Gospodarske_pravo_Ukr_Nesinova2011

Тема 11. Майнова основа господарювання

ті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Під товарами у складі майна суб’єктів господарювання ч. 6 ст. 139 ГК України визнає вироблену продукцію (товарні запаси), виконані роботи та послуги. Є й інші визначення цього поняття. Крім того, товарами є продукція будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому, газоподібному стані, включаючи електроенергію, а також послуги, пов’язані з поставкою товарів, якщо їх вартість не перевищує вартості самих това-

рів.

Вироблена (готова) продукція – це запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектованізгіднозумовамидоговорівіззамовникамиівідповідаютьтехнічним умовам і стандартам. Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником, показу-

ються у складі незавершеного виробництва.

Виконані роботи (роботи) – це будь-яка діяльність, пов’язана з проектуванням, будівництвом нових, розширенням, реконструкцією, капітальним ремонтом та реставрацією об’єктів і споруд виробничого та невиробничого призначення, технічним переозброєнням діючих підприємств, а також супровідні роботам послуги, у тому числі геодезичні роботи, буріння, сейсмічні дослідження, аерота супутникова фотозйомки та інші, якщо вартість виконання цих послуг не перевищує вар-

тості самого будівництва.

Під послугами зазначений закон розуміє будь-яку закупівлю, крім товарів та робіт, включаючи підготовку спеціалістів, забезпечення транспортом і зв’язком, освоєння технологій, наукові дослідження, медичне та побутове обслуговування.

Цінніпапери,якзазначеновч.7ст.139ГКУкраїни,єособливимвидоммайнасуб’єктівгосподарювання.Видиіправовийрежимціннихпаперів, що належать до майна суб’єктів господарювання встановлені положеннями гл. 17 ГК України.

Загальні, найпоширеніші джерела, з яких формується майно суб’єктів господарювання, встановлює ст. 140 ГК України.

Грошові та матеріальні внески засновників, як правило, є джерелом формування статутного капіталу (фонду) господарських товариств (ст. 86 ГК України), майна виробничого кооперативу (ст. 100 ГК України) на стадії заснування цих суб’єктів. За рахунок майнових внесків (вступних, членських, цільових тощо) учасників формується майно об’єднання підприємств (ст. 123 ГК України). При утворенні державного унітарного підприємствакомпетентниморганомдержавноївладиостаннійнаділяє таке підприємство майном – відокремленою частиною державної влас-

151

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

ності(ч.1ст.73ГКУкраїни).Таксамокомунальнеунітарнепідприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування на базі

відокремленої частини комунальної власності (ч. 1 ст. 78 ГК України).

Доходи від реалізації продукції, (робіт, послуг) є основним джере-

лом формування майна суб’єктів господарювання-підприємців після їх утворення. Зміст доходів з джерелом їх походження з України визначений п. 1.21 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким це будь-які доходи, отримані резидентами або нерези- дентамивідбудь-якихвидівїхдіяльностінатериторіїУкраїни,включаю- чи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальниківрезидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Під доходами від цінних паперів розуміють суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку у зв’язку з таким продажем, обміном або відчуженням (п. 7.6.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

До доходів від цінних паперів слід також відносити і дивіденд – платіж, який здійснюється юридичною особою-емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративнихправ(інвестиційнихсертифікатів)узв’язкузрозподіломчастини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Капітальні вкладення як джерело формування майна суб’єкта господарювання – це інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів. При цьому розрізняють державні і недержавні капітальні вкладення. Державні капітальні вкладення – це інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів, джерелом фінансування яких є кошти державного бюджету, державних підприємств та організацій, а також місцевих бюджетів. У їх складі виділяють державні централізовані капітальні вкладення – інвестиції, що спрямовані

152

Тема 11. Майнова основа господарювання

на створення і відновлення основних фондів і фінансуються за рахунок коштів­ державного бюджету та бюджетних позичок.

Недержавні капітальні вкладення – це інвестиції, що фінансуються за рахунок коштів інвесторів із недержавними формами власності, а саме: власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування,відшкодуваннязбитківвідаварій,стихійноголиха,грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо); позичкових фінансових коштів інвестора; залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, облігацій, пайові та інші внескигромадяніюридичнихосіб);безоплатнихтаблагодійнихвнесків, пожертвуваньорганізацій,підприємствігромадян;коштівіноземнихінвесторів(іноземніінвестиції,якпрямі,такіпортфельні,капітальнітрансферти, кредити).

Дотації можуть надаватися з державного або місцевого бюджетів неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів,згоданаобов’язковістьякихнаданаВерховноюРадоюУкраїни,атакож на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.

Надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об’єктів (комплексів), що належать суб’єктам господарювання, придбання майна інших суб’єктів – одне з джерел формування майна, що поділяється накількаскладових:1)виручкавідпродажумайновихоб’єктів;2)надходження у вигляді орендної плати як платежу за користування об’єктом оренди; 3) придбання майна інших суб’єктів (у власність, господарське віданняабооперативнеуправління)відповіднодоукладенихдоговорів.

Кредити банків та інших кредиторів – це кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит поділяється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

Безоплатнітаблагодійнівнески,пожертвуванняорганізаційтагромадян складають незначне за розміром джерело формування майна суб’єктів господарювання.

Майно суб’єктів господарювання може формуватися також за рахунок інших джерел, не заборонених законом. Правовий режим майна суб’єктів господарювання встановлюється Господарським кодексом України та іншими законами з урахуванням видів майна, зазначених у ст. 139 ГК України (основні фонди, оборотні засоби, кошти, товари, цінні папери тощо).

153

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

11.3. Прибуток суб’єкта господарювання

Прибуток(доход)суб’єктагосподарюванняможнаназватиособливиммайновимфондомсуб’єктагосподарювання.Правовийрежимприбутку включає: поняття прибутку, порядок і методи обчислення прибутку, зобов’язання суб’єкта господарювання зі сплати податків з прибутку та механізм його здійснення, права суб’єкта господарювання з використання прибутку.

Прибуток (доход) є основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності суб’єктів господарювання. Згідно з ч. 1 ст. 142 ГК України прибуток (доход) суб’єкта господарювання визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб’єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Для цілей оподаткування прибутку суб’єктів господарювання, а також організації бухгалтерського обліку і звітності в законодавстві використовується поняття «валовий доход», під яким розуміють загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, яка отримана протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах,якнатериторіїУкраїни,їїконтинентальномушельфі,виключній (морській)зоні,такізаїїмежами.Длябільшостісуб’єктівгосподарювання основну частину прибутку (доходу) складає доход від реалізації товарів (робіт, послуг).

Під валовими витратами розуміють суму будь-яких витрат платити іподаткуугрошовій,матеріальнійінематеріальнійформах,якіздійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбані (виготовлені) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Під терміном «амортизація основних фондів і нематеріальних активів»розуміютьпоступовевіднесеннявитратнаїхпридбання,виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. Суми амортизаційних відрахувань визначаються шляхом застосування норм амортизації (показників споживання основних фондів, встановлених законодавством) до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного періоду.

Види доходів, які включаються до складу валового доходу, а також перелік витрат, що включаються до складу валових витрат, визначаються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Порядоквикористанняприбутку(доходу)суб’єктагосподарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів. Законодавством практично не встановлені нормативи розподілу прибутку. Ці питання віднесені до

154

Тема 11. Майнова основа господарювання

компетенції самих суб’єктів господарювання. Зокрема у господарських товариствах створюються фонди прибутку, що розподіляється, який виплачується учасникам, і прибутку, що не розподіляється, який залишаєтьсяурозпорядженнігосподарськоготоваристваіспрямовуєтьсяперш за все у фонд розвитку виробництва.

Держава може впливати на вибір суб’єктами господарювання напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) через нормативи, податки, податкові пільги та господарські санкції відповідно до закону.

11.4. Цінні папери у складі майна суб’єктів господарювання

Цінні папери є особливим видом майна суб’єктів господарювання (ч. 7 ст. 139 ГК України). Їх правовому режиму присвячені, зокрема, положення гл. 17 ГК України (ст. 163–166), а також норми гл. 14 (ст. 194– 198) ЦК України. Відносини, що виникають під час розміщення та обігу цінних паперів, регулюються Законом України від 23 лютого 2006 р. «Про цінні папери та фондовий ринок».

Суб’єкти господарювання, якщо це входить до їх компетенції, мають право випускати (емітувати) цінні папери, реалізовувати їх, а також придбавати цінні папери, випущені іншими суб’єктами господарювання.

Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа іншим особам (ч. 1 ст. 194 ЦК України).

Цінний папір відрізняється від інших документів тим, що він завжди є документом майнового характеру. Але на відміну від інших документів, що фіксують певні майнові права (боргових розписок, страхових полісів, заповітів тощо), цінний папір може бути реалізований лише шляхом його пред’явлення. Інакше кажучи, цінний папір це такий документ, пред’явлення якого потрібне для здійснення засвідченого ним майнового права.

Цінний папір має бути складений у визначеній законом формі і повиненмативсінеобхідніреквізити,перелікякихщодоконкретнихвидів цінних паперів встановлюється законодавством.

Однією з головних ознак цінного паперу є те, що в ньому мають бути чітко засвідчені права володіння чи визначені ті юридичні можливості, на здійснення яких має право законний володілець цінного паперу (одержання доходу у вигляді дивідендів або процентів чи певного майна).

155

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

Цінніпаперихарактеризуютьсятакожможливістюпередачігрошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Способи передачі та можливі обмеження щодо передачі залежать від виду цінного паперу і можуть бути різними – від вільного обігу до повного індосаменту або до заборони передачі іншим особам.

Як зазначалося вище, здійснення суб’єктивного права, засвідченого або передбаченого цінним папером, можливе лише шляхом пред’явлення цінного паперу. Тому втрата цінного паперу, за загальним правилом, тягне за собою неможливість реалізувати втілене в ньому право. Разом з тим закон передбачає можливість відновлення іменних цінних паперів, яке провадиться державними органами, підприємствами, установами і організаціями, що випустили ці папери. Що стосується особи, яка втратила цінний папір на пред’явника або вексель, то вона може в порядку, встановленому гл. 7 р. IV Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 р., просити суд про визнання папера недійсним і про відновлення її прав на втрачений цінний папір.

Види цінних паперів закріплені в ст. 3 Закону України від 23.02.2006 р. «Про цінні папери та фондовий ринок», згідно з якою цінні папери поділяються:

а) за порядком їх розміщення (видачі) на:

–емісійні;

–неемісійні.

Емісійні цінні папери – цінні папери, що посвідчують однакові праваїхвласниківумежаходноговипускустосовноособи,якаберенасебе відповіднізобов’язання(емітент).Доемісійнихціннихпаперівналежать акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю (сертифікати ФОН); інвестиційні сертифікати; казначейські зобов’язання України;

б) за формою існування на:

–документарні;

–бездокументарні;

в) за формою випуску:

–на пред’явника (права, посвідчені цим цінним папером, належать його пред’явникові);

–іменні (права, посвідчені цим цінним папером, належать особі, зазначеній у цінному папері);

–ордерні (права, посвідчені цим цінним папером, належать особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 163 ГК України, в Україні можуть випускатися

іперебувати в обігу пайові, боргові та інші цінні папери.

156

Тема 11. Майнова основа господарювання

11.5. Корпоративні права

Визначення поняття «корпоративні права» містить ч. 1 ст. 167 ГК України,згіднозякоюкорпоративніправа–цеправаособи,часткаякої

визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а такожіншіправомочності,передбаченізакономтастатутнимидокументами.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає корпоративні права як право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

Механізм реалізації корпоративних прав, що належать державі, встановлено ст. 168 ГК України, відповідно до якої корпоративні права держави здійснюються визначеними законом центральними органами виконавчої влади та уповноваженими особами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади та уповноважені особи: здійснюють правомочності щодо участі в управлінні господарською організацією відповідно до частки (акцій, паїв) держави у статутному фонді цієї організації; ведуть реєстр державних корпоративних прав; проводять оцінку державних корпоративних прав; здійснюють контроль за ефективністю роботи господарської організації у частині реалізації належних державі корпоративних прав.

Правомочності з управління корпоративними правами держави здійснюються безпосередньо відповідними органами виконавчої влади у разі, якщо: держава має сто відсотків часток (акцій) у статутному фонді господарської організації; суб’єкт господарювання, щодо якого здійснюються корпоративні права держави, бере участь у державних та регіональних програмах, що фінансуються з Державного бюджету України; не відбувся конкурс з призначення уповноваженої особи через відсутністьпретендентівабоякщопропозиціїконкурсантівневідповідають умовам конкурсу; в інших випадках, передбачених законом.

157

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

У решті випадків управління корпоративними правами держави здійснюється із залученням уповноваженої особи. Умови передачі повноважень та завдання з управління корпоративними правами держави, у тому числі щодо юридичної відповідальності уповноважених осіб, єобов’язковоючастиноювідповідногорішенняКабінетуМіністрівУкраїни та договору з уповноваженою особою.

Управління корпоративними правами територіальних громад здійснюється відповідно до положень ст. 168 ГК України, якщо інше не встановлено законом.

Уповноваженою особою з управління корпоративними правами держави може бути громадянин або юридична особа, що визначена за результатамиконкурсу,зякоювідповіднийцентральнийорганвиконавчоївладиукладаєдоговірдорученнязуправліннякорпоративнимиправами держави. Положення про представника органу, уповноваженого управляти відповідними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств, а також Порядок проведення конкурсу з визначення уповноваженої особи на виконання функцій з управління державними корпоративними правами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 р. № 791 «Про управління корпоративними правами держави».

Центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України для здійснення необхідних заходів з управління корпоративними правами держави, координації діяльності органів виконавчої влади у цій сфері та надання необхідних відомостей іншим органам державної влади, відповідно до законодавства формує і веде реєстр корпоративних прав держави. Відносини, пов’язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються, крім ГК України, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Кодексу.

Важливу роль у вдосконаленні системи управління корпоративнимиправамидержавимаєвідігратиреалізаціяОсновнихконцептуальних підходів до підвищення ефективності управління корпоративними правамидержави,затвердженихпостановоюКабінетуМіністрівУкраїнивід 11 лютого 2004 р. № 115.

11.6.Використання природних ресурсів

усфері господарювання

Відповідно до ст. 149–153 ГК України суб’єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цьо-

158

Тема 11. Майнова основа господарювання

го Кодексу та інших законів. Кабінет Міністрів України забезпечує державний облік природних ресурсів, що належать до державної власності, перебувають в управлінні Автономної Республіки Крим та належать до комунальної власності і можуть використовуватися у господарській діяльності.

Суб’єктамгосподарюванняможепередаватисяувласністьземляіз закритими водоймами, ділянками лісів, загальнопоширеними корисними копалинами, що знаходяться в ній, у тому числі громадянам для ведення фермерського господарства, а також сільськогосподарським підприємствам – для господарської діяльності. Порядок надання землі у власність визначається виключно законом з урахуванням необхідності визначення гарантій ефективного використання землі суб’єктами господарювання,запобіганняїїбезгосподарномувикористаннютапсуванню.

Суб’єктамгосподарюваннядляздійсненнягосподарськоїдіяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Суб’єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, має право: експлуатувати корисні властивості наданих йому природних ресурсів; використовувати для господарських потреб в установленому законодавством порядку корисні копалини місцевого значення, водні об’єкти, лісові ресурси, що знаходяться на наданій йому земельній ділянці; одержувати доходи від результатів господарської діяльності, пов’язаної з використанням природних ресурсів; одержувати пільговікороткостроковітадовгостроковікредитидляреалізаціїзаходівщодо ефективного використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а також користуватися податковими пільгами при здійсненні зазначених заходів; вимагати компенсації шкоди, завданої належним йому природним ресурсам іншими суб’єктами, а також усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності, пов’язаної з використанням природних ресурсів.

Суб’єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов’язаний: використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності; ефективно і економно використовувати природні ресурси на основі застосування новітніх технологій у виробничій діяльності; здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господа-

159

РОЗДіл 2. Особливості формування та використання майна суб’єкта господарювання

рювання; своєчасно вносити відповідну плату за використання природних ресурсів; здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших власників та користувачів природних ресурсів; відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів. Законом можуть бути визначені й інші обов’язки суб’єкта господарювання щодо використання природних ресурсів у господарській діяльності.

11.7. Регулювання відносин використання в господарській діяльності

прав інтелектуальної власності

Згідно зі ст. 154 ГК України відносини, пов’язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються ГК України та іншими законами. До відносин, пов’язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України та іншими законами.

Згіднозіст.54КонституціїУкраїнигромадянамгарантуєтьсясвободалітературної,художньої,науковоїітехнічноїтворчості,захистінтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів,щовиникаютьузв’язкузрізнимивидамиінтелектуальноїдіяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Правові основи регулювання і захисту права інтелектуальної діяльності також встановлені в книзі четвертій «Право інтелектуальної власності» Цивільного кодексу України. Положення Цивільного кодексу України застосовуються до відносин, пов’язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, з урахуванням особливостей,передбаченихГосподарськимкодексомУкраїнитаінших законів.

Ст. 156 ГК України зазначає, що право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, сорти рослин, породи тварин відповідно до законодавства України засвідчується патентом. Відносинисуб’єктагосподарювання,щоєроботодавцемдлявинахідника(винахідників)абоавтора(авторів)об’єктів,зазначенихучастиніпершійцієїстатті,щодоправнаодержанняпатентуіправавикористаннязазначених об’єктів інтелектуальної власності регулюються Цивільним кодексом України та іншими законами.

Використанням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка у сфері господарювання є: виготовлення, пропонування для прода-

160