13 Облік статутного капіталу

Статутний капітал – це зареєстрований у встановленому законом порядку та закріплений в установчих документах грошовий еквівалент майна, яке повинно бути передане підприємству у власність у вигляді внесків для забезпечення його господарської діяльності та як сплата його учасниками отримуваних ними майнових прав.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) і припиняється в день виключення підприємства з реєстру в результаті завершення діяльності (у випадку реорганізації, ліквідації). При цьому джерелами формування статутного капіталу, серед іншого, можуть бути основні засоби, нематеріальні активи, запаси та грошові кошти.

Для обліку статутного капіталу використовують такі основні рахунки: 40 “Статутний капітал”, 45 “Вилучений капітал”, 46 “Неоплачений капітал”.

Так, рахунок 40 призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства. За його кредитом відображають збільшення статутного капіталу, за дебетом — зменшення (вилучення).

На рахунку 45 ведуть облік вилученого капіталу, у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо. За дебетом даного рахунку відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників, за кредитом – вартість анульованих або перепроданих акцій (часток). Цей рахунок має такі субрахунки:

— 451 "Вилучені акції";

— 452 "Вилучені вклади й паї";

— 453 "Інший вилучений капітал".

Рахунок 46 призначено для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства. За його дебетом відображають заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства, за кредитом — її погашення .

Наприклад, формування статутного капіталу ТОВ відображають наступним чином:

1) Дт 46 “Неоплачений капітал” Кт 40 “Статутний капітал” – на суму зареєстрованого статутного капіталу;

2) Дт 30 “Каса” (або 31 “Рахунки в банках”) Кт 46 “Неоплачений капітал” – на суму грошових коштів, внесених до каси підприємства (або на поточний рахунок в банку) його засновниками;

3) Дт 10 “Основні засоби” Кт 46 “Неоплачений капітал” – на вартість внесених засновниками основних засобів;

4) Дт 20 “Виробничі запаси” 46 “Неоплачений капітал” – на вартість внесених виробничих запасів.

14 Облік кредитів банку

Кредит банку — це платне надання банками грошових коштів у тимчасове користування на визначених кредитним договором умовах із дотриманням принципів повернення, строковості, забезпеченості, платності, цільового використання.

Для отримання кредиту до банку подається заява та пакет необхідних документів, зокрема, копії свідоцтва про реєстрацію і статуту, картка зі зразками підписів, форми фінансової звітності, довідка з ДПІ, гарантійні зобов’язання поручителя, бізнес-план та інші. При наданні кредиту складається кредитна угода (договір), у якій визначається об’єкт кредитування, умови одержання та погашення кредиту, терміни кредитування, відсоткові ставки, зобов’язання підприємства за заставою тощо.

Відповідно до НП(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” і П(С)БО 11 “Зобов’язання” банківські кредити, отримані підприємством, визначаються як зобов’язання. Із метою обліку кредити прийнято ділити на два види:

— поточні — вони повинні бути погашені протягом 12 місяців із дати балансу чи протягом операційного циклу підприємства;

— довгострокові — строк їх погашення більше 12 місяців чи більше операційного циклу.

Погашення банківського кредиту — це погашення основної суми кредиту і сплата нарахованих відсотків. Кредит погашають повністю по закінченні терміну кредитної угоди або поступово частинами.

Відсоток нараховується на суму непогашеного кредиту. Суми відсотків, нарахованих за користування кредитом, ― окремий вид зобов’язання і відображаються вони у складі фінансових витрат.

Аналітичний облік позик ведеться за кожним кредитом окремо, за видами, цільовим призначенням і строками повернення кредитів.

Синтетичний облік заборгованості за кредитами ведеться для:

1) довгострокових позик — на рахунку 50 «Довгострокові позики»;

2) короткострокових — на рахунку 60 “Короткострокові позики» на відповідних субрахунках.

Ці обидва рахунки — пасивні. За їх кредитом відображають суму отриманого кредиту, за дебетом — його погашення. На окремих субрахунках цих рахунків показують відстрочені та прострочені кредити при зміні терміну кредитування, визначеного кредитною угодою.

При відображенні в обліку операцій, пов’язаних з отриманням кредитів, використовуються такі субрахунки: 684 “Розрахунки за нарахованими відсотками”, 951 “Відсотки за кредит” та 952 “Інші фінансові витрати”.

На позабалансовому рахунку 05 “Гарантії і забезпечення надані” відображається вартість активів підприємства в сумах, зазначених в угодах застави. При цьому з балансу підприємства ці суми не списуються.

Традиційна кореспонденція рахунків з обліку типових операцій при отриманні кредитів:

№	Зміст господарської операції	Дт	Кт
1	Отримано та зараховано кредит на рахунок підприємства	311	50, 60
2	Нараховано відсотки за кредит	951	684
3	Погашено кредиторську заборгованість за кредитом	50, 60	311
4	Сплачено відсотки за кредитом	684	311