Зміни приголосних при їх збігу

1. При словотворенні приголосні звуки часто змінюються:

а) -цьк- на -чч- при творенні іменників із суфіксом -ин (а): донецький - Донеччина, вояцький - вояччина, ко- зацький - козаччина, німецький - Німеччина, гайдамаць- кий - гайдамаччина, турецький - Туреччина Сале га- лицький - Галичина);

б) -ськ-, -ск- на -щ- за аналогічних умов: полтавський - Полтавщина, луганський - Луганщина, віск - вощина;

в) -ск-, -шк- на -щ- при творенні іменників та прикмет- ників із суфіксом -ан- (-ян-): віск - вощанка - воща- ний, піски - піщаний, дошка - дощаний;

г) -ск-, -ст- на -щ- при творенні форм дієслів II дієвідміни: вереск - верещати, верещу, верещить і т. ін.; простити - прощу, прощаю, прощаєш і т. ін. (але: простиш, про- стять і т. ін.);

д) -зк- на -жч- за аналогічних умов: брязк - бряжчати, бряжчу, бряжчиш і т. ін.;

е) -ськ-, -зьк- на -щ-, -жч- при творенні прізвищ на -енко, -ук: Васько - Ващенко, Ващук, Іськд - Іщенко, Іщук, Онйсько - Онйщенко, Онищук, Кузько - Кужченко, Водолазький - Водолажченко.

₀

Примітка. Зубні д, т перед свистячими й шипля­чими на письмі зберігаються: учиться, коротший, льот­чик, молодший, погодься.

2. При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ-від географічних назв і назв народів приголосні на стику їх із твірною основою змінюються, змінюючи й самі суфікси:

Приголосні	Суфікс	Змінюються
або групи		на	Приклади
приголосних
г ж	-ськ(ий)	-зьк(ий) -дзьк(ий)	Кривий Ріг - криворізький Рига - ризький
3 (ДЗ)			Прага - празький Запоріжжя - запорізький Париж - паризький Кавказ - кавказький француз - французький Лодзь — лддзький
к ц	-ськ(ий)	-цьк(ий)	турок - турецький Ніцца - ніццький
ч			грек - грецький Суец - суецький Вінниця - вінницький Гадяч - гадяцький
с	-ськ(ий)	-ськ(ий)	Одеса - одеський
X			волох - волоський
ш			чех - чеський Сиваш - сиваський латиш - латиський

©Винятки: банґкдкський, баскський, даккський, ка­захський, ла-маншський, меккський, нью-йдркський, тюркський, цюрихський.

3. Якщо твірна основа закінчується на д або т, то у вимові відбуваються зміни, які, проте, на письмі не позначаються: людсь­кий, людство, заводський, братський, братство, інтелі­гентський, багатство, кельтський, солдатський, солдатчи­на, рекрутчина, юннатський (юннат), але: хвацький (хват), міський (місто), соцький (сотня).

₀

Примітка. Якщо в кінці твірної основи після при­голосного є суфікс -к-, то при творенні прикметника цей суфікс випадає: П'ятихатки - п'ятихатський, Звени-горддка - Звенигородський, Камчатка - камчатський.

4. У вищому ступені прикметників і прислівників:

а) г, ж, з із суфіксом -ш (ий) дає сполучення -жч (ий): дорогий - дорожчий, дорожче; дужий - дужчий, дужче; вузький - вужчий, вужче Сале легкий - легший, легше);

б) с змінюється на -щ (ий): високий - вищий, вище.

Це стосується й дієслів, утворених від прикметників ви­щого ступеня: ближчати, вужчати, кращати й ін. та похідних від них іменників: підвищення від підвищити, подорожчання від подорожчати;

в) к, ц (ь) - приголосні основи перед суфіксом -н- зміню- ються на ч, утворюючи -чн-: безпека - безпечний, без- печність, безпечно; вік - вічний, вічність, вічно; моло- ко - молочний; кінець - кінечний; сонце - сонячний, сонячність, сонячно; серце - сердечний, сердечно; око- лиця - околичний; яйце - яєчня, яєчний.

Винятки: дворушник, мірошник, рушник, рушни­ця, соняшник, торішній, сердешний (бідолашний).

Чергування приголосних

А Примітка. Утрачається елемент ва у формі тепері--* шнього часу: купувати - купую, друкувати - друкує, марнувати - марнують, фарбувати - фарбую, готува­ти - готує Сале: співати - співаю, ховати - ховаю, бува­ти - буваю, убивати - убиваю, відчувати - відчуваю).

3. У різних частинах мови:

д—ж городити - огорожа, погода - погожий,

переходити - перехожий, правда — справжній т—ч освіта — освічений, плата — сплачений

71 Примітки: 1. ж, ч, ш, щ, т(ь) у Д. та М. відмінках -І іменників (ж. р.) та в дієсловах перед постфіксом -ся

зберігаються: діжці, книжці, дочці, юшці, квітці; не вріжся,

не морочся, радишся, зморщся, спиться.

2. Глухі приголосні основи перед дзвінкими збері­гаються: бороти - боротьба, молотити - молотьба, просити - просьба; так само і дзвінкі перед глухими: бабка, борідка, вогкий, дігтяр, кігті, книжка, легкий, нігті.

3. Дієслово лити має форми з ял: зіллє, виллє, наллє, ллє, лляти та ін.

А. Пишемо з т: натхненний, натхненник, натхен-ня, зітхати (і спільнокореневі), хоча вони походять від слів дихати, надихати.

5. Пишемо транскрипція, хоча затранскрибувати.

Чергування голосних

1. о, е у відкритому складі часто чергується з і в закрито­му складі.

Чергування відбувається

а) при словозміні: Хар-ків — Хар-ко-ва, Київ — Кй-є-ва, сіл — се-ла, радість — ра-до-сті, бать-ків — бать-ко- во-го, сім — се-мй - сьома, Чернігів — Чер-ні-го-ва, кдж-но-го — (у) кож-нім, кло-піт — клб-по-ту, ніс — не-се, кб-рінь — кб-ре-ня, міць — мб-ці;

б) при словотворенні: бу-до-ва — будівник, зе-лд — зіл- ля, воля — віль-ний, нога — під-ніж-жя, кло-піт-лй- вий — кло-по-та-ння, сіль-ськйй — селянський, сім- сот — се-ми-річ-ний — сьб-мий.

1^1 Примітка. Деякі слова мають паралельні форми: ' брівка і бровка (край дороги, канави), клешня і клішня, хорт і хірт - стилістично нейтральні; народ і нарід, вільний і вольний - стилістично забарвлені.

Чергування не відбувається

1) при словозміні коли звуки о, е вставні або випадні: дерти - драти, перти — прати;

— в іменниках із суфіксами -ок, -очок, -оть, -ень, -ець

фонема о або е вживається в суфіксі перед нульовим закінченням і зникає перед закінченням із голосним: гурток — гуртка, кілок — кілочка, лікоть — лікті, травень - травня, кінець - кінця, але бюлетень — бюлетеня, дерен — дерну (дернина) хоча дерен — дерену (кизил);

— у непохідних іменниках типу: день — дня, вітер -вітру, сон — сну, але рот - рота, лоб - лоба, мох -моху, лев - лева;

2. у групах -ов-, -ор-, -ер- між приголосними в корені слів: вовк - вовка, товк - товкти, шовк — шовку, торг — торговельний, хорт - хорта, червоний - червень, смерть — смертельний, але погорда - погірдний;

3. у повноголосих звукосполученнях -єре-, -еле-, -оло-, -оро-: берег, дерева, ожеледь, велет, молот, голос, со­рок, боровся.

Виняток становлять слова: моріг, оборіг, поріг, про­сторінь, сморід та форми Р. відмінку множини частини іменників (наголос на другий компонент): береза - беріз, борода - борід, борона — борін, ворота - воріт, го­лова - голів, долото — доліт, дорога - доріг, сторо­на - сторін;

4. у Р. відмінку множини віддієслівних іменників серед­нього роду на -ення: доручень, передбачень, сходжень;

5. коли о, е входять до складу префіксів:

воз- возвеличити роз- розпис без- безхліб'я

6) коли о, е входять до складу суфіксів:

-енк- Петренко

-очк- у садочку -тель- мислитель, цінитель -еньк- Сивенький

7. у словах іншомовного походження: атом, марафон, ма­ренго, том, фактор, фантом, чек, шеф;

8. у Р. відмінку множини іменників жіночого роду І відміни (істота - істот, межа - меж, установа - установ), а також в іменниках середнього роду віддієслівного по­ходження: значення - значень, відхилення - відхилень, твердження - тверджень;

9. в особових формах дієслів: виходь, дозвольте, ідеш, при­везеш;

10. в абревіатурах, складноскорочених словах: колгосп, неп, профком, радгосп, страйккдм, торгпред та ін.;

11. в окремих іменах: Андрон, Артем, Євген, Мирон, Платан, Семен, Тадей, Федот, Харитдн, але Прокіп — Прокбпа, Федір - Федора, Яків - Якова);

12. у присвійних прикметниках, утворених від власних імен на -ов, -ев (-єв): Серпухов - серпуховський, Крйчев -крйчевський, Колгуєв - колгуєвський;

13. у старокнижних словах: верховний, вирок, головний, за­кон, народ, основний, прапор, словник, але: табір - табо­ру, школа - шкіл, якір - якоря;

14. в окремих українських прізвищах (під впливом книжної мови): Артемовський, Боровикдвський, Голованівський,

Дідківський, Котляревський, Писаревський, Чабанівсь-кий, Чайковський та под.; 15) у наголошених кінцевих частинах складних слів - -вод, -воз, -нос, -роб, -лов: діловод, молоковоз, медонос, хлібо­роб, тигролов, але в частинах -хід, -ріг: пішохід - пішохо­дець, всюдихід — всюдихода (хоча скороход — скорохо­да), Козоріг — Козордга (сузір'я), носоріг — носорога.

Увага! Мелітополь — мелітопольський, Севастополь — севастопольський, Тирасполь — тираспольський Свід грец. слова «поліс» — місток — немає чергування.

Але: Бориспіль — Борисполя — борйспільський, Терно­піль — Тернополя — тернопільський (від поле — піль).

е - перед м'яким приголосним та перед складом зєї и (що походить від давньоруського и): джерело, женити, т. нйця, учень, шести, щеміти;

о - перед твердим приголосним та складами з а, о, т и (що походить від давньоруського ьі): бджола, жонатий, мий, його, копійок, учора, чого, чоло, чоловік, чохол, шостий. ш>

3. Чергування в коренях дієслів:

а) о та а

з о — тривала, нерозчленована дія	за — повторювані
або одноразова, закінчена	багаторазова дія
гонити	ганяти
допомогти	допомагати
клонити	кланятися
котити	катати
кроїти	краяти
ломити	ламати
скочити	скакати
схотіти	хапати
але не відбувається чергування
вимовити	вимовляти
заспокоїти	заспокбювам*
простити	прощати
установити	установлює.

У дієсловах із суфіксом -ува- (-юва-) з наголосом на коре-шашміта в похідних від цих дієслів іменниках на -ння: бреха-ав - набріхувати - набріхування, завертіти - завірчува-«"* - завірчування, застебнути - застібувати - застібання, явш - очікувати - очікування, полоскати - виполіскува-- «толіскування, але: вивершувати - вивершування, по--^ч^гіти - потребування, прищеплювати - прищеплювання; - ■ випадний) та и перед л, р (у дієслівних коренях): - вислати - вистилати, беру - брати - вибирати, - замру - завмирати, стер - зітру - стирати, умер-■'. - умирати.

. Лині евфонічні чергування ї - в

в уживається
на початку речення перед голос­ним	В Охтирці працює мій товариш.
між голосними	Я живу в Одесі вже сім років.
Після голосного перед приголос­ним (крім в, ф, буквосполучень льв, св, хв та ін.)	Прийшла в місто весна

2. і-й

Чергування і з й може відбуватися, коли це не змінює зна­чення слова: імовірно - ймовірно, імення - ймення, іти — йти, ішлося - йшлося.

і пишеться
на початку речення	/ восени, і взимку бюджет не було затверджено; Ідуть осінні дощі.
між двома приголосними та після паузи перед приго­лосними	Минув і тиждень після звіту, і другий, а документи так і не було підготовлено.
й уживається
на початку речення перед голосним	Й уранці, й удень, і ввечері я не зміг відпочити.
між голосними	Школа й академія надіслали поздоровлення до ювілею.
після голосного перед при­голосним	Його ймення було мені відоме; Сьогодні й завтра завод не працюватиме.

Чергування не відбувається: 1. у з в:

а) у словах, у яких чергування може змінити значення: уда­ча, уклад, укладати, уникати, упливати, управа, уступ, уступати, усувати, ураження і вдача, вклад, вкладати, вникати, впливати, вправа, вступ, вступати, всувати, враження — з іншими значеннями;

б) у словах, які вживаються тільки з в, або тільки з у: взаєми- ни, взуття, влада, власність; удар (іменник), узбереж- жя, увага, указ, учень та ін., а також у похідних утворен- нях: взаємність, владар; уважний, ударний та ін.;

в) у власних назвах та словах іншомовного походження: Угор- щина, Удовенко, Ужгород, Умань, Урал; увертюра, ультима- тум, утопія та ін.; Вдовенко, Владивосток, Врубель та ін.

Увага! У деяких власних назвах чергування можли­ве: Влас - Улас, Всевишній - Усевишній, Вседержи­тель — Уседержйтель. Україна - Вкраїна чергується тільки в поетичній мові.

2. і з й:

а) при зіставленні понять: Батьки і діти; Війна і мир; Дні і ночі; Живі і мертві;

б) перед словами, що починаються на й, є, ї, ю, я: Сьогодні і йому треба бути у школі; Іван і Ярина — друзі; Уночі і їхати будемо.

Розрізнення и та і

1. Чергування и з і:

висіти - повісити, дитина - діти, злипатися - зліпити, сидіти — сідати;

2. В основах незапозичених слів пишеться і:

а) там, де і чергується з о або е: жінка - женити, очікува- ти - чекати, прізвище - прозивати, прірва - прорива- ти, чільний - чоло, щілина - ущелина;

б) у суфіксах -інь, -іш(ий), -ісіньк(ий), -юсіньк(ий): теплінь, широчінь, височінь, глибінь, стрункіший, сухі- ший, гарячіший, свіжісінький, малюсінький;

в) відповідно до вимови після м'яких або пом'якшених: білий, літо, ніжний, піна, сіно, тісний.

3. В основах незапозичених слів пишеться и:

а) відповідно до вимови після твердих приголосних (и не чер- гується з о та е): виноград, кислий, приріст, пиво, тихий;

б) у відкритих складах -ри-, -ли-: бриніти (хоча бренька- ти), гриміти, дрижати, кривавий, криниця, крихітний, кришити, стриміти, тривати, тривога, триножити, чорнобривий, глитати (але: гріти, дріботати, дріма- ти, зрікатися, зрілий, кріпацтво, тріщати).

4. Розрізняються суфікси:

а) -інн (я) з літерою і вживається у віддієслівних іменни- ках: везіння, волочіння, збайдужіння, кришіння, служін- ня, сушіння;

б) -инн (я) з літерою и вживається лише у збірних іменни- ках: баговиння, бурячиння, картоплиння, ластовиння, маковиння, шумовиння.

5. В абсолютному кінці слів після г, к, х пишеться и: дороги, завдяки, залюбки, навкруги, навпаки, по-батьківськи,

руки, скільки, тільки, трохи, шляхи, але у прикметниках та за­йменниках, що відповідають на питання які?, пишеться і: батьківські, високі, далекі, довгі, дорогі, сухі, тихі; усякі, такі.

6. Написання и та і після шиплячих

і пишеться
у деяких іменниках, прикметниках, дієсловах та похідних від них	вечірка, зачіска, жінка, кочівник, мишій, рижій, чільний, чіп, чіпець, чіпляти, чіт, чіткий, щілина, щіпка, щімкий, щільний, щітка, ящірка
у Р., Д. та М. відмінках однини іменників ж. та с. роду	мережі, очі, печі, ночі, речі, суміші
у Н. відмінку множини іменників, прикметників, числівників	вірші, гроші, дріжджі, ключі, ласощі, межі, очі, пестощі, рожі; гарячі, кращі, легші, рішучі, свіжі; двічі, перші, тричі
у прислівниках	мерщій, у віні, удвічі, уночі, утричі, чіпко, навпочіпки, щімко
у дієсловах наказового способу 1-ї та 2-ї особи множини	біжімо, мовчімо, печімо, пишімо; біжіть, мовчіть, печіть, пишіть
и пишеться
у наказовому способі дієслова	бережи, мовчи, пиши, полощи
у дієприслівниках	відповідаючи, згадавши, їхавши, поспішавши, читаючи
у прислівниках типу	по-ведмежи, по-вбвчи, по-заячи
у прийменнику та похідних	межи (між), межиріччя

Правопис префіксів

с-	пишеться лише перед глухими приголоашми к, ф, п, т, х - (КаФе «ГТТаХ»)	сконкретизувати, сформований, спи­тати, стверджувати, східці та ін.
3-	перед усіма іншими	зшитий, зігнорувати, зжитися, зцідити, зчеплення, зорієнтований, зсадити, зумйсно, зсохся, зцілити
зі-	коли корінь слова починається сполученням ітриголосішх	зізнатися, зідрати, зіпсувати, зі­ставлення, зігнутий, зібгав, зім'яв, зів'яле, зіп'ялися тощо

Ніколи не змінюються префікси:

роз-	розшйтий, розчистити, розщеплений, розстелити, розстріл, розформована, розтуляють, розказувати, розпитав, розжитися, розхитати, розчинити Ґ\\ Увага! Для милозвучності при збігу кореневих приголосних пишеться розі-: розіслати, розірвати
без-	безжурність, безшумно, безкорисливий, безперий, безчесність, безперервний, безформений, безтактність, безхарактерність
воз-	возз'єднання, возвеличувати (але: воскресіння, восхва­лити, воспрянути, восторжествувати, воселавити)
через-	черезплічник, черезсмужжя, черезсідельник
між-	міжміський, міжгалузевий, міжпортові, міжфіґурний, міжконтинентальний, міжсесійний, міжпланетні, міжщелепний
над-	надмірний, надприбуток, надзвичайно, надвечір'я, надбрів'я, надкусити, надпиляти, надпити
під-	підхвалювати, підповзти, підкинути, підштовхнути, піддати, підтрухнути (підгнити)
від-	відкладати, відтінювати, відтоптати, відхилився, відчистити
перед-		передплачувати, передсвятковий, передчасний
об-		обґрунтувати, обписати, обсаджувати, обтрушувати, обхлюпувати, обшити

Увага! Не належить до префікса частина нат- у сло­вах: натще (натщесерце), натхнення й похідних.

Слід розрізняти префікси пре-, при-, прі-, пере-:

пре- вживається переважно для утворення якісних при­кметників і прислівників найвищого ступеня ознаки: пре­поганий - препогано, премудрий - премудро, пречудовий -пречудово та ін., а також у словах: презирство, престол, преосвященний, преподобний;

при- вказує на ознаку дії наближення (.приїжджати, прий­ти), приєднання (пришити, причепити); частковість (при­тулити, примружити); результат (приборкати, привабити), а також в іменниках та прикметниках на ознаку приналеж­ності чи причетності: Примор'я, Придністров'я, Привблжя, Приуралля, приміський, присадибний, привокзальний;

прі- вживається лише в словах: прізвище, прізвисько, прірва, пріфікс (фр. - тверда ціна);

пере-вказує на повторність (перечитати, переміряти) або надмірність дії (переїсти, переспати); подолання (пе­ребути, перетерпіти); подолання відстані (перебігти, пере­пливти); подолання перешкоди (перестрибнути, перелізти), а також у словах: переконати, перешийок, переінакшувати, перешкода, перегородка та ін.

Запам'ятайте слова, у яких пре- та при- є складовою ча­стиною кореня, а не префіксом

/. Іменникові суфікси

Суфікси	Приклади
-ир -ист -изм	після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р пишеться и командир, проводир (але: ганчірка, п'ятірка) бандурист, кларнетист, таксист, фашист афоризм, бонапартизм, класицизм, стоїцизм, тероризм
-ір -іст -ізм	після решти приголосних - і банкір, вампір, пломбір ісламіст, лобіст, пацифіст, піаніст спеціаліст, танкіст кальвінізм, конформізм, кубізм, плюралізм, фавїзм, утопізм Примітка. В утвореннях від власне |у| українських коренів і після решти приголосних пишеться -ист, -изм: боротьбист, побутовизм, речовизм.
-їр -їст -їзм	після голосних пишеться ї конвоїр альтрг/їст, гобоїст егоїст, копіїст атеїзм, героїзм, ламаїзм
Пишуться з и суфікси
-ник	гірник, дворушник, макетник, пожежник Г~7( Увага! У словах: алергік, історик, медик, *—' механік, прозаїк, стоїк, срізик, хімік пишеться и, і (0 відповідно до правил правопису іншомовних слів.
-івник -чик -щик	газівник, працівник, трудівник небіжчик бакенщик, волйнщик, денщик, прапорщик
-ич	у прізвищах Бабич, Гнідич, Зварич, Мотрин;
	в іменах по батькові Кузьмйч, Лукйч, Хомач
	(збірні поняття - матеріал або продукт праці)
-ив(о) '	добриво, мєливо, мереживо, місиво, морозиво,
	паливо, печиво, прядиво, але марево (абстрактне
	поняття)

У словах (переважно з емоційно-неґативним відтінком), утворених від іменників усіх родів

-иськ (о) -ищ (е)	після приголосного пишеться и дівчисько, хлопчисько вогнище, звалище, згарище, селище, становище
-їськ (о) -їщ (е)	після голосного пишеться ї гноїсько побоїще

В іменниках середнього роду пишуться

-инн (я)	збірні поняття баговиння, ластовиння, павутиння, шумовиння
-інн (я)	утворені від дієслів із голосними основи и, і володіння, говоріння, голосіння, жаління, носіння, служіння, тяжіння, хотіння, хрустіння, шарудіння Г~7І Примітка. Цей суфікс мають і деякі І—-* збірні поняття, утворені від іменників на -інь: каміння, коріння.
-анн (я) -янн (я)	утворені від дієслів із голосним основи а (я) зростання, співання, сприяння
-енн (я)	віддієслівні іменники з наголосом на корені звернення, напруження, піднесення, порушення, розділення, удосконалення

ь завжди пишеться також після кінцевого приголосного у словах із суфіксами

-аль	коваль, скрипаль
-ень	велетень, в'язень
-ець	мореплавець, переможець
-єць	австрієць, бельгієць
-ість	здатність, ніжність, першість, сліпучість,
-тель	вихователь, мучитель, цінитель

Написання суфіксів зменшено-пестливого забарвлення

	у прізвищах із літерами е (є)
-еньк (о, а)	Затенькд, Краєнько, Сивенька

В іменниках жіночого роду, утворених від іменників та інших частин мови

	пишеться і в суфіксах
-івк (а)	дводюймівка, долівка, ножівка, частівка
-ївк (а)	гаївка, маївка, покоївка (після голосних)
	в окремих словах
-овк (а)	головка (капусти), духовка, замальовка

В іменниках чоловічого роду пишуться суфікси

із випадним о в непрямих відмінках -ок вершок, вінок, гайок, кілок, стручок, козирок, після м'якого приголосного з ь: деньок, пеньок

на ознаку професії, роботи, уподобань -ар байкар,вівчар, крамар, лікар -яр газетяр, маляр, тесляр, картяр

-анин

приналежність до місця, нації, становища горожанин, молдаванин, півничанин, сільчанин киянин, львів'янин, хуторянин

ГУ[ Примітка. Суфікси -ович, -ич, -іч; -івн(а), ' [-ївн(а)]; -енк(о), [-єнк(о)] див. у розділі «Граматичні форми власних назв».