49 Голокост і трагедія українських євреїв у період Другої світової війни

Становлення німецького «нового порядку» було тісно пов’язане з «остаточним вирішенням єврейського питання». Напад на Радянський Союз став вирішенням планомірного і систематичного знищення нацистами та їх посібниками єврейського населення спочатку на території СРСР, а згодом всієї Європи. Цей процес отримав назву Голокост.

Символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. 29 вересня 1941 р. тут за один день було знищено 33 711 євреїв. Далі протягом 103 тижнів окупанти щовівторка і щоп’ятниці здійснювали у Бабиному Яру розстріли людей різних національностей, переважно євреїв (загалом 150 тис. чоловік).

За наступаючою німецьою армією рухались спеціально створені чотири айнзацгрупи (дві з них діяли в Україні), які мали знищувати «ворожі елементи», особливо євреїв. Але їх методи масових убивств були визнані неефективними для «остаточного вирішення» (айнзацгрупи знищили в Україні близько 500 000 євреїв). У січні 1942 р. нацистське керівництво приймає рішення про створення на території Польщі шести таборів смерті, обладнаних газовими камерами і крематоріями (Треблінка, Собібур, Маданек, Освенцім, Белжець), до яких вивозились євреї з західних областей України. Для концентрації євреїв перед знищенням створювалась система гетто та єврейських житлових кварталів.

Створення таборів смерті супроводжувалось масовим винищенням населення гетто, яких в Україні нараховувалося понад 350. На території СРСР протягом 1941-1942 рр. було ліквідованно майже всі гетто, а їх населення відправлено до таборів смерті або знищено на місці. Загалом на території України знищено близько 1,4-1,6 млн євреїв.

Фашисти здійснювали тиск на українське населення, щоб не доспустити з їхнього боку допомоги євреям. Однак відомо тисячі фактів допомоги євреям з боку українців, навіть із ризиком для власного життя. Тільки в Галичині, за неповними даними, відомо 100 фактів покарання українців за переховування євреїв. 1755 укаїнців на 2001 р. за рятування євреїв удостоєні парламентом Ізраїлю почесного звання «Праведник світу».

50 Друга світова війна в Україні та її культурні наслідки

Не будет преуменьшением говорить, что двадцатый век внёс необратимые изменения в наш мир, причём изменения, не стоящие ни в каком сравнении с теми переменами, которые встречало человечество прежде. Немало этому поспособствовал стремительный научно-технический прогресс, буквально взорвавший все отрасли жизни человека, прочно укоренившийся даже на бытовом уровне. И всё же самую разительную перемену можно наблюдать в мышлении людей. Ранее в рамках обычной эволюции духовного плана происходила постепенная смена идеалов, ценностей, приоритетов, образа жизни. Кровопролитные войны двадцатого века заставили этическую составляющую человека развиваться с доселе непредставимой скоростью, изменили взгляды на мир, отобразились во всех слоях жизни вплоть до культуры и языка. Наиболее отчётливое представление об этих явлениях можно получить, обратившись к искусству – зеркалу происходящего в мире, возможно, зачастую даже более информативному, чем медиа или документальные хроники.

Вторая мировая война нанесла Украине большой вред: материальный ущерб составил приблизительно 286 млрд крб, уничтожено 714 городов и посёлков городского типа, 28 тыс. сёл, 16,5 тыс. промышленных предприятий, а самое главное – общие демографические потери во время Второй мировой войны составили ок. 14 млн человек.

После Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. украинские города, восстановленные из руин, изменили свой внешний облик. При восстановлении городов (например Севастополя), строительстве новых, а также при реконструкции и застройке Крещатика в Киеве зодчие стремились к величественной репрезентативности образов, применяли разнообразный архитектурный декор. Характерны совмещение функциональной чёткости планировки, лаконизма форм и применения монументально-декоративных композиций, в чём наблюдается влияние Второй мировой войны на Украину, победа в ней усилиями украинского народа и гордость за эту победу.

Тема борьбы советского народа в годы Великой Отечественной войны заняла одно из ведущих мест в укр. живописи 1950-1970-х гг. (В. Г. Пузырьков и др.). Романтическим пафосом были исполнены полотна, посвященные военным сюжетам (М. М. Божий, А. М. Лопухов, Г. С. Мелихов, М. И. Хмелько, В. В. Шаталин и др.).

В любом роде искусства ХХ и ХХІ века обойти тематику мировых войн невозможно. Обе, и в особенности Вторая, эти войны были феноменом, с которым человек ранее не встречался: трагические события сотрясли весь мир, раскроили его на части, заставили людей посмотреть на него другими глазами. Масштабность жестокости людей однозначно противопоставилась героизму, самоотверженности и преданности идеалам. Нельзя не отрицать, что войны и периоды пересмотра приоритетов человечества случались и прежде. Но что-то, что задело бы такие огромные массы людей и принесло такие огромные разрушения и трагедии, случилось впервые. Таким образом, за последний век значительное количество произведений искусства было создано под впечатлением от войны. Они отличаются глубокой эмоциональной насыщенностью, драматичностью, нередко идеологизмом.