- •Розділ III Орфографія
- •Розділ IV Морфологія і правопис
- •Розділ V Графіка
- •Розділ VI Усне ділове мовлення
- •Роль і значення мови в суспільному'житті
- •Українська мова серед інших мов світу
- •Функції мови
- •Мовна норма
- •Офіційно-діловий стиль
- •1 Євангеліє від Матвія 7. 18.
- •2 Євангеліє від Марка 14.
- •1 Див. Розділ «Особливості використання дієслівних форм у ділових паперах». 1 Див. «Російсько-український словничок типових мовних зворотів» — Додаток 3.
- •1 Дивергенція (від латин, йіьегдеге — відхилятися, розходитися) — тут утворення самостійних стилів.
- •1 Конвергенція (від латин, сопьегдепііо на грунті сагшегдо — сходжусь, наближаюсь) — тут розвиток подібних рис у різних стилях унаслідок тісних і тривалих контактів.
- •Загальні вимоги до укладання та оформлення
- •1 Реквізит (від латин, гедиізііит — необхідне, потрібне) — тут обов'язкові (вихідні) дані як елемент правильного оформлення офіційних документів.
- •2 Формуляр (нім. Рогтиіаг, від фр. (огтиіаіге, на грунті латин, (огтиіа) — форма.
- •Вимоги до укладання та оформлення документів
- •1 Документ (від латин, боситепіит) — доказ, свідоцтво, взірець, повчальний приклад.
- •Оформлення сторінки
- •Текст і його оформлення
- •1 Виняток становлять документи, текст яких складається з одного речення (напр., заява на відпустку тощо).
- •Скорочування слів і словосполучень
- •Стандартизація ділового тексту
- •Реквізити ділових паперів
- •61049, Харків-491
- •Професійна лексика
- •Організаційні документи
- •Розпорядчі документи
- •2. У наказах про переведення на іншу роботу зазначають:
- •Довідково-інформаційні документи
- •30.11.2002 (Підпис)
- •1 Кореспонденція (від латин, саггехропсіео — відправляю, повідомляю) —
- •1 Автобіографія (відгрец. Аиіоз — сам, Ьіоз — життя, дгарНо — пишу) — опис свого життя.
- •Зміни приголосних при їх збігу
- •2. Прикметникові
- •Після шиплячих, м'яких або й з наголосом на закінченні
- •Твердої групи
- •М'якої та мішаної груп
- •Суфікс -ір-(-ир-) уживається й у дієсловах
- •Складні випадки правопису слів іншомовного походження
- •Іменник
- •2„ Рахівниця — прилад для лічби (не фах).
- •13. Іменники з дієсловами відмовлятися, ухилятися слід уживати в р. Відмінку з приймеником, наприклад:
- •1 Про вживання присвійних прикметників у діловій мові див. Тему «Особливості використання прикметників у ділових паперах».
- •Числівник
- •Займенник
- •Дієслово
- •Дієприслівник
- •2. Уникати умовного способу:
- •Неправильно правильно
- •Прислівники (складні)
- •Прийменники (складні)
- •1. Разом пишуться
- •1. З уживається:
- •2. Окремо пишуться
- •Основи культури мовлення
- •Культура усного ділового мовлення
- •1 Лекція (від латин. Іесііо — читання) — публічний виступ на яку-небудь тему.
- •Ділова бесіда
- •Ділове спілкування
- •Синтаксис1 усного й писемного ділового мовлення
- •1. Сформулюйте поняття «термін» і «професіоналізм».
- •1. Які іменники чоловічого роду однини II відміни у Кл. Відмінку мають закінчення:
- •1. Що таке доручення? Які бувають доручення за походженням?
- •- Внутрішніх справ ввс
- •Уленшпіґель Тіль
Розпорядчі документи
Накази
Наказ — розпорядчий документ, що видається керівником установи, організації, підприємства на правах єдиноначальності та в межах його компетенції і стосується організаційних або кадрових питань.
Наказ видається на підставі й для виконання чинних законів, постанов і розпоряджень уряду, Президента, Верховної Ради, наказів і директивних вказівок вищих органів. Отже, він має як розпорядче, так і виконавче значення.
Накази охоплюють широке коло питань із виробничої і навчальної діяльності: організація праці (навчання); добір і розстановка кадрів; трудова (навчальна) дисципліна; заохочення до праці (навчання) тощо.
За призначенням усі накази поділяються на накази щодо особового складу (кадрові) та накази із загальних питань (організаційні, із питань основної діяльності).
У наказах щодо особового складу оформляють призначення, переміщення, звільнення, відрядження, відпустки, нагороди та стягнення працівників. Ці накази укладаються на підставі доповідних записок керівників структурних підрозділів, заяв громадян, протоколів колегіальних органів тощо.
Серед організаційних наказів розрізняють:
— ініціативні, які видаються для оперативного впливу на процеси, що виникають усередині організації (підприємства);
— на виконання розпоряджень керівних (вищих) органів; такі накази видаються при створенні, реорганізації або ліквідації структурних підрозділів, при затвердженні положень про структурні підрозділи, при підсумовуванні результатів діяльності установ (організацій), затвердженні планів тощо. Потрібно розрізняти специфіку укладання й оформлення наказу, пам'ятаючи, що він складається з констатуючої та розпорядчої частин. Однак у наказах, що видаються на виконання ухвал керівних (вищих) органів, часто не пишуть констатуючу частину. Замість цього подають посилання на номер і дату вищого розпорядчого документа. Констатуючої частини може також не бути, якщо дії, запропоновані до виконання, не потребують роз'яснень, та з різнопланових питань. У таких випадках текст наказу складається з параграфів. Реквізити
Назва міністерства, якому підпорядковується організація, підприємство, установа (для державних).
Повна назва організації, установи.
Назва документ*,
Індекс (до номера через дефіс додають літери ВК (відділ кадрів), номер наказу (посередині).
Дата укладання (ліворуч).
Назва населеного пункту, де розташоване підприємство, установа (праворуч).
Заголовок «про...».
Текст:
— констатуюча частина містить такі складові: вступ (зазначається причина видання наказу); доведення (викладаються основні факти); висновок (указується мета видання наказу). Якщо підставою для видання наказу є розпорядчий документ вищого органу (установи), то в констатуючій частині вказується назва, номер, дата й заголовок до тексту розпорядчого документа, а також передається зміст певного розділу статті документа вищого органу (установи), який є підставою для видання конкретного наказу;
- розпорядча частина починається словом «Наказую» і складається з пунктів, що поділяються на такі складові: дія, термін виконання та відповідальність за виконання. Кожний пункт наказу нумерується арабськими цифрами.
Текст викладу розпорядчої частини повинен мати наказову форму. Зокрема, кожний пункт починається з дієслова в інфінітивній формі («Зарахувати», «Призначити», «Здійснити», «Наголосити», «Звільнити» та ін.). Якщо ж фактові надається значення більше, ніж особі, тоді вживається пасивна форма («Грубі порушення виявлено...»); активна форма вживається для вказування на ініціатора певної дії («...завідувач навчальної частини зобов'язаний...»).
Як виконавець указується назва організації, підрозділу, службова особа із зазначенням у Д. відмінку посади, прізвища та ініціалів. Якщо в одному пункті перелічуються декілька осіб, то їхні прізвища вказуються за абеткою. Якщо в розпорядчій частині значна кількість пунктів, то її оформляють у вигляді таблиці.
В останньому пункті розпорядчої частини зазначають службових осіб, на яких покладено контроль за виконанням наказу (відповідно до службової ієрархії).
Наприкінці кожного пункту зазначається підстава для його укладання (службова записка, рапорт, заява тощо).
Посада першого керівника установи (ліворуч), його підпис, ініціали та прізвище (праворуч).
Візи (якщо є) «Проект наказу внесено...», «Проект наказу погоджено...»
Проект наказу погоджується:
із заступником керівника установи (підприємства);
з куратором питань, які зазначені в документі;
з керівником структурного підрозділу, якого стосується пункт наказу;
з юристом організації, який засвідчує узгодження наказу із чинними правовими актами та розпорядженнями керівних установ.
Окрім обов'язкових реквізитів, накази щодо особового складу залежно від їх змісту укладаються за певними вимогами. 1. У наказах про призначення, зарахування на роботу вказують:
на яку посаду;
до якого структурного підрозділу (відділу);
вид прийняття (переведенням, відповідно до контракту, на постійну, тимчасову роботу або роботу за сумісництвом);
особливі умови (із прийняттям матеріальної відповідальності, зі скороченим робочим днем та ін.);
умови платні (відповідно до штатного розкладу).