- •1 Визнання доходів за операціями цільового фінансування
- •2 Визнання, склад та оцінка доходів підприємства. Класифікація доходів
- •Заробітна плата: види, поняття і форми
- •3 Організація обліку касових операцій
- •4 Оцінка запасів при їх вибутті
- •5 Поняття процесу виробництва
- •6 Форми безготівкових розрахунків в україні
- •7 Синтетичний облік запасів
- •8 Види відпусток
- •5) Соціальні:
- •9 Первинний облік операцій на поточному рахунку
- •10 Склад, характеристика та облік інших і надзвичайних витрат
- •11 Визнання доходів від надання послуг
- •12 Облік додаткового та резервного капіталу
- •13 Облік статутного капіталу
- •14 Облік кредитів банку
- •15 Облік доходів від реалізації
- •16 Рахунки для обліку запасів, їхня характеристика
- •17 Синтетичний облік мшп
- •18 Облік розрахунків з оплати праці під час відпустки (облік оплати відпусток)
- •19 Порядок розрахунку середньої заробітної плати
- •20 Депонована заробітна плата
- •21 Облік розрахунків із різними дебіторами та кредиторами
- •22 Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками
- •23 Нарахування та облік зносу мшп
- •24 Оцінка запасів при їх визнанні активами
- •25 Порядок формування, синтетичний та аналітичний облік фінансових результатів
- •26 Документальне оформлення праці та її оплати
- •27 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)
- •28 Первинні документи з обліку мшп
- •30 Розподіл транспортно-заготівельних витрат
- •31 Облік розрахунків з покупцями та замовниками
- •32 Порядок нарахування відпускних
- •33 Облік забезпечень
30 Розподіл транспортно-заготівельних витрат
Пункт 9 П(С)БО 9 «Запаси» передбачає два методи розподілу транспортно-заготівельних витрат (далі — ТЗВ) на собівартість придбаних запасів:
1) прямого підрахунку;
2) середнього відсотка.
Згідно з першим методом, ТЗВ, пов’язані з придбанням запасів, включають до первісної вартості кожної одиниці придбаних запасів. Однак його доцільно застосовувати, коли можна точно визначити витрати, пов’язані з транспортуванням тих чи інших одиниць запасів у вартісному чи натуральному вираженні.
За другим методом ТЗВ обліковують на окремому субрахунку обліку запасів. Його застосовують, якщо витрати, пов’язані з придбанням та доставкою запасів, неможливо пов’язати з конкретними одиницями запасів.
Окремий субрахунок для обліку ТЗВ другим методом Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291, не передбачено. Однак на практиці значна кількість підприємств відкриває окремий субрахунок до основного рахунку обліку запасів — 20/ТЗВ «Транспортно-заготівельні витрати».
Метод середнього відсотка передбачає розрахунок середнього відсотка ТЗВ за звітний місяць діленням суми ТЗВ на початок звітного місяця й ТЗВ, що виникли за звітний місяць, на суму вартості запасів на початок місяця та запасів, що надійшли за звітний місяць (п. 9 П(С)БО 9).
Тобто формула розподілу має такий вигляд:
Сер. % ТЗВ = ТЗВпоч + ТЗВміс / Зпоч + Зміс
Суму ТЗВ щомісячно розподіляють між сумою залишку виробничих запасів станом на кінець звітного місяця та сумою виробничих запасів, що вибули (використані у виробництві, реалізовані, безоплатно передані тощо) у звітному місяці. Сума ТЗВ, яку відносять до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості запасів, що вибули.
Розподілену частку ТЗВ, яку відносять до вартості запасів, що вибули, списують у дебет тих рахунків, на які списано вартість запасів за обліковими цінами
31 Облік розрахунків з покупцями та замовниками
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію (товари, роботи, послуги) являє собою заборгованість покупців та замовників за надану їм продукцію (товари, роботи, послуги). Вона визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг та оцінюється за первісною вартістю (п. 6 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»).
Для обліку поточної дебіторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуги) Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291, призначено рахунок 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками”. Його використовують для узагальнення інформації про розрахунки з покупцями і замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи, надані послуги, окрім заборгованості, забезпеченої векселем, а також для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками промислово-фінансових груп (ПФГ).
За дебетом рахунку 36 відображають продажну вартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає ПДВ, акцизи та інші податки, збори (обов’язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів і включені до вартості реалізації; за кредитом – суму платежів, яка надійшла на рахунки підприємства в банківських установах, у касу та інші види розрахунків.
До рахунку 36 передбачено такі субрахунки:
361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”;
362 “Розрахунки з іноземними покупцями”;
363 “Розрахунки з учасниками промислово-фінансових груп (ПФГ)”;
364 «Розрахунки за гарантійним забезпеченням»
Наприклад, розрахунки з вітчизняними покупцями відображають такими кореспонденціями:
1) Дт 361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями” Кт 701 “Дохід від реалізації готової продукції” – на суму реалізованої продукції з ПДВ;
2) Дт 701 “Дохід від реалізації готової продукції” Кт 641 “Розрахунки за податками” – на суму податкових зобов’язань з ПДВ;
3) Дт 311 “Поточні рахунки в національній валюті” Кт 361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями” – на суму отриманої від покупця оплати в рахунок погашення заборгованості.