32 Українська література XIX ст.

Літературний процес перших десятиліть ХІХ століття відзначився одночасним розвитком несхожих мистецьких течій та напрямв, напруженими художніми пошуками письменників. Митці слова творили в річищі класицизму, бурлеску, просвітницького реалізму, сентименталізму, романтизму. Відбувався синкретизм стильових течій, тобто поєднання, злиття різнорідних художніх структур у творчості одного письменника. Взагалі, поєднання стилів притаманне літературам доби національного відродження, особливо для народів, що перебували тривалий час під чужоземним пануванням і засиллям чужої мови.

Українські автори початку ХІХ ст. писали як українською, так і російською, польською, німецькою мовами. Поширеними видами культурницької діяльності були збирання і публікація фольклорних творів: М. Церетелєв «Досвід збирання старовинних малоросійських пісень» (1819 р.), М. Максимович «Малоросійські пісні», «Українські народні пісні»; альманах «Русалка Дністрова» (1837 р.). Учасники гуртка «харківських романтиків» (П. Гулак-Артемовський, І. Срезневський, Г. Успенський та ін.) збирали етнографічні матеріали Слобожанщини.

Початок ХІХ ст. – це час становлення української поезії та прози. Видаються поема «Енеїда» І. Котляревського, його ж п’єси «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник». Г. Квітка-Основ’яненко написав такі визначні повісті, як «Маруся», «Конотопська відьма» та ін. З’являються оповідання, розвивається драматургія. Найвидатнішими авторами є П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка (байки), М. Гоголь («Тарас Бульба», «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» тощо), Т. Шевченко (збірка «Кобзар», 1840 р.), П. Куліш (повість «Михайло Чернишенко», роман «Чорна рада», поезії).

У другій половині ХІХ ст. визначилася українська література на нову тематику – майнове розшарування селянства, життя робітників, пошук інтелігенцією свого місця в суспільстві, соціальна і національна боротьба. Посилюється публіцистичність художніх творів. Видатними українськими літераторами є Панас Мирний (роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»), І. Франко (поеми «Марійка», «Наймичка», вірші «Каменярі», «Вічний революціонер»), Леся Українка (поеми «Кам’яний господар» та ін., драма-феєрія «Лісова пісня»), В. Стефаник (новели з життя західноукраїнського селянства).

Українська література ХІХ ст. творилася у складних, несприятливих умовах, та все ж вона не тільки підіймала тему знедоленої України, а й кликала до боротьби, стверджувала віру в перемогу світлих людських ідеалів. Творчість поетов і письменників цього часу позначена інтенсивними художніми пошуками жанрового збагачення лірики та ліро-епосу, використанням найрізноманітніших віршових розмірів та строф. Література цього періоду утвердилася як визначне мистецьке явище у духовному житті українського народу.

33 Український живопис XVIII-XIX ст.

В XVIII ст. в живописі панує стиль бароко. З’являються нові та переосмислюються старі сюжети. Композиційне іх вирішення частково оперте на зразки західноєвропейського мистецтва.

На зламі XVII-XVIII ст. працював один із найяскравіших представників бароко в українському живописі – Іван Руткович із Жовкви. Його творам притаманні багата і насичена палітра та динамічність композицій.

Живопис цього століття богато представлений монументальним живописом, до якого входили храмові розписи, оздоблення громадських споруд і палаців (художники А. Антропов, Г. Левицький і Д. Левицький). Для портретного живопису характерними були зображення козацької старшини та заможних міщан. Поширеним був також образ козака-бандуриста («козака Мамая»). Живопис кінця XVIII – першої половини ХІХ ст. характерний розвитком портретного жанру (В. Боровиковський, В. Тропінін, Т. Шевченко), пейзажним живописом (І. Сошенко, Т. Шевченко), розвитком графіки (Т. Шевченко, серія офортів – гравюр на міді або цинку з малюнком, протравленим кислотами, а також друкарських відбитків з такої гравюри – «Живописна Україна»). Т. Шевченко – один із найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Його талант виявився у галузі станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, він досконало володів технікою акварелі, олії, офорта, рисунка олівцем і пером. Т. Шевченко є автором понад однієї тисячі творів образотворчого мистецтва. Важливий внесок також внесли його послідовники Л. Жемчуников і К. Трутовський.

Друга половина ХІХ ст. означилася розвитком жанрового живопису, такого як, наприклад, у М. Пимоненка «Весілля в Київській губернії»; К. Констанді «В люди», М. Ярошенко «Всюди життя», І. Рєпін «Запорожці пишуть листа турецькому султану» - зразки справжніх шедеврів жанрового живопису означеного періоду.

Пейзажний живопис представлений такими роботами, як картина А. Куїнджі «Місячна ніч на Дніпрі», С. Васильковського «На Харківщині», якому вдалося майстерно поєднати здобутки реалізму з українською національною традицією і на цій основі передати неповторну красу природи рідного краю. У цьому ж жанрі працювали В. Орловський, С. Світославський, П Левченко.

В жанрі портретного живопису працюють Т. Копистинський, І. Труш.

Про кінець ХІХ ст. можна казати, що утвердився реалістичний напрям (найблільш яскраво виявилося в жанрі пейзажу). Український живопис розвивався на засадах високого гуманізму і національного відродження.