2. Вторинні анемії:

• агастрична анемія – В₁₂ – фолієво-дефіцитна анемія внаслідок повної резекції шлунку;

• анентеральна анемія – порушення усмоктування білків, фолієвої кислоти, ціанокобаламіна і заліза внаслідок хронічного ентерита або резекції тонкої кишки;

• інфекційна анемія – порушення всмоктування заліза і вітамінів;

• професійна (бензольна, свинцева) анемія.

3. Церебральне ожиріння (хвороба Іценко-Кушинга).

4. Психогенні аліментарні захворювання — психогенна анорексія, булімія.

3. БАГАТОФАКТОРНІ АЛІМЕНТАРНІ ЗАХВОРЮВАННЯ.

1.Захворювання харчового тракту – гастрити, виразкова хвороба шлунку, виразка 12-палої кишки, ентерити.

2. Захворювання, пов'язані з порушенням обмінних процесів – атеросклероз, сечокам’яна хвороба, діабет, жовчнокам’яна хвороба, подагра, гіпертонічна хвороба.

3. Злоякісні новоутворення.

4. ІНФЕКЦІЙНІ І ПАРАЗИТАРНІ ХВОРОБИ ТА ХАРЧОВІ ОТРУЄННЯ.

1. Антропонози.

• вірусні антропонози (хвороба Боткіна);

• бактеріальні антропонози (холера, дизентерія, паратифи, черевний тиф);

2. Зоонози (туберкульоз, сибірська виразка, туляремія, бруцельоз, ящур, лептоспіроз, орнітоз, Q-лихоманка, ендемічний енцефаліт, вірусний енцефаліт великої рогатої худоби).

3. Паразитарні захворювання.

• біогельмінтози (теніарінхоз (ціп'як бичачий), дифілоботріоз (стьожак широкий), теніоз (ціп'як свинячий), трихінельоз (трихінела), опісторхоз (сисун котячий), ехінококоз (ехінокок).

• геогельмінтози (аскаридоз (аскарида), ентеробіоз (гостриця), тріхоцефальоз (власоглав), фасциольоз (фасциола печінкова та гігантська фасциола).

4. Харчові отруєння (див. далі).

5. НЕПЕРЕНОСИМІСТЬ ДЕЯКИХ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ АБО НУТРІЄНТІВ.

1. Харчова алергія.

2. Псевдоалергія.

3. Уроджена або набута ферментопатія:

• целіакія – непереносимість гліадіну (фракція білка клейковини злакових);

• фенілкетонурія – вроджена недостатність фенілаланін оксидази, накопичення фенілаланіну призводить до олігофренії;

• гіпо– і алактазія– непереносимість лактози молока внаслідок недостатності лактази.

Харчові отруєння – це гостре, неконтагіозне захворювання, яке виникає внаслідок вживання їжі, яка масивно уражена окремими видами мікроорганізмів або що вміщує токсичні для організму речовини мікробної або немікробної етіології.

Заходи щодо профілактики харчових отруєнь

1. Організація та дотримання санітарних правил заготівлі харчових продуктів від їх виробників, переробки на харчових підприємствах, інших продовольчих об’єктах.

2. Дотримання санітарних правил вантаження, транспортування харчових продуктів, зберігання на складах, у торговій мережі, боротьба з гризунами, шкідливими комахами, безперебійне використання холодильних установок.

3. Дотримання санітарних правил кулінарної обробки харчових продуктів, термінів зберігання і реалізації готової їжі

4. Утримання у належному санітарному стані продовольчої техніки, кухонь, посуду, інвентарю, тощо.

5. Систематичний санітарний нагляд за продовольчими об’єктами, а ветеринарної служби – за тваринництвом та отриманням м’ясопродуктів.

6. Медичні огляди і обстеження на бацило-, гельмінтоносійство персоналу продовольчих об’єктів (промислових, складських, харчоблоків, торгової мережі та ін.), нагляд за дотриманням ними правил особистої гігієни та ін.

3. Поняття про харчове отруєння. Характерні ознаки харчового отруєння. Умови, що сприяють його виникненню. Класифікація харчових отруєнь. Обов’язки лікаря, який перший установив діагноз харчового отруєння.

3. Поняття „здоровий спосіб життя”. Гігієнічні основи здорового способу життя. Значення і шляхи профілактики гіпокінезії в сучасних умовах. Принципи загартування. Гігієнічне значення режиму дня. Гігієна відпочинку і сну. Медико-соціальне значення шкідливих звичок, попередження їх виникнення.

3. Психогігієна: визначення та завдання.

3. Догляд за ротовою порожниною як один з основних засобів профілактики стоматологічних захворювань. Будова та функції, мікробіологічні особливості ротової порожнини людини. Поняття про природне та штучне чищення зубів.

3. Гігієнічна оцінка засобів догляду за зубами: зубних порошків, зубних паст, еликсирів для полоскання (класифікація, порівняльна характеристика, вимоги до матеріалів для виготовлення).

3. Гігієнічні вимоги до матеріалів для виготовлення, конструкцій та форми зубних щіток, зубочисток, протезування зубів. Методики чистки зубів, режиму догляду за ротовою порожниною. Правила зберігання засобів догляду за ротовою порожниною.

3. Гігієна дітей та підлітків. Загальні закономірності росту і розвитку дитячого організму. Гігієнічні принципи складання режиму дня учнів. Особливості гігієнічного нормування добової діяльності учнів.

3. Гігієнічні вимоги до організації навчально-виховної роботи у загальноосвітніх школах.. Вимоги до розкладу занять у школі та методика його оцінки. Порушення у стані здоров'я і захворювання, зумовлені нераціональною організацією навчально-виховного процесу у сучасних загально-освітних закладах.

1. Контроль за навчальним розпорядком пов’язаний з визначенням часу занять у школі, тривалості уроків, перерв між ними та змінами, відповідності кількості уроків протягом року та тижня навчальному плану.

Навчальний рік у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності має розпочинатися 1 вересня і закінчуватися не пізніше 1 липня наступного року. Тривалість навчального року для учнів школи І ступеня (початкова школа) не може бути меншою 175 робочих днів, для учнів загальноосвітніх навчальних закладах П-Ш ступенів – меншою 190 робочих днів.

Протягом навчального року для учнів проводяться канікули: осінні, зимові і весняні за­гальним обсягом не менше 30 днів.

2. Розклад уроків повинен враховувати оптимальне співвідношення навчального навантаження впродовж тижня, а також правильне чергування протягом дня і тижня предметів.

3. Гігієнічна оцінка організації уроку передбачає дослідження умов його проведення, особливостей п одання навчального матеріалу, методики та унаочнення викладання, ступеня розвитку втоми учнів у ході навчального процесу, проведення хронометражних спостережень за тривалістю основних структурних елементів уроку (організаційна частина, перевірка домашнього завдання, основна частина, закріплення нового матеріалу, заключна частина).

Для профілактики виникнення втоми, порушень постави та появи розладів з боку органу зору серед учнів початкових класів на уроках письма, мови, читання та математики через кожні 15 хвилин уроку потрібно проводити фізкультурні хвилинки та спеціальну гімнастику для очей.

Про хвороби самі напишете думаю не тугенькі

3. Гігієнічні вимоги до навчальних меблів та їх фізіологічне обґрунтування. Правила маркування парт і розсаджування учнів у класі. Зміни в стані здоров'я та захворювання, що можуть виникнути у дітей в результаті використання меблів, які не відповідають гігієнічним вимогам.

Обладнання шкільних приміщень повинно відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, сприяти оптимальному забезпеченню педагогічного процесу та ефективному проведенню позакласної навчально-виховної роботи. Тому навчальні класи і кабінети повинні бути обладнані меблями відповідно до вимог діючих нормативних документів.

Меблі слід добирати відповідно до довжини тіла учнів. Заборонено використовувати замість стільців лави і табурети. Фізіологічною робочою позою для учнів вважають робочу позу, при якій кут нахилу грудної частини тіла до поперекової дорівнює 145°. Разом з тим цілком допустимою для школярів є робоча поза, при якій відстань від поверхні парти до очей становить не менше 30 см.

• висота заднього краю стола, що являє собою відстань від заднього краю стола до підлоги;

• висота сидіння, що визначається як відстань від переднього краю сидіння до підлоги та повинна відповідати довжині гомілки разом зі стопою з додаванням 1,5-2 см на висоту підбору;

дистанція сидіння, що являє собою відстань у горизонтальній площині від переднього краю сидіння до проекції на площину сидіння заднього краю кришки стола

• дистанція спинки, що являє собою відстань від заднього краю кришки стола до спинки стільця, яка повинна перевищувати передньо-задній розмір грудної клітки учня на ширину дитячої долоні;

диферєнція, що являє собою відстань у вертикальній площині від заднього краю кришки стола до площини сидіння, яка повинна дорівнювати відстані від сидіння до ліктя вільно опущеної руки з додаванням 5-6 см та забезпечувати вільне розташування рук на столі.