13 Християнство та його значення в розвитку слов’ян

Володимир Великий, князь Київської Русі, який правив у 980-1015 рр., провів релігійну реформу: близько 980 р. спробував реформувати язичництво з метою об’єдннаня племен навколо Києва, призначивши головним богом Перуна, але ця спроба була невдалою; тоді у 988 р. прийняв хрещення за православним обрядом і запровадив на Русі християнство – світову релігію, засновану на вірі в Божого сина Ісуса Христа, який прийшов на землю і був розіп’ятий. Прийняття християнства мало велике значення. Це дало поштовх розвиткові ремесел, особливо архітектури. А це сприяло розвиткові кам’яного зодчества, іконопису, мозаїки, фрески; Русь ознайомилася з античними традиціями. Розвилися живопис, музичне мистецтво, розширювалися і зміцнювалися культурні зв’язки з іншими народами. Міжнародне становище Київської Русі через прийняття християнства зміцнилося, і князівська влада укріпилася також. Міжнародне становище Київської Русі через прийняття християнства зміцнилося, і князівська влада укріпилася також. Разом із християнством на східнослов’янських землях були запроваджені церковний візантійський календар, культ «чудотворних» ікон, культу святих. Було запроважено і розповсюджено слов’янську писемність (кирилицю). Почалося літописання, поширилися книги. Християнство сприяло розвитку городництва.

Християнство внесло позитивні зміни у світогляд людей. На Русі пом’якшилися звичаї. Якщо в основі політеїстичних релігійних вірувань стародавніх слов’ян лежав страх перед стихійними силами природи, ворожими і пануючими, то християнство плекало надією на порятунок, почуття захоплення навколишнім світом.

Християнство справило великий вплив на розвиток духовної культури Київської Русі. Як відомо, із його запровадженням літературною мовою на Русі стала церковнослов’янська мова, утворена приблизно за сто років до прийняття християнства болгарськими просвітителями Кирилом і Мефодієм. З нею поширювалась освіта також на Балканах і в Моравії. З тим щоб ознайомити віруючих з Біблією, житіями святих, проповідями, а також історією християнства та його світоглядом, першим кроком на шляху створення давньоруської літератури було перенесення з Візантії та Болгарії культової літератури.

Прийняття християнство дало привод виникнути оригінальній літературі, адже оригінальна література почалася зі «Слів» - творів церковно-повчального характеру.

Охрестивши Русь, Володимир Великий зрівняв її з провідними європейськими державами. Таким чином, прийняття християнства сприяло створенню єдиного народу і було великим кроком уперед.

14 Українська культура князівського періоду (XI-XIII ст.)

Культура періоду Київської Русі досягла високого рівня, що пояснюється значними здобутками попередніх етапів розвитку східних слов’ян, розквітом Київської держави та творчим засвоєнням досягнень Візантії та Західної Європи.

Слов’янською азбукою того часу була створена 863 р. болгарськими просвітителями Кирилом та Мефодієм кирилиця. Наява азбуки сприяла подальшому розповсюдженню освіти на Русі, яка опікувалася церквою та князем і зосереджувалася переважно в монастирях. 1037 р. при Софіївському соборі відкрили школу нового типу, де, крім грамоти, вивчали грецьку і латинську мови, основи філософіх та медицини.

Багата і різноманітна усна народна творчість доби Київської Русі. Одним із найстаріших фольклорних жанрів є народні перекази. Існував і дружинний епос, який знайшов своє відображення в билинах.

Виникнення писемності створило передумови для перетворення усної нар. творчості в писемну літературу. «Слово про закон і благодать», датоване бл. 1050 р. – один з найдавніших зразків літератури. Видатний письменник свого часу – великий князь Володимир Мономах, який написав «Повчання дітям». Цей твір є автобіографією князя, в ньому викладені політичні та філософо-етичні його погляди. Найвидатнішим поетичним твором княжої доби є «Слово о полку Ігоревім» (1185-1187 рр.). У ньому з великою худ. силою викладено історію походу 1185 р. новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича проти половців, який закінчився поразкою і полоном князя. Головна ідея твору – заклик до єдності князів у боротьбі з іноземними ворогами. Значна частина літератури – релігійна: «Житіє Бориса і Гліба», «Житіє Феодосія Печерського». Визначні пам’ятки оригінальної давньоруської літератури – літописи, тобто історичні твори про події, подані в хронологічному порядку за роками. Найвідоміший літопис – «Повість временних літ» (1113 р.) ченця Нестора, загальноруський літопис, що відбиває минуле східних слов’ян на всій території їх розселення.

Серед пам’яток архітектури слід відзначити Золоті ворота і Софійський собор, який став перлиною давньоруського мистецтва. Шедеврами світового значення є мозаїки собору.

Значного розвитку набув іконопис, видатним живописцем ХІІ ст. був Алімпій, який написав знамениту ікону «Богоматір велика Панагія». Зразками високого рівня мистецтва книжкової мініатюри є «Остомирово Євангеліє» (1056-1057 рр.) та «Ізборник Святослава», прикрашені чудовими заставками і мініатюрами.

На досить високому рівні знаходилось муз. мистецтво. Найвідоміший муз. виконавець ХІ ст. – Боян. Особливу групу акторів і музикантів становили скоморохи – виконавці усної поезії, муз. фольклору.

До моменту прийняття християнства русичі вже були знайомі з десятичною системою рахунку від 1 до 10 000, дробами. До ХІІ ст. рахунок розширився до 10 000 000. Ботаніка обмежувалася вивченням лікарських трав. Досить поширеними були знання про тваринний світ.

Таким чином, культура Київської Русі мала значні досягнення, які увійшли до скарбниці світової цивілізації.

Що стосується культури Галицького-Волинської держави (1199-1340 рр.), то вона продовжувала культурно-освітні традиції Київської Русі. Характерними її рисами були:

1. Освіту здобували в міських школах або в школах, що існували при церквах у сільській місцевості; про грамотність населення свідчать написи на побутових предметах;

2. Літописання мало світський характер (Галицько-Волинський літопис, «Повість про засліплення Василька»);

3. Розвиток церковної архітектури (Успенські собори у Володимирі та Галичі, церква Іоанна Златоуста у Холмі), будівництво міських оборонних споруд (Кременець, Данилів, Холм);

4. Монументальний живопис (фрески), ікони (найдавніша – «Покров» - датується ХІІІ ст.);

5. Високий рівень ювелірного мистецтва.

Таким чином, можна зробити висновок про значні досягнення культури Київської Русі и про її спадкоємицю – культуру Галицько-Волинського князівства.