них виявляються можливості в розвитку пізнавальної діяльності, оволодінні навичками самооб­слуговування, трудової діяльності. Значна увага приділя­ється вдосконаленню системи корекційно-виховної ро­боти, яка включає в себе декілька етапів. Опишемо їх.

На першому етапі (від 4 до 8 років) проводиться робота з вироблення санітарно-гігієнічних навичок і розвитку моторики. Вихованців привчають до адекват­ної поведінки в їдальні та інших громадських місцях дитячого будинку. Значна увага приділяється розвитку мовлення і пізнавальної діяльності, здійснюється підготовка до шкільного навчання.

На другому етапі (з 8 до 16 років) продовжується закріплення навичок самообслуговування та особистої гігієни, проводиться робота із навчання господарсько-побутовій праці. В цей період дітей рахунку і елементарній грамоті, велика приділяється розвитку мовлення.

Завданням третього етапу (16-18 років) соціальна адаптація. Мета корекційно-виховної роботи вихованцями спеціального дитячого будинку для дітей - інвалідів - працевлаштування і подальше пристосування до життя, в тому числі в умовах оточуючого соціального середовища.

Основною метою виховної роботи л дітьми з помірною та важкою розумовою відсталістю с компенсація психофізичних дефектів і підготовка їх до трудового навчання. Досягнення поставлених цілей забезпечується вирішенням наступних основних завдань роботи з даною категорією дітей:

1. Розвиток всіх психічних функцій і пізнавальної діяльності дітей в процесі навчання та корекція їх недоліків.

2. Розширення понять пізнання оточуючого світу.

3. Прищеплення елементарних санітарно-гігієнічних навичок та навичок самообслуговування.

4. Фізичне загартування організму дітей.

5. Формування вихованців правильної поведінки.

6. Трудове навчання і підготовка до посильних виді н праці.

7. Побутове орієнтування і соціальна робота. Форми і організації виховних установ для осіб з помірною та важкою розумовою відсталістю з метою їх трудової і соціальної реабілітації повинні бути дифе­ренційовані в залежності від рівня інтелекту і врахуванням умов життя сім'ї. У вихованні таких дітей має поєднуватись педагогічний вплив як в установах, гак і в родимі.

Українським центральним науково-дослідницьким інститутом експертизи працездатності і організації пра­ці інвалідів розроблені медичні показання і протипока­зання стосовно направлення дітей в спеціальні дитячі будинки за профілями; при цьому враховувалось, що діти з різноманітними формами захворювань і різними станами потребують індивідуального підходу і специфі­ки організації лікувальної і навчально-виховної роботи . Зазначимо ці показання та протипоказання у таблиці 1.

Таблиця 1.

Назва закладу		Показання до направлення		Протипоказання до направлення
Дитячі будинки для дітей-інвалідів фізично здорових чи з невелики­ми дефектами, які здат­ні до самообслуговуван­ня і навчання (окремо за статтю) від 8 до 24 років. Дитячі будинки для Дітей-інвалідів від 4 до 8 років, фізично здоро­вих і здатних до навчан­ня (змішані за статтю).		Діти з вираженою розумовою відсталістю, для яких непо­сильно навчання навіть в молодших класах допоміж­них шкіл, без значних пору­шень зі сторони опорно-рухо­вого апарату. Те саме		1.Діти з вираженою розумовою відсталістю і значними розладами зі сторони опорно-рухового апарату. 2.Розумово відсталі діти з прогресуючим протіканням захворювання нервової системи (хронічні енцефаліти, арахноідіти і т.п.). 3.Діти з вираженою відсталістю в стані психомоторною збудження. 4.Діти, які страждають епілептичними нападами. 5.Наявність в дітей сліпоти, глухоти і глухонімоти Діти, які страждають інфекційними захворюваннями. Те саме
Дитячі будинки для ді­тей з діагнозами "ідіотія", "імбецильність", з порушенням опорно-ру­хового апарату, які потребують догляду і не здатні до навчання (змі­шані за статтю) від 4 до 16 років.	1. Діти з розумовою відсталі­стю різного ступеня ("імбецильність", "ідіотія"), з вира­женими змінами зі сторони опорно-рухового апарату (дефекти, паралічі, деформа­ції та і н.). 2. Діти з різними ступенями розумової відсталості при наявності в них виражених розладів зі сторони зору, слу­ху (сліпота, глухота, глухоні­мота).		Діти, які страждають кістково-суглобовим туберкульозом, лімфаденітом, з активною бацилярною формою туберкульозу легень. Діти бацилоносії. Діти, які страждають інфекційними хворобами (трахома, венеричними захворюваннями та ін.) Діти з вираженою розумовою відсталістю к стані пси хомоторного збудження.

Зміст навчально-виховної роботи з дітьми з помір­ною та важкою розумовою відсталістю має сприяти виявленню позитивних можливостей в підготовці цих дітей до доступних для них видів праці. Звідси вся на­вчально-виховна робота в закладах для даної категорії дітей має базуватися на таких видах конкретно прак­тичних занять, як ритміка і лікувальна гімнастика, руч­на праця і предметні уроки, заняття побутовою працею і працею в навчальних майстернях, роботи в саду, на городі. Дуже важливим є питання підготовки кадрів для роботи з дітьми з помірною та важкою розумовою відсталістю. Специфіка як лікувальної, так і педагогіч­ної роботи з вихованцями вимагає спеціальної кваліфі­кації. Це відноситься як до підготовки спеціалістів ліка­рів (в першу чергу психоневрологів і педіатрів), так і до підготовки вчителів-вихователів.

Важливе значення має і спеціалізована підготовка медсестер, нянь і всього обслуговуючого персоналу спе­ціального закладу. Ця група працівників є найбільш багаточисленною і в багатьох випадках визначає якість роботи закладу з дітьми, так як вона знаходиться в по­стійному контакті з вихованцями. Від якості роботи цієї групи співробітників залежить дотримання єдності тру­дового і санітарно-гігієнічного режимів в закладі, орга­нізація побуту дітей та інших сторін їхнього життя [3].

При навчанні осіб з помірною та важкою розумо­вою відсталістю взаємозв'язок між окремими ланками навчання значно ускладнений важкими порушеннями пізнавальної діяльності. Дуже вузька і обмежена зона найближчого розвитку. Це робить необхідними зміну, доповнення і розширення системи навчальних, вихов­них і спеціальних корекційних заходів порівняно з сис­темою корекційно-виховної роботи допоміжної школи. Це модифікація звичайних прийомів та методів роботи і пошуки нових форм і методів спеціального навчання, включення в програму нових предметів і відмова від деяких традиційних предметів навчального плану допо­міжної школи, розробка особливої системи морального, естетичного і фізичного виховання, корекційної роботи, яка проводиться в процесі навчально-виховної роботи, виявляється замало: необхідна спеціальна система сенсомоторного виховання, виховання вольових якос­тей. Складність, трудомісткість і відповідальність цієї роботи диктує необхідність зниження наповненості класу до 8-10 чоловік і особливі вимоги до особистості педагога, його методичної підготовки [2].

Не дивлячись на дещо більшу однорідність групи дітей з помірною та важкою розумовою відсталістю в порівнянні з легкою розумовою відсталістю, і у випадку важкої розумової відсталості індивідуальні відмінності між дітьми є значними. Тому на перший план виступає індивідуалізація як змісту, так і форм і методів корекційно-виховної роботи. Разом з цим, цю клінічну груд зближує різка недостатність пізнавальних можливостей, важкі розлади емоційно-вольової сфери, низький рівень мовленнєвого розвитку більшості дітей, значно страждає вся система мовлення: фонематичний слух фонетика, лексика і граматика. Все це посилюється над звичайно обмеженим життєвим досвідом і уявою цих дітей.

Обмеженість досвіду і уяви в дітей є не тільки наслідком значного зниження пізнавальних можливостей. Однією з головних негативних причин цього неправильне дошкільне виховання цієї категорії дітей; коли батьки в непомірній любові і жалості до дитини штучно обмежують її діяльність, знижують природні контакти з необхідним їй середовищем, не розвивають потреби дитини у спілкуванні, накопиченні нової інформації. В тих сім'ях, де дитина вимушено має обслуговувати сама себе, виконувати певну роботу в домі, на городі, по господарству, де нема постійної опіки над нею,'; вона знаходиться в умовах, які найбільш сприяють розвитку здорових сторін її особистості, її життєвого досвіду і уявлень. Період часу, найбільш сенситивний для розвитку в перед дошкільний і дошкільний етапи,^; є виключно сприятливим для формування багатьох сис­тем. Великий об'єм сприймаючої і декодованої на різних? рівнях інформації йде не за рахунок вербальної, а за рахунок тієї, яка відноситься до першої сигнальної сис­теми. В тих сім'ях, де часто єдина аномальна дитина стає об'єктом глобальної опіки зі сторони батьків і родичів, можливості для її корекції та розвитку значно знижені. Звідси необхідність активного педагогічного втручання в хід раннього розвитку малюка, необхід­ність спеціально організованого дошкільного вихован­ня, в основі якого лежить максимальне забезпечення контактів з оточуючим, активна діяльність дитини і спеціальна корекційна, виховна і лікувально-ортопедич­на робота.

Щоб почати систематичне навчання, необхідно до­сягнути певного рівня інтелектуального, мовленнєвого, фізичного розвитку, сформувати здатність організова­ної діяльності. Для створення реальних передумов формування цих та інших необхідних для шкільного навчання особистісних якостей слугує 1-й етап навчан­ня - пропедевтичний, який охоплює перші три роки навчання. На цьому етапі, завдяки вивченню предметів навчального плану, спеціальному охоронному режиму, медикаментозному і фізіолікуванню, ЛФК, спеціальним заняттям забезпечуються всебічний розвиток можливостей вихованців, загальний і їх психофізичних недоліків. На другому - професійному етапі навчано - виховна і спеціальна корекційна робота підпорядкована завданням соціальної адаптації, трудової Професійний етап займає б років.

На протязі пропедевтичного періоду навчання проводиться поглиблене вивчення дітей на уроках, підчас ігор, позакласної і позашкільної роботи. Навчальний першого періоду навчання включає в себе ряд і», традиційних для допоміжної школи. Однак їх, виховне, навчальне і корекційне навантаження і переосмислені, а рівень значно знижений. В ряді випадків (рахунок, читання, письмо, розвиток мовлення) матеріал 1-го класу допоміжної школи вивчається на протязі двох років двох років. Це дозволяє підвищити корекційну значимість і практичну цінність навчального матеріалу. Так матеріал математики вивчається на уро­ках «практичного рахунку», що сприяє вирішенню основного завдання пропедевтичного періоду навчання - максимальному розширенню досвіду дітей, активному засвоєнню оточуючої дійсності. Наведемо приклад начального плану першого року пропедевтичного періоду навчання.

1. Читання і розвиток мовлення 4 год. в тиждень

2. Предметні уроки 2 год. в тиждень

З.Письмо 2 год. в тиждень

4..Еахунок З год. в тиждень

5.Малювання, ліплення, конструювання 2 год. в тиждень

6. Соціальна адаптація 1 год. в тиждень

7.Спецпраця 5 год. в тиждень

8. Домоводство 2 год. в тиждень

9Музика і співи 1 год. в тиждень

10.Фізкультура і ритміка 2 год. в тиждень

11. Індивідуальні логопедичні заняття і логопедичні уроки 4 год. в тиждень

Навчальний план першого року професійного ета­ну навчання (4-й клас) виглядає наступним, чином:

1. Читання, письмо і розвиток мовлення б год. в тиждень

2. Практичний рахунок З год. в тиждень

3. Трудове навчання 8год. в тиждень

4. Домоводство 2 год. в тиждень

5.Соціальна адаптація 2 год. в тиждень

6.Малювання, ліплення, конструювання З год. в тиждень

7.Фізкультура і ритміка 2 год. в тиждень

8.Музика і співи 1 год. в тиждень

9. Індивідуальні логопедичні заняття З год. в тиждень

Як видно з наведеного нами навчального плану, ряд предметів (географія, природознавство, епізодичні розповіді з історії, креслення) взагалі не вивчається, хоча деякі поняття з природознавства і географії діти отримують на предметних уроках. Загальне зменшення об'єму матеріалу, що вивчається, дозволяє вчителя значно деталізувати матеріал, залучити до активної пізнавальної діяльності всі збережені можливості кожного учня. В наступні роки навчання поступово збільшується кількість годин, яка відводиться на трудове навчання, досягаючи до 8-9 вікової групи 16 годин на тиждень. Це набуває особливого значення для вироблення загальної психічної готовності до виробничої праці, виховання вольового зусилля, виховання здатності збереження способу тривалої роботи за певними правилами.

Вирішити всі питання корекціно – виховної роботи и лише в процесі вивчення програмного матеріалу практично неможливо. Потрібні спеціальні занятгя виховання сенсорної культури, лікувальна ортопедична гімнастика. Як обов'язків елемент в урок включаються вправи, спрямовані на виховання і вдосконалення нюху, дотику, слухового сприймання, просторової орієнтації, на вдосконалення вестибулярної рецепції і т.д. Спеціальні вправи спрямовані на розвиток пізнавальних можливостей: виховання уваги і її окремих сторін (стійкості, здатності до розподілу, концентрації), мислення, пам'яті, мовлення.

Отже, уся навчально-виховна робота, яка організу­ється з дітьми з помірною та важкою розумовою відста­лістю має бути спрямована на корекцію і компенсацію аномального розвитку, їх реабілітацію і підготовку до виробничої праці.

ГУМАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В СУЧАСНІЙ ШКОЛІ-ІНТЕРПАТІ ДЛЯ ДІТЕЙ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ

На сучасному етапі розвитку освіти існує чимало пріоритетів її модернізації. Звісно, так і повинно бути, адже ми живемо у світі сучасних технологій, новітніх винаходів, у час наукових відкриттів та практичних перспектив... Та все ж дозвольте зауважити, що у цьому шаленому ритмі ми іноді забуваємо про найго­ловніше призначення людини на Землі... Ніякі, навіть найсучасніші, найдосконаліші винаходи не можуть замінити безпосереднього людського спілкування, ми­лування оточуючим прекрасним світом; чарування співом птахів, дзюркотом струмку, блиском роси на пелюстці, польотом бджоли, виграванням веселки...

Входження України в XXI ст. відзначається перед­усім характером тих масштабних змін, які сьогодні від­буваються у вітчизняній системі освіти. Це не просто окремі вдосконалення тих чи інших напрямків освіт­ньої практики, це перш за все перехід системи освіти на якісно новий рівень функціонування зі зміною парадигмальних основ розвитку. Напрями модернізації віт­чизняної системи освіти закладені в Національній докт­рині розвитку освіти України у XXI ст. «В Україні, - говориться в цьому документі, повинні забезпечуватись умови для розвитку, самоствердження і самореалізації особистості впродовж життя». Тобто сучасний освітній заклад - це середовище, де відбувається становлення духовно зрілої, вільної особистості, спроможної відпові­дати за долю цивілізації і культури, захищати загаль­нолюдські цінності, творити цілісний гуманний світ.

Гуманізація освітнього процесу - суспільна проб­лема. Ідеєю гуманізації просякнуті, напевно, всі аспекти освіти. Проте у вимірах свідомості, культури практич­них дій та результатів гуманноцентричний світогляд і відповідні йому моделі управління освітою, керівницт­ва навчальними закладами, поведінки учасників педагогічного процесу чітко не відображаються в реаль­ному освітньому просторі. Звісно, що немає ніяких сумнівів у глобальному поступі гуманізації, який змі­нює образ сучасної освіти. Проте чи дійсно - у вимірах свідомості, культури, практичних дій та результатів - гуманоцентричний світогляд і відповідні моделі поведінки учасників освітнього процесу вигідно відо­бражаються в сучасному педагогічному просторі ? Чи відчувають себе учні суб'єктами власного розвитку, чи сповідують вчителі гуманістичну філософію, чи спов­нені гуманізмом зміст освіти, навчально - виховні технології, чи стала єдиним критерієм якості освіти її особистісно розвивальна спрямованість? Відповідь на всі ці питання, зрозуміло, буде неоднозначною, адже процеси гуманізації явно не досягли ще того рівня, який би дозволив визнати, що масова освіта орієнтована на гуманістичні цінності і ідеали.

Гостро постає проблема гуманізації освітнього процесу в спеціальних навчальних закладах інтернат­ного типу для дітей із вадами інтелектуального розвит­ку. Адже тут вихованці в силу вираженості структури дефекту, не здатні самостійно визначатись у круговерті подій, вчинків інших проблемних ситуацій. Звичайної що найголовніший напрямок роботи в школі для дітей особливими потребами - це усунення вторинного дефекту та послаблення дії первинної вади, проте, погодьтесь, тут повинно бути щось більше ніж навчанні виховання, розвиток і порядок із клопіткою та наполегливою корекційною роботою необхідна та духові струна вчительського серця, яка бринить мелодією де роти та ніжності, божественною музикою людяності...

Розглядаючи теоретичні засади гуманізації педагогічного процесу, усвідомлюємо, що найголовніша його мета - це збереження загальнолюдських цінностей;! людина стає основою концептуального розвитку суспільства, а основними ідеями цієї концепції є захисті гідності особистості, визначення її права на свободу,розвиток виявлення своїх здібностей, створення для цього відповідних умов.

Аналіз праць із філософії, педагогіки, психології, ; в яких висвітлюються результати досліджень проблеми! гуманізації, дає змогу з'ясувати педагогічну сутність^ цього поняття. Так Ш.А. Амонашвілі, який обґрунтував особистісно-гуманний підхід в освіті, маючи багатий| багаторічний досвід, дійшов висновку, що в побудові навчального процесу існують два підходи - імперативний і гуманний. Взагалі, надбання ПІ. Амонашвілі можна сприймати як неоціненний скарб для розвитку сучасної педагогіки та психології, адже в основі його вчення Школа Життя, зміст, сутність її роботи полягає в тому, щоб усіма освітніми засобами сприяти становленню, розвитку, вихованню в Дитині Благородної Людини, шляхом виявлення її особистісних якостей», та створення для цього, передусім, належних умов. Гумані­зація освітнього процесу потребує розглядати завдання формування особистості дитини як першочергове. На основі постанов, які сформульовані в працях Амона­швілі кожен педагог може виробити власний інструмен­тарій навчально - виховного процесу.

Величезні надбання для всієї педагогічної науки (і не тільки) залишив педагог гуманіст В.О. Сухомлинський. Аналіз його педагогічних творів дає змогу вия­вити суттєві характеристики ідей ноосферного вихован­ня та шляхи його реалізації; за основу взяті важливі системні положення ноосферного виховання: принцип злагоди, духовної толерантності, світоглядного плюра­лізму, не репресивної перетворювальної діяльності, емоційно - естетичного ставлення до навколишнього середовища, занурення в природу. Головним системо утворюючим принципом ноосферизації педагогічного процесу виступає гармонізація стосунків у системі «дитина - природа - культура». Сутність виховання В. Сухомлинський вбачав у систематичному, терплячо­му, тривалому впливі на розум дитини з метою, щоб дитина усвідомила і відчула « себе як частину природи», завдяки виховному потенціалу природи дитина стає розумною, морально прекрасною, доброю і непримиренною до зла за умови активного «взаємодіяння» з природою.

Гуманізація не лише ставить людину в центр ви­ховних впливів, орієнтує на розвиток особистості, вияв­ляє ЇЇ особливості, створює умови для розвитку її здібностей, прилучає до духовних і культурних цінностей, а й Віддзеркалює систему ставлення людини до себе, до іншої людини, до суспільства, держави, праці.

І.Д. Бех, аналізуючи динаміку історичного розвитку ідей гуманізму в педагогіці, стверджує, що «існували дві експериментально виховні стратегії, два етапи роз­витку педагогічної науки. Перший - етап соціоцентризму, коли реальна педагогічна ідея зосереджується в основному на соціальному розвитку особистості. Дру­гий - етап людиноцентризму, основою якого є ідеї гуманізму, взаємодія як співбуття, співтворчість. Гума­ністична ідея в педагогіці передбачає сходження люди­ни до вищих морально - духовних цінностей.

Проблемам гуманізації освіти, організації гума­ністичної взаємодії вчителя і учнів, реалізації гуманіс­тичних стосунків у педагогічному колективі, створення умов для саморозвитку і самореалізації особистості, забезпечення гуманістичної парадигми в діяльності освітніх закладів приділяли увагу і такі відомі вчені: Т, Віленська, С. Карпенчук, В. Киричок, Л. Кощинська, М. Красовський, В. Кремінь, С. Копилов, В. Оржеховська, Г. Палл, І. Предборська, О. Савченко, О. Шквар, В. Юрченко, І. Ящук та інші.