- •1 Поняття культури, теорії її походження та розвитку
- •2 Теорії циклічного та стадіального розвитку культури
- •3 Теорія культури г. Сковороди
- •4 Теорія «осевого часу» к. Ясперса
- •5 Розвиток української культури в загальносвітовому і європейскому контексті
- •6 Загальні характеристики архаїчної культури
- •7 Архаїчна культура на території України
- •8 Трипільська і дніпро-донецька культура
- •9 Східні слов’яни у дохристиянську епоху
- •10 Релігійні вірування слов’ян
- •11 Християнство і язичництво в Київській Русі
- •12 Культура Київської Русі серед інших європейских культур
- •13 Християнство та його значення в розвитку слов’ян
- •14 Українська культура князівського періоду (XI-XIII ст.)
- •15 Українська культура гетманського періоду (XVI-XVII ст.)
- •16 Українська культура в Великому князівстві Литовському і Польщі (XIV-XVI ст.)
- •17 Походження та роль козацтва в Україні
- •18 Джерела культурно-етнічної ідентичності українського народу
- •19 Народні українські промисли
- •20 Друкарство в Україні, взаємодія книжної і народної культури
- •21 Українська середньовічна література та філософія
- •22 Український народний театр
- •23 Історія українського вертепу
- •24 Братства та їх роль в українському Просвітництві
- •25 Музична культура в Україні XVII-XIX ст.
- •26 «Український вплив» на культуру і освіту Росії
- •27 Бароко та його значення в українській культурі
- •28 Філософські погляди г. Сковороди та його просвітницька діяльність
- •29 Становлення і розвиток української літератури XVIII-XIX ст.
- •30 Культура Слобідської України
- •31 Слобідська Україна і роль Харкова як культурного осередку
- •32 Українська література XIX ст.
- •33 Український живопис XVIII-XIX ст.
- •34 Розвиток освіти і науки в Україні XIX ст.
- •35 Історія Харківського університету та його вклад в українську та світову науку
- •36 Український романтизм в контексті європейського романтизму
- •37 Творчість м. Гоголя як україно-російського письменника
- •38 Творчість т. Шевченка та його вплив на українську ідентичність
- •39 Творчість і. Франка та його просвітницька діяльність
- •40 Творчість л. Українки та її просвітницька діяльність
- •41 Жіночий рух в Україні XIX-поч. XX ст.
- •42 Творчість о. Потебні та його вклад в українську та світову науку
- •43 Художня культура України в хх ст.
- •44 Український модернізм
- •45 Український футуризм
- •46 Українське кіно
- •47 Український театр в хх ст.
- •48 Сталінізм та тоталітаризм в Україні: трагедія «розстріляного відродження»
- •49 Голокост і трагедія українських євреїв у період Другої світової війни
- •50 Друга світова війна в Україні та її культурні наслідки
- •51 Образи Голокосту та Другої світової війни в українському мистецтві
- •52 Українська радянська культура другої половини хх ст.
- •53 Українська література в діаспорі
- •54 Сучасна українська література
- •55 Українська наука в хх ст.
- •56 Український живопис в хх ст.
- •57 Жіночий рух та представники українського фемінізму в хх ст.
- •58 Полікультурність і полірелігійність в сучасній Україні
- •59 Постмодернізм в українській культурі
- •60 Масова культура в сучасній Україні
23 Історія українського вертепу
Вертепом, або вертепною драмою, називається старовинний укр. нар. ляльковий театр, що виник у другій пол. XVIIст.узв’язку з розвитком на Україні шкільної драми, зокрема інтермедій.Найраніші дані про вертеп належать до 1666 р., хоча скомороші «игры, глаголемыя куклы» побутували ще з Київської Русі, а звичай «ходіння з куклами» відомий з 1573 р. Авторами, постановниками і популяризаторами вертепу спочатку були мандрівні дяки, студенти Київської академії. Вертеп (первісне значення якого – печера, в якій народився Ісус Христос) – вистава, що розігрувалася у гарно оздобленому з дерева або з картону двоповерховому будиночку (скриньці). У підлозі поверхів розгалужено щілини, крізь які схований від глядачів задньою стінкою криньки вертепник водив знизу ляльки, укріплені на дротинах. Ляльки виготовлялися з дерева, їх розмальовували і одягали відповідно до статі, віку, професії, нац. та соціальної належності персонажа. Вертепник говорив за дійових осіб різними голосами, помічники грали на музичних інструментах, виконували дуети, хори тощо. Складалася вистава з двох частин – дій. У першій на верхньому поверсі вертепу розігрувалася традиційна різдвяна драма: у 13-17 коротеньких явах розгортався євангельський сюжет про народження Ісуса Христа, про поклоніння йому пастухів і царів-волхвів, про Іродів наказ вирізати віфлеємських немовлят, за що смерть стинала йому косою голову. Дійство мало український колорит: пастухи були в сіряках, із сопілками, по-народному віталися тощо.
Друга частина вертерпу, що виконувалася на нижньому поверсі, складалася з 28-31 невеликих яв-інтермедій, слабо пов'язаних з попередньою дією, і мала суто світський характер. Тут виступали інші персонажі (лише чорт грав в обох діях): дід і баба, москаль, солдат і «красавиця» Дар'я Іванівна, циган з циганкою, угорець з угоркою, шляхтич з полькою та слугою, шинкар-єврей з жінкою, шинкарка, уніатський піп, селянин Клим з козою, дяк-бакаляр та його учень, а наприкінці – жебрак Савочка. Різноманітний склад цих персонажів по-своєму відтворював структуру тогочасного українського суспільства, його звичаї, симпатії та антипатії. В цій частині діяв запорожець (він навіть розміром більший від інших ляльок) – героїчна постать, сповнена відчуття своєї соціальної сили і людської гідності, що перемагає всіх ворогів. У великому монолозі він розгортав цілу історію народно-козацького визвольного руху, боротьби українських народних мас проти різних загарбників і гнобителів; рядки з цього монологу виписано під численними народними картинами козака Мамая.
Персонажі інтермедій змагалися в дотепах, співали, танцювали тощо, кожен діяв згідно зі своїми соціальними, становими, національними, віковими ознаками та інтересами. Це створювало повчальне і веселе динамічне видовище, типізоване за законами поетики народної творчості. Індивідуалізація образів досягалася зовнішністю ляльки, її одягом і особливо мовою. Основна маса персонажів розмовляла українською народною мовою, солдат – переважно російською, мова цигана була пересипана «циганськими» словами тощо.
Другу частину вертепу визначала фольклорна стихія – звучали народні пісні, приказки, прислів'я, фразеологізми. Написана драма в основному нерівноскладовими силабічними віршами, але є і 13-складові вірші, а також прозові партії.
Вертепна драма була улюбленим народним видовищем на Україні, перероблялася в Росії (споріднена з петрушкою) і Білорусії (батлейка). Особливу роль в популяризації вертепу відіграли козацькі лицедії, які ставили вертепні драми, висловлюючи в них думки і сподівання, близькі українському народові.
Найдавніші тексти вертепної драми збереглися з др. пол. XVIIIст.(Сокиринецький вертеп, 1771). У ХІХ-ХХ ст. записано редакції Новгород-Сіверського (1824), Славутинського (1897, 1928), Батуринського (кін. ХІХ ст.), Хорольського (1928), Куп'янського (1937) текстів. Вплив мистецтва вертепу безпосередньо позначився на новій українській літературі, сприяв розвитку українського народного комерційного театру.