34. Польсько-литовська боротьба за українські землі у XV ст.

Період між початком XIV ст. і початком XVII ст. був досить драматичним для України, що пояснюється наслідками монголо-татарської навали. Після занепаду Києва економічне й культурне життя України переміщується до Галицько-Волинського князівства, але з утратою і ним могутності відбуваються зміни в економічному і політичному житті українських земель. Починаючи з XIV ст. почали підноситись сусіди — Литва, Польща, Росія. Після смерті останнього князя Галицько-Волинської династії Юрія II Болеслава в 1340 р. західноукраїнські землі опинились без свого правителя, ставши легкою поживою для сусідів і ворогів. Скориставшись таким становищем українських земель, на країну рушили литовці.

У 30-ті роки XVI на українські землі зазіхала і Польща. Під час загострення конфлікту між Юрієм II Болеславом та боярами сусіди — Людвіг Угорський та Казимир Великий Польський — уклали угоду, на підставі якої Казимир діставав Галичину "доживотно", а в разі його смерті "без сина" Галичина мала перейти до Людвіга. Зразу після смерті Юрія II Болеслава обидва королі рушили на Галичину, але суттєвих завоювань тоді здійснити не вдалося. 1349 р. Казимир знову пішов на Галичину, зруйнував Львів і почав іменувати себе "паном Руської землі".

У боротьбу з Казимиром Великим Литва не втручалась, бо вона була зайнята експансією інших українських земель. Зазнавши поразки в боротьбі з Казимиром, Галичина, а також Холмщина та Белзщина, Західна Волинь та Кременеччина опинились під владою Польщі. Унаслідок походів 1350—1360 pp. Казимир уклав з Литовськими князями — Юрієм Наримунтановичем, Олександром Коріятовичем, Ольгердом, окремо з Любертом договори, якими було визначено кордони польських володінь у Литві. У 1370 p., після смерті Казимира Великого, литовські князі розірвали ці договори, знову відібрали Волинь від Польщі і приєднали її до Литви. Галичина ж згідно з договором Казимира з Людвігом перейшла під владу Угорщини.

Внаслідок Люблінської унії Україна знову була розірвана — значна частина відійшла до Речі Посполитої. Буковина з середини XVI ст. перебувала в складі Молдавії, і коли Молдавія в 1564 р. визнала протекторат Туреччини, з нею під турецьку зверхність перейшла і Буковина. Закарпаття після недовгого правління Коріятовичів перейшло під владу Угорщини. Після поразки Угорщини в 1526 р. і поділу між Туреччиною, Австрією та Семигородом Закарпаття теж було поділено — Пряшівщина та Ужгород відійшли до Австрії, а східна частина—до Семигорода. Значна частина українських земель від стоку Десни і Сейму до Остера і Гомеля над Сожею опинилися під владою Москви.

У 1513 р. московське військо взяло Смоленськ, а в 1563 р. — Полоцьк. Десятки чернігівських та новгород-сіверських князів разом зі своїми землями перейшли до Москви, де поклали початок родам — Одоєвських, Масальських, Воротинських, Трубецьких.