.

4.1. Основні елементи річкових систем

Річки можуть впадати в океан, моря, озера. Головна річка – це річка, що впадає в один із таких водних об’єктів, а менша річка, вода якої тече безпосередньо до певної більшої річки – притока. Струмок – невеликий постійний або тимчасовий потік, утворений унаслідок стікання снігової чи дощової води або виходу на поверхню підземних вод.

Руслова мережа – це сукупність природних і штучних водотоків. Частина руслової мережі, яка включає достатньо великі, переважно постійні руслові потоки, об’єднується поняттям річкова мережа. Річкова мережа – це складний результат тектонічних, ерозійно-акумулятивних процесів, руху льодовиків, евстатичних коливань рівня морів і океанів тощо. Зрозуміти походження структури сучасної річкової системи не можна без детальних геологічних і палеогеографічних досліджень.

Сукупність водотоків, водойм, особливих водних об’єктів у межах річкового басейну – гідрографічна мережа . До гідрографічної мережі не відносяться невеликі струмки води, які тимчасово утворюються в період танення снігу чи випадання рідких опадів, а також тимчасового накопичення води, котре виникає в невеликих багаточисельних зниженнях місцевості.

В будові гідрографічної (руслової) мережі можна виділити такі основні

ланки:

1.Улоговина – верхня (за течією) ланка гідрографічної мережі – слабко висловлена, витягнена западина водно-ерозійного походження з пологими задернованими схилами і рівним увігнутим похилим дном.

2.Видолинок – наступна (за улоговиною) ланка гідрографічної мережі з

великою глибиною врізу, великою височиною й крутістю схилів та появою форм донного і берегового розмиву або гіллястого русла.

3.Суходіл – переддолинна нижня ланка гідрографічної мережі без постійного водотоку; характеризується асиметрією схилів і наявністю звивистого русла тимчасового потоку.

4.Долина – це ланка гідрографічної мережі, яка характеризується великою довжиною, що вимірюється десятками, сотнями і тисячами кілометрів та наявністю постійного потоку.

4.2. Типи річок

1. За розміром басейну річки діляться на:

-великі – річки з площею басейну понад 50 000 км2;

-середні – річки з площею басейну в межах 2 000-50 000 км2;

-малі – річки з площею басейну менше 2 000 км2.

Басейн великої річки розташований переважно в кількох географічних зонах. Гідрологічний режим великої річки відрізняється від гідрологічного режиму, властивого кожній географічній зоні окремо, тому він полізональний.

Середня річка зазвичай має басейн у межах однієї гідрологічної зони. Гідрологічний режим середньої річки характерний для більшості річок даної географічної зони і тому зональний.

42

.

Мала річка теж має басейн, розташований у межах якоїсь однієї географічної зони, але її гідрологічний режим під впливом місцевих умов суттєво відрізняється від режиму, який властивий для більшості річок даної географічної зони, і в такому разі він буде азональним.

2. За умовами протікання:

-рівнинні – річки з величиною числа Фруда менше 0,1;

-напівгірські – річки з величиною числа Фруда в межах 0,1-1,0;

-гірські – річки з величиною числа Фруда більше 1,0.

Число Фруда – це стан потоку (спокійний або бурхливий) і визначається за формулою Fr = U2/gh, де: h – глибина потоку, g – прискорення вільного падіння.

3.За джерелами (видами) живлення річки поділяються на річки сні-

гового, дощового, льодовикового і підземного живлення.

4.За водним режимом, тобто за характером внутрішньорічного роз-

поділу стоку, виділяють річки з весняним водопіллям, із водопіллям у теплу ча-

стину року та паводковим режимом.

5.За ступенем стійкості русла виділяють річки стійкі та нестійкі.

6.За льодовим режимом – річки замерзаючі та незамерзаючі . Виділяють також річки, що промерзають (що перемерзають) і ті, що пе-

ресихають. Промерзання - це замерзання всієї товщі води до дна на великому протязі річки. Перемерзання – це утворення льодових перемичок лише на окремих мілководних ділянках русла (наприклад, на перекатах).

Деякі річки пересихають у посушливі періоди року, коли за відсутністю дощів поверхневе живлення припиняється, А підземне (ґрунтове) виснажується.

4.3.Морфологія й морфометрія річки та її басейну

4.3.1.Водозбір і басейн річки

Водозбір – це частина земної поверхні та товща ґрунтів і гірських порід, звідки вода надходить до водного об’єкта. Він включає поверхневий водозбір, обмежений поверхневими водами, і підземний водозбір, що включає площу, із якої підземна вода стікає в дану річку (систему). Межі поверхневого й підземного водозборів, як правило, не збігаються. Межі підземного водозбору визначити важко, тому за площу басейну річки беруть площу поверхневого водозбору.

Басейн річки – частина земної поверхні, яка включає в себе дану річкову систему і обмежена орографічним вододілом. Лінія на земній поверхні, яка розділяє басейни річок і річкових систем – вододіл. Усю земну кулю можна поділити на два основні схили, по яких води збігають із континентів у Світовий океан: Атлантико-Арктичний і Тихоокеансько –Індійський. Вододіл між цими схилами називають Світовим або Головним вододілом Землі. Окрім того виділяють безстічні області земної кулі, це частина суші, із якої немає стоку в океан і води її річок надходять у безстічні озера, або витрачаються на випаровування.

Річкові басейни відрізняються один від одного розмірами і формою.

43