Оцінка товщини підшкірно-жирової складки (мм) дорослого населення

Вік (у роках)	Норма (М+m)	Допустиме відхилення. (+ )		Товщина шкірно–жирової складки
				мала	Нижче середнього	середня	вище середнього	велика
Чоловіки
20–24	8,5 + 0,13		2,14	<4	4–5	6–11	12–13		>13
25–29	12,0 + 0,33		5,33	<2	2–6	7–17	18–22		>22
30–34	13,0 + 0,31		5,81	<2	2–6	7–19	20–25		>25
35–39	13,5 + 0,28		5,42	<3	3–7	8–19	20–24		>24
40–44	13,3 + 0,28		4,86	<3	3–7	8–18	19–33		>23
40 та старше	13,1 + 0,28		4,86	<3	3–7	8–18	19–23		>23
Жінки
20–24	18,9 + 0,34		5,41	<8	8–13	14–24	25–30		>30
25–29	19,1 + 0,54		6,86	<5	5–11	12–26	27–33		>33
30–34	21,9 + 0,66		6,62	<9	9–14	15–29	30–35		>35
35–39	24,5 + 0,74		7,47	<10	10–16	17–32	33–39		>39
40–44	27,4 + 0,72		7,03	<13	13–19	20–34	35–42		>42
45 та старше	26,5 + 0,79		7,90	<11	11–18	19–34	35–42		>42

Методика визначення вітамінної адекватності харчування Клініко-фізіологічні показники вітамінної забезпеченості організму

Часткова вітамінна недостатність характеризується скаргами загального характеру: слабкість, сонливість вдень, безсоння вночі, дратівливість, буркотіння та невизначені болі в животі та ін.

У лікарській практиці велике значення має огляд тіла, який повинен проводитися вдень. Огляд починають з волосся голови, тьмяність і ламкість якого свідчить про білкову та вітамінну недостатність харчового раціону. При гіповітамінозі В₂ (рибофлавін) чи В₆ (піридоксин) спостерігається підвищена сальність обличчя із-за гіпертрофії сальних залоз, у першу чергу за вушними раковинами, на лобі, носо-губних складках, яка у подальшому розвитку гіповітамінозу змінюється атрофією сальних залоз, що проявляється злущенням епітелію, під яким при зшкрябуванні з’являються блискучі ділянки шкіри.

Досить специфічною ознакою гіповітамінозу В₂ є перикорнеальна ін’єкція судин склери очей: на місці переходу рогівки у склеру внаслідок розростання судин утворюється віночок фіалково–блакитного кольору. Цей симптом часто супроводжується кон’юнктивітом зі збільшенням ін’єкції судин від центру до периферії, на відміну від банальних кон’юнктивітів (ін’єкція судин – до центру).

При гіповітамінозах В₂, В₆, рідше РР, спостерігається хейлоз – слизова губ спочатку стає блідою, а потім в місці змикання губ, із–за мацерації епітелію та його злущення слизова стає червоною. З’являються вертикальні тріщини губ, ангулярний стоматит – сірувато-жовті папулки в куточках рота, при їх мацерації зявляються тріщини, покриті жовтуватими шкуринками. При недостачі цих вітамінів спостерігаються зміни з боку язика – розвивається гіпертрофічний глоссіт: язик набухає, збільшується в об’ємі, по краях – почервоніння з відбитками зубів. Можуть зявитися глибокі борозни (“географічний язик”). У подальшому гіпертрофія сосочків змінюється десквамацією епітелію по всій поверхні, язик стає “лисим”, полірованим, гладеньким, яскраво-червоним, вогнево–полум'яним (особливо при гіповітамінозі РР) або з малиновим відтінком (при гіповітамінозі В₂).

При гіповітамінозі А спостерігаються: гіперкератоз – збільшене ороговіння епідермісу на ліктях, колінних суглобах, шкіра покривається сіткою мілких тріщин мозаїчного вигляду; фолікулярний гіперкератоз – на шкірі сідниць, стегон, литок, розгинальних поверхонь рук в області волосяних фолікул підсилене ороговіння епітелію, шкіра стає шорсткою, так звана “гусяча шкіра”.

При гіповітамінозі С та Р спостерігається швидка стомленість, блідість шкіри, ціаноз видимих слизових оболонок, кистей рук, стоп ніг, набряклість і розпушення ясен, біля краю різців на слизовій оболонці ясен зявляються невеличкі ізольовані червоні острівці. Зливаючись, вони утворюють кайму біля зубного краю ясен. Ця кайма, яскраво–червона спочатку, у подальшому стає синюшною, міжзубні сосочки набухають, слизова оболонка стає червоною, розпушеною, легко раниться – від зубної щітки, черствого хліба. У більш виражених випадках спостерігається спонтанна кровоточивість ясен.

Дефіцит вітаміну В₁ проявляється у сильній стомлюваності, особливо при ходьбі, болючості мязів литок, парестезіях, втраті апетиту, закрепі, задишці, тахікардії тощо.

Дефіцит у раціоні вітаміну Д та ультрафіолетової радіації сонця проявляється слабкістю, пітливістю, болями у мязах, крихкістю зубів, кісток (часті переломи), у дітей – затримка розвитку зубів, схильність до захворювання дихальних шляхів. При авітамінозі Д розвивається рахіт.

Недостатність вітаміну В₁₂ може спричинитися до розвитку мегалобластичної гіперхромної анемії, об’єктивно спочатку зявляється блідість слизових оболонок, кон’юнктив, сухість у роті, яскравість язика, зниження апетиту, пронос, поліневрити.