- •1 Поняття культури, теорії її походження та розвитку
- •2 Теорії циклічного та стадіального розвитку культури
- •3 Теорія культури г. Сковороди
- •4 Теорія «осевого часу» к. Ясперса
- •5 Розвиток української культури в загальносвітовому і європейскому контексті
- •6 Загальні характеристики архаїчної культури
- •7 Архаїчна культура на території України
- •8 Трипільська і дніпро-донецька культура
- •9 Східні слов’яни у дохристиянську епоху
- •10 Релігійні вірування слов’ян
- •11 Християнство і язичництво в Київській Русі
- •12 Культура Київської Русі серед інших європейских культур
- •13 Християнство та його значення в розвитку слов’ян
- •14 Українська культура князівського періоду (XI-XIII ст.)
- •15 Українська культура гетманського періоду (XVI-XVII ст.)
- •16 Українська культура в Великому князівстві Литовському і Польщі (XIV-XVI ст.)
- •17 Походження та роль козацтва в Україні
- •18 Джерела культурно-етнічної ідентичності українського народу
- •19 Народні українські промисли
- •20 Друкарство в Україні, взаємодія книжної і народної культури
- •21 Українська середньовічна література та філософія
- •22 Український народний театр
- •23 Історія українського вертепу
- •24 Братства та їх роль в українському Просвітництві
- •25 Музична культура в Україні XVII-XIX ст.
- •26 «Український вплив» на культуру і освіту Росії
- •27 Бароко та його значення в українській культурі
- •28 Філософські погляди г. Сковороди та його просвітницька діяльність
- •29 Становлення і розвиток української літератури XVIII-XIX ст.
- •30 Культура Слобідської України
- •31 Слобідська Україна і роль Харкова як культурного осередку
- •32 Українська література XIX ст.
- •33 Український живопис XVIII-XIX ст.
- •34 Розвиток освіти і науки в Україні XIX ст.
- •35 Історія Харківського університету та його вклад в українську та світову науку
- •36 Український романтизм в контексті європейського романтизму
- •37 Творчість м. Гоголя як україно-російського письменника
- •38 Творчість т. Шевченка та його вплив на українську ідентичність
- •39 Творчість і. Франка та його просвітницька діяльність
- •40 Творчість л. Українки та її просвітницька діяльність
- •41 Жіночий рух в Україні XIX-поч. XX ст.
- •42 Творчість о. Потебні та його вклад в українську та світову науку
- •43 Художня культура України в хх ст.
- •44 Український модернізм
- •45 Український футуризм
- •46 Українське кіно
- •47 Український театр в хх ст.
- •48 Сталінізм та тоталітаризм в Україні: трагедія «розстріляного відродження»
- •49 Голокост і трагедія українських євреїв у період Другої світової війни
- •50 Друга світова війна в Україні та її культурні наслідки
- •51 Образи Голокосту та Другої світової війни в українському мистецтві
- •52 Українська радянська культура другої половини хх ст.
- •53 Українська література в діаспорі
- •54 Сучасна українська література
- •55 Українська наука в хх ст.
- •56 Український живопис в хх ст.
- •57 Жіночий рух та представники українського фемінізму в хх ст.
- •58 Полікультурність і полірелігійність в сучасній Україні
- •59 Постмодернізм в українській культурі
- •60 Масова культура в сучасній Україні
32 Українська література XIX ст.
Літературний процес перших десятиліть ХІХ століття відзначився одночасним розвитком несхожих мистецьких течій та напрямв, напруженими художніми пошуками письменників. Митці слова творили в річищі класицизму, бурлеску, просвітницького реалізму, сентименталізму, романтизму. Відбувався синкретизм стильових течій, тобто поєднання, злиття різнорідних художніх структур у творчості одного письменника. Взагалі, поєднання стилів притаманне літературам доби національного відродження, особливо для народів, що перебували тривалий час під чужоземним пануванням і засиллям чужої мови.
Українські автори початку ХІХ ст. писали як українською, так і російською, польською, німецькою мовами. Поширеними видами культурницької діяльності були збирання і публікація фольклорних творів: М. Церетелєв «Досвід збирання старовинних малоросійських пісень» (1819 р.), М. Максимович «Малоросійські пісні», «Українські народні пісні»; альманах «Русалка Дністрова» (1837 р.). Учасники гуртка «харківських романтиків» (П. Гулак-Артемовський, І. Срезневський, Г. Успенський та ін.) збирали етнографічні матеріали Слобожанщини.
Початок ХІХ ст. – це час становлення української поезії та прози. Видаються поема «Енеїда» І. Котляревського, його ж п’єси «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник». Г. Квітка-Основ’яненко написав такі визначні повісті, як «Маруся», «Конотопська відьма» та ін. З’являються оповідання, розвивається драматургія. Найвидатнішими авторами є П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка (байки), М. Гоголь («Тарас Бульба», «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» тощо), Т. Шевченко (збірка «Кобзар», 1840 р.), П. Куліш (повість «Михайло Чернишенко», роман «Чорна рада», поезії).
У другій половині ХІХ ст. визначилася українська література на нову тематику – майнове розшарування селянства, життя робітників, пошук інтелігенцією свого місця в суспільстві, соціальна і національна боротьба. Посилюється публіцистичність художніх творів. Видатними українськими літераторами є Панас Мирний (роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»), І. Франко (поеми «Марійка», «Наймичка», вірші «Каменярі», «Вічний революціонер»), Леся Українка (поеми «Кам’яний господар» та ін., драма-феєрія «Лісова пісня»), В. Стефаник (новели з життя західноукраїнського селянства).
Українська література ХІХ ст. творилася у складних, несприятливих умовах, та все ж вона не тільки підіймала тему знедоленої України, а й кликала до боротьби, стверджувала віру в перемогу світлих людських ідеалів. Творчість поетов і письменників цього часу позначена інтенсивними художніми пошуками жанрового збагачення лірики та ліро-епосу, використанням найрізноманітніших віршових розмірів та строф. Література цього періоду утвердилася як визначне мистецьке явище у духовному житті українського народу.
33 Український живопис XVIII-XIX ст.
В XVIII ст. в живописі панує стиль бароко. З’являються нові та переосмислюються старі сюжети. Композиційне іх вирішення частково оперте на зразки західноєвропейського мистецтва.
На зламі XVII-XVIII ст. працював один із найяскравіших представників бароко в українському живописі – Іван Руткович із Жовкви. Його творам притаманні багата і насичена палітра та динамічність композицій.
Живопис цього століття богато представлений монументальним живописом, до якого входили храмові розписи, оздоблення громадських споруд і палаців (художники А. Антропов, Г. Левицький і Д. Левицький). Для портретного живопису характерними були зображення козацької старшини та заможних міщан. Поширеним був також образ козака-бандуриста («козака Мамая»). Живопис кінця XVIII – першої половини ХІХ ст. характерний розвитком портретного жанру (В. Боровиковський, В. Тропінін, Т. Шевченко), пейзажним живописом (І. Сошенко, Т. Шевченко), розвитком графіки (Т. Шевченко, серія офортів – гравюр на міді або цинку з малюнком, протравленим кислотами, а також друкарських відбитків з такої гравюри – «Живописна Україна»). Т. Шевченко – один із найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Його талант виявився у галузі станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, він досконало володів технікою акварелі, олії, офорта, рисунка олівцем і пером. Т. Шевченко є автором понад однієї тисячі творів образотворчого мистецтва. Важливий внесок також внесли його послідовники Л. Жемчуников і К. Трутовський.
Друга половина ХІХ ст. означилася розвитком жанрового живопису, такого як, наприклад, у М. Пимоненка «Весілля в Київській губернії»; К. Констанді «В люди», М. Ярошенко «Всюди життя», І. Рєпін «Запорожці пишуть листа турецькому султану» - зразки справжніх шедеврів жанрового живопису означеного періоду.
Пейзажний живопис представлений такими роботами, як картина А. Куїнджі «Місячна ніч на Дніпрі», С. Васильковського «На Харківщині», якому вдалося майстерно поєднати здобутки реалізму з українською національною традицією і на цій основі передати неповторну красу природи рідного краю. У цьому ж жанрі працювали В. Орловський, С. Світославський, П Левченко.
В жанрі портретного живопису працюють Т. Копистинський, І. Труш.
Про кінець ХІХ ст. можна казати, що утвердився реалістичний напрям (найблільш яскраво виявилося в жанрі пейзажу). Український живопис розвивався на засадах високого гуманізму і національного відродження.