- •1 Поняття культури, теорії її походження та розвитку
- •2 Теорії циклічного та стадіального розвитку культури
- •3 Теорія культури г. Сковороди
- •4 Теорія «осевого часу» к. Ясперса
- •5 Розвиток української культури в загальносвітовому і європейскому контексті
- •6 Загальні характеристики архаїчної культури
- •7 Архаїчна культура на території України
- •8 Трипільська і дніпро-донецька культура
- •9 Східні слов’яни у дохристиянську епоху
- •10 Релігійні вірування слов’ян
- •11 Християнство і язичництво в Київській Русі
- •12 Культура Київської Русі серед інших європейских культур
- •13 Християнство та його значення в розвитку слов’ян
- •14 Українська культура князівського періоду (XI-XIII ст.)
- •15 Українська культура гетманського періоду (XVI-XVII ст.)
- •16 Українська культура в Великому князівстві Литовському і Польщі (XIV-XVI ст.)
- •17 Походження та роль козацтва в Україні
- •18 Джерела культурно-етнічної ідентичності українського народу
- •19 Народні українські промисли
- •20 Друкарство в Україні, взаємодія книжної і народної культури
- •21 Українська середньовічна література та філософія
- •22 Український народний театр
- •23 Історія українського вертепу
- •24 Братства та їх роль в українському Просвітництві
- •25 Музична культура в Україні XVII-XIX ст.
- •26 «Український вплив» на культуру і освіту Росії
- •27 Бароко та його значення в українській культурі
- •28 Філософські погляди г. Сковороди та його просвітницька діяльність
- •29 Становлення і розвиток української літератури XVIII-XIX ст.
- •30 Культура Слобідської України
- •31 Слобідська Україна і роль Харкова як культурного осередку
- •32 Українська література XIX ст.
- •33 Український живопис XVIII-XIX ст.
- •34 Розвиток освіти і науки в Україні XIX ст.
- •35 Історія Харківського університету та його вклад в українську та світову науку
- •36 Український романтизм в контексті європейського романтизму
- •37 Творчість м. Гоголя як україно-російського письменника
- •38 Творчість т. Шевченка та його вплив на українську ідентичність
- •39 Творчість і. Франка та його просвітницька діяльність
- •40 Творчість л. Українки та її просвітницька діяльність
- •41 Жіночий рух в Україні XIX-поч. XX ст.
- •42 Творчість о. Потебні та його вклад в українську та світову науку
- •43 Художня культура України в хх ст.
- •44 Український модернізм
- •45 Український футуризм
- •46 Українське кіно
- •47 Український театр в хх ст.
- •48 Сталінізм та тоталітаризм в Україні: трагедія «розстріляного відродження»
- •49 Голокост і трагедія українських євреїв у період Другої світової війни
- •50 Друга світова війна в Україні та її культурні наслідки
- •51 Образи Голокосту та Другої світової війни в українському мистецтві
- •52 Українська радянська культура другої половини хх ст.
- •53 Українська література в діаспорі
- •54 Сучасна українська література
- •55 Українська наука в хх ст.
- •56 Український живопис в хх ст.
- •57 Жіночий рух та представники українського фемінізму в хх ст.
- •58 Полікультурність і полірелігійність в сучасній Україні
- •59 Постмодернізм в українській культурі
- •60 Масова культура в сучасній Україні
36 Український романтизм в контексті європейського романтизму
Український романтизм як філософія і світогляд, як тип світовідчуття і світорозуміння сформувався в контексті європейського романтизму. Значний вплив на розвиток українського романтизму справили провідні ідеї німецьких романтиків. Це було зумовлено подібністю суспільно-політичного розвитку Німеччини й України, розчаруванням в ідеалах Просвітництва, крахом довір’я до розуму і його можливостей впорядкувати світ на засадах добра й справедливості, переоцінкою ролі природи в житті людини й суспільства, а також інтересом до внутрішнього світу людини, її духовності.
Своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов'янських народів, зокрема українського. Першими виявами українського романтизму були: видана 1818 у Петербурзі «Грамматика малороссийского наречия» Олександра Павловського і збірка Миколи Цертелева «Опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність української мови й української народної поезії. Чималий вплив на утвердження романтизму в українській літературі мали українські школи в російській і польській літературах. В російській літературі провідними представниками української школи були не тільки захоплені українською екзотикою росіяни (К. Рилєєв, О. Пушкін, Ф. Булґарін), але й численні українці, що писали російською мовою (О. Сомов, М. Маркевич, Є. Гребінка й особливо М. Гоголь). Визначальними були українські теми й українські екзотичні сюжети також для творчості польської “української школи"— романтиків А. Мальчевського, Б. Залєського й С. Ґощинського.
Становлення українського романтизму відбувалося паралельно з розвитком таких ділянок науки, як етнографія і історія, виявом чого були збірки етнографічних і фольклорних матеріалів — українських народних пісень М. Максимовича, історичних пісень і дум І. Срезневського, народної усної творчості П. Лукашевича.
Основоположницею для розвитку українського романтизму була харківська школа з її двома гуртками — першим, що створився ще у 1820-х pp. навколо І. Срезневського і що з ним були пов'язані найвидатніші з поетів-романтиків Л. Боровиковський і О. Шпигоцький, та другим, що діяв у середині 1830-х pp. також під проводом І. Срезневського.
В українській музиці вплив романтизму позначився слабо. Його елементи помітні лише у творах українських композиторів другої половини 19 ст.: С. Гулака-Артемовського, М. Лисенка, В. Матюка, П. Воробкевича, А. Вахнянина й інших, зокрема у їхніх композиціях на слова поетів-романтиків.
Розвиток романтизму в Україні був досить складним, пов'язаним не лише з непростими обставинами цієї доби, а й із життєвими шляхами представників. Адже для його становлення і розвитку важливим є не лише усвідомлення своєї етнічної окремішності, а й формування національної демократичної інтелігенції — носіїв національної самосвідомості, пов'язаних з народним життям, здатних вивести на нові шляхи власну літературу.