9. Виникнення Київської Русі у геополітичному контексті: давньоруська держава у с-мі міжнародних відносин iх-х ст.

За свідченням арабських авторів, уже в VIII-IX ст. існувало три осередки східнослов'янської державності: Куявія (земля полян з Києвом), Славія (Новгородська земля) і Артанія (Ростово-Суздальська, а можливо, Причорноморська і Приазовська Русь). Найбільшим було державне об'єднання, яке літописець називає Руською землею (арабські автори асоціюють його з Куявією) з центром у Києві. Як вважають фахівці, саме воно і стало тим територіальним і політичним ядром, навколо якого зросла Давньоруська держава. Iснування ранньодержавного осередка в дніпровських слов'ян з єдиновладним правителем на чолі.

У V-VI ст. суспільний лад слов'ян перебував на стадії становлення, відбувався перехід від первісно-родового до класового суспільства. Це була доба військової демократії, суть якої полягала в тому, що реальна влада належали племінним зборам, а не концентрувалася в руках старійшин та князів. Проте з часом глибокі зміни у суспільному житті, що відбулися в VII—IX ст., підштовхнули процес державотворення. Становлення державності східних слов'ян логічно випливало з їхнього суспільного розвитку:

1) еволюція родоплемінної організації, збільшення територій, постійна воєнна активність зумовили необхідність переходу до нових методів і форм управління. Роль народних зборів поступово занепадає. На передній план у політичному житті дедалі впевненіше виходить князівська влада (спочатку виборна, а пізніше — наслідкова);

2) зростаюча зовнішньо політ. активність перших осередків державності. Посилення соц..-політ. ролі князівської влади сприяли виділенню дружини на чолі з князем у відособлену привілейовану корпорацію профес. воїнів, що стояла поза общиною і над нею. Будучи спочатку лише силовою опорою для князів і племінної аристократії, дружина з часом перетво-рилася на своєрідний самостійний орган публічної влади;

3) прогресуюча соціальна диференціація суспільства зумовила появу постійних органів примусу.

10. Арабські письменники про три основні центри державності східних слов'ян у IX ст.: проблема локалізації.

За свідченням арабських авторів, уже в VIII—IX ст. існувало три осередки східнослов'янської державності: Куявія (земля полян з Києвом), Славія (Новгородська земля) і Артанія (Ростово-Суздальська, а можливо, Причорноморська і Приазовська Русь). Найбільшим було державне об'єднання, яке літописець називає Руською землею (арабські автори асоціюють його з Куявією) з центром у Києві.

Більшість істориків вважають Куявію політичним об'єднанням східних слов'ян у Середньому Придніпров'ї з центром у Києві та ототожнюють з назвою Київ. Під назвою Куяба Київ з давніх-давен був відомий у багатьох арабських, а також візантійських і західноєвропейських джерелах.

Славію локалізують на Півночі Русі, ототожнюючи з ільменськими слов'янами. Місто Славу ототожнюють із попередником Новгорода (це може бутиСтара Ладога, існування якої в той час підтверджене археологічно).

Також є гіпотеза, за якою Славія — вживана східними купцями назва одного з центрів початкової Наддніпрянської РусіПереяслава. Славута - стара назва річки Дніпро.

За свідченням Аль-Істахрі , Артанія торгувала з країнами Арабського Сходу. З неї вивозили чорних соболів і свинець.

Деякі дослідники ототожнювали Артанію з територією антів, зТмутараканню, інші — з Черніговом, Рязанню. В уяві ідеологів псевдослідницького "Волинського Дослідницького Центру «Рівне-Суренж», Артанія є центральною провінцією вигаданої ними Дулібської держави, власне Рось, з великим оборонним колом міст (Русколань) периметром майже 800 км навколо міста Суренж — столиці Росі. З Артанії починалась міфічна держава дулібів у III ст. н.е.