Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1-50.doc
Скачиваний:
147
Добавлен:
23.02.2015
Размер:
360.96 Кб
Скачать

27. Унія між православною та католицькою церквою в середині XIII ст.: легенда та дійсність.

Територій, на яких православні християни проживали під владою латинян, ставало все менше, і це знову і знову спонукало Католицьку Церкву шукати нові шляхи сполучення східних християн з Римом. В нових політичних умовах Рим починає формувати нову стратегію залучення православних в лоно Католицької Церкви. Поступово оформляються контури нової моделі - власне уніатської, яка передбачає підпорядкування влади Римського папи окремих Помісних Церков in corpore на чолі з власної ієрархією, яка безпосередньо визнавала б над собою юрисдикцію понтифіка, вже не стикаючись з латинської ієрархією. При цьому для всіх спроб укладення унії Риму з тієї або іншої помісною Церквою в XIII характерна одна і та ж закономірність: основою для кожної з цих уній всякий раз виявляються політичні інтереси монарха, з яким (а не з церковної ієрархії) Святий престол домовляється про підпорядкування Риму.

Одним з ранніх епізодів, пов'язаних з прагненням Риму застосувати до православно-католицьким відносин нову уніатську схему, стала спроба підпорядкувати влади Римського папи Православну Церкву на території Галицько-Волинського князівства в правління князя Данила Романовича. Орієнтуючись на Захід у своєму прагненні протистояти Орді і переслідуючи виключно політичні цілі, князь Данило відгукнувся на заклик папи Римського Інокентія IV почати переговори про церковну унію в обмін на обіцянку організувати Хрестовий похід проти монголо-татар .

Розпочаті в 1245 р. переговори привели в 1246 р. до формального поширення папської влади на ту частину Руської Церкви, яка була розташована на території Галицько-Волинського князівства. Новостворена унія ґрунтувалася на ініціативі самого князя Данила, немає ніяких відомостей про те, що духовенство Західної Русі прийняло будь-яка участь в обговоренні питання про визнання папської влади. Папські булли, спрямовані в Галицько-Волинську Русь 1247 р., задовольняли ряд політичних побажань князя Данила. Зокрема, Папа взяв володіння Галицько-Волинських князів (як ті, якими вони володіли, так і ті, які змогли б придбати в майбутньому) під свій захист. Він також схвалив намір Галицько-Волинського князя повернути собі володіння, які зайняли інші князі, що не підкорялися Риму. Нарешті, Інокентій IV заборонив лицарям-хрестоносцям Тевтонського ордена будь-яким способом набувати землі у володіннях Галл.-Волинських князів. Таким чином, зближення з Римом Даниїлові вдалося використати для того, щоб зміцнити своє становище по відношенню до західних сусідів, особливо - Тевтонського ордену.

Але головної мети свого звернення до Папи Данило Галицький так і не досяг: ніякої відчутної допомоги проти монголо-татар Інокентій IV князю не надав.

Тим не менш, князь Данило Романович не без вагань повірив понтифіку і в знак союзу з Римом восени 1253 р. коронувався в р. Дорогичине королівським вінцем, привезеним папським легатом. Надалі, однак, Данило Галицький, так і не отримавши від Папи реальної допомоги в боротьбі з монголо-татарами, пориває з Римом.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]