15 Українська культура гетманського періоду (XVI-XVII ст.)

Культура україни в XVI – першій половині XVII ст. розвивалася в несприятливих умовах національного та релігійного гніту. Проте потреби соціально-економічного розвитку, вплив національно-визвольного руху і досягнень Відродження в Європі стимулювали культурне піднесення.

Видатну роль у розвитку культури на Україні в цей час відігравали братства – національно-релігійні горомадські організації православного міщанства, які з’явилися у 80-х рокахXVIст. у Львові, Києві, Луцьку, Острозі. Вони виникли як осередки оборони православної віри, але відігравали значну роль у суспільно-політичному житті. Братства на свої грошу утримували школи і лікарні, підтримували матеріально свої церкви, організовували друкування полемічних творів против католіцизму та унії, на захист православ’я і прав українського народу. Братства не лише утримували школи, а й організовували навчання в них на патріотичних принципах. Братські школи мали в цілому демократичний характер, тут училися представники всіх станів. Запозичуючи деякі елементи західноєвропейської системи освіти, такі як диспути, декламації, драматичні сцени на біблійні сюжети до церковних свят, члени братств прагнули надавати цим елементам українського культурного забарвлення. Особливе місце посідала Острозька школа.

У XVII ст. першою вищою школою стала Києво-Могилянська колегія (1632 р.), яку опікував митрополит Петро Могила. Викладання в цьому закладі було на європейському рівні.

Розвиток освіти стимулював появу перших підручників, що свідчило про достатньо високий рівень навчально-методичної роботи в укр. закладах освіти. У 1619 р. вийшла «Грамматика славянская» Мелетія Смотрицього. За цим підручником бл. 150 років вчилися мові учні українських, російських, білоруських, болгарських сербських та інших православних шкіл.

Розвитку рукописного розповсюдження книг сприяло виникнення в Європі паперового виробництва. Папір був дорогим, проте дешевшим, ніж пергамент. Власний папір в Україні почали виробляти в першій половині XVI ст.

Істотний вплив на початок укр. друкарства зробило виникнення наприкінці XV ст. східнослов’янського кириличного друкування в Кракові й Чорногорії. У 1573 р. І. Федоров засновує у Львові першу в Україні друкарню і друкує «Апостол» і «Азбуку», що мало величезне значення для поширення знань, культури та розвитку освіти, зміцення мовної єдності народу.

Розвивається народна творчість. З’являються нові жанри – думи та історичні пісні, які виконували під акомпанемент кобзи і бандури.

Новим явищем у розвитку літературної мови були спроби наблизити церковнослов’янську мову до народної, розмовної української. Це було зроблено бл. 1560 р. перекладенням Євангелія – «Пересопницьке Євангеліє».

У літературі з’являються нові жанри: присвяти, передмови, епіграми, панегірики. Але домінуюче становище займала полемічна література, спрямована проти наступу католіцизму. Найвидатніші полемісти – Іван Вишенський та Христофор Філарет.

Один з найвидатніших представників політичної думки того часу – Станівслав Оріховський (1513 – 1566 рр.). У Західній Європі його порівнювали з Цицероном. Його промови з політичної тематики вважалися зразковими і перевидавалися в Європі багато разів. Він був прибічником освіченої конституційної монархії.

У архітектурі панував стиль пізнього Ренесансу – «Високий замок» у Львові.

У XVII ст. бере свій початок вертеп – ляльковий театр.

Починає розвиватися ліпна скульптура й ливарна скульптурна пластика з металу.

У др. половині XVIст.формується західноукраїнська портретна школа. Художники більше звертаються до реального життя.

Зароджується театральне мистцетва, виявляючись в появі віршованих шкільних драм з режисурою, декораціями й костюмами. Переважали релігійні й міфологічні сюжети.

Продовжується літописання, яке наближається до мемуарного викладу подій.

У сфері будівництва новим стала поява не тільки церковних, а й світських будов з каменю.

Розвивається українське ювелірне мистецтво, знаходячись під впливом двох напрямків – західноєвропейського, в осн. німецького, і східного, переважно турецького.

Таким чином, у кінці XVI – першій половині XVII ст. спостерігається розквіт української національної культури. Її трьома основними осередками були Львів, Острог та Київ, які за короткий час дали так багато культурних цінностей, яких не дали попередні століття. Культурне піднесення було духовним підґрунтям Великої Визвольної війни.