Зорові функції

• гострота зору – здатність зорового аналізатора розрізняти найменші деталі об’єкта

• контрастна чутливість – здатність зорового аналізатора сприймати мінімальну різницю яскравостей досліджуваного об’єкта і фону

• швидкість зорового сприйняття – термін, протягом якого відбувається усвідомлення деталей об’єкта, що розглядається

• видимість – функція зорового аналізатора, яка враховує основні його функції: гостроту зору, контрастну чутливість, швидкість зорового сприйняття

• стійкість ясного бачення – відношення терміну ясного бачення об’єкта до сумарного часу його розглядання

• функція кольорового сприйняття

• адаптація – здатність зорового аналізатора зменшувати свою чутливість при переході від низької до високої освітленості (світлова адаптація), від високої до низької освітленості (темнова адаптація)

• акомодація – здатність ока регулювати гостроту зору у залежності від відстані до об’єкта розглядання та освітлення за рахунок змін у переломленні світла в оптичній системі ока, в основному за рахунок кривизни кришталика

3. Методи гігієнічної оцінки природного освітлення приміщень, показники, оцінка результатів.

Гігієнічна оцінка природного освітлення проводиться за допомогою описового, геометричного та світлотехнічного методів.

Описовий метод передбачає визначення поверху, на якому знаходиться приміщення, кількості вікон та їх орієнтації і розмірів, типу скла, ступеня його забруднення, ширини простінків, наявності на вікнах та за ними предметів, що затінюють, характеру і кольору пофарбування стін, стелі та меблів.

Геометричний метод заснований на визначенні величин світлового коефiцiєнта, коефiцiєнта заглиблення, проекції небосхилу, кутів падіння та отвору.

Світловий коефiцiєнт – це відношення площі поверхні всіх вікон, що засклена, до площі підлоги. Для навчальних приміщень світловий коефіцієнт повинен дорівнювати 1:4 – 1:5; для лікарняних палат – 1:5 – 1:6; для житлових приміщень – 1:6 – 1:8.

Коефiцiєнт заглиблення – це відношення вiдстані вiд вiкна до протилежної стiни до вiдстані вiд верхнього краю вiкна до пiдлоги. Величина коефіцієнта заглиблення повинна бути не більш ніж 2.

Проекцiя небосхилу – частина небосхилу, яку можна побачити через вiкно з робочого мiсця, найбiльш вiддаленого вiд вiкна. Проекція небосхилу повинна бути не менш ніж 30 см.

Кут падіння та кут отвору визначають для найбільш віддаленої від вікон робочої поверхні. Кут падіння указує на те, під яким кутом промені світла падають на робочу поверхню, кут отвору надає уявлення про величину небосхилу, який безпосередньо освітлює робоче місце. Відповідно до гігієнічних вимог, величина кута падіння повинна перевищувати 27°, кута отвору – перевищувати 5°.

Свiтлотехнiчний метод пов’язаний з необхідністю визначення та гігієнічної оцінки величини коефiцiєнта природної освiтленості.

Коефіцієнт природної освітленості – це процентне відношення освiтленостi горизонтальної поверхні всерединi примiщення до освiтленості розсіяним світлом подібної горизонтальної поверхні пiд відкритим небом.

Освiтленiсть вимiрюється люксметром, а потім за допомогою формули (1) визначається коефіцієнт природної освітленості:

Е прим.

КПО = ––——–– · 100 % ; (1)

Е від.

де КПО – коефіцієнт природної освітленості (%);

Е прим. – освітленість всередині приміщення (лк);

Е від. – освітленість під відкритим небом (лк).

Для навчальних приміщень коефіцієнт природної освітленості повинен перевищувати,2,5%; для житлових i допоміжних приміщень – перевищувати 0,5-0,75%; для лікарняних палат – перевищувати 1,0-1,5%; для операційних – перевищувати 2,5%.

3.  Гігієнічні вимоги до штучного освітлення приміщень. Види та системи штучного освітлення. Освітлювальна арматура. Методика гігієнічної оцінки штучного освітлення приміщень різного призначення, показники його, оцінка результатів.