ОРГАНІЗАЦІЯ КОРЕКЦІЙНО

Метою статті є обґрунтування необхідності ре­формування змісту, форм і методів освітньої роботи з дітьми - олігофренами у спеціальній загальноосвітній школі - інтернаті. Головне завдання цієї статті полягає втому, щоб на основі наукових положень теоретичних досліджень та із власного досвіду роботи розкрити кон­цептуально головні актуальні проблеми щодо гуманіза­ції освітнього процесу в школі - інтернаті для дітей з вадами розумового розвитку, запроваджувати умови та шляхи їх розв'язання.

Отже, як вже зазначалося, одна із актуальних проблем сучасної школи - інтернату для дітей із інте­лектуальною недостатності є гуманізація «освітнього процесу. Адже розумово відсталі діти - це також повно­правні члени нашого суспільства, яким жиги в ньому і разом із іншими творити його майбутнє.

У загальноприйнятих нормах людських стосунків поняття «гуманізм» включає повагу до особистості, утвердження цінності життя й гідності людини, її прав і свобод, доброту, милосердя. У «Декларації прав люди­ни», проголошеній ООН, говориться: «Всі люди народ­жуються вільними і рівними в своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю, і повинні проявлятись в стосунках один до одного в дусі братерства». Є й філософська формула гуманізму: «Людина - мета, а не засіб» . У реальному житті це означає, що держава, суспільство в усіх своїх законах і діях виходять з інте­ресів людини: у стосунках між людьми переважають повага до гідності, честі кожної особистості, милосердя і доброта; в системі навчання і виховання - підхід з «оптимістичною гіпотезою» до дитини, повага її особис­тості й світосприймання.

На жаль, у сучасній школі ще досі існують, два протилежних підходи до виховання: гуманістичний і авторитарний (диктаторський), що е актуальніші проблемою виховної роботи.

Гуманістичне виховання розглядам дитину мі, унікальну й неповторну цінність, що має гної особливості розвитку. Виходячи з цього, виховання спрямоване на розкриття потенціалу особистості, створення умі ж для розвитку в неї кращих моральних і громадських якостей. Така установка означає впевненість у тому, що кожна людина заслуговує на повагу, визнання за кожною людиною індивідуальних поглядів, інтересів, суджень. Авторитарне виховання певною мірою ігнорує логіку саморозвитку дитини, нав'язує їй певні цінної ті, погляди, стандарти поведінки, виходячи тільки з інтересів суспільства або виховної установи. За цим підходом, людина є засобом розвитку суспільства, щоб експлуатувати матеріали, виробничі сили, щоб продовжувати успадковану діяльність, молоде покоління маг бути відповідним чином підготовленим. Це породжує ігнорування окремих, індивідуальних якостей людини, прагнення пристосувати особистість до загальноприйнятих уявлень про життя, про оточуючий світ.

Проблема полягає в тому, що довгий час ми звикли дивитися на виховання переважно як на процес впливу педагога на свідомість і поведінку розумово відсталого учня різноманітними формами і методами: вихователі передають досвід людства, відображений у знаннях, а вихованці його сприймають. На жаль, цей підхід ще не зовсім відійшов сьогодні та існує подекуди в окремих спеціальних закладах виховання псиною мірою ігнорує логіку саморозвитку дитини, нав'язує їм певні цінності, погляди, стандарти поведінки, виходячи тільки з Інтересі в суспільства або виховної установи.

Одним із шляхів розв'язування цієї проблеми є зміна авторитарного підходу до виховання на гуманіс­тичний.

Необхідно підкреслити, що головне призначення гуманізації школи полягає у вихованні школярі н гуманізму як важливої моральної якості.

Аналіз типових тенденцій організації життя багатьох шкіл - інтернатів з цих позицій говорить про серйозні помилки, труднощі, про педагогічну неграмот­ність учителів і керівників шкіл. Організація педагогіч­ної праці часом не відповідає принципам гуманізму виявляються такі негативні тенденції, як управлінська неграмотність і неповажне ставлення до вчителя з боку керівників шкіл та органів освіти; невміла організація праці у школі, напруженість і дефіцит часу, котрі обмежують можливості спілкування вчителя з вихованцями; необ'єктивність і некомпетентність в оцінці педагогічної праці, що викликає у вчителів постійне відчуті незадоволеності; бідність духовного життя вчителів, які живуть у межах офіційних заходів (засідань педагогічної ради, методичних об'єднань тощо), незадовільний морально-психологічний клімат педагогічних колективів.

З іншого боку, вчителі не вміють вивчати, аналізувати і тактовно спрямовувати стосунки дітей між собою на засадах дружби, поваги, розуміння. Це призводить не тільки до незадоволення розумомо відсталих дітей своїми стосунками, а й до деформування поглядів, моральних якостей школярів-олігофренів, у яких від­сутній досвід гуманних людських стосунків. Все це обу­мовлює прояв у середовищі школярів жорстокості, черствості, байдужості один до одного.

Одним із шляхів розв'язування цієї проблеми є визнання цінності дитини із вадами інтелекту, як осо­бистості, її прав на свободу, щастя, захист і охорону життя, здоров'я, створення умов для розвитку дитини - олігофрена, її творчого потенціалу, схильностей, здібностей, надання їй допомоги у життєвому самовизначен­ні, повноцінної самореалізації. Крім того педагогічна діяльність учителя має бути спрямована, в першу чергу, на дитину. Влучними щодо цього є слова Ш.О. Амонашвілі, котрий звертаючись до вчителів, закликає їх: «Вірте в себе. Я вчитель, я вихователь, я професіонал. Якщо не я, то хто ж допоможе дитині? Якщо вірити в себе, обов'язково знайдете вихід із будь-якого стано­вища, Якщо раптом побачите, що не зможете повірити в дитину, в себе, будьте справжньою людиною, ідіть зі школи. Всі будуть дякувати за цей мужній крок. «Не нашкодь!» — заповідь лікаря ще з часів Гіппократа. Не будьте сірістю. Не нашкодьте. Майте громадянську мужність. Залиште клас, знайдіть інше поприще» [1, с.ЗЗ; 34].

Необхідно пам'ятати, що у діяльності вчителя повага до учнів викликає в останніх довіру, відвертість. Це можливо реалізувати за умов, якщо знати індивіду­альні особливості розумово відсталої дитини, забезпе­чити умови для її розвитку: враховувати інтереси учнів, їх індивідуальні смаки, потреби, погляди: виявляти довіру до розумово відсталої дитини, доброту: проявля­ти увагу, співчуття, співчуття, сердечну турботу в став­ленні до особистості, бажати і уміти відчувати іншого як самого себе, ставати на його позиції, розуміти внут­рішній світ дитини з інтелектуальною недостатністю тобто перейматися проблемами індивіда; бажати і уміти слухати і чути дитину, врахувати точку зору спів­бесідника, тобто співпрацювати взаємодіяти в сумісній діяльності і спілкуванні.

Виховний процес у школі-інтернаті має будува­тися на принципах співпраці вчителя і учнів; віри в здібності дітей; зв'язку вихователя і вихованців; толе­рантності у ставленні до учнів: поваги до особистості учня. Необхідно, щоб дитина пізнала правдиве, справед­ливе, моральне, добре, корисне; пізнала себе як людину.

Пропонуємо вашій увазі концепцію гуманістичного спрямування освітнього процесу вихованців із вадами інтелектуального розвитку в інтернатному закладі.

Метою Концепції є сприяння становленню, розвитку, вихованню в школяреві гуманної людини, удосконалення освітнього процесу вихованців шляхом модернізації змісту, форм, методів навчально-виховного процесу.

Основні завдання Концепції:

- формування умов психологічного і фізіологіч­ного комфорту в школі;

- забезпечення умов для цілісної системи знань, умінь, навичок з усіх предметів;

розробка і впровадження в практику роботи з дітьми інноваційних форм і методів навчально-виховного, психолого – педагогічного корекцііїно- розвивального і лікувально-профілактичного процесу

• модернізація виховного процесу; удосконалення змісту, форм і методів виховної роботи з вихованцями

• створення умов для розвитку школярів, їх творчого потенціалу, схильностей, здібностей, надання допомоги у життєвому самовизначенні, повноцінності, самореалізації;

• виховання в учнів гуманізму як важливої моральної якості, набуття досвіду гуманних стосунків формування гуманістичних стосунків між дітьми і працівниками школи, спрямовування стосунків дітей мі собою на засадах дружби, поваги, розуміння.

Принципи концепції гуманістичного спрямування,

1. Гуманізація - пріоритет завдань самореалізації дитини, створення умов для виявлення обдарованості і талантів; формування гуманної особистості, щиро людяної, доброзичливої, милосердної.

2. Єдність національного та загальнолюдського - формування людської гідності і національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, своєї мов| прищеплення шанобливого ставлення до культурі спадщини, традицій свого нарду та інших народів.

3. Прирдовідповідність - врахування багатогранні й цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх психологічних, національних релігійних відмінностей.

4. Культуровідповідність – забезпечення єдності, наступності та спадкоємності поколінь, органічного зв'язку з історією народу та його мовою, культурою традиціями інших народів.

5. Демократизація - розвиток різноманітних форі співробітництва і встановлення довіри між педагогами та дітьми; повага до суверенітету особистості дитині розуміння її запитів та інтересів; розвиток пізнавальні активності та творчої ініціативи; утвердження життєвого оптимізму, навичок позитивного мислення.

6. Фуркація - врахування при формуванні учнівських груп на одну зміну інтересів, здібностей і нахилів дитини.

7. Діагностико-прогностична реалізованість – виявлення здібностей учнів та їхніх особистісно – психологічних відмінностей

8. Варіативність, альтернативність, гнучкість- наявність багатьох освітніх програм, новітніх технологій навчання та виховання і навчально – методичного забезпечення, можливості зміни змісту, форм, методів навчання та виховання.

9. середнє керівництво та визначає стратегію його розвитку.

10. . Безперервність і наступність - цілісність у на­вчанні і вихованні, перетворення його на процес, що триває впродовж усього життя людини.

Механізми реалізації концепції.

Виконання визначених в Концепції завдань мож­ливе шляхом: зміцнення матеріально технічної бази інтернатних закладів, створення в них належних умов для утримання, навчання та виховання дітей; створення на базі спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату закладу для реалізації даної концепції; модернізація змісту, засобів, форм, методів навчально-виховної ді­яльності, методологічні пошуки нових підходів до навчання і виховання, залучення органів місцевого самоврядування, громадських організацій до проблеми гуманізації освітнього процесу; створення при обласному інституті Лабораторії інноваційних досліджень з метою розробки науково-методичного забезпечення, моніторингу пошукових підходів; формування позитивної думки стосовно гуманізації освітнього

Головна мета - здійснення освітнього процесу, спрямованого на розвиток цілісної особистості дитини- олігофрена в колективі гуманістичних відносин завдяки яким діти усвідомлюють себе особистостями бачити особистості в інших людях, розробка шляхів реалізації принципу гуманізації освітнього процесу

Структура центру гуманістичного виховання: 1) Лабораторія інноваційних досліджень обласного управління освіти і науки (на базі якої роз­робляються, відслідковуються та науково забезпечу­ються пошукові підходи з питань гуманізації освітнього процесу, впровадження напрацьованого досвіду в практику роботи шкіл – інтернатів.) 2) Дошкільне відділення, загальноосвітня школа I- II ступенів. 3) Кабінет практичної та соціальної психології. 4) Центр дитячої і юнацької творчості. 5) Фізкультурно – оздоровчий комплекс. 7) Туристичний табір.

Комплектування центру здійснюється управлінням освіти і науки дітьми з особливими освітніми потребами. Діти перебувають в даному закладі протягом зміни ( не менше 21 дня)

Обласне управління освіти і науки здійснює безпосереднє керівництво та визначає стратегію його розвитку.

Обов'язковим є налагодження тісної співпраці із вищим навчальним закладом. А найголовніше - потріб­но ставити розумово відсталу дитину в центр життя і Діяльності, бачити у кожній особистості

не; спрямовувати діяльність виховання на виховання любові до людей, турботи про них, порядності, чесності, доброти, справедливості, толерантності, чуттів особистісної гідності, поваги до гідності іншої людини, нетерпимості до зла; встановлювати і розвивати у процесі і виховання гуманних відносин у системі «вчитель - колектив - учень» і «учень - учень – група- колектив», організовувати і стимулювати колективну творчу та моральну діяльність учнів; створювати атмосферу теплих, сімейних дружніх відносин у колективах школярі н.

Безперечно, в наш час насилля, жорсткості, аморальності виховання повинно займати перше місце, мета якого виховати людину, котра володіє синтезом якостей людяності. Лише тоді ми зможемо бути впевненими, що аморальних людей буде все менше, а чистих і благородних - все більше і більше.

Таким чином, гуманізація виступає як умова і засіб розвитку гуманістичних якостей особистості розмово відсталого школяра. Виховання повинно здійснюватися на гуманістичній основі, його головний принцип олюднення відносин у навчально-виховному та корек­ційному процесах. Однак, виховна діяльність здійснюється навчальним закладом інтернатного типу не в ізо­льованому середовищі, а дитина із порушенням інтелек­туального розвитку опиняється в соціумі, що досить болісно переживає зміни, які відбуваються довкола неї. Тому подальшого дослідження потребують різнобічні аспекти цієї проблеми, як проблеми всього суспільства.